Постанова від 02.04.2025 по справі 910/11224/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2025 р. Справа № 910/11224/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

секретар Місюк О.П.

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024

у справі №910/11224/24 (суддя - Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 8316118,03 грн, з яких: 8280000,00 грн - забезпечувальний платіж та 36118,03 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 01.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11224/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/11224/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» на користь позивача забезпечувальний платіж у розмірі 8256000,00 грн та 31436,07 грн 3% річних, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» посилається на те, що ним було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі зверненням до позивача з пропозицією укласти мирову угоду. Станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення сторони не завершили перемовини з приводу укладення мирової угоди. Тому, судом безпідставно не враховано клопотання відповідача і передчасно ухвалено рішення, що суперечить основним засадам (принципам) господарського судочинства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11224/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/11224/24 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

23.01.2025 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/11224/24 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/11224/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 31.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11224/24, призначено її до розгляду на 25.03.2025, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

17.02.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

27.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», а саме нежитлове приміщення №288 загальною площею 161,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1524809980000, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 74, в межах суми стягнення 8287436,07 грн.

03.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» подано клопотання про закриття апеляційного провадження у справі у зв`язку з повним виконанням рішення суду та відсутністю предмета спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відмолено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» про забезпечення позову у справі №910/11224/24.

У призначене засідання суду 25.03.2025 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана постанова ухвалюється за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» (покупець) укладений попередній договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) (далі - попередній договір), згідно з п. 1 якого сторони зобов`язуються в майбутньому - в строк по 19.07.2024 (включно) укласти на умовах, визначених цим попереднім договором, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі компанії (далі - основний договір).

Терміни, що вживаються у попередньому договорі, мають наступне значення.

Компанія, товариство - товариство з обмеженою відповідальністю, частка (корпоративні права) у статутному капіталі якого відчужуються за даним договором, яке має такі відомості:

1) найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентакс»;

2) ідентифікаційний код юридичної особи: 45643820;

3) статутний капітал товариства: 43180073,46 грн;

4) місцезнаходження товариства: Україна, 03057, місто Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 6 А, А'.

Відомості про частку продавця у статутному капіталі товариства, її грошовий еквівалент та форма її формування:

- продавцю належить частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакс» у розмірі 100%;

- номінальна вартість частки продавця у відповідності до статуту товариства становить 43180073,46 грн;

- частка продавця на день підписання цього попереднього договору не сформована.

Частка - 100% частки (корпоративних прав) компанії.

У п. п. 2 та 3 попереднього договору сторони визначили, що власником 100% частки (корпоративних прав) компанії на день укладення основного договору має бути продавець, якщо сторони не домовляться про інше, шляхом внесення відповідних змін до цього попереднього договору. Передача у власність частки повинна відбуватися шляхом підписання на умовах, визначених цим попереднім договором, основного договору, акту прийому-передачі частки до нього, внесення змін до установчих документів (статуту) товариства та його держаної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України, а також реєстрації покупця єдиним учасником товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вартість частки за погодженням сторін визначається в додатку №1 до цього договору (п. 4 попереднього договору).

Відповідно до п. 5 попереднього договору покупець зобов`язується протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього попереднього договору перерахувати у безготівковій формі 8160000,00 грн, що еквівалентно 200000,00 дол. США, на день підписання цього попереднього договору, шляхом переказу грошових коштів виключно на поточний рахунок продавця за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_1 в АТ «Асвіо Банк», МФО 353489 в якості забезпечувального платежу.

Підпунктом 5.2 п. 5 попереднього договору передбачено, що забезпечувальний платіж повертається продавцем покупцю в порядку його отримання не пізніше дня укладення та нотаріального посвідчення основного договору, якщо про інше сторони не домовляться шляхом внесення змін до цього попереднього договору.

Згідно з п. 7 попереднього договору основний платіж за придбання частки у розмірі, визначеному в додатку до цього договору, має бути сплачено протягом 7 робочих днів з дня укладення основного договору. При цьому, сторони домовилися про те, що підписання акту прийому-передачі частки до основного договору здійснюється сторонами в день укладення та підписання основного договору, але покупець має право перереєструвати право власності на частку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише після її повної оплати продавцю, згідно з умовами основного договору, якщо сторони не погодять в основному договорі інший порядок.

У п. п. 8 та 9 попереднього договору визначено, що якщо сторони погодять нотаріальне посвідчення основного договору, місцем посвідчення буде: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 47Б, кв. 44, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. Дата та час, в які сторонам необхідно з`явитися у місце, передбачене п. 8 попереднього договору, для укладення та посвідчення основного договору: 19.07.2024 о 10:00. При цьому, сторони домовилися про можливість укласти основний договір достроково за взаємною згодою.

Пунктом 10 попереднього договору встановлено, що у визначені в п. п. 8, 9 попереднього договору місце, день та час для укладення основного договору сторони зобов`язані з`явитися з усіма необхідними від них документами, встановленими діючим законодавством України та цим попереднім договором.

У випадку не укладення основного договору у встановлений цим попереднім договором строк, продавець зобов`язаний повернути покупцю суму отриманого забезпечувального платежу згідно з п. 5 попереднього договору не пізніше 5 робочих днів з дня настання дати, в яку сторони мали б укласти основний договір - по 26.07.2024 (включно). При цьому забезпечувальний платіж повертається продавцем покупцю за такою формулою: сума забезпечувального платежу в доларах США, згідно з п. 5 попереднього договору помножена на курс продажу долара США на міжбанківському ринку, визначеного на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb, вказаний в день такого повернення (п. 11 попереднього договору).

Строк дії попереднього договору - до 19.07.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань (п. 22 попереднього договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов попереднього договору позивач перерахував на рахунок відповідача забезпечувальний платіж у розмірі 8160000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 01.07.2024.

Проте, як зазначає позивач, у визначені в п. п. 8 та 9 попереднього договору місце, день та час відповідач не з`явився для укладення основного договору та не повернув суму забезпечувального платежу, як того вимагають умови п. 11 договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві на електронну пошту та засобами поштового зв`язку вимогу №27/08/2024 від 27.08.2024 про повернення забезпечувального платежу. Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з сервісу відстеження поштових пересилань поштове відправлення №0305600011435 вручено адресату 04.09.2024.

Водночас, докази розгляду відповідачем зазначеної вимоги та надання на неї відповіді в матеріалах справи відсутні.

Як наслідок, оскільки відповідач ухилився від обов`язку укласти основний договір та не повернув забезпечувальний платіж за попереднім договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» 8280000,00 грн забезпечувального платежу та 36118,03 грн 3% річних.

Відповідач не надав жодних заперечень щодо позовних вимог та лише повідомив суд першої інстанції про звернення до позивача з пропозицією мирного врегулювання спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині виконання обов`язку з укладення основного договору купівлі-продажу частки. Оскільки передумовою укладення основного договору було, зокрема виконання п. 10 попереднього договору, який не виконано, у відповідача відпали підстави утримання забезпечувального платежу та виник обов`язок щодо повернення позивачу не пізніше 26.07.2024 забезпечувального платежу з урахуванням курсової різниці. Станом на 11.09.2024 (день, що передував зверненню до суду з цим позовом і станом на який позивачем було розраховано розмір забезпечувального платежу з урахуванням курсової різниці) курс продажу долара США на міжбанківському ринку, визначений на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb, становив 41,28 грн, а не 41,40 грн, як про це вказав позивач. Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення суми забезпечувального платежу.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період відповідних нарахувань. Згідно з розрахунком суду, здійсненим за період з 27.07.2024 по 11.09.2024, виходячи із суми перерахованих коштів в розмірі 8160000,00 грн, розмір 3% річних становить 31436,07 грн.

З наведеними висновками Господарського суду міста Києва в їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є попереднім договором, який підпадає під правове регулювання ст. 182 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 635 ЦК України.

За приписами ч. ч. 1-5 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов попереднього договору сторони зобов`язались у майбутньому в строк до 19.07.2024 включно укласти основний договір купівлі-продажу частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакс».

Аналіз наведених вище норм у контексті спірних правовідносин дає підстави стверджувати про те, що попередній договір купівлі-продажу створює для сторін основне зобов`язання, а саме укласти протягом визначеного терміну основний договір купівлі-продажу на узгоджених умовах. Укладенню основного договору передують активні дії, а не пасивна бездіяльність сторін щодо перерахування грошових коштів з однієї сторони та надання документів з іншої сторони.

Попередній договір передбачає, як обов`язок позивача щодо перерахування грошових коштів протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору, що є забезпечувальним платежем (п. 5), так і обов`язок відповідача з`явитися у визначені в п. п. 8 та 9 попереднього договору місце, день та час з метою укладення основного договору і надати визначені у п. 10 документи.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов попереднього договору перерахував на рахунок відповідача забезпечувальний платіж у розмірі 8160000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 01.07.2024.

Разом з тим, докази укладення основного договору у день, час та в місці, що визначені в п. п. 8, 9 попереднього договору, або достроково чи із запізненням, в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 5 попереднього договору передбачено перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 8160000,00 грн, що еквівалентно 200000,00 дол. США по курсу НБУ на дату укладення цього договору в якості забезпечувального платежу.

Керуючись ч. 2 ст. 546 ЦК України, сторони домовились, що забезпеченням виконання зобов`язання позивача за попереднім договором є забезпечувальний платіж, який не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком у розумінні цього кодексу.

Разом з цим, у п. 11 попереднього договору сторонами узгоджено, що у випадку не укладення основного договору у встановлений попереднім договором строк, продавець зобов`язаний повернути покупцю суму отриманого забезпечувального платежу згідно з п. 5 цього попереднього договору не пізніше 5 робочих днів з дня настання дати, в яку сторони мали б укласти основний договір - по 26.07.2024 (включно). При цьому забезпечувальний платіж повертається продавцем покупцю за такою формулою: сума забезпечувального платежу в доларах США, згідно з п. 5 попереднього договору помножена на курс продажу долару США на міжбанківському ринку, визначеному на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb, вказаний в день такого повернення.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525 та 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки передумовою укладення основного договору було, зокрема, виконання п. 10 попереднього договору, який не виконано, у відповідача відпали підстави утримання забезпечувального платежу та, як наслідок, виник обов`язок щодо повернення позивачу не пізніше 26.07.2024 забезпечувального платежу з урахуванням курсової різниці.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на 11.09.2024 (день, що передував зверненню до суду з позовом і станом на який позивачем було розраховано розмір забезпечувального платежу з урахуванням курсової різниці) курс продажу долара США на міжбанківському ринку, визначений на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb, становив 41,28 грн, а не 41,40 грн, як про це вказує позивач.

Таким чином, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за попереднім договором підтверджується матеріалами справи, доказів повернення грошових коштів відповідач не надав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача забезпечувального платежу з урахуванням курсової різниці у розмірі 8256000,00 грн (200000 * 41,28).

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36118,03 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму боргу 8160000,00 грн за період з 20.07.2024 по 11.09.2024.

Водночас, як було зазначено вище, відповідно до п. 11 попереднього договору у випадку не укладення основного договору у встановлений цим попереднім договором строк, відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму отриманого забезпечувального платежу згідно з п. 5 попереднього договору не пізніше 5 робочих днів з дня настання дати, в яку сторони мали б укласти основний договір - по 26.07.2024.

Отже, враховуючи не укладення сторонами основного договору 19.07.2024, обов`язок відповідача повернути забезпечувальний платіж виник 20.07.2024. Проте, строк виконання цього зобов`язання сторони визначили у п. 11 попереднього договору і останнім днем для його виконання було 26.07.2024.

Отже, днем, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, є 27.07.2024 і саме з цього дня слід нараховувати 3% річних. Згідно правомірного розрахунку суду першої інстанції за період з 27.07.2024 по 11.09.2024, виходячи із суми перерахованих коштів в розмірі 8160000,00 грн, розмір 3% річних становить 31436,07 грн.

Як наслідок, висновок про часткове задоволення позову в цій частині є також обґрунтованим.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ним було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі зверненням до позивача з пропозицією укласти мирову угоду. Станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення сторони не завершили перемовини з приводу укладення мирової угоди. Тому, судом безпідставно не враховано клопотання відповідача і передчасно ухвалено рішення, що суперечить основним засадам (принципам) господарського судочинства.

Однак, дане твердження скаржника є безпідставним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2024 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі зверненням до позивача з пропозицією укласти мирову угоду. До клопотання додано копію листа №04/12-1 від 04.12.2024, адресованого позивачу, та проєкт мирової угоди, підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт».

Проте, в підготовчому засіданні 05.12.2024 представник позивача повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Валмі Інвест» не бажає укладати з відповідачем мирову угоду.

Надалі судом закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 16.12.2024.

На підтвердження обставин щодо відхилення проєкту мирової угоди позивачем 10.12.2024 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа-відповіді №10/12/2024 від 10.12.2024, згідно якого позивач відмовив в укладенні мирової угоди.

З урахуванням наведеного, доводи скаржника по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову і не можуть бути підставами для його скасування.

Щодо поданого відповідачем клопотання про закриття апеляційного провадження у справі у зв`язку з повним виконанням рішення суду та відсутністю предмета спору, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд відмітив таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, Верховний Суд виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до ч. 3 ст. 278 ГПК України, згідно з якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення ст. 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Як убачається з доданих до клопотання про закриття провадження доказів, сплата відповідачем заборгованості згідно оскаржуваного рішення відбулася лише 03.03.2025.

Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду та зважаючи на те, що сплата заборгованості здійснена відповідачем після ухвалення рішення судом першої інстанції, відсутні підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.

Поряд з цим, у даному випадку також відсутні підстави і для закриття апеляційного провадження, перелік яких встановлений ст. 264 ГПК України та є вичерпним.

Так, частиною 1 вказаної статті визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, у ситуації, що склалася, оскільки відповідачем виконано рішення суду у добровільному порядку, останній для існування можливості для закриття апеляційного провадження повинен був подати клопотання про відмову від скарги.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/11224/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/11224/24 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Сітайло