Постанова

від 17.03.2025 по справі 910/3462/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 910/3462/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивачів - не прибули,

від відповідача - не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 (суддя Карабань Я.А. повний текст складено - 04.11.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, бездіяльності протиправною та стягнення 530 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" (надалі - позивач-1) та ОСОБА_1 (надалі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просять суд:

1) визнати дії відповідача по укладанню та виконанню договору купівлі-продажу нежитлових будівель (з відкладальною умовою) від 04.03.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грант Інвест" незаконними;

2) визнати бездіяльність відповідача щодо не оскарження рішення Апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 по справі №759/6743/14-ц протиправною;

3) стягнути з відповідача на користь позивача-1 збитки в розмірі 530 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/3462/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" (02000, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 28, ідентифікаційний код 14283898) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу в розмірі 38 000, 00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з позивачів у рівних частинах.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивачі звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вказані рішення суду.

В апеляцій скарзі в частині оскарження додаткового рішення апелянти посилаються на те, що стягнута судом сума витрат неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та не відповідає критеріям реальності та розумності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/3462/24 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/3462/24 повернуто скаржникам.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24; розгляд справи призначено на 17.03.2025 об 11:00.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 20.01.2025 про відкриття апеляційного провадження) до електронних кабінетів позивача 1 та відповідача.

Кореспонденція суду, направлена позивачу 2, повернулася з відміткою органу поштового зв`язку про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав орієнтовний розрахунок витрат правничої допомоги та зазначив, що відповідні докази будуть подані ним на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, посилання в апеляційній скарзі на неподання до суду попереднього розрахунку судових витрат є необґрунтованим.

Відповідачем в межах вказаного строку було подано до суду першої інстанції докази понесення витрат правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 38 000 грн

заявник надав: копію договору №18/04/2024-1 про надання правничої допомоги від 18.04.2024, укладеного з адвокатом Самойленко М.С., копію ордера серії АІ №1595658 і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10028/10 на ім`я адвоката Самойленко М.С., акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16.10.2024, з переліком наданих послуг на суму 38 000, 00 грн, детальний опис наданої правничої допомоги за договором на загальну суму 38 000, 00 грн від 16.10.2024, рахунок №2/24 від 16.10.2024 на оплату наданої правничої допомоги на суму 38 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 5. Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу становить:

5.1. 3 000 грн. за представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні в Господарському суді міста Києва;

5.2. 3 000 грн. за одну годину роботи адвоката з надання правничої допомоги у вигляді складання та подання запитів, заяв, пояснень, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, клопотань, скарг, в тому числі апеляційної та касаційної скарги в процесі ведення справи в Господарському суді міста Києва при розгляді справи №910/3462/24.

З огляду на наведені умови договору, посилання скаржників на відсутність визначення в ньому розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, є необґрунтованими.

Згідно акту приймання - передачі від 16.10.2024 №1 та детального опису наданої правничої допомоги адвокат надав клієнту наступну професійну правничу допомогу:

підготовлено відзив на позовну заяву 18 000 грн. (6 год.);

участь в судових засіданнях в Господарському суді міста Києва 01.05.2024, 02.07.2024, 03.09.2024, 15.10.2024 (по 3 000 грн. за кожне засідання);

підготовлено клопотання про витребування доказів 2 000 грн. (40 хв.);

підготовлено заперечення на письмові пояснення 6 000 грн. (2 год.);

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржники не довели відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених відповідачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.

Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 38 000 грн. (по 19 000 грн. з кожного з позивачів) колегія суддів не вважає завищеним.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржниками з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена (враховуючи перебування судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці з 25.03.2025 по 28.03.2025): 31.03.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко