Постанова

від 02.04.2025 по справі 160/5211/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5211/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового у м. Дніпрі апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (суддя Савченко А.В.) в справі №160/5211/24 за позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про:

визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки;

визнання протиправною бездіяльності щодо не врахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623;

визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки;

зобов`язання здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23;

зобов`язання здійснити перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623, з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення 6 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №160/10949/23;

зобов`язання здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо неврахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік.

Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №160/10949/23.

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо не врахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.

Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623, з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення 6 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо неврахування індексації грошового забезпечення як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік.

Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного та неправильного дослідження доказів, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено питання дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Про порушення свого права позивачу було відомо з дня звільнення, тобто в день проведення остаточного розрахунку, а на час звільнення позивача зі служби діяла редакція статті 233 КЗпП, яка обмежувала строк звернення до суду.

Крім того, вважає, що на день звільнення позивача зі служби відповідач не був уповноважений як власник або уповноважений орган проводити з позивачем розрахунки у строки, визначені статті 116 КЗпП, відповідач не міг брати фінансові зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 10.07.2012 р. № 492о/с проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який на даний час розформований та його правонаступником є 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 11.11.2020 року №395 позивача звільнено із служби цивільного захисту з посади начальника 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області зі служби цивільного захисту, виключено з особового складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 11.11.2020 р. В наказі зазначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку 15 днів за 2020 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі.

Виплату індексації проведено 26.01.2024 року та 14.02.2024 року, що підтверджується виписками з банку від 26.01.2024 р., 14.02.2024 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, оскільки не врахування відповідачем розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку вказаних виплат призвело до знецінення виплаченого позивачу грошового забезпечення та є протиправним.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року проходив службу у 5 державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС у Дніпропетровській області.

Наказом ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 11 листопада 2020 року №395 ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту з посади начальника 5 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, позивач виключений з особового складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 11 листопада 2020 року.

На цей час 5 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Дніпропетровській області розформований, правонаступником якого є 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів.

Спірним в цій справі є питання врахування у складі грошового забезпечення для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом абзацу четвертого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

За положеннями частини другої статті 129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається щорічна основна відпустка із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Не є спірним питання виплати при звільненні зі служби позивачу одноразової грошової допомоги, так й виплати позивач під час проходження служби грошову допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках.

Під час виплати одноразової грошової допомоги та допомоги на оздоровлення у складі грошового забезпечення, з якого здійснювалось нарахування цих виплат, не враховувалась індексація грошового забезпечення.

На виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23 позивачу 26 січня 2024 року та 14 лютого 2024 року виплачено індексацію грошового забезпечення.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII встановлено перелік складових грошового забезпечення, до яких належать посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а та інших.

Правова позиція стосовно того, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні з військової служби, викладена в постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №520/8887/2020, від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19 та полягає у наступному.

Не зважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється така допомога, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відтак, індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення позивача для цілей обчислення розміру одноразової грошової допомоги та грошової допомоги на оздоровлення.

Стосовно питання дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята статті 122 КАС України).

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон України від 1 липня 2022 року №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Закон України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд 06 квітня 2023 року ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

Отже, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

У цій справі судом встановлено, що позивач 26 лютого 2024 року звернувся до суду із позовом про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачена у 2020 році, та грошової допомоги на оздоровлення, тому у цій справі до вимог за вказаний період застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на вказане, доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частини п`ятої статті 122 КАС України, є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року в справі № 160/5211/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року в справі № 160/5211/24 за позовом ОСОБА_1 до скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 02 квітня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко