Постанова

від 27.03.2025 по справі 904/6795/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6795/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

від прокуратури: Скрипник К.Ю. (в залі суду);

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Рисін О.О. (власні засоби);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 (суддя Панна С.П., м.Дніпро, повний текст підписано 12.03.2024) у справі № 904/6795/23

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області

до відповідача-1: Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК"

про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 №654-VІІІ /VІІІ Про надання дозволу ТОВ Агрофірма Красний Забойщик на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) на території Глеюватської сільської ради в межах с. Червоне;

- визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.03.2023 № 1669-ХІХ/VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Красний Забойщик;

- стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати.

Також Прокуратура просить суд залучити у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Клопотання позивача про залучення третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду ніяк не впливає на її права та обов`язки, про що було винесено протокольну ухвалу суду 22.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям рішення органу місцевого самоврядування від 28.09.2021 № 654-VІІІ/VІІІ внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного ст.ст. 28, 35-1 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, і як наслідок, що знаходиться у причинно- наслідковому зв`язку, прийняття в подальшому радою Рішення № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023.

Щодо підстав подання позовної заяви прокурором останнім зазначено, що орган, який мав би захищати інтереси держави (суспільства) від неправомірних діянь в суді не може здійснити такий захист, оскільки сам являється порушником, тому справедливим реалізатором даної функції може виступати лише прокуратура в силу норм, передбачених Конституцією та законодавством України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/6795/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 №654-VІІІ /VІІІ Про надання дозволу ТОВ Агрофірма Красний Забойщик на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) на території Глеюватської сільської ради в межах с. Червоне.

Визнано незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.03.2023 № 1669-ХІХ/VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Красний Забойщик.

Стягнуто з Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (53001, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Глеюватка, вул.Шевченка, 65, код ЄДРПОУ 04339824) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 2 147,20грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК" (53010, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Червоне, вул.Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 30659929) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 2 147,20грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК", в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 по справі № 904/6795/23 скасувати в повному обсязі, провадження по справі № 904/6795/23 закрити на підставі ч.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК» судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6 441,60 грн. та інші судові витрати, що будуть понесені Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК» при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не були враховані правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 по справі № 910/20323/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 810/2763/17, не враховано, що обставини справи, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 442/730/17, на яку посилався позивач і яку застосував суд першої інстанції, не є релевантними обставинам даної справи.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що в позові не зазначено жодної підстави, яка б свідчила про те, що даним Рішенням були порушені права інших юридичних чи фізичних осіб, що відповідач-2 не мав законних підстав для затвердження проєкту землеустрою на вищезазначену земельну ділянку чи отримання земельної ділянки в оренду, яку на сьогоднішній день так і не отримав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у даній справі, викладеному в його відзиві на позов, взагалі не зазначив підстав, з яких він вважав, що даний спір відноситься до спорів, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції взагалі відмовився досліджувати ту обставину, що відповідач-2 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Червоне, вулиця Гагаріна, будинок 16а, що підтверджується Витягом Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 11205696 від 12.07.2006.

Оскільки дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, дозвіл на розробку проекту землеустрою був наданий Рішенням від 28.09.2021 та затверджений Рішенням від 17.03.2023, то відповідно до положень ч. 8 ст. 186 ЗК України підставою для відмові у погодження та затвердженні проекту землеустрою могло бути тільки невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а відповідно до положень ч 2 ст. 134 ЗК України дана земельна ділянка не могла бути передана в оренду будь-якій іншій особі, ніж відповідач-2, оскільки на даній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності тільки відповідачу-2.

Таким чином, є очевидним, що в разі навіть відсутності конфлікту інтересів, відповідач-1 не міг прийняти інших рішень стосовно вищезазначеної земельної ділянки, ніж ті, які він прийняв.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає рішення законним і обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, посилаючись на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, зазначає, що якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільноправовим способом захисту права позивача. Оскільки в даному випадку оспорюється правомірність оскаржених рішень актів індивідуального характеру, якими надано право користування земельною ділянкою за рахунок земель комунальної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний Забойщик», такий спір щодо права власності слід вирішувати за правилами господарського судочинства. Окрім цього, варто зазначити, що ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» є суб`єктом господарювання, що, у свою чергу, підтверджує необхідність розгляду даної справи в порядку господарського судочинства, внаслідок чого відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.

Наголошує про обрання належного способу захисту права у даній справі.

Одночасно у відзиві викладено клопотання про продовження строку його подання, обґрунтоване тим, що ухвала суду про відкриття провадження до електронного кабінету прокурора не надходила, її виявлено самостійно у реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Розглянувши відповідне клопотання, колегія суддів вважає неможливим його задовольнити, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи,поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Також, до клопотання чи заяви повинні бути додані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження, учасника справи встановлений п`ятиденний строк на подання відзиву з дати вручення ухвали.

Згідно довідки про доставку електронного листа Криворізька північна окружна прокуратура отримала ухвала у свій електронний кабінет у системі ЄСІКС 23.05.2024 о 19:46 годині. Відтак, ухвала вважається врученою прокурору 24.05.2024. Звідси, останній мав надати відзив у строк до 29.05.2024, як у цей же строк мав подати клопотання про продовження строку на його подання.

Натомість, відзив прокурором подано 19.07.2024, тобто, поза межами строку, встановленого судом.

В обґрунтування підстав пропуску строку, заявником зазначено про неотримання ухвали суду і обізнаність з її наявність з реєстру 17.07.2024.

Доводи щодо неотримання ухвали спростовані матеріалами дійсної справи.

Як є слушними посилання апелянта (відповідача-2), що скріншот повідомлень по справі № 904/6795/23 не є доказом неотримання ухвали, оскільки він відображає лише процесуальні документи, які були направлені на адресу позивача судом першої інстанції і в ньому відсутня інформація по конкретному провадженню по даній справі, яке знаходиться в апеляційному суді.

Відтак, прокурором не підтверджено підстав, наведених у клопотанні, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, у продовженні строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу суд відмовляє та відповідний відзив до уваги судом апеляційної інстанції не приймається.

У відповіді на відзив апелянт наголошує, що прокурором пропущений строк на подання відзиву, внаслідок чого його не слід приймати до уваги, зауважено, що посилання Прокурора на ту обставину, що він не отримав дану ухвалу в свій Електронний кабінет не може свідчити долучений ним до відзиву скріншот повідомлень по справі № 904/6795/23, оскільки він відображає лише процесуальні документи, які були направлені на адресу позивача судом першої інстанції і відсутня інформація по конкретному провадженню по даній справі, яке знаходиться в апеляційному суді.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини, вважає, що позивач не навів поважних причин, з яких строк на подання ним відзиву був пропущений, та не надав переконливих доказів щодо того, що він не мав можливості подати відповідне клопотання до закінчення строку, встановленого ухвалою апеляційного суду від 21.05.2024.

Звертає увагу, що в своєму відзиві на апеляційну скаргу, позивач не наводить жодних доказів, які спростовували б посилання на докази і аргументи, зазначені в апеляційній скарзі відповідача-2, а наведені позивачем посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду по справам № 401/2400/16-ц, № 526/233/16- ц, № 183/1617/16, не можуть братися апеляційним судом до уваги, оскільки фактичні обставини даних справ не є тотожними даній справі.

Знов звертає увагу, що Прокурор не враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 134 та ч. 8 ст. 186 ЗК України дана земельна ділянка не могла бути передана в оренду будь-якій іншій особі, ніж відповідач-2, оскільки на даній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності тільки відповідачу-2. Таким чином, є очевидним, що в разі навіть відсутності конфлікту інтересів, відповідач-1 не міг прийняти інших рішень стосовно вищезазначеної земельної ділянки, ніж ті, які він прийняв.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 10.04.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/6795/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

15.04.2024 матеріали справи №904/6795/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.09.2024.

Судове засідання, призначене на 12.09.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі головуючого судді Коваль Л.А.

08.10.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/6795/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, справу №904/6795/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г.(головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою суду від 14.10.2024 справу прийнято до провадження наведеним складом суду; судове засідання призначено на 20.01.2025 на 16:15 годину.

19.12.2024 до суду від представника відповідача-2 Рисіна О.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

В судовому засіданні 20.01.2025 оголошено перерву до 27.03.2025.

29.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

26.03.2025 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення, в яких останній наголосив, що наведені прокурором висновки Верховного Суду не змінювалися в подальшому і аналогічна позиція відстоювалася і в подальшому. Зазначена прокурором судова практика є сталою і послідовно викладалася Верховним Судом і в подальшому.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у пункті 92 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 зазначила наступне: «Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 33 та 34) щодо позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 25-28 постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Прийняття Миколаївською міською радою рішення № 36/61 в частині передання особі у власність спірної земельної ділянки є стадією передання земельної ділянки у власність цієї фізичної особи, яка надалі отримала державний акт. Тому прокурор визначив її одним зі співвідповідачів у справі. Отже, позовна вимога про визнання незаконним рішення № 36/61 у відповідній частині спрямована на оскарження правомірності передання спірної земельної ділянки у власність.»

Таким чином, прокурором при пред`явленні даної позовної заяви і судом першої інстанції при винесенні рішення від 12.03.2024 у справі №904/6795/23 дотримано вимоги процесуального законодавства і правильного обрано господарське судочинство.

27.03.2025 до суду від апелянта надійшли пояснення, в яких останній зазначив, що посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 по справі № 910/5201/19 є незастосовним у цій справі, оскільки фактичні обставини справи № 910/5201/19 не є тотожними і релевантними обставинам даної справи.

В судовому засіданні 27.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення відповідача-2 і прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.12.2023 Виконуючий обов`язки керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 №654-VІІІ /VІІІ Про надання дозволу ТОВ Агрофірма Красний Забойщик на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) на території Глеюватської сільської ради в межах с. Червоне;

- визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.03.2023 № 1669-ХІХ/VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Красний Забойщик;

- стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою суду Криворізького районного суду Дніпропетровській області від 03.02.2023 у справі № 177/99/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , депутата Глеюватської сільської ради VIII скликання визнано винуватою за ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, 28.09.2021 в приміщенні Глеюватської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Шевченка, буд. 65 А, під час пленарного засідання 8 сесії Глеюватської сільської ради VIII скликання, в ході якого під номером 49 порядку денного розглядалося питання "Про надання дозволу ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик" на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне", після виступу доповідача та поставлення на голосування даного питання, ОСОБА_1 публічно не повідомила колегіальний орган в особі Глеюватської сільської ради про наявний у неї реальний конфлікт інтересів та взяла участь в розгляді даного питання, голосуванні та проголосувала за, вчинивши дії в умовах реального конфлікту інтересів. За результатами голосування прийнято рішення Глеюватської сільської ради VIII скликання № 654 від 28.09.2021 "Про надання дозволу ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик" на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне", в якому ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста.

В подальшому, як наслідок попереднього рішення, прийнято рішення Глеюватської сільської ради від 17.03.2023 № 1669-XIX/VIII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221887000:04:001:0006 площею 0,0632 га та надано в оренду ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик" строком на 10 років вказану земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори).

Згідно з частиною першою статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Оскільки, рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ /VІІІ "Про надання дозволу ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик" на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне" прийнято внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного ст.ст. 28, 35-1 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що встановлено постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 у справі № 177/99/23, яка не оскаржувалася та набрала законної сили 14.02.2023, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню відповідно до вимог ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції".

Крім того, як наслідок попереднього рішення ради, Глеюватською сільською радою прийнято рішення № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красний Забойщик", яким вирішено затвердити проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красний Забойщик" кадастровий номер 1221887000:04:001:0006 площею 0,0632 га для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 16а, с. Червоне, Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області; надати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красний Забойщик" вказану земельну ділянку строком на 10 років за рахунок земель комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори).

Рішення ради № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із рішенням № 654-VІІІ /VІІІ від 28.09.2021 прийнятого внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради Болсуновською О.В. дій в умовах реального конфлікту інтересів тому також підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

З огляду на викладене вище, прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати вищевказані рішення сільської ради, оскільки ці рішення не скасовані на теперішній час та є діючими.

За наслідками розгляду позову, ухвалене відповідне рішення.

Вказаний процесуальний документ і предметом апеляційного оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд застосовуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №442/730/17, встановив, що оскільки, рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ /VІІІ "Про надання дозволу ТОВ "Агрофірма "Красний Забойщик" на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне прийнято внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного ст.ст. 28, 35-1 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що встановлено постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 у справі № 177/99/23, яка не оскаржувалася та набрала законної сили 14.02.2023, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню відповідно до вимог ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції".

При цьому, Рішення ради № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із рішенням № 654-VІІІ/VІІІ від 28.09.2021, прийнятого внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради Болсуновською О.В. дій в умовах реального конфлікту інтересів тому також підлягає визнанню незаконним та скасуванню, що є причиною для задоволення позовних вимог.

Щодо представництва прокурором інтересів держави і самостійного звернення з позовом, судом встановлено, що до цього часу прийняті рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ /VІІІ та рішення № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 органом або посадовою особою, уповноваженою на скасування відповідних рішень - Глеюватською сільською радою не скасовані та є чинними, з відповідним позовом орган місцевого самоврядування до суду не звертався.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки підстави звернення прокурора з відповідним позовом до суду не є предметом апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не надає оцінки зазначеним висновкам суду першої інстанції.

Предметом апеляційної скарги є порушення юрисдикції прокурором під час звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо господарської юрисдикції спору, зважаючи на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом частини третьої статті 22 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;

9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;

21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

В той же час, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Зазначені висновки підтверджені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 по справі № 910/20323/17 (від висновку якої не було відступлення).

Зокрема, суд виснував, що: «Із наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14-а.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, оскільки у цій справі фактично речове право на земельну ділянку не виникло через нереалізацію оспорюваного розпорядження, то відсутній спір про право цивільне. За таких обставин суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов правильного висновку, що спір у даній справі відноситься до публічно-правових, оскільки він належить до земельних спорів з органом виконавчої влади як суб`єктом владних повноважень щодо реалізації оспорюваного розпорядження, та пов`язаний із його оскарженням і жодним чином не пов`язаний із відносинами приватноправового характеру.».

Правовий висновок про те, що доки не укладено договір оренди між органом місцевого самоврядування і землекористувачами тривають адміністративні правовідносини, а цивільні чи господарські відносини ще не виникли, оскільки не відбулося укладання договору оренди також застосовані і викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.12.2020 по справі № 340/1311/19.

Згідно з матеріалами цієї справи, предметом позову у цій справі є: - визнання незаконним та скасування рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 №654-VІІІ /VІІІ Про надання дозволу ТОВ Агрофірма Красний Забойщик на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) на території Глеюватської сільської ради в межах с. Червоне; - визнання незаконним та скасування рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.03.2023 № 1669-ХІХ/VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Красний Забойщик.

Стосовно першого прокурор (як самостійний позивач) підставою визнання недійсним наголошує прийняття його внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного ст.ст. 28, 35-1 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, а другого як того, що знаходиться з ним у причинно-наслідковому зв`язку.

Матеріалами справи підтверджено і прокурором не спростовано тієї обставини, що між відповідачем-1 та відповідачем-2, як на момент подачі позовної заяви, ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, так і на даний час, відсутній укладений Договір оренди земельної ділянки площею 0,0632 га кадастровий номер 1221887000:04:001:006.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

При цьому, право оренди земельної ділянки не може виникнути у відповідача-2 без укладання відповідного договору оренди земельної ділянки з відповідачем-1, а оскільки такий договір не був укладений, то у відповідаача-2 відсутнє право оренди на вищезазначену земельну ділянку.

Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, між відповідачами були відсутні господарські взаємовідносини, а оспорюване прокурором рішення органу місцевого самоврядування від 17.03.2023 є не реалізованим, в тому числі з тих підстав, про які зазначав Прокурор у своєму позові, наслідком чого є відсутність між сторонами господарських відносин, звідси даний спір не відноситься до спорів, вирішення яких відноситься до юрисдикції господарських судів, і які передбачені ст. 20 ГПК України.

Таким чином, враховуючи те, що між відповідачами в зв`язку зі спірними рішеннями відповідача-1 не припинилися адміністративні правовідносини, оскільки не був укладений договір оренди земельної ділянки, та те, що підставами позову Прокурора є не порушення приватноправового інтересу фізичної чи юридичної особи, а саме порушення відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень, процедури ухвалення рішення від 28.09.2021, відтак цей спір є публічноправовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів, зокрема Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

З огляду на викладене, судом першої інстанції здійснений неправильний та необґрунтований висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі, і підвідомчість спору суду господарської юрисдикції.

Доводи скаржника щодо відмови суду першої інстанції досліджувати ту обставину, що відповідач-2 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Червоне, вулиця Гагаріна, будинок 16а, що підтверджується Витягом Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 11205696 від 12.07.2006, не приймаються колегією суддів, оскільки не впливають на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції спору і розгляд справи неналежним судом.

Щодо посилань прокурора у поясненнях на висновки Великої Палати Верховного Суду у пункті 92 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, то вони не є застосовними до цієї справи, оскільки на відміну від дійсної справи у справі №910/5201/19 було реалізовано рішення органу місцевого самоврядування і особа отримала на його виконання державний акт, що не відповідає обставинам цієї справи, в якій рішення ради реалізовано не було.

Як не можуть братись до уваги його посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду по справам № 401/2400/16-ц, № 526/233/16- ц, № 183/1617/16, як такі, що не є релевантними до цієї справи, з огляду на відмінність фактичних обставин даних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема неправильно визначено юрисдикцію спору, внаслідок чого з порушенням підсудності ухвалено рішення у справі, наслідком чого є його скасування та ухвалення нового про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу, що останній не позбавлений права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (Дніпропетровського окружного адміністративного суду).

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, як самостійного учасника розподілу судових витрат у справі.

Керуючись ст. ст. 231, 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/6795/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/6795/23 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким провадження по справі № 904/6795/23 закрити на підставі ч.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити прокурору (позивачу), що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (Дніпропетровського окружного адміністративного суду). Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Стягнути з Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК" 6 441,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 02.04.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков