Рішення від 25.03.2025 по справі 463/685/24

Справа № 463/685/24

Провадження № 2/463/398/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року місто Львів

Личаківський районний суд міста Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І. з участю секретаря судового засідання Метеллі Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді, Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Львівської міської ради та ОСОБА_2 , про повернення дітей,

з участю позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Буженка Ю.С., представника відповідача Сальвицького Р.І. та представника третьої особи Шпакович В.-Б.О.,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою якою просить ухвалити рішення, яким повернути їй дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були відібрані без позбавлення її батьківських прав

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що відповідно до рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25.11.2021 року у неї було відібрано дітей без позбавлення її батьківських прав. На даний час обставини, які були підставою для відібрання дітей відпали. Їх батько ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем загинув.

Вона працює, алкоголем не зловживає, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Їй було надано житло у м. Сколе Львівської області, яке вона зареєструвала на дітей, облаштувала у ньому побут для них.

Постійно відвідувала дітей у закладі та в опікуна, любить їх, а тому змушена звертатися до суду з даним позовом.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Треті особи надали суду письмові пояснення, в яких підтвердили відвідування позивачкою дітей. При вирішенні спору поклались на розсуд суду.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Леньо С.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Леньо С.І. від 02.02.2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 року (підстава: перебування судді Леньо С.І. у відпустці, розпорядження керівника апарату суду №44 від 07.11.2024) визначено головуючу суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 15.11.2024 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді, Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Львівської міської ради, про повернення дітей. Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.12.2024 року.

02.12.2024 року ухвалою суду залучено ОСОБА_2 як третю особу для участі у справі, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено для повідомлення третьої особи.

21.01.2025 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника відповідача.

17.02.2025 року справу знято з розгляду.

04.03.2025 року ухвалою Личаківського районного суду міста Львова підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 21.03.2025 року.

21.03.2025 року справу знято з розгляду.

Розгляд справи по суті відбувся 25.03.2025 року за участі сторін та представника третьої особи.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Додатково повідомила, що розуміє усю складність відновлення стосунків із дітьми та докладе усіх зусиль для такого.

Представник позивача адвокат Буженко Ю.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Сальвицький Р.І. у судовому засіданні позовні вимоги визнав та підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність повернення дітей матері.

Представник третьої особи - закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Львівської міської ради Шпакович В.-Б.О. у судовому засіданні вирішення позовних вимог залишила на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 25 листопада 2021 року у справі № 463/8347/21, провадження № 2/463/1532/21, ухвалено відібрати малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батьків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа комунального закладу Львівської обласної ради «Будинок дитини №1 для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки» встановлено, що мати ОСОБА_1 відвідувала сина ОСОБА_4 у 2021 році 5 разів та у 2022 році 18 разів.

Систематичність відвідування дітей позивакою з 2022 року підтверджується і долученими стороною позивачки фотодоказами, які жодною із сторін при розгляді справи не спростовані.

Згідно характеристики працівника початкової школи «Арніка» ЛМР, ОСОБА_1 працює у початковій школі «Арніка» прибиральницею службових приміщень та характеризується позитивно.

Згідно рішення Сколівської міської ради Львівської області № 1167 від 28 жовтня 2024 року, передано у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Актом обстеження умов проживання від 30 жовтня 2024 року встановлено факт обстеження умов проживання позивачки ОСОБА_1 , які є задовільнити.

Згідно висновку органу опіки та піклування встановлено, що відповідно до наказу управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 02.02.2022 №39 на обліку дітей, позбавлених батьківського піклування у відділі «Служба у справах дітей» Личаківського району перебувають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв?язку з набранням законної сили рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25.11.2021 по справі №463/8347/21 про відібрання малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без позбавлення їх батьківських прав.

Згідно з розпорядженням Личаківської районної адміністрації від 02.02.2022 №29 малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до розпорядження Личаківської районної адміністрації від 26.08.2022 №227 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває в Центрі підтримки дітей при закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Львівської міської ради.

Згідно з розпорядженням Личаківської районної адміністрації від 04.09.2023 №334 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває під опікою ОСОБА_2 , місце опіки визначено за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 05.04.2022 серія НОМЕР_1 виданим київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з письмовим повідомленням опікуна малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від 17.04.2024 встановлено, що з часу встановлення опіки ОСОБА_1 , матір підопічного ОСОБА_7 , відвідує його кожного тижня. Зустрічі тривають близько 1.5-2 години, вони разом малюють, читають книжки. ОСОБА_7 чекає цих зустрічей, радо спілкується з мамою. ОСОБА_1 приносить сину гостинці (сік, горішки, сухофрукти), подарувала синові мобільний телефон, цікавиться його навчанням та здоров?ям.

Відповідно до листа ЗДО (ясла-садок) №5 Львівської міської ради від 17.04.2024 №35, встановлено, що ОСОБА_1 свого сина ОСОБА_4 , відвідує досить часто, деколи приносить невеликі гостинці. ОСОБА_9 немає сильної прив?язаності до матері, йому не дуже цікаво проводити час з нею. Дитину більше цікавлять гостинці, а коли ОСОБА_1 їх не приносить, він на неї ображається.

Відповідно до акту обстеження служби у справах дітей Сколівської міської ради за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 створено належні умови для проживання та виховання дітей. В квартирі де будуть проживати діти, проведено ремонт, квартира складається з однієї кімнати, кухні, санвузла (суміжно). Помешкання належить на праві спільної сумісної власності матері дітей та малолітнім дітям. Для дітей в кімнаті облаштовано спальне місце (двох ярусне ліжко), стіл для підготовки уроків, є шафа для одягу (долучено відео з помешкання). Згідно з актом оцінки ознаки СЖО відсутні. Для дітей відкриті банківські рахунки для отримання допомоги у зв?язку з загибеллю батька на війні.

Офіційно працевлаштувалась, з 04.02.2025 працює на ТОВ «ІТАЛІЯ-ДЖИНС-ГРУП» на посаді швачки виробничої дільниці по договору (надала комісії для огляду довідку з роботи), графік роботи з 8:30 до 16:30, заробітна плата буде становити приблизно 12 000 грн.

За результатами пояснень матері дітей ОСОБА_1 , заслухавши думку малолітніх дітей, огляду документів, комісією з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації було встановлено, що матір створила належні умови для проживання дітей, офіційно працевлаштувалась, зможе фінансово утримувати їх, забезпечувати дітям належний догляд та виховання, то б то обставини, які були підставою для негайного відібрання дітей від батьків, відпали.

Зважаючи на це, комісія прийняла рішення рекомендувати голові органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради надати до суду висновок про доцільність повернення малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 .

Враховуючи вищенаведене, подані документи, заслухавши пояснення матері ОСОБА_1 , представника матері, малолітнього ОСОБА_3 , опікуна малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 , враховуючи вік та інтереси дітей, створення матір?ю належних умов для проживання дітей, бажання матері займатися вихованням дітей, керуючись ст. ст.19, 151, 170, 171 Сімейного кодексу України та беручи до уваги пропозиції комісії з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, Личаківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне повернути малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_1 .

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен, зазначеній вище, п. 78; рішення у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х., зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)». У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (див., наприклад, рішення у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року) (MAMCHUR v. UKRAINE, заява № 10383/09, п. 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Європейський суд з прав людини вказав, що немає свідчень того, що судові органи якимсь чином аналізували, якою мірою стверджувану незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність заявників забезпечувати належну опіку і піклування, а не їхні фінансові труднощі та об`єктивний стан фрустрації, що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування. Щодо фінансових проблем, то роль Суду не полягає в тому, щоб визначати, чи мала сім`я заявників, з огляду на інтереси збереження єдності сім`ї, право на забезпечення їй певного рівня матеріально-побутових умов за державний кошт. Однак це питання потребує обговорення - спочатку на рівні відповідних державних органів, а далі - під час судового розгляду. Щодо міри, якою незадовільність виховання дітей могла бути зумовлена стверджуваною безвідповідальністю заявників як батьків, суди не вдавалися до розгляду незалежних доказів (наприклад, експертного висновку психолога), аби оцінити їхню емоційну чи психічну зрілість та мотивацію в розв`язанні побутових проблем. У мотивувальній частині судового рішення немає й аналізу спроб заявників поліпшити умови свого життя - наприклад, їхніх звернень з проханням забезпечити постачання природного газу, компенсувати заборгованості із заробітної плати і допомогти з працевлаштуванням. Натомість суди, як видається, прийняли на віру подану міськими службами інформацію про те, що заявники не спромоглися поліпшити свої матеріально-побутові умови та скорегувати своє ставлення, незважаючи на фінансову та іншу підтримку, а також заходи з відповідного консультування. Окрім описових доповідей, складених за результатами перевірок, у яких вказувалося на ті самі проблеми (скажімо, як прогнилий дитячий матрац), суд не зажадав ніяких інших даних, наприклад, стосовно фактичного обсягу та достатності соціальної допомоги або змісту конкретних рекомендацій, наданих під час консультування, а також пояснень, чому ці рекомендації не дали результату. Суд вважає, що витребувана конкретна інформація у цьому зв`язку могла б допомогти визначити, чи виконали відповідні органи свій конвенційний обов`язок зі збереження єдності сім`ї і чи дослідили вони достатнім чином ефективність менш суворих альтернативних заходів перед тим, як клопотати про відібрання дітей від батьків (Савіни проти України, заява № 39948/06, п. 57, 58, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18 (провадження № 61-9444св19) зазначено, що: «згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Верховний Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підстави, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дітей від позивача відповідно до рішення у справі № 400/2052/16-ц, на час розгляду справи відпали.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Суд погоджується з аргументами сторони позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що відпали обставини, що стали причиною відібрання у позивачки дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей. Позивачка працевлаштована та отримує заробітну плату та виплату допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка-військовослужбовця. У ОСОБА_1 є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала меблі. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я, створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися за необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри. Позивачка не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей. ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна та у закладі - багато разів зустрічалася з дітьми та поговорила з ними час, що свідчить про підтримання міцного її зв`язку із дітьми.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів істинність фактів, зазначених у досліджених судом доказах, оскільки такі відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Крім цього, суд враховує, що згідно з ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку комісії з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, Личаківська районна адміністрація від 17.02.2025, судом встановлено, що враховуючи вік та інтереси дітей, створення матір?ю належних умов для проживання дітей, комісія з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, Личаківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне повернути малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що проживання дітей разом із позивачкою - їх матір`ю сприятиме розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відтак, позов слід задовольнити повністю та повернути дітей матері.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи вік та інтереси дітей, створення матір?ю належних умов для проживання дітей, бажання матері займатися вихованням дітей, суд вважає за доцільне повернути малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_1 , а відтак позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі та повернути дітей позивачці.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї та молоді, Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №5 Львівської міської ради та ОСОБА_2 , про повернення дітей задовольнити повністю.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були відібрані без позбавлення її батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.04.2025 року.

Суддя І.І.Ціпивко