Рішення

від 03.04.2025 по справі 335/12110/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/12110/24 2/335/451/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., позивача ОСОБА_1 ,, представника відповідача Комарніцької Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (далі відповідач) про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ № 1359 к-тр від 30.09.2024 року про звільнення та поновити його на посаді заступника директора з розвитку, а також стягнути з відповідача 41624,74 грн. за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те,що наказ про його звільнення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. 04.08.2024 він отримав поштовий лист від відповідача, в якому містилась пропозиція про переведення на іншу посаду у зв`язку з начебто скороченням, та якою йому пропонувалось надати згоду на переведення у строк до 30.10.2024 року. Попередження про вивільнення його посади, як цього вимагає ст.49-2 КЗпП України йому не надавалось та поштовим зв`язком не надсилалось. Станом на день подання позову відповідачем на його адресу не направлено а ні попередження про вивільнення, а ні копії наказу про скорочення чисельності та внесення змін до штатного розпису. Після його звільнення йому стало відомо, що скорочення його посади відбулось на виконання рішень ЗМР № 196 від 20.05.2024, № 197 від 20.05.2024, № 198 від 20.05.2024 про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 6» ЗМР, комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10», комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок № 3» ЗМР шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Проте станом на день подання ним позову до суду така реорганізація так і не відбулась, що в свою чергу вказує на те, що зміни структури та штатного розпису відбулись формально.

Отже, на думку позивача, його звільнення було проведено з істотними порушеннями встановленого законом порядку, що потягло порушення його трудових прав, які підлягають поновленню.

Ухвалою від 05.11.2024 позовна заява на підставі ст.ст.175,177,185 ЦПК України була залишена без руху для усунення недоліків.

05.11.2024 від позивача на виконання ухвали від 05.11.2024 надійшла оновлена позовна заява, в якій позивач окрім зазначеного в первісній позовній заяві вказав на те, що в наказі про його звільнення не зазначено посади з якої його звільнили, отже наказ є неконкретним та неперсоналізованим.

Ухвалою від 11.11.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд визначений в порядку загального позовного провадження, учасникам справи був наданий строк для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

25.11.2024 до суду надійшов письмовий відзив відповідача із запереченнями проти задоволення позову, з посиланням на таке.

З 21.12.2023 згідно з наказом № 17/96 к/тр позивач був переведений на посаду виконуючого обов`язки заступника директора з розвитку адміністративно-управлінського підрозділу комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

04.07.2024 у зв`язку із реорганізацією лікувальних закладів КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, КНП «Міська лікарня № 10», КНП «Пологовий будинок № 3» ЗМР згідно з рішеннями Запорізької міської ради від 20.05.2024 № 196, від 20.05.2024 № 197, від 20.05.2024 № 198 шляхом приєднання до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, та з метою раціонального використання грошових надходжень НСЗ, оптимізації організаційної структури та штатної чисельності підприємства-закладу охорони здоров`я відповідачем був винесений наказ № 102 «Про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису», згідно з яким посада «заступника директора з розвитку» підлягала виключенню зі штатного розпису з 01.10.2024.

26.07.2024 відповідачем було винесено попередження № 01-14/2714 про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису відносно посади позивача та пропозиція № 01-14/27111 для позивача про переведення на іншу посаду із переліком вакантних посад. У зв`язку з відсутністю позивача 26.07.2024 на робочому місці був складений акт про неможливість вручення ОСОБА_1 попередження № 01-14/2714, та пропозиції № 01-14/27111 для позивача про переведення на іншу посаду із переліком вакантних посад, відповідач направив поштою супровідний лист від 29.07.2024, попередження № 01-14/2714, пропозицію № 01-14/27111, та яку отримав позивач особисто 04.08.2024. У зв`язку з неотриманням від позивача згоди на запропоновані вакансії, відповідачем 15.08.2024, 03.09.2024, 10.09.2024 направлялись повторні пропозиції про переведення на іншу посаду із переліком вакантних посад, відповіді від позивача не надходило, про що були складені відповідачем акти. Проте, 30.09.2024 через канцелярію КНП «МЛЕтаШМД» ЗМР від позивача надійшов лист, в якому він зазначив про необізнаність про скорочення його посади та надання ним відповіді на пропозицію про вакантні посади в строк до 30.10.2024. 30.09.2024 відповідачем був винесений наказ № 1359 к-тр про звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, та з позивачем був проведений повний розрахунок. Твердження позивача про формальний характер реорганізації не відповідає дійсності, з 01.10.2024 переведення працівників лікарняних закладів, що ліквідуються (КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, КНП «Міська лікарня № 10», КНП «Пологовий будинок № 3» ЗМР) до КНП «МЛЕтаШМД» ЗМР, майно зазначених підприємств передано відповідачу згідно з актами приймання-передачі, та процес ліквідації приєднаних до відповідача юридичних осіб триває наразі. Відповідно до ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

На думку відповідача, твердження позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про скорочення, не відповідають дійсності.Позивач не надав відповіді на запропоновані відповідачем пропозиції щодо вакантних посад, тому був звільнений у відповідності з п.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому відповідач виходить з того, що окремої форми попередження про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці чинним законодавством не передбачено.

12.12.2024 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 95917,81 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2024 клопотання позивача задоволено частково, у відповідача витребувано наказ № 106 від 05.07.2024 «Про затвердження структури та штатного розпису КНП «МЛЕ та ШМД ЗМР», лист погодження ВК ЗМР № 14394/033/27/11, економічне обгрунтування підприємства необхідності змін в організації.

16.01.2025 від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2024 надійшли копії витребуваних документів.

17.01.2025 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 202694,24 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

05.03.2025 від позивача надійшло клопотання про приєданння до матеріалів справи копії посадової інструкції заступника директора з розвитку від 02.01.2024, супровідний лист до копії посадової інструкції від 13.02.2025, супровідні листи до копії актів від 22.12.2023, 04.01.2024, 25.02.2025, копії актів від 22.12.2023,04.01.2024.

20.03.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме копії трудової книжки, та заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 226221,25 грн.

24.03.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, а також копія штатного розпису (на вимогу суду) станом на 01.07.2024 року та інші копії документів ( заява ОСОБА_1 на відпустку, наказ 1006 про надання відпустки, відповідь профспілки від 29.07.2024, витяг з акту ревізії від 20.02.2025, стутут КНП МЛУ та ШМД ЗМР, листки непрацездатності позивача). В додаткових поясненнях представник відповідача посилалась на те, що позивач має фах юриста, займав керівну посаду, приймав участь у нарадах керівництва підприємства, чотири рази отримував пропозиції про переведення на іншу посаду, в яких були посилання на наказ № 12106 від 05.07.2024 «Про затвердження структури штатного розпису», тобто був обізнаний про скорочення штатів і зміни до штатного розпису, проти свідомо стверджує протилежне. Крім того, позивач в порушення п.7.7 Статуту (без погодження з органом управління майном виконавчим комітетом ЗМР) був переведений на посаду виконуючого обов`язки заступника директора з розитку без зазначення строку та за посадою, яка була вакантною на час переведення, що законодавством не допускається. Вимога позивача про поновлення його на посаді заступника директора з розвитку є незаконною, оскільки позивач не перебував на посаді заступника директора з розвитку, а був переведений без узгодження з органом управління майном виконуючим обов`язки заступника директора з розвитку.

Під час судового розгляду позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши що він дійсно 04.08.2024 року отримав від відповідача лист про пропозицію переведення на іншу посаду, яким йому запропоновано було надати згоду на переведення у строк до 30.10.2024, тоді як звільнення його відбулося 30.09.2024. Ніяких попереджень про вивільнення його посади йому не надавалось та поштовим зв`язком не надсилалось. Звільнення відбулось в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України. Про наявність наказу про скорочення штату йому стало відомо вже після звернення з позовом до суду, з письмових доказів наданих представником відповідача. Акти, на які посилалась представник відповідача, складалися у його відсутність, не на бланках підприємства, та підписані неповноважними особами. Його звільнили за скороченням штату, тоді як в новому штатному розписі з`явилася більше тисячі штатних одиниць, після реорганізації КНП «МЛЕ та ШМД ЗМР». Крім того зазначав, що безпідставним є посилання в техніко-економічному обгрунтуванні скорочення посади заступника директора з розвитку КНП «МЛЕ та ШМД ЗМР», яке складене фінансовим директором Явдокименко Ю. на посадову інструкцію заступника директора з розвитку від 02.01.2024, оскільки вказана інструкція від 02.01.2024 посадовими особами не складалась та йому для ознайомлення та підпису не надавалась.

Позивач наполягав на тому, що, він не був персонально попереджений про звільнення у зв`язку із скороченням штату з конкретної посади взагалі, він був звільнений з роботи з порушенням встановленого законом порядку.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на факти і доводи, викладені у відзиві на позов. Зокрема наполягала на тому, що позивач був завчасно попереджений поштовим зв`язком про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису, про що свідчить поштова квитанція від 30.07.2024 та повідомлення пошти про вручення особисто позивачу 04.08.2024 поштового відправлення (трек відправлення 6902000483058). В пропозиції про запропоновані вакансії було запропоновано позивачу надати відповідь позивачу в строк до 30.10.2024 помилково. Вже після отримання 04.08.2024 позивачем супровідного листа, попередження та пропозицій, позивач чотири рази повідомлявся про наявність вакантних посад, та на їх пропозиції не відповідав. За таких умов. відповідач переконаний, що виконав всі приписист. 49-2 КЗпП Українищодо дотримання трудових прав позивача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини.

З 05.04.2023 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду юрисконсульта юридичного відділу комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом № 1796 к/тр від 21.12.2023 позивача переведено на посаду виконуючого обов`язки заступника директора з розвитку адміністративно-управлінського відділу.

Наказом № 1359 к/тр від 30.09.2024 позивача звільнено, у зв`язку із скороченням штату, згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Наказом директора комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради « Про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису» № 102 від 04.07.2024 із штатного розпису з 01.10.2024 виключено чотири штатних одиниці, в тому числі посада заступника директора з розвитку адміністративно-управлінського підрозділу.

Згідно з п.3 цього наказу «начальнику відділу кадрів Т.Семеренко попередити працівників та запропонувати переведення за їх згодою на вакантні посади», у разі відмови від переведення або відсутності роботи на підприємстві, повідомити працівників про звільнення за скороченням чисельності з 30.09.2024 на підставі п. 1ст. 40 КЗпП України.

Наказом директора комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради «Про затвердження структури та штатного розпису КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР № 106 від 05.07.2024 внесені зміни та введені у структуру підприємства окремі структурні підрозділи КНП «Міська лікарня № 10» ЗМР, КНП «Пологовий будинок № 3» ЗМР, КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, які підлягають приєднанню в результаті реорганізації.

Згідно з економічним обгрунтуванням необхідності змін в організації виробництва та праці КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, складеним 03.07.2024 фінансовим директором Ю.Явдокименко, необхідність у скороченні штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису постала задля раціонального використання грошових надходжень Національної служби здоров`я України, оптимізації організаційної структури та штатної чисельності підприємства, створення нової управлінської структури об`єднаних медичних закладів.

Згідно з техніко-економічним обгрунтуванням скорочення посади заступника директора з розвитку КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР. складеним 03.07.2024 фінансовим директором Ю.Явдокименко, ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді (відсутність економічної освіти та відповідного стажу роботи), низька продуктивність праці (відсутність документального підтвердження виконання службових обов`язків та регулярне перебування у відпустці без збереження заробітної плати, високий рівень фонду заробітної плати на зазначеній посаді ( 760706,46 грн. за період з грудня 2023 по червень 2024), для економного використання коштів Національної служби здоров`я України вважає за доцільне скоротити зазначену посаду.

Згідно зі штатним розписом КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, затвердженим директором КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР І.Віциною в кількості 2662,0 штатних одиниць станом на 01.10.2024 посада заступника директора з розвитку адміністративно-управлінського підрозділу відсутня.

В період часу з 26.07.2024 по 30.09.2024 відповідач пропонував позивачу про переведення на вакантні посади.

Так, 26.07.2024 була надана пропозиція №01-14/2711 відповідно до якої позивачу запропоновані наступні вакантні посади:

- діловод адміністративно-управлінського підрозділу;

- комірник адміністративно-управлінського підрозділу;

- фахівець з протипожежної безпеки;

- касир економічно-бухгалтерського підрозділу;

- вантажникт господарсько-обслуговуючого підрозділу;

- водій автотранспортних засобів;

- прибиральник службових приміщень;

- робітник кухні харчоблок.

У зв`язку з відсутністю позивача на роботі відповідачем був складений акт від 26.07.2024 про відсутність його на робочому місці тас про відсутність можливості вручення особисто позивачу попередження від 26.07.2024 про скорочення посади заступника директора з розвитку та пропозиції від 26.07.2024 про переведення на іншу вакантну посаду.

29.07.2024 відповідачем пропозиція була направлена позивачу та отримана позивачем поштовим зв`язком 04.08.2024 року.

В пропозиції №01-14/2711 від 26.07.2024 відповідач пропонував позивачу надати письмову відмову або згоду на пропозицію про переведення на іншу посаду у термін до 30.10.2024 року, тоді коли позивач був звільнений 30.09.2024 року.

В подальшому пропозиції про переведення на іншу посаду відповідачем направлялись поштовим зв`язком на адресу позивача 15.08.2024, 03.09.2024 (отримано позивачем 18.09.2024), та згідно з актами відповідача від 19.08.2024, 30.09.2024 пропозиції позивачу були вручені особисто в відділі кадрів КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, відповіді щодо обрання вакантної посади від позивача не надходило.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, проаналізувавши відповідні норми матеріального права та судову практику їх застосування, суд приходить до такого.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 64ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Частиною першою статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями42,49-2 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому суд виходить з того, що у відповідних правовідносинах працівник, як слабша сторона, користується посиленим захистом з боку законодавця, що полягає у покладенні на роботодавця тягаря доказування того, що він належним чином вчинив всі передбачені законом заходи.

Разом з цим, встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач вказаних вимог належним чином не виконав.

Так, документами, де прямо зазначено про попередження працівників про можливе звільнення у зв`язку із скороченням штатів, є наказ директора комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради № 102 від 04.07.2024, та попередження про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису від 26.07.2024 № 01-14/2714, на які посилався відповідач.

Однак як зазначав позивач в позові, а також у судовому засіданні, він не отримував взагалі ні наказу про скорочення, ні самого попередження про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису, а отримав 04.08.2024 пропозиції про переведення на іншу посаду з рекомендацією надати письмову відмову або згоду на пропозицію у термін до 30.10.2024, та додав до позову копію отриманої ним пропозиції (а/с 12).

Ці твердження позивача не спростовані відповідачем.

Доказів того, що позивач був ознайомлений з наказом № 102 від 04.07.2024 матеріали справи не містять.

Стосовно попередження, яке як пояснювала представник відповідача було направлено поштою позивачу та ним отримано 04.08.2024, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що рекомендований лист на адресу позивачу відправлений 30.07.2024 (а/с 53), та отриманий позивачем 04.08.2024 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а/с 54).

Однак, поштове відправлення від 30.07.2024 не містить опису вкладення, інших доказів того, що позивач у встановленому законом порядку отримав саме попередження про скорочення штатної чисельності та внесення змін до штатного розпису матеріали справи не містять.

Не може бути взятим до уваги висновок, викладений у Постанові Верховного Суду у справі № 380/18997/21 від 15.08.2024 року, на який посилалась представник відповідача, оскільки на відміну від цієї справи, в якій суд визначав обставини щодо отримання позивачем попередження про майбутнє вивільнення з посади за скороченням штату, справа № 380/18997/21 стосувалась адміністративного процесу та доведеності факту направлення листа в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Пропозиції про переведення на іншу посаду, які були отримані позивачем, не є належним і допустимим доказом попередження позивача про звільнення його у зв`язку із скороченням штатів, а за змістом є пропозицією обрати за списком вакантних посад за його вибором посаду для переведення на зайняття обраної посади.

Разом з цим, суд зауважує, що застосованеформулювання «про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці», хоча і не встановлює конкретної форми і способу такого попередження, передбачає, що таке попередження повинно бути персональним, тобто звернутим до кожного працівника окремо, й таким, із змісту якого для працівника було б очевидним, що він буде звільненим у зв`язку із скороченням штату з певної дати і з певної посади, в тому числі у разі, якщо не погодиться на одночасно висунуту пропозицію щодо іншої роботи на цьому ж підприємстві.

Відповідач доказів того, що позивач був попереджений персонально і саме в описаний вище спосіб, не надав.

У зв`язку з цим суд погоджується з доводами позивача про те, що внаслідок таких дій відповідача, він до моменту звільнення не був персонально попереджений про скорочення його посади (в.о. заступника директора з розвитку) та про дату його звільнення за скороченням, оскільки це узгоджується з наведеним вище, і з цього приводу він звертався саме в день звільнення 30.09.2024 до відповідача з заявою про скасування наказу про звільнення (а/с 9,11).

Як наслідок, суд не бере до уваги й факт відмови позивача від запропонованих йому посад для переведення, оскільки у жодній відповідній пропозиції також не було зазначено, що пропозиції надані у зв`язку з наступним вивільненням його через скорочення чисельності або штату, і що наслідком відмови від них буде звільнення.

Крім того, відповідач надав суду докази на підтвердження реорганізації лікувальних закладів КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, КНП «Міська лікарня № 10», КНП «Пологовий будинок № 3» ЗМР шляхом приєднання до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та того, що з 01.10.2024 затверджений новий штатний розпис (а/с 89-131), тобто що в організації виробництва і праці на підприємстві дійсно відбулись зміни, що полягали у виключенні зі штатного розпису деяких штатних одиниць, в тому числі і посади заступника директора з розвитку адміністативно-управлінського відділу, обов`язки якого тимчасово виконував позивач.

Щодо запропонованих вакантних посад позивачу, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40,ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 336/2849/23 (провадження № 61-7417св24).

Позивач має юридичну освіту, за наданою інформацією відповідачем вакантні посади юриста в медичному закладі відсутні, однак у штатному розписі станом на 01.10.2024 кількість посад юрисконсульта в зрівнянні зі штатним розписом станом на 01.07.2024 збільшилася на 1 одиницю, та відповідачем не підтверджений факт того, що вакантні посади юрисконсультів чи інші посади, які міг виконувати позивач з урахуванням його кваліфікації юриста, були відсутні в установі.

Крім того, суд зазначає, що наказ №1359 к-тр від 30.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 » не містить зазначення посади, з якої був звільнений позивач, що є обов`язковим реквізитом наказу.

За правовою позицією, зазначеною у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, що була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17, за приписами ч. 1 ст.40, ч. 1,3ст.49-2КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

На переконання суду, виходячи з презумпції неправомірності дій відповідача, яка ним під час розгляду цієї справи не спростована, сукупність наведених неналежних дій відповідача призвела до істотного порушення трудових прав позивача, а тому позов підлягає задоволенню, окрім позовних вимог про поновлення позивача саме на посаді «заступника директора з розвитку».

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України"Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд вважає, що вимоги позивача про поновлення його на посаді заступника директора з розвитку КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на дату звільнення позивач займав посаду виконуючого обов`язки заступника директора з розвитку адміністративно-управлінського підрозділу, тому підлягає поновленню саме на цій посаді.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що позивача було прийнято на посаду в.о. заступника директора з розвитку тимчасово, та про те, що призначення працівника виконуючим обов`язки на вакантну посаду не допускається, та посиланням на відповідний правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду у справі № 310/2248/17. Однак вирішуючи питання на яку посаду підлягає поновленню позивач суд враховує, що цей правовий висновок стосувався інших правовідносин, а саме звільнення працівника з інших підстав, а саме у зв`язку із закінченням строку трудового договору, за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, та необгрунтованості поновлення на посаді виконуючого обов`язки директора, оскільки закінчився строк перебування на посаді виконуючого обов`язки директора підприємства.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Проти розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, наданого позивачем, відповідач свого розрахунку не надав, і не заперечував проти наданого позивачем розрахунку.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 226221,25 грн., виходячи з середнього заробітку 1809,77 грн. (довідка від 02.10.2024, а/с16) за період вимушеного прогулу з 01.10.2024 по 24.03.2025, що становить 125 робочих днів.

Відтак, суд вважає позовні вимоги в цій частині законними і обґрунтованими.

Суд також зауважує, що відповідно до ч. 1ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виходячи з цього, суд наголошує, що відсутність у роботодавця на момент поновлення працівника на роботі посади, штатної одиниці, структурного підрозділу тощо, які існували на момент незаконного звільнення, не можуть бути перешкодою для поновлення такого працівника на роботі. Дискреційні повноваження роботодавця щодо визначення своєї структури і чисельності працівників не є неосяжними і обмежені обов`язком дотримуватись трудових прав працівників.

Витрати на оплату професійної правничої допомоги сторонами у справі до стягнення не пред`являлись.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір за відповідною ставкою, що була чинною станом на час подання позову на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. Сплачений судовий збір позивачем у розмірі 1211,20 грн. за вимоги про скасування наказу про звільнення на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.4,5,12,81,83,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -задовольнити частково.

Скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 30.09.2024 № 1359 к-тр про звільнення ОСОБА_2 з роботи 30 вересня 2024 року, згідно з п. 1ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки заступника директора з розвитку адміністративно-управлінського підрозділу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 01.10.2024 по 24.03.2025 у розмірі 226221 (двісті двадцять шість тисяч двісті двадцять одну) грн. 25 коп., з наступним утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі пунктів 2 та 4 частини першоїстатті 430 ЦПК Українидопустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ: 05498677, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 80.

Повний текст рішення складений 03.04.2025.

Суддя Н.І. Рибалко