Постанова

від 01.04.2025 по справі 725/1973/24

НЕ ВКАЗАНО

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 року

м. Чернівці

справа № 725/1973/24

провадження №22-ц/822/289/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів:Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Паучек І.І.

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

відповідач ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецька пересувна механізована колонна №76»

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Бурдяк Андрій Хризантович, на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 листопада 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Войтун О.Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»(далі ТОВ «Чернівцігаз Збут») звернулося до суду із позовом.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за природний газ у сумі 15941 гривня 81 копійка.

Посилалося на те, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та своєчасно та у повному обсязі за спожитий газ не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість за спожитий природний газ за період з серпня 2020 року по березень 2021 року у розмірі 15941 гривня 81 копійка.

Вказує, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення зазначеної заборгованості, який 13 листопада 2023 року ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці було скасовано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 листопада 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованість за природний газ в сумі 15941 гривня 81 копійка.

Суд виходив з того, що попередній власник не повідомив про звільнення приміщення, а новий договору не укладав, при цьому жодний з них не подав заяви про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Зазначає, що відповідачем не надано суду доказів про те, що фактичного споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 не було тобто, що з моменту продажу будинку показники лічильника залишились незмінними.

А отже, наведений позивачем розрахунок заборгованості будь-якими доказами спростований не був.

Суд першої інстанції, зазначає, що у зв`язку із недотримання ОСОБА_1 умов договору та Правил постачання природного газу в частині повідомлення про звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 починаючи з 18 травня 2020 року не являвся споживачем природнього газу за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки будинок був проданий, а тому йому комунальні послуги у вигляді постачання природного газу у період з серпня 2020 року по березень 2021року за вказаним адресом не надавались, оскільки він проживав за іншою адресою.

Вказує, що в суді першої інстанції було досліджено розрахунок заборгованості, однак даний розрахунок був здійснений уже не за спожитий реально газ, а на рівні планового місячного об`єму споживання за відповідний період, оскільки фактичних показників Оператору ГРМ надано не було.

Вказує, що відповідач в період з серпня 2020 року по березень 2021 року не являється індивідуальним споживачем і не споживав природний газ, а законним споживачем є новий власник будинку ТДВ «Чернівецька пересувна механізована колона №76», яке і повинно відповідати за нараховану заборгованість за природній газ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТзОВ «Чернівцігаз Збут» подало відзив на апеляційну скаргу.

Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Посилалося на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними.

Зазначає, що згідно підпункту 6 пункту 5.2 розділу V «Права та обов`язки Споживача» Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам вказано, що споживач зобов`язаний не пізніше ніж за двадцять днів до звільнення приміщення або повного припинення споживання природного газу письмово повідомити постачальника про розірвання цього договору та розрахуватися за спожитий природний газ.

В пункті 11.7 розділу ХІ «Строк дії Договору та інші умови» Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам вказано, що у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника не пізніше ніж за двадцять робочих днів до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим договором до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за цим договором, виходячи з умов цього договору.

У зв`язку з тим, що відповідач не звертався до ТОВ «Чернівцігаз Збут» із повідомленням про звільнення приміщення та розірвання договору, він обліковувався як споживач природного газу по об`єкту газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (особ.рах.№ НОМЕР_1 ).

Позивачем правомірно подано позов до відповідача, як споживача газу за адресою: АДРЕСА_1 , із вимогами про стягнення заборгованості за природний газ, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 як споживач природного газу зобов`язаний був здійснювати оплату на постачання природного газу за вищенаведеним об`єктом газифікації.

3 огляду на те, що новий власник житла, який є юридичною особою і до нього застосовується зовсім інший порядок укладання договору, передбачений розділом II Правил постачання природного газу, також не звертався до ТОВ «Чернівцігаз Збут» (як постачальника) із заявою про укладання договору постачання природного газу (а до Оператора ГРМ - про укладення договору розподілу газу), в зв`язку з чим ТОВ «Чернівецька пересувна механізована колона № 76» і не обліковується як споживач природного газу по об`єкту газопостачання за вищезазначеною адресою та не має ніяких договірних відносин із Позивачем.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до розрахунку заборгованості позивачем ТОВ «Чернівцігаз Збут» нараховано заборгованість ОСОБА_1 за постачання природного газу за період з серпня 2020 року по березень 2021 року в сумі 15941 гривня 81 копійка (том 1, а.с.12-14).

З довідки ТОВ «Чернівцігаз Збут» вбачається, що споживач ОСОБА_1 підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ та проводить споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.15).

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 листопада 2023 року у справі №725/7315/23 скасовано судовий наказ №725/7315/23 виданий районним судом за заявою ТОВ «Чернівцігаз Збут» (том 1, а.с. 11).

ОСОБА_1 до 18 травня 2020 року був співвласником будинку АДРЕСА_1 , який було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2020 року ТДВ «Чернівецька пересувна механізована колона №76» (том 1, а.с.37-39, 188-189).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.

За змістом частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частин першої-третьої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною першою статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Закон України«Про житлово-комунальніпослуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та побутовими споживачами регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30 вересня 2015 року (далі Правила №2496) та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року.

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 1Закону України«Про ринокприродного газу» споживач фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно вимог пунктів 17, 27, 32 частини 1статті 1Закону України«Про ринокприродного газу» оператор газорозподільної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Постачальник природного газу суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Регулятор національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За частиною першою статті 4Закону України«Про ринокприродного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 6, 17, 30 частини 3статті 4Закону України«Про ринокприродного газу» до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать: видача ліцензій на право провадження видів діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню з урахуванням положень статті 9 цього Закону, та нагляд за дотриманням ліцензійних умов ліцензіатами; затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG; затвердження правил постачання природного газу; інші функції, передбачені законом.

Частиною 3статті 9Закону України«Про ринокприродного газу» передбачено, що господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до статті 12Закону України«Про ринокприродного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, що передбачені договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним іГосподарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частинами першою, другою статті 40 вищевказаного Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

27 липня 2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824.

Відповідно до пункту 13 розділу III Правил постачання природного газу у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) побутовий споживач зобов`язаний повідомити про це діючого постачальника не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за договором на постачання природного газу до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем діючого постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату за договором на постачання природного газу, виходячи з умов договору.

До обов`язків споживача згідно з пунктом 26 Правил належить укладення договору постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинення відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Типового договору він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу, як товарної продукції, постачальником.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України«Про ринокприродного газу» та Правил постачання природного газу та є однаковими для всіх побутових споживачів України (пункт 1.2 Розділу І Типового договору).

Пунктом 1.3 Розділу 1 Типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору.

Згідно з вимогами пункту 2.1 Розділу ІІ Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За встановлених у справі фактичних обставин, зокрема інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , до 18 травня 2020 року був співвласником будинку АДРЕСА_1 , який було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2020 року ТДВ «Чернівецька пересувна механізована колона №76» (а.с.37-39, 188-189).

Згідно акту комісії дільничного комітету ТОВ «Вайт Лаінос» від 06 листопада 2023 року №111 вбачається, що починаючи з 18 травня 2020 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.41).

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року № 686/6276/19 дійшов висновку, що «з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу».

З системного тлумачення вказаного висновку слідує, що як новий власник майна не несе відповідальності за отримані раніше попереднім власником житлово-комунальні послуги, так і на попереднього власника не можуть бути покладені обов`язки щодо сплати боргу за отримані комунальні послуги новим власником майна.

На користь вказаного підходу вказує змістовний аналіз положень Розділу XІ Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Так, відповідно до пунктів 11.3, 11.4 Типового договору за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір в будь-який час без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання постачальнику одностороннього письмового повідомлення щонайменше за три тижні до бажаної дати розірвання, крім випадків зміни постачальника відповідно до Правил постачання.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Постачальник (крім постачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам) має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір лише у разі припинення газопостачання споживачу у випадках, передбачених цим договором та правилами постачання, шляхом надання споживачу письмового повідомлення про намір розірвати цей Договір щонайменше за тридцять днів до бажаної дати розірвання.

Дія цього договору також припиняється у разі: 1) анулювання ліцензії постачальника на постачання природного газу; 2) банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником; 3) зміни власника об`єкта споживача; 4) реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному Правилами постачання та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493. У такому випадку дія цього Договору припиняється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі іншого постачальника.

В свою чергу, згідно з пунктом 11.7 Типового договору у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим договором до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за цим договором, виходячи з умов цього Договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наведеним нормами визначені різні за змістом підстави для розірвання (припинення дії) договору постачання природного газу та їх наслідки, а саме; 1)одностороння відмова споживача від договору; 2)одностороння відмова постачальника від договору у випадках, передбачених цим договором та правилами постачання; 3)припинення договору постачання природного газу у зв`язку зі зміною власника об`єкта споживача;4)звільнення споживачем займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом).

При цьому, зміна власника об`єкта споживача як підстава припинення договору постачання природного газу відповідно до пункту 11.5 не ставиться у залежність від повідомлення постачальника та його зобов`язання здійснювати оплату послуг за відповідним договором, з урахуванням характеру підстав припинення договору за цим пунктом, а саме: анулювання ліцензії постачальника на постачання природного газу; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником; реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника, які унеможливлюють подальший розрахунок за договором постачання природного газу та свідчать про його безумовне припинення.

У цій частині колегія суддів звертає увагу також на приписи абзацу 5 пункту 9 Розділу III Правил постачання природного газу, відповідно до яких у разі зміни власності на об`єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем Оператора ГРМ, новий власник повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору постачання природного газу.

Тобто, у випадку зміни власника об`єкта постачання природного газу саме на останнього покладено обов`язок здійснити приєднання до договору постачання природного газу, а тому зміни власника не завжди супроводжується остаточним припиненням користування природним газом.

Правило про те, що споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором у випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) застосовується лише у випадку коли споживач припинив користування природним газом, проте не припинив бути власником майна.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження №61-604св20) та від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61-20547св19), в яких Верховний Суд виходив із того, що відповідно до статті 322 ЦК України саме на власника покладається тягар утримання майна.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції помилково ототожнено такі підстави припинення договору постачання природного газу як зміна власника об`єкта споживача та остаточне припинення користування природним газом, як наслідок помилковим є висновок суду про те, що відповідач не повідомив про звільнення приміщення, а тому з останнього підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за споживання природного газу за період з серпня 2020 року по березень 2021 року.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про відмову у позові, оскільки ОСОБА_1 в період з серпня 2020 року по березень 2021 року не був споживачем на об`єкті постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір постачання природного газу за вказаною адресою між ОСОБА_1 та ТОВ «Чернівцігаз Збут» припинений з 18 травня 2020 року у зв`язку з переходом права власності до ТДВ «Чернівецька пересувна механізована колонна №76», який відповідно до вимог абзацу 5 пункту 9 Розділу III Правил постачання природного газу зобов`язаний був звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору постачання природного газу.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду:

позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру на суму 15941 гривня 81 копійка. 1,5% від ціни позову складає 239 гривень 13 копійок (15941,81 х 1,5%).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 3028 гривень.

За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3028 гривень.

Підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання ОСОБА_1 апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у сумі 4542 гривні (3028,00 х 150%).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією від 17 лютого 2025 року (том 1, а.с.216).

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.

Отже, з ТОВ «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4542 гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382ЦПК України,Чернівецький апеляційнийсуд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 26 листопада 2024 року скасувати.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за природний газ відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА