Постанова від 03.04.2025 по справі 709/71/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 709/71/25Провадження № 22-ц/821/614/25категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Мельник Ольга Володимирівна,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та як законний представник малолітніх та неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Ольги Володимирівни на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2025 року (постановлену вприміщенні Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областіпід головуваннямсудді КвашіІ.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та як законного представника малолітніх та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання припиненим права користування житловим будинком та виселення,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог

21 січня 2025 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та як законного представника малолітніх та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання припиненим права користування житловим будинком та виселення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

У вересні 2021 року ОСОБА_13 звернувся до позивача із проханням надати йому дозвіл на безоплатній основі проживати у вказаному будинку.

Позивач вказує, що він надав згоду на проживання у будинку за умови сплати всіх рахунків за комунальні послуги за період проживання в даному будинку, належного догляду та утримання будинку і прибудинкової території, без реєстрації відповідача та його співмешканки з дітьми.

В подальшому, зазначає ОСОБА_1 , він запропонував ОСОБА_13 укласти договір купівлі-продажу даного будинку, проте, його пропозиція була проігнорована.

У вересні-листопаді 2024 року, вказує позивач, він повідомив відповідачів про необхідність знайти інше житло, оскільки має намір продати вказаний будинок, однак, відповідачі і наразі продовжують проживати у даному будинку та не мають намір його звільняти.

Крім того, відповідачі протягом тривалого часу не сплачують комунальні послуги, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким визнати припиненим право відповідачів щодо користування житловим будинком та виселити їх.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як законного представника малолітніх та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання припиненим права користування житловим будинком та виселення - визнано неподаною і повернуто заявнику.

Роз`яснено, що повернення не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем недоліки позовної заяви, які полягають у несплаті судового збору, не усунуто, тому суд вважав, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 18 лютого 2025 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 адвокат Мельник О.В., вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд зробив передчасний висновок про наявність підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 757/27298/20-ц, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ щодо реалізації права на доступ до суду, вважає, що повернення цивільного позову або залишення його без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту свої прав та інтересів шляхом розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2025 рокупозовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху та надано детятиденний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків, з тих підстав, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України,а саме не сплачено судовий збір і не надано доказів для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху 28 січня 2025 року надіслано на електронну адресу представника позивача - адвокату Мельник О.В., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 42).

31 січня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Мельник О.В. подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та квитанцію про сплату судового збору у сумі 1246,20 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, яка входить в перелік ухвал, визначених ст. 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як законного представника малолітніх та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання припиненим права користування житловим будинком та виселення - визнано неподаною і повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням ним ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

П. 6 ч.1 ст. 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржено ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявнику).

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи в судове засідання.

Ч. 3 ст. 369 ЦПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Підстав для застосування положень ч.3 ст.369 ЦПК України встановлено не було.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався ч. 3 статті 185 ЦПК України і виходив із того, що позивачем не сплачено судовий збір за всі вимоги при відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, що свідчить про неусунення ОСОБА_1 в наданий суддею строк недоліків поданої позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по наступних підставах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Крім того, згідно з положеннями ст.ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Згідно ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2025 року, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надаючи позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було сплачено судовий збір. Також зазначено, що до матеріалів справи не додано загальної інформації про доходи позивача з податкової служби, тобто відсутнє підтвердження, що розмір необхідного до сплати по даній справі судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, а відтак, вирішити на даний час клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не є можливим.

Крім того, суд вказав, що в разу відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач має сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, представником позивача було подано до суду заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору у сумі 1246,20 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав несплати судового збору.

При цьому в ухвалі, із посиланням на висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №758/5118/21, згідно яких у разі об`єднання в позовній заяві двох і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу, суд дійшов висновку, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову не в повній мірі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції в ухвалі не зазначено точну суму судового збору, яку йому необхідно сплатити.

Відповідно до ч. 2ст. 185 ЦПК Українив ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Залишаючи позовну заяву без руху з підстав не сплати судового збору, суд першої інстанції лише послався на Закон України «Про судовий збір» без зазначення конкретної суми судового збору, при цьому, суд першої інстанції не позбавлений можливості попередньо визначити розмір судового збору з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору, встановленого судом при вирішенні справи.

Також суд першої інстанції не позбавлений права на надання додаткового строку для усунення недоліків з власної ініціативи, якщо позивач частково виконав вимоги ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху.

Колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви з підстав сплати судового збору в не повному розмірі, без надання позивачу додаткового строку для усунення недоліків позовної заяви є проявом надмірного формалізму.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, оскільки в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не вказав точного розміру судового збору, який підлягає до сплати, а також не надав позивачу додаткового строку для усунення недоліків.

Відповідно до п.4 ч. 1ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1ст.379 ЦПК Україниє підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,368,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката МельникОльги Володимирівни- задовольнити.

Ухвалу Чорнобаївського районногосуду Черкаськоїобласті від04лютого 2025року- скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та як законного представника малолітніх та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання припиненим права користування житловим будинком та виселення- направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова