Рішення

від 02.04.2025 по справі 903/704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2025 року Справа № 903/704/23Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/704/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маст Компані" до Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD, про стягнення 356220,16 доларів США,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2023 на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ "Маст Компані" до Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD про стягнення 256220,16 доларів США, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 0109-1 від 01.09.2022, в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 справу розподілено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.02.2024 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Маст Компані" у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду переклади на китайську мову з нотаріальним засвідченням правильностіц у двох примірниках: ухвали Господарського суду Волинської області від 10.07.2023 у справі № 903/704/23, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів. Вирішено звернутися до компетентного органу Китайської Народної Республіки: International Legal Cooperation Center (ILCC), Ministry of Justice of China (33, Pinganli Xidajie, Xicheng District, Beijing 100035/People`s Republic of China) - з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу у справі Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD ( № 997. Gaoteng Avenue, Hangu Town 401329, Chongqing, China). Провадження у справі зупинено.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

16.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 336140 доларів США у зв`язку з відсутністю предмету спору. Зазначає, що відповідачем у добровільному порядку поставлено позивачу товар на вказану суму.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, строки підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 21.02.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 25.09.2024 об 11 год 00 хв.

23.09.2024 надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Судом встановлено, що на день розгляду справи докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною від 25.09.2024 розгляд справи відклав на 02.04.2025.

22.11.2024 на адресу суду надійшов лист від International legal Cooperation Center (ILCC) Ministry of Justice of China.

28.11.2024 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №3460/0/15-24 від 28.11.2024 про звільнення з посади судді ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку. Згідно наказу в.о. голови суду від 28.11.2024 №17/02-2 ОСОБА_1 відраховано зі штату працівників Господарського суду Волинської області.

Враховуючи звільнення судді ОСОБА_1 виникла необхідність провести повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували в провадженні судді.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 справу розподілено судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 02.12.2024 справу №903/704/24 прийнято до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті.

20.12.2022 на адресу суду представником позивача подано клопотання з долученням документів з перекладом. 20.12.2024 пакет документів надіслано відповідачу.

18.03.2025 на адресу суду надійшов лист від компетентного органу іноземної держави щодо вручення відповідачу виклику до суду та інших документів.

Ухвалою суду від 20.03.2025 провадження у справі №903/704/23 поновлено, позивачу, у строк до 28.03.2025, надати нотаріально засвідчений переклад з китайської мови на українську мову документів щодо вручення відповідачу виклику до суду та інших документів, що повернулись від компетентного органу.

01.04.2025 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально-засвідченого перекладу з китайської мови на українську мову документів щодо вручення відповідачу виклику до суду (т.2, а.с.96-104).

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та листом про вручення (т.2, а.ч.96-104).

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТ КОМПАНІ» (Покупець) та Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Постачальник) укладено договір поставки №0109-1 (а.с.16-24).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується передати Покупцеві товар у власність, у порядку та на умовах, передбачених Договором, а Покупець зобов`язується оплачувати та приймати його.

Пунктом 1.2. договору сторони обумовили, що кількість, асортимент (номенклатура), строки поставки та ціна Товару визначається в узгоджених Сторонами Замовленнях (або рахунках).

Відповідно до 2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах:

-виконання узгодженої сторонами заявки (п.2.1.1. договору);

-відвантаження товару Постачальником Покупцеві на умовах самовивозу Товару Покупцем із зазначеного Постачальником складу Чунцін (залізничної станції, платформи або іншого місця відвантаження), що знаходиться в межах КНР.

-відвантаження товару здійснюється в зазначений Постачальником час.

Сторони домовилися, що всі сповіщення Покупцеві надсилаються на адресу електронної пошти, вказану Покупцем. Датою повідомлення Покупця вважається дата направлення електронного листа (п.2.1.2).

Відповідно до п.2.2. договору, Покупець направляє Постачальнику попередню заявку на Товар. Постачальник розглядає заявку Покупця і повідомляє умови поставки Товару, включаючи його вартість і терміни поставки. Пунктом 2.4 договору сторони обумовили, що у разі згоди з умовами Постачання Покупець повідомляє про це Постачальника і Сторони підписують Специфікацію. Конкретні строки поставки визначаються Специфікацією.

Також, кількість, асортимент (номенклатура), строки поставки та ціна Товару визначалась в узгоджених Сторонами проформах - інвойсах, які надавались Постачальником відповідно до п.1.2 договору.

Узгодження відбувалось шляхом здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі, зазначеному в проформі - інвойсі. Специфікації відповідно до п.2.2. договору між сторонами на складались та не підписувались.

Ціна та порядок розрахунків визначалась розділом 3 договору поставки.

Так відповідно до п.3.1. договору, якщо інше не буде передбачено Сторонами, зокрема в підписаній між сторонами Специфікації, то оплата Товару, що поставляється здійснюється таким чином:

- 30% вартості партії товару, що поставляється, перераховується Покупцем не пізніше 3-х робочих днів після підписання Сторонами Специфікації (п.3.1.1. договору);

- решта вартості товару перераховується не пізніше 7 календарних днів після повідомлення Покупця про дату коносамента (прийняття товару перевізником Покупця) (п.3.1.2.)

Порядок оплати та поставки товару сторонами погоджувався проформами - інвойсами, а саме:

- проформа -інвойс від 01.09.2022 року №YНСК220814 на суму 162010,00 доларів США визначала строк оплати: 30% оплата товару заздалегідь, весь баланс буде оплачено перед відправкою; дата відвантаження через 25 днів після отримання платежу;

- проформа - інвойс від 12.10.2022 року №YНСК220916 на суму 44635,00 дол. США визначала строк оплати: 100% передоплата перед відправленням; дата відвантаження до 26 жовтня 2022 року;

- проформа-інвойс від 13.10.2022 року №YНСК221011 на суму 359510,00 дол. США визначала строк оплати: 15% передоплата, весь залишок сплачено перед відправленням; дата відвантаження до 15 листопада 2022 року;

- проформа - інвойс від 31.10.2022 року №YНСК221024 на суму 304 827,00 дол. США визначала строк оплати: 15% передоплата, весь залишок сплачено перед кожним відправленням; дата відвантаження до 30 листопада 2022 року;

- проформа-інвойс від 25.11.2022 року №YНСК221125 на суму 400227,00 дол. США визначала строк оплати: 15% передоплата, весь залишок сплачено перед кожним відправленням; дата поставки розраховується з дати повторного відкриття компанії, усі компанії закриваються відповідно до політики місцевого самоврядування;

- проформа - інвойс від 26.11.2022 року №YНСК221122 на суму 373853,00 дол. США визначала строк оплати: 100% передоплата; дата відвантаження через 5 днів після отримання платежу, окремі відправлення дозволено відповідно до політики місцевого самоврядування;

- проформа - інвойс від 02.12.2022 року №YНСК221205 на суму 1707955,00 дол. США визначала строк оплати: 15% передоплата; весь залишок перед відправленням; дата відвантаження до 15 лютого 2023 року;

- проформа - інвойс від 13.12.2022 року №YНСК221210-1 на суму 66980,00 дол. США визначала строк оплати: 100% передоплата; весь залишок перед відправленням; дата відвантаження через 30 днів після отримання загальної суми.

- проформа інвойс від 17.02.2023 року № YНСК230216 на суму 188084,94 дол. США 100% передоплата; дата відвантаження після отримання платежу.

Всього Постачальником надіслано Покупцю 9 проформ - інвойсів на загальну суму 3608081,94 доларів США.

На виконання умов договору поставки позивачем перераховано Постачальнику у безготівковому порядку грошові кошти в загальній сумі 3093190 (три мільйони дев`яносто три тисячі сто дев`яносто) доларів США 10 євроцентів.

Позивачем були повністю оплачені проформи -інвойси:

-№YНСК220814 від 01.09.2022 року на суму 162010,00 доларів США (платежі від 12.09.2022 року на суму 48603,00 дол. США, від 11.10.2022року на суму 113407,00 доларів США);

- №YНСК220916 від 12.10.2022 року на суму 44635,00 дол. США (платіж від 21.10.2022року на суму 44635,00 дол. США);

- №YНСК221011 від 13.10.2022 року на суму 359510,00 дол. США (платіж від 17.10.2022 року на суму 53926,50 дол. США, від 08.11.2022 року на суму 205583,50 дол. США, від 09.11. 2022 року на суму 100000,00 дол. США);

- №YНСК221024 від 31.10.2022 року на суму 304 827,00 дол. США (платіж від 10.11.2022року на суму 45724,05 дол. США, від 06.12.2022 року на суму 186640,45 дол. США, від 05.01.2023 року на суму 72462.50 дол. США);

- №YНСК221125 від 25.11.2022 року на суму 400227,00 дол. США (платіж від 28.11.2022року на суму 60034,05 дол. США, від 19.12.2022 року на суму 240192,95 дол. США, за 20.12.2023 року на суму 100000.00 дол. США);

- №YНСК221122 від 26.11.2022 року на суму 373853,00 дол. США (платіж від 30.11.2022 року на суму 186926,50 дол. США, від 01.12.2022 року на суму 186926.50 дол. США).

- №YНСК221210-1 від 13.12.2022 року на суму 66980,00 дол. США (платіж від 14.12.2022 року на суму 66980,00 дол. США);

та частково оплачено проформа - інвойс №YНСК221205 від 02.12.2022 року в сумі: 1381 148,10 дол. США:

платіж від 06.12.2022 року на суму 187974,30 дол. США;

від 09.12.2022 року на суму 87255,30 дол. США;

від 21.12.2022 року на суму 200000.00 дол. США;

від 22.12.2022 року на суму 200000.00 дол. США;

від 23.12.2022 року на суму 200000.00 дол. США;

від 26.12.2022 року на суму 100000.00 дол. США;

від 28.12.2022 року на суму 100000.00 дол. США;

від 05.01.2023 року на суму 2366,00 дол. США;

від 06.01.2023 року на суму 153552,50 дол. США;

від 13.01.2023 року на суму 150 000,00 дол. США.

Постачальником в частині виконання зобов`язань з поставки товару виконані частково, а саме на суму 2736969,94 дол. США.

З врахуванням викладеного вище Постачальником не поставлено товар на загальну суму 356220,16 доларів США, зокрема по проформі інвойсу №YНСК221125 на суму 8998,00 доларів США (304827.00+400227.00) - (302725.00+393205.00) -126,00 дол. США (перевищення вартості поставленого Постачальником товару на сумою поставки по проформах - інвойсах №YНСК220916 та №YНСК280814 ((147694.00 + 59077.00)) -(162010.00 + 44635.00))

по проформі - інвойсу №YНСК221205 на суму 467001,10 доларів США;

по проформі - інвойсу №YНСК221210-1 на суму 66980.00 доларів США.

17.02.2023 Постачальником в рахунок здійсненої позивачем попередньої оплати поставлено товар на загальну суму 186758,94 доларів США.

Таким чином Постачальником не виконані зобов`язання в частині поставки товару на загальну суму (8998,00 + 467001,10+66980,00) - 186758.94 = 356220,16 доларів США.

Строк поставки товару прострочений з 15 лютого 2023 року.

Після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено поставку товару на суму 336140,00 доларів США

01.08.2023 в результаті досягнутих між сторонами домовленостей підписана Специфікація №1 до договору поставки товарів №0109-1 від 01.09.2022.

В зазначеній специфікації сторони обумовили партію товару, що буде поставлена, асортимент (номенклатуру) товару, що буде поставлений, його кількість, умови оплати, умови поставки. Так зазначеною специфікацією була передбачена поставка товару на суму 336140.00 доларів США, а саме:

- інверторних генераторів YН2200і за ціною одного 178,0 доларів США в кількості 250 штук на загальну суму 44500,00 доларів США;

- інверторних генераторів YН4000Ю за ціною одного 138.0 доларів США в кількості 280 штук на загальну суму 38640,00 доларів США;

- інверторних генераторів YН5000Ю за ціною одного 172,0 доларів США в кількості 250 штук на загальну суму 43000,00 доларів США;

-дизельних генераторів YН4000АЕ за ціною одного 270,3 доларів США в кількості 400

штук на загальну суму 108120,00 доларів США;

- дизельних генераторів YН11000АЕ за ціною одного 509,4 долари США в кількості 200 штук на загальну суму 101880,00 доларів США.

Специфікацією визначені умови оплати -100% попередня оплата, визначені умови поставки: FОВ Chongqing, China, якщо інше не зазначено в Інвойсі.

01 серпня 2023 року фірма відповідач виставив позивача рахунок проформу YНСК230802 на суму 336140,00 доларів США. В проформі: в частині оплати зазначено 100% депозит, тобто кошти на час виставлення проформи є в наявності в Покупця, в частині умов поставки: FОВ Chongqing, China, в частині дати відправлення: протягом 40 днів.

25 серпня 2023 року відповідач здійснив поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «МАСТ КОМПАНІ» узгодженого між сторонами в Специфікації №1 товар. Поставка товару здійснювалась відповідачем партіями згідно комерційних інвойсів на умовах FCA Chongqing, China:

-YНСК230802-1 від 25 серпня 2023 року на суму 118130.00 доларів США (факт поставки товару по зазначеному інвойсу підтверджується ж.д. накладною №3264613 від 01.09.2023 року, міжнародною товарно- транспортною накладною №18923-2А):

-YНСК230802-2 від 25 серпня 2023 року на суму 75423,00 доларів США (факт поставки товару по зазначеному інвойсу підтверджується ж.д. накладною №3264612 від 01.09.2023 року, міжнародною товарно- транспортною накладною СМR №1509/UА1);

-YНСК230802-3 від 25 серпня 2023 року на суму 67575,00 доларів США (факт поставки товару по зазначеному інвойсу підтверджується коносаментом №NSHА09230388, міжнародною товарно- транспортною накладною СМR №041223- МС);

-YНСК230802-4 від 25 серпня 2023 року на суму 75012,00 доларів США (факт поставки товару по зазначеному інвойсу підтверджується коносаментом №NSНА09230388, міжнародною товарно- транспортною накладною СМR №19122- МС).

В зв`язку з викладеним вище предмет спору в частині стягнення 336140.00 доларів США є відсутнім.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження на суму 336140.00 доларів США слід закрити.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторонами у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до ст.366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Згідно ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 20080,16 дол.США. Провадження на суму 336140,00 доларів США слід закрити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 11014,55 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, судовий збір в розмірі 184382,54 грн (в частині закриття провадження у справі) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (№ 997. Gaoteng Avenue, Hangu Town 401329, Chongqing, China, VAT:91500107759273776К) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маст Компані" (вул. Борохівська,19, місто Луцьк, Волинська область, 43008, код ЄДРПОУ 44738392) 20080,16 дол.США, а також 11014,55 грн (одинадцять тисяч чотирнадцять гривень 55 коп.) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Провадження на суму 336140,00 доларів США закрити.

4. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Маст Компані" (вул. Борохівська,19, місто Луцьк, Волинська область, 43008, код ЄДРПОУ 44738392) судовий збір в сумі 184382,54 грн, що сплачений згідно платіжної інструкції №272 від 05.07.2023 на суму 195397,09 грн (копія міститься в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 03.04.2025.

СуддяІ. О. Гарбар