Рішення

від 02.04.2025 по справі 483/709/23

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/709/23

Провадження № 2/483/29/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

25березня 2025року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відео конференції з використанням представником позивачки власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: визнання земельної ділянки за кадастровим номером 4825184800:03:000:0923 площею 0,9981 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, сільська рада Чорноморська; земельної ділянки за кадастровим номером 4825184800:03:000:0915 площею 1 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, сільська рада Чорноморська; земельної ділянки за кадастровим номером 4825184800:04:001:0002 площею 0,5 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 120,3 кв.м., житловою 43,2 кв.м; земельної ділянки за кадастровим номером 4825184801:04:004:0062 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки за кадастровим номером 4825184801:04:004:0061 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 52,4 кв.м., житловою 36,1 кв.м; земельної ділянки за кадастровим номером 4825184801:04:004:0075 площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки за кадастровим номером 4825184800:04:001:0001 площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та визнання за нею права власності на частку зазначеного майна; визнання внесків до статутних капіталів ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СКАТ»; ТОВ "ЮГЄВРОТРАК"; ТОВ "ЕТАЛОН ПРОФСТРОЙ"; ТОВ "ЕТЦ УКРЕКСПЕРТИЗА"; ТОВ "ФЛАЄР.ФМ"; ТОВ "КАРГО-ТРАНС-ШИППІНГ"; ТОВ "ФЛАГМАН МК" спільним сумісним майном подружжя та стягнення з відповідача частки внесків до статутних капіталів господарських товариств у розмірі 2 218266 грн 50 коп..

24березня 2024року представникомпозивачки збільшенорозмір позовнихвимог вчастині стягнення з відповідача часки внесків до статутних капіталів господарських товариств у розмірі 3538266 грн 50 коп..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період зареєстрованого шлюбу сторонами було набуто зазначене майно. Оскільки домовленості щодо його розподілу сторони не досягли, вона змушена звернутися до суду.

26 вересня 2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебувала справа №487/2516/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ТОВ «Мірра-Марія» про визнання правочину недійсним та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_3 подавала зустрічний позов, в якому просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділити нерухоме майно, яке предметом позову у цій справі. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 було повернуто, а отже ще у травні 2019 року позивачці було відомо про порушення її прав. Оскільки строк позовної давності для звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя пропущено, представник просив відмовити у задоволенні вимог з цих підстав. Крім того, представник зазначив, що вимоги про стягнення з відповідача половини вартості внесків до статутних капіталів господарських товариств є необґрунтованими, оскільки не доведено той факт, що ОСОБА_2 став засновником саме в період перебування у шлюбі з позивачкою, а також те, що внесені ним кошти були спільним майном подружжя (т.1, а.с. 92-94).

04 жовтня 2023 року представником позивачки подано відповідь на відзив, в якому він заперечував проти застосування позовної давності у спорі, оскільки до вересня 2020 року сторони підтримували подружні стосунки. Так, у 2018 році позивачка дійсно звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом про розірвання шлюбу, який було задоволено, і заочним рішенням від 13 грудня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. У 2019 році відповідач звернуся із заявою про перегляд заочного рішення, у зв`язку із чим судовий розгляд було продовжено, а 04 грудня 2019 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Відтак, до 18 травня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а у квітні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки. Саме з цього часу, на думку представника, ОСОБА_3 могла припускати порушення її прав, внаслідок не визнання відповідачем її майнових претензій. Представник також просив суд звернути увагу на порушення відповідачем строку для подання відзиву і залишити його у зв`язку із цим без розгляду (т.1, а.с. 114-118).

Вирішуючи процесуальне питання щодо прийняття до розгляду відзиву, поданого з пропуском процесуального строку, суд зазначає, що відзив за своєю суттю є заявою про застосування строків позовної давності, яка, відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, може бути зроблена до ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим суд приймає цю заяву.

Позивачка до суду не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що гроші, про стягнення яких просить відповідачка, є віртуальними і не підлягають поділу. Так, у статутних капіталах господарських товариств, засновником яких він є, дійсно вказано суми, про які зазначає відповідачка, однак причиною формування уявних статутних капіталів є необхідність отримання кредитів для продовження господарської діяльності. При цьому, реальні кошти не вносяться, що підтверджено довідками бухгалтера про відсутність грошових коштів на рахунках товариств. При цьому, відповідач зазначив, що господарські товариства можуть мати на балансі як рухоме, так і нерухоме майно.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

Судом встановлено, що в періоди з 25 листопада 1995 року по 01 серпня 2014 року, а також з 16 вересня 2016 року по 18 травня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1, а.с. 12, 13)

У вказані періоди часу вони набули у власність таке нерухоме майно:

земельну ділянку кадастровий номер 4825184800:03:000:0923, площею 0.9981 га;

земельну ділянку кадастровий номер 4825184800:03:000:0915, площею 1 га;

земельну ділянку кадастровий номер 4825184800:04:001:0002, площею 0,5 га;

земельну ділянку кадастровий номер 4825184800:04:001:0001, площею 0,18 га;

житловий будинок по АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку кадастровий номер 4825184801:04:004:0062, площа: 2 га;

земельну ділянку кадастровий номер 4825184801:04:004:0061, площа 0,25 га;

земельну ділянку кадастровий номер 4825184801:04:004:0075, площа 0,06 га;

житловий будинокпо АДРЕСА_3 (т.1а.с.14-21).

З досліджених у судовому засіданні реєстраційних справ господарських товариств судом встановлено, що у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 став засновником:

-ТОВ «Транспортна компанія Скат» - частка у розмірі 2759 833 грн, що слідує з п. 5 статуту товариства та з акта приймання-передачі частки у статутному капіталі згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 14 вересня 2019 року № 5718, 5719 (т. 1 а.с. 151, 163);

-ТОВ «Югєвротрак» - частка у розмірі 900 000 грн, що слідує з протоколу № 1 загальних зборів засновників (учасників) про створення товариства від 05 травня 2020 року (т. 1 а.с. 178, 182);

-ТОВ «Карго-транс-шиппінг» - частка у розмірі 10 000 грн, що слідує з договору купівлі-продажу № 5676,5677 від 12 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 217);

-ТОВ «ЕТЦ Укрекспертиза» - частка у розмірі 55 000 грн, що слідує з Протоколу №1 загальних зборів засновників товариства від 04 лютого 2020 року та п. 7 Статуту Товариства від 02 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 225, 235);

-ТОВ «Флагман МК» - частка у розмірі 3300 000 грн, що слідує з акта приймання-передачі частки у статутному капіталі від 10 липня 2018 року (т. 1 а.с. 250);

-ТОВ «Флаєр.ФМ» - частка у розмірі 700 грн, що слідує з Протоколу загальних зборів учасників товариства та п. 3 статуту товариства (т. 2 а.с. 68, 69, 73);

-ТОВ «Еталон Профстрой» - частка у розмірі 51000 грн, що слідує з акту прийому-передачі часток (частин часток) у статутному капіталі товариства № 876, 877, 879 від 20 серпня 2020 року та Протоколу № 1/2020 загальних зборів учасників товариства від 26 серпня 2020 року № 908,909 (т. 2 а.с. 87, 102),

а всього на загальну суму 7076 533 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 СК України).

За змістом частини 1 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обігу.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина 1 статті 65 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини/чоловіка визначені статтею 57 СК України, відповідно до якої, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте до шлюбу; за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України містить правову презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу (крім майна, зазначеного в ст. 57 СК України). Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зістаттею 115ЦК України,господарське товариствоє власникоммайна,переданого йомуучасниками товариствау власністьяк вкладдо статутного(складеного)капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом ізаконом(абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України у вказаній редакції).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства».

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства, набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства, з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

19 вересня 2012 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі № 1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України, в якому виснував, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивачка свій процесуальний обов`язок доказування виконала надала суду докази того факту, що спірне майно набуто сторонами у період шлюбу, а також докази вартості частки відповідача у статутних капіталах господарських товариств, а відповідач наведеного не спростував, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних в частині визнання за нею права власності на частку спірного нерухомого майна та вимог про стягнення компенсації вартості частки відповідача у статутних капіталів юридичних осіб, у зв`язку із чим суд вважає позов в наведеній частині вимог обґрунтованим.

При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц. Так, ВП ВС виснувала, що у спорах про поділ майна подружжя, внесеного до статутного капіталу господарських товариств, позивачка має право вимагати виплати їй не вартості частки внеску до статутного фонду, а вартості частки члена колишнього подружжя у статутному капіталі. Разом із тим, ВП ВС зважала на те, що відповідач не спростував того, що заявлений розмір позовних вимог не відповідає вартості його частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим погодилась із судовими рішеннями попередніх інстанції про обґрунтованість розміру заявлених вимог.

Відхиляючи аргумент відповідача про те, що зазначені у статутах підприємств розміри уставних фондів не є реальними грошовим коштами, суд звертає увагу на те, що надані ним довідки керівників підприємств не є достатніми і належними доказами для висновку про відсутність у підприємств будь-яких активів (т.3, а.с. 53-59).

Так, згідно з наданими довідками, грошові кошти/майно до їх статутних фондів фактично не вносилося.

Разом із тим, належними доказами того, що товариства не мають активів (не мали їх на момент звернення з позовом до суду), є первинні бухгалтерські документи; звіти, зареєстровані податковими органами за результатами господарської діяльності; інформація з органів статистики тощо, однак відповідач таких документів не надавав, клопотань про їх витребування не заявляв.

Суд також відхиляє наданий відповідачем висновок експерта у галузі права від 20 вересня 2024 року про те, що

«на підставінорм чинногозаконодавства,яке діялона моментстворення їх(ТОВ)у законномупорядку тав спосіблегалізували установчідокументи у формі статутів проте не сформували власні статутні капітали у відповідних розмірах, з конкретно-визначеною часткою, яка належить ОСОБА_2 . Положення протоколів (рішень) та статутів в тому числі і новій редакції зазначених товариств у частині збільшення розміру статутних капіталів, містять формальну інформацію про збільшення статутних капіталів так як фактично зміни (збільшення) розміру статутного капіталу не відбулися, внаслідок відсутності первинних розрахунково-бухгалтерських документів, які саме й повинні містити конкретно-визначені кошти (на день їх перерахування) як вклад до статутного капіталу» (т. 3, а.с. 70-76), виходячи з такого.

За змістомч.1ст.114ЦПК України,учасники справимають правоподати досуду висновокексперта угалузі праващодо застосуванняаналогії законучи аналогіїправа; змістунорм іноземногоправа згідноз їхофіційним абозагальноприйнятим тлумаченням,практикою застосуванняі доктриноюу відповіднійіноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Зазначений висновок експерта в галузі права не стосується визначених у частині першої статті 114 ЦПК України питань.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання спірного майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд виходить з такого.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Так, у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Відтак, належним і ефективним способом захисту прав позивача та відповідача є безпосередній поділ майна колишнього подружжя із зазначенням в резолютивній частині рішення про визнання за кожним з них права власності на майно.

Оскільки вимога про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не є ефективним способом захисту порушеного майнового права позивачки, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Для визначення початку перебігу строку позовної давності важливим є як об`єктивний (сам факт порушення права) так і суб`єктивний (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Отже, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтями 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.

Досліджуючи питання щодо спливу позовної давності, суд встановив, що шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду від 18 травня 2021 року, а у травні 2023 року позивачка направила відповідачу пропозицію щодо поділу спільного майна подружжя. Вказане свідчить про те, що саме з травня 2023 року почався відлік строку позовної давності, оскільки доказів того, що відповідач відгукнувся на пропозицію позивачки, матеріали справи не містять. Враховуючи те, що позивачка звернулася до суду з даним позовом у червні 2023 року, суд дійшов висновку, що визначений статтею 267 ЦК України строк позовної давності не пропущений.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачкою сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 13420 грн 00 коп., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати у розмірі 13 420 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 259, 263-265 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку нерухомого майна, а саме:

земельної ділянки кадастровий номер 4825184800:03:000:0923, площею 0,9981 га;

земельної ділянки кадастровий номер 4825184800:03:000:0915, площею 1 га;

земельної ділянки кадастровий номер 4825184800:04:001:0002, площею 0,5 га;

земельної ділянки кадастровий номер 4825184800:04:001:0001, площею 0,18 га;

земельної ділянки кадастровий номер 4825184801:04:004:0062, площею 2 га;

земельної ділянки кадастровий номер 4825184801:04:004:0061, площею 0,25 га;

земельної ділянки кадастровий номер 4825184801:04:004:0075, площею 0,06 га;

житлового будинкупо АДРЕСА_3 , загальною площею 52, 4 кв.м.;

житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 120, 3 кв. м..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування вартості частки ОСОБА_2 у статутних капіталах господарських товариств:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-транс-шиппінг» (ЄДРПОУ 43629013), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТЦ Укрекспертиза» (ЄДРПОУ 43491439), Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Скат» (ЄДРПОУ 36433504), Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман МК» (ЄДРПОУ 35473221), Товариства з обмеженою відповідальністю «Югєвротрак» (ЄДРПОУ 43629013), Товариства з обмеженою відповідальністю «Флаєр.ФМ» (ЄДРПОУ 41409280), Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Профстрой» (ЄДРПОУ 38583475), у розмірі - 3538266 (три мільйони п`ятсот тридцять вісім тисяч двісті шістдесят шість) гривень 50 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_3 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 копійок в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 02 квітня 2025 року.

Головуюча: