Рішення

від 21.05.2025 по справі 917/2141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 Справа № 917/2141/24(917/420/25)

Суддя Паламарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" в особі розпорядника майна, арбітражного керуючого Таборовець Андрія Петровича (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ Послуги та нерухомість (вул. Н.Хасевича Ніла, буд. 6, кв. 37, м. Луцьк, Волинська область, Луцький район, 43027)

про визнання недійними правочинів боржника та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи про банкрутство №917/2141/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вул. Ковельська, буд.13, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43016, код ЄДРПОУ 01743401)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562)

про банкрутство

Без виклику учасників справи

Встановив: в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/2141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" в особі розпорядника майна, арбітражного керуючого Таборовець Андрія Петровича звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до 1) ОСОБА_1 ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ Послуги та нерухомість у якому просить суд:

1) визнати недійсним акт приймання - передачі нерухомого майна від 25.09.2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово - торгова база (код ЄДРПОУ 38527562) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

2) витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "ДФ Послуги та нерухомість" (Код ЄДРПОУ 45743602) на користь ТОВ Ковельська оптово-торгова база (Код ЄДРПОУ 38527562) наступне нерухоме майно:

- склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207221, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна від 25.09.2023 боржник передав, належне йому майно, у власність ОСОБА_1 є правочином вчиненим з порушення принципів добросовісності та є фраудаторним.

Відповідач - ОСОБА_1 у відзиві (вхід. №4945 від 14.04.2025) проти позову заперечує посилаючись на те, що оспорювальний акт є похідним від рішення Загальних зборів від 25.09.2023 учасників ТОВ Ковельська оптово-торгова база та не містить ознак цивільно-правового правочину; рішення Загальних зборів від 25.09.2023 не оскаржувалося, а Наказом Мінюсту анульовані рішення реєстратора та поновлені реєстраційні записи за ТОВ Ковельська оптово-торгова база", чим застосовано реституцію, таким чином в частині визнання недійсним акту приймання передачі майна не є ефективним способом захисту прав позивача. В частині визнання акту-приймання передачі нерухомого майна від 25.09.2023 недійсним прохає відмовити.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 позов переданий на розгляд судді Паламарчук В.В. (а.с.130).

Ухвалою від 06.03.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с.140-144). Позивач у встановлений строк виправив недоліки (а.с.146-160).

Ухвалою від 31.03.2025 суд відкрив провадження у справі №917/2141/24(917/420/25), постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідачі повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 31.03.2025 по системі Електронний суд від 31.03.2025 .

Факт належного повідомлення сторін про розгляд цієї справи також підтверджується наданими ними суду заявами по суті справи.

Згідно зі ст.7 Кодексу України з питань банкрутства Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (надалі відповідач - 1) був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

21.09.2023 ОСОБА_1 подав заяву до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», у якій просив вивести останнього зі складу учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та виплатити йому належну частку в майні товариства. Заява засвідчена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В.Р. та зареєстрована в реєстрі за №1142 (а.с.220 на звороті).

25 вересня 2023 року рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база», яке оформлено протоколом №7 від 25.09.2023 року, передано учаснику товариства ОСОБА_1 в рахунок оплати вартості частки в майні, внаслідок вибуття із Товариства, наступне майно:

-склад Д-1 площею 1205 кв.м, (згідно матеріалів технічної інвентаризації 1229,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221;

-склад металевий К-1 площею 587,2 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90584807221.

-склад Є- 1 площею 514,3 кв.м. (згідно матеріалів технічної інвентаризації 527,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90614907221,

-склад С-1 площею 1033,2 кв.м., (згідно матеріалів технічної інвентаризації 1065,7 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 98970007221

-склад О-1 загальною площею 1047 кв.м, (згідно матеріалів технічної інвентаризації 1070,7 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207881, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.221).

25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» та громадянином України ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Кушнерук А.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №1914/1915 (а.с.222-223).

Сторони підписали цей акт приймання-передачі майна на підтвердження того, що на виконання рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база», передано учаснику - ОСОБА_1 майно ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», а саме:

-склад Д-1 площею 1205 кв.м, (згідно матеріалів технічної інвентаризації 1229,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221;

-склад металевий К-1 площею 587,2 кв.м; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :90584807221.

-склад Є- 1 площею 514,3 кв.м. (згідно матеріалів технічної інвентаризації 527,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90614907221,

-склад С-1 площею 1033,2 кв.м., (згідно матеріалів технічної інвентаризації 1065,7 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 98970007221

-склад О-1 загальною площею 1047 кв.м, (згідно матеріалів технічної інвентаризації 1070,7 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207881, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі вказаних документів, за заявою ОСОБА_1 , державним реєстратором Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області Гедз М.М. проведено державну реєстрацію переходу права власності на майно від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» до ОСОБА_1 .

10.10.2023 ОСОБА_1 за договорами дарування відчужив майно, а саме: склад Д-1 та склад О-1, на користь ОСОБА_2 , що посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., та зареєстровано в реєстрі за №№ 3503,3504. (а.с.223-225).

Відповідно до наказу Міністра юстиції України від 25.04.2024 №1230/5, що був прийнятий на основі Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 17.04.2024, прийнятого за результатом скарги ТОВ «Волинська облспоживспілка» на рішення державного реєстратора від 16.11.2023 з доповненнями від 22.02.2024, реєстраційні дії щодо переходу права власності на нерухоме майно від ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" до ОСОБА_1 було скасовано (а.с.226-229).

Скасовуючи рішення державного реєстратора Колегія Міністерства юстиції України у Висновку від 17.04.2024 зазначила, що оскаржувані рішення прийняті за наявності зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, яка в реєстрі була зареєстрована як рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, чим порушено законодавство у сфері державної реєстрації прав.

Крім того, Колегією Міністерства юстиції України встановлено, що документи подані для державної реєстрації прав, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідали вимогам законодавства, оскільки акт приймання-передачі нерухомого майна містив відомості про учасника, який на момент прийняття оскаржуваних рішень не вийшов з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" відповідно до законодавства.

В частині оскаржуваних рішень, згідно яких зареєстровано перехід права власності на склад О-1та склад Д-1 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на підставі договорів дарування (як похідних), в задоволенні скарги Колегією відмовлено. Роз`яснено, що відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Отже, за результатами розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України, склад металевий К-1 площею 587,2 кв.м; склад Є-1 площею 514,3 кв.м., склад С-1 площею 1033,2 кв.м. повернуто у власність ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», а склад Д-1 площею 1205 кв.м, склад О-1 загальною площею 1047 кв.м, залишились у володінні ОСОБА_2 .

31.10.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заснували Товариство з обмеженою відповідальністю "ДФ Послуги та Нерухомість" (код ЄДРПОУ 45743602; Адреса місцезнаходження: 43027, Україна, Луцький р-н, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Хасевича Ніла, будинок, 6, квартира, 37). Керівником товариства обрано ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (а.с.241).

При цьому, засновником ОСОБА_2 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість" передано нерухоме майна (склад Д-1 площею 1205 кв.м; склад О-1 загальною площею 1047 кв.м), згідно протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість" від 06 листопада 2024 року (а.с.242):

06 листопада 2024 року, між ОСОБА_2 та ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість", від імені якого діє директор ОСОБА_1 , підписано акт приймання- передачі вказаного майна у власність товариства, на підставі якого проведено реєстрацію права власності за ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість" (а.с.243-249).

З вказаного вбачається, що ОСОБА_1 став засновником ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість" та в якості внеску до статутного капіталу отримав нерухоме майно: склад Д-1 площею 1205 кв.м; склад О-1 загальною площею 1047 кв.м .

З огляду на вищезазначене, позивач зазначає, що майно боржника (склад Д-1 площею 1205 кв.м; склад О-1 загальною площею 1047 кв.м) було відчужено за наявності непогашеної заборгованості перед кредиторами, за наявності зареєстрованої заборони на вчинення реєстраційних дій, заборони вчинення дій щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, за невідповідності вимогам законодавства документів, що подані для державної реєстрації прав, відчужено на користь заінтересованої стосовно боржника без визначення ринкової вартості (безоплатно).

Ці обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому ГПК України для позовного провадження.

Згідно з ч.2 ст.7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно.

Так, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (правова позиція, викладене у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №904/10560/17).

Згідно з положеннями частини 2 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема, з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою.

До заінтересованих осіб стосовно боржника статтею 1 КУзПБ віднесено юридичну особу, створену за участю боржника, юридичну особу, що здійснює контроль над боржником, юридичну або фізичну особу, контроль над якою здійснює боржник, юридичну особу, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власників (учасників, акціонерів) боржника, керівника боржника, осіб, які входять до складу органів управління боржника, головного бухгалтера (бухгалтера) боржника, у тому числі звільнених з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також осіб, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інших осіб, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №917/3082/21(914/3174/22).

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

Зазвичай у судовій практиці положення зазначеної правової норми застосовуються при оскарженні арбітражним керуючим боржника цивільних (господарських) договорів як різновидів правочинів.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Також слід зауважити, що можливість оспорення акта приймання-передачі нерухомого майна шляхом заявлення відповідної вимоги про визнання його недійсним відповідає правовим висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18, від 28.09.2021 у справі №910/17954/20, від 17.05.2022 у справі №520/2224/19-ц, від 06.07.2022 у справі №372/3737/19.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 про те що, акт приймання-передачі майна від 25.09.2023 є похідним від рішення Загальних зборів від 25.09.2023 учасників та не містить ознак цивільно-правового правочину, як то купівлі-продажу чи дарування, оскільки останній є лише документом, що засвідчував факт передачі майна на виконання рішення загальних зборів учасників; позовні вимоги в частині визнання недійсним акту приймання передачі майна не є ефективним способом захисту прав, судом відхиляються.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на підставі оспореного розпорядником майна Боржника акта приймання-передачі нерухомого майна від 25.09.2023 відбулась передача Боржником Майна до учасника Товариства ОСОБА_1 , який відчужив нерухоме майно у приватну власність ОСОБА_2 , а 31.10.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заснували Товариство з обмеженою відповідальністю "ДФ Послуги та Нерухомість" та здійснили реєстрацію за вказаним товариством права власності на Майно. Тобто спірні в цій справі акти мають ознаки правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та можуть бути визнані недійсними, зокрема, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України та статті 42 КУзПБ.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтями 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1 статті 388 Цивільного кодексу України).

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Так, шляхом подання віндикаційного позову майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину.

Водночас наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном і, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є обмеженим.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість або неможливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності або відсутності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу угод договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності або відсутності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу угод, за якими здійснювалося відчуження майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати; добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Дослідивши надані учасниками справи докази в цій справі в їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв`язку, суд встановив обставини, які свідчать про наявність ознак фраудаторності спірного акту як правочину, на підставі якого Боржник відчужив належне боржнику Майно на користь ОСОБА_1 , що є заінтересованою особою щодо Боржника в розумінні частини 2 статті 42 КУзПБ через спільних бенефіціарних власників.

При цьому відчуження Майна здійснено 25.09.2023 у період перебування на розгляді суду справи №903/1040/21 за позовом ТОВ "Волинська облспоживспілка" до TOB «Ковельська оптово-торгова база» про стягнена з учасника.

Так, в ході розгляду справи №903/1040/21, 26 вересня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" подано до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову, вважаючи, що відповідач (боржник) в подальшому має намір відчужити решту належного йому майна з метою ухилення від сплати заборгованості.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.23 №903/1040/21 частково задоволено заяву ТОВ «Волинська облспоживспілка» про забезпечення позову. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база» вчиняти дії щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, належних - відповідачу на праві власності відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відомості про обтяження було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна

Суд погоджується з доводами позивача, що станом на 25.09.2023 - тобто на день прийняття рішення Загальними зборами Товариства та складення акту приймання-передачі нерухомого майна, директор Товариства ОСОБА_3 та учасник Товариства ОСОБА_1 були обізнані про судові справи з позовних вимог ТОВ «Волинська облспоживспілка» до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база"щодо стягнення грошових коштів у сумі 2 423 736,82 грн у справі №903/1040/21, а також розгляд заяви ТОВ «Волинська облспоживспілка» про забезпечення позову - встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562) вчиняти дії щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, судове засідання з розгляду якої призначено на 29.09.2023.

Тобто, Боржник відчужив Майно на користь заінтересованої особи в період існування значних грошових зобов`язань (підтверджених у подальшому судовими рішеннями), усвідомлюючи ризик стягнення заборгованості за рахунок реалізації Майна. І внаслідок такого відчуження погашення Боржником заборгованості перед кредиторами стало повністю або частково неможливим.

Також заслуговують на увагу доводи позивача в частині того, що на момент відчуження нерухомого майна (25.09.2023) ОСОБА_1 входив до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (реєстрацію виходу ОСОБА_1 зі складу учасників проведено лише 26.10.2023, на підставі нотаріально завіреної заяви про вихід зі складу учасників Товариства -боржника).

При цьому відчуження складів за Актом приймання - передачі від 25.09.2023 відбулося без проведення оцінки їх ринкової вартості та не було залучено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості частки у майні товариства, що суперечить положенням ч. 6 та ч. 8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Отже, судом встановлено, що вчинення спірного правочину у вигляді акта приймання-передачі нерухомого майна здійснено з метою безпідставного та сумнівного зменшення розміру активів Боржника на шкоду його кредиторами.

Крім того, після виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" Майно залишилось у власності вказаного (заінтересованого щодо Боржника) ОСОБА_1 , який відчужив його на користь ОСОБА_2 , що в свою чергу останній нерухоме майна передав у власність ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість", яке також є заінтересованою особою щодо Боржника через спільних бенефіціарних власників. Наведене свідчить про те, що кінцеві бенефіціарні власники Боржника та ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість були обізнані про незаконність відчуження Боржником Майна через наявність у нього оспорюваного правочину у період перебування на розгляді суду справи №903/1040/21 за позовом ТОВ "Волинська облспоживспілка" до TOB «Ковельська оптово-торгова база» про стягнена учасника та неможливість Боржника у подальшому виконати свої зобов`язання.

Отже, ТОВ "ДФ Послуги та Нерухомість" не є добросовісним набувачем Майна в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, що є підставою для витребування у нього Майна за будь-яких підстав на підставі положень статті 387 зазначеного Кодексу.

У відзиві відповідач «ДФ Послуги та Нерухомість» визнав позовні вимоги в частині витребування з чужого незаконного володіння спірне майно.

Верховний Суд наголошує, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі суд проаналізував усі наявні у сторін доводи і заперечення, докази, якими вони обґрунтовувались.

Відповідачі у відзивах позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним спірного правочину у формі акта приймання-передачі, а також про витребування Майна з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ Послуги та нерухомість.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252, Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним акт приймання - передачі нерухомого майна від 25.09.2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово - торгова база (вул. Миру, буд. 68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840; код ЄДРПОУ 38527562) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

3. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ Послуги та нерухомість" (вул. Н.Хасевича Ніла, буд. 6, кв. 37, м.Луцьк, Волинська область, Луцький район, 43027, код ЄДРПОУ 45743602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840; код ЄДРПОУ 38527562) наступне нерухоме майно:

- склад Д-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 90651707221, що розташований за адресою: Волинська область, місто Ковель, провулок Володимира Кияна, будинок 9;

- склад О-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 92898207221, що розташований за адресою: Волинська область, місто Ковель, провулок Володимира Кияна, будинок 9.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДФ Послуги та нерухомість (вул. Н.Хасевича Ніла, буд. 6, кв. 37, м. Луцьк, Волинська область, Луцький район, 43027,код ЄДРПОУ 45743602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Паламарчук В. В.