Ухвала

від 02.04.2025 по справі 350/122/21

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/122/21

Номер провадження 2/350/14/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нетгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок залиття квартири, -

установив:

В провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нетгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок залиття квартири.

Ухвалою суду від 21.02.2025 позов було залишено без розгляду.

25.02.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Заяву обґрунтовував тим, що як вбачається із ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2025 року підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугувала повторна неявка позивача та його представника в судове засідання, а мотиви судового рішення недопущення зловживання позивачем своїми процесуальними правами, враховуючи розумні строки розгляду справи. Обґрунтовуючи ухвалу від 21.02.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області виходив з того, що справа на стадії суду першої інстанції триває понад 4 роки, 09.11.2022 року позовну заяву уже було залишено без розгляду, позивач та його представник у судові засідання 03.01.2025р., 20.01.2025р., 21.02.2025р., не з`явились, вказує, що позивач повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків, позивач не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Такі дії позивача призвели до того, що відповідач поніс витрати, які слід (компенсувати) із позивача ОСОБА_3 на користь відповідачки, ФОП ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати, пов`язані із розглядом справи №350/122/21 у сумі 30 026,90 грн. (тридцять тисяч двадцять шість гривень 90 коп.), із яких витрати на оплату правової допомоги у розмірі 25 000,00 грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3786,40 грн. та витрати на оплату судового збору за перегляд заочного рішення у розмірі 1240,50 грн

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про компенсацію судових витрат відповідача, здійснених внаслідок недобросовісних дій позивача, підлягає задоволення, з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Згідно положень ч. 5 ст. 142 ЦПК Україниу разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.141 ЦПК України).

Під зловживанням процесуальними правами законом, у ст. 44 ЦПК України, визначено наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Так, ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Отже, положеннями ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 , ТзОВ "Нетгруп" із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, ще 26.01.2021.

Заочним рішенням Рожнятівського районного суду від 17.12.2021 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТзОВ "Нетгруп" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, позов задоволено частково.

21.01.2022 ухвалою Рожнятівського районного суду заочне рішення від 17.12.2021 було скасовано, справу призначено до підготовчого розгляду. Справа перебувала в провадженні суду.

09.11.2022 ухвалою Рожнятівського районного суду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нетгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок залиття квартири залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.03.2023 скасовано ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09.11.2022 про залишення позову без розгляду, справу направлено до суду для продовження розгляду.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 20.04.2023 прийнято матеріали цивільної справи № 350/122/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нетгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок залиття квартири, до свого провадження для продовження розгляду. Призначено підготовче судове засідання на 23.05.2023.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 28.10.2024 підготовче провадження у даній справі закрито.

Як встановлено судом, позивач в судові засідання, що були призначені на 03.01.2025, 20.01.2025 та 21.02.2025 не з`явився, представник позивача в день судового засідання подав заяву про відкладення розгляду справи.

Встановивши, що позивач та його представник були належним чином повідомлені про судові засідання, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Зазначені обставини, на думку суду свідчать про свідомі необґрунтовані та недобросовісні дії позивача.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Встановивши, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених на оплату судової експертизи, витрат за оплату судового збору та на оплату професійної правничої допомоги згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, наявних квитанцій про сплату судового збору, а також оплату експертизи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача компенсацію судових витрат.

Керуючись статтями 133, 137, 139, 141, 247, 263-265, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 на користь ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 понесені нею судові витрати, пов`язані із розглядом справи №350/122/21 у сумі 30026 грн. (тридцять тисяч двадцять шість) гривень 90 коп., із яких витрати на оплату правової допомоги у розмірі 25000,00 грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3786,40 грн. та витрати на оплату судового збору за перегляд заочного рішення у розмірі 1240,50 грн.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Суддя