Постанова

від 26.03.2025 по справі 917/2141/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/2141/24(917/135/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.,

за участі представників сторін:

зявника апеляційної скарги не з`явився

боржника не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№449П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025

у справі №917/2141/24 (917/135/25) (суддя Паламарчук В.В., повний текст ухвали підписано 17.02.2025)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка", м.Луцьк, Луцький район, Волинська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" с.Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область,

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 вищевказану заяву ТОВ "Волинська облспоживспілка" прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі №917/2141/24 про банкрутство ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562); визнано кредиторські вимоги ТОВ "Волинська облспоживспілка" (код ЄДРПОУ 01743401) у сумі 2.038.590,36 грн, у томі числі: 3.564,44 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23; 342480,71 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21; 1.692.545,21грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24, а також 24.224,00 грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72.000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича; призначено попереднє засідання суду на 20.02.2025.

З метою виявлення конкурсних кредиторів, 24.12.2024 Господарським судом Полтавської області сформовано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562). Дата публікації на сайті ВГСУ: 24.12.2024; номер публікації 74935.

20.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4.588.886,19 грн, з яких: 2.446.300,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства, 1.746.683,33 грн - інфляційних втрат, 395.902,86 грн - 3% річних (вхід. №137/25).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2025 у справі №917/2141/24 (917/135/25) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вхід. №137/25 від 20.01.2025). Грошові вимоги ОСОБА_1 за заявою у розмірі 4.588.886,19 грн - відхилено у повному обсязі.

ОСОБА_1 , не погодившись із зазначеною ухвалою звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі №917/2141/24 (917/135/25) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку ухвала є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції безпідставно не враховано преюдиційний факт встановлений постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №903/1040/21 за позовом ТОВ «Волинська облспоживспілка» до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» щодо вартості активів боржника в сумі 10.225.200,00 грн станом на 31.07.2018;

- господарським судом безпідставно не враховано, що відмова ОСОБА_1 від позову в Господарському суді Волинської області про стягнення заборгованості не припинило зобов`язання ТОВ «Ковельська оптовоторгова база» виплатити ОСОБА_1 вартість його частки в статутному капіталі в розмірі 2.446.300,00 грн, відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; встановлено строк до 18.03.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 18.03.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 26.03.2025. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

18.03.2025 в межах строку визначеного ухвалою про відкриття провадження, на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника (вхід. №137/25 від 20.01.2025) залишити без змін, а апеляційну скаргу заявника - без задоволення. Так, на думку боржника місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідно до ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення ухвали апеляційного господарського суду до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними в той же день.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритими.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

04.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

24.12.2024 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі №917/2141/24 про банкрутство ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562); визнано кредиторські вимоги ТОВ "Волинська облспоживспілка" (код ЄДРПОУ 01743401) у сумі 2.038.590,36 грн, у томі числі: 3.564,44 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23; 342.480,71 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21; 1.692.545,21 грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24, а також 24.224,00грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72.000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича (свідоцтво №2028 від 10.11.2021, поштова адреса: вул.Кавказька, буд.3, офіс 410, м.Рівне, 33013); призначено попереднє засідання суду на 20.02.2025.

24.12.2024 з метою виявлення конкурсних кредиторів Господарським судом Полтавської області сформовано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (Дата публікації на сайті ВГСУ: 24.12.2024; номер публікації 74935).

20.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4.588.886,19 грн, з яких: 2.446.300,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства, 1.746.683,33 грн - інфляційних втрат, 395.902,86 грн - 3% річних (вхід. №137/25).

В обгрунтування данної заяви ОСОБА_1 посилається на наступні обставини:

08.02.2013 відбулася державна реєстрація ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", код ЄДРПОУ 38527562. При цьому ОСОБА_1 є одним з засновників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (п.1.5. Статуту товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол зборів учасників №7 від 24.04.2017). Для забезпечення діяльності товариства збуло створено статутний капітал у розмірі 440.000,00 грн (п.3.2 статуту). Вклад ОСОБА_1 до статутного капіталу складав 110.000,00 грн, що становило 25% статутного капіталу.

31.07.2018 на вимогу ОСОБА_1 ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" повернуло його внесок до статутного капіталу в сумі 110.000,00 грн, зокрема за рахунок коштів отриманих від відчуження об`єктів нерухомості, що підтверджується випискою АТ КБ "Приватбанк" від 31.07.2018.

01.08.2018 ОСОБА_1 подав нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", а також подав заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в наслідок чого відбулася державна реєстрація виходу заявника із складу учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".

На підтвердження ринкової вартості майна боржника, яку заявник визначив вартість частки станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", заявник надав копію звіту про оцінку майна станом на 31.07.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Експерт-Рівне Консалт", відповідно до змісту якого, ринкова вартість нерухомого майна товариства станом на 31.07.2018 становить 10.225.200,00 грн.

Отже, на думку заявника вартість його частини майна у статутному капіталі товариства у розмірі 2.446.300,00 грн, виходячи з розрахунку: (10.225.200,00 грн х 25%) - 110.000,00 грн = 2.446.300,00 грн.

Господарським судом в межах справи №917/2141/24 (917/135/25) було встановлено, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" про стягнення вартості частки учасника у розмірі 2.446,300,00 грн в зв`язку з його виходом із Товариства, проте через подану позивачем заяву про відмову від позову на підставі ч.1 ст.191 ГПК України, ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.12.2022 у справі №903/476/22 заяву ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог було прийнято та закрито провадження у справі.

08.03.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення вартості частки учасника у розмірі 200.000,00 грн, в зв`язку з виходом із ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», за результатами розгляду якого Господарським судом Волинської області прийнято рішення від 17.05.2023 у справі №903/244/23, яким позов задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі №903/244/23 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Ковельська оптово-торгова база»; рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 у справі №903/244/23 скасовано та закрито провадження у справі №903/244/23.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі №903/244/23 - без змін.

При прийнятті оскаржуваної ухвали, Господарський суд Полтавської області, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4.588.886,19 грн та відхиляючи їх у повному обсязі, зазначив що факт вирішення питання щодо стягнення вартості частки учасника у статутному капіталі Товариства в розмірі 2.446.300,00 грн було предметом спору у справі №903/476/22, а тому відсутні підстави для визнання кредиторських вимог у сумі 2.446.300,00 грн. Крім того, суд відхилив кредиторські вимоги про стягнення інфляційних, 3% річних нарахованих на основний борг, оскільки вони є взаємопов`язаними з вимогами про стягнення вартості частки учасника у статутному капіталі товариства в розмірі 2.446.300,00 грн, у задоволенні яких судом відмовлено.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Згідно з ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справах про банкрутство та про неплатоспроможність боржника, а також порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами ст. 45, 46, 47, ч.1 ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №913/479/18).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 від моменту державної реєстрації ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" був одним із засновників в його складі із вкладом в статутний капітал у 25%.

31.07.2018 Товариство на вимогу ОСОБА_1 повернуло його внесок до статутного капіталу в сумі 110.000,00 грн і 01.08.2018 відбулася державна реєстрація виходу ОСОБА_1 із складу учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".

Звертаючись в 2025 році до господарського суду в межах справи про банкрутство із заявою з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь суму в розмірі 4.588.886,19 грн, з яких: 2.446.300,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства, 1.746.683,33 грн - інфляційних втрат, 395.902,86 грн - 3% річних

Як свідчать матеріали справи, відносини між ОСОБА_1 та ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" про стягнення вартості частки учасника вже були предметом дослідження судами різних інстанцій.

Так, у липні 2022 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" про стягнення вартості частки учасника у розмірі 2.446,300,00 грн в зв`язку з його виходом із Товариства, проте в подальшому подав до вказаного суду заяву про відмову від позову на підставі ч.1 ст.191 ГПК України, яка була прийнята та задоволена ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.12.2022 у справі №903/476/22, а провадження у справі - закрито.

08.03.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення вартості частки учасника у розмірі 200.000,00 грн, в зв`язку з виходом із ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», за результатами розгляду якого Господарським судом Волинської області прийнято рішення від 17.05.2023 у справі №903/244/23, яким позов задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі №903/244/23 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Ковельська оптово-торгова база»; рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 у справі №903/244/23 скасовано та закрито провадження у справі №903/244/23. Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд, проаналізувавши матеріали справи №903/476/22 та матеріали справи №903/244/23, дійшов висновку, що вказані справи є тотожними, оскільки у вказаних справах наявні однакові складові зокрема: сторони спору, предмет позову та підстави звернення до суду з позовними заявами. Прийнявши до уваги відмову позивача у справі №903/476/22 від позову та закриття Господарським судом Волинської області провадження у справі №903/476/22, за умови, що заявлений у справі №903/244/23 є тотожнім раніше заявленому позову у справі №903/476/22, апеляційний суд вказав на наявність підстав для закриття провадження у справі №903/244/23 відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст. 31 ГПК України.

Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд встановив, що у справі №903/476/22 предметом спору є стягнення вартості частки учасника в розмірі 2.446.300,00 грн, у зв`язку з його виходом із ТОВ "Ковельська оптово-торгова база". Одночасно у справі №903/244/23 предметом позову також визначено стягнення вартості частки учасника в розмірі 200.000,00 грн у зв`язку з його виходом із ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", що становить частину раніше заявленої суми. Таким чином, стягнення вартості частки у розмірі 200.000,00 грн є частиною предмета позову у справі №903/476/22, входить у предмет розгляду у справі №903/476/22 і не може вважатися самостійним окремим предметом позову. Крім того встановлено, що в якості підстав заявленого у справі №903/476/22 позову визначено обставини виходу учасника товариства ОСОБА_1 з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та встановленого положеннями ст.ст. 6, 7, 8 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» права позивача на отримання вартості частки учасника товариства.

Заперечення позивача у тій частині, що хронологічно перший позов, заявлений у 2022 році, мав інші підстави, оскільки ґрунтувався на заяві ОСОБА_1 від 03.07.2018 про вихід із товариства, тоді як у позові, заявленому у 2023 році, підставою виходу визначена заява Горгута від 01.08.2018, не прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки при першому зверненні до суду позивачу були відомі усі обставини виходу ОСОБА_1 з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" у 2018 році, зокрема і подання заяви як 03.07.2018, так і 01.08.2018. При розгляді справи вони підлягали достовірному та повному встановленню господарським судом.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі №903/244/23 - без змін. Верховний Суд, приймаючи постанову, виходив з того, що на момент ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом постанови у цій справі та ухвали Господарського суду Волинської області у справі №903/476/22, в якій вирішувався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет (розмір вимог у цій справі повністю охоплюється заявленими у справі №903/476/22 вимогами) і з тих самих підстав. Зважаючи на це, Верховний Суд зазначив, що колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі №903/244/22 на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, неприпустимості повторення дій зі збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку з огляду на те, що усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Колегія суддів зазначає, що намагання відповідача переоцінити вже встановлені факти, які набули юридичної сили в іншій справі, суперечить положенням частини 4 статті 75 ГПК України. Такі дії апелянта розцінюються як спроба уникнути виконання норм законодавства щодо обов`язковості судових рішень, що є неприпустимим у межах правового порядку.

Суд наголошує, що повторне дослідження обставин, встановлених у справі, за якою вже винесено рішення, яке набрало законної сили, не може бути предметом судового розгляду в іншій справі. Таке обмеження спрямоване на забезпечення стабільності судових рішень та дотримання принципу правової визначеності.

Таким чином, доводи відповідача, що спрямовані на переоцінку цих обставин, не можуть бути враховані судом, оскільки вони суперечать положенням законодавства та мають бути відхилені.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог у сумі 2.446.300,00 грн, оскільки факт вирішення питання щодо стягнення вартості частки учасника у статутному капіталі Товариства у вказаному розмірі вже було предметом спору у справі №903/476/22. Крім того, судом першої інстанції було обгрунтовано відхилено кредиторські вимоги про стягнення інфляційних, 3% річних нарахованих на основний борг, оскільки вони є взаємопов`язаними з вимогами про стягнення вартості частки учасника у статутному капіталі товариства в розмірі 2.446.300,00 грн, у задоволенні яких судом відмовлено.

З наведеного у сукупності вбачається, що доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, які здебільшого повторюють доводи наведені під час розгляду справи в суді першої інстанції, фактично свідчать про незгоду заявника з висновками суду і стосуються виключно переоцінки доказів, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування ухвали не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, Господарський суд Полтавської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі №917/2141/24 (917/135/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України

Повна постанова складена 02.04.2025.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова