Рішення
від 28.03.2025 по справі 5/58
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 р. м. УжгородСправа № 5/58 (907/527/24)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши матеріали справи № 5/58 (907/527/24)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Котнар», с. Мужієво Берегівського район Закарпатської області

до відповідача 1 Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області, місто Берегово Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон», с. Мужієво Берегівського район Закарпатської області

про визнання права оренди земельних ділянок, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди та зобов`язання вчинити дії

у межах справи № 5/58

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд», м. Рівне

до боржника Закритого акціонерного товариства «Котнар», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

про банкрутство

За участю представників:

позивача Лозовський В.М., адвокат, ордер серії СА №1066931 від 16.10.2023;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 Данилов С.А., адвокат, довіреність №3/05/24 від 03.05.2024; Кулаковський О.М., адвокат, ордер серії ВА №1098226 від 20.01.2025.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №5/58 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд» до Закритого акціонерного товариства «Котнар» про банкрутство.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2011 року у справі №5/58 Закрите акціонерне товариство «Котнар» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Станом на дату постановлення означеної ухвали ліквідаційна процедура боржника не завершена.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5/58 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2024 справу №5/58 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Котнар» прийнято до провадження у новому складі суду.

06 червня 2024 року до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства «Котнар» до Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» про визнання права оренди земельних ділянок, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024, матеріали заяви № 907/527/24 передані для розгляду судді Андрейчуку Л.В.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Андрейчук Л.В.) від 10 червня 2024 року у справі №5/58 (907/527/24) постановлено матеріали позовної заяви №907/527/24 (від 06.06.2024 за вх.№ 02.3.1-05/561/24) за позовом Закритого акціонерного товариства «Котнар» до Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» про визнання права оренди земельної ділянки передати для розгляду в межах справи Господарського суду Закарпатської області №5/58 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Котнар».

Означена ухвала Господарського суду Закарпатської області залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2024 року, а ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 5/58 (907/527/24) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2024 року та на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 червня 2024 року.

Після повернення матеріалів справи №5/58 та №5/58 (907/527/24) до Господарського суду Закарпатської області, в ході вирішення питання продовження розгляду справи №5/58 та прийняття до провадження справи №5/58 (907/527/24), ухвалою Господарського суду Закарпатської області задоволено самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф. у розгляді справи №5/58 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДЗ ТРЕЙД» до Закритого акціонерного товариства «Котнар» про банкрутство.

Крім того, ухвалою від 09.12.2024 Господарським судом Закарпатської області в новому складі суду прийнято до розгляду позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Котнар» до Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» про визнання права оренди земельних ділянок, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди та зобов`язання вчинити дії (справа №5/58 (907/527/24)), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено на 21.01.2025 судове засідання по розгляду позовних вимог боржника у справі про банкрутство та встановлено сторонами справи №5/58 (907/527/24) процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Також ухвалою від 09.12.2024 в даній справі судом відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» адвоката Данилова С.А. від 11.06.2024 про зустрічне забезпечення позову шляхом зобов`язання ЗАТ «Котнар» внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 28 005,00 грн.

У судовому засіданні 21 січня 2025 суд постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання Закритого акціонерного товариства «Котнар» від 05.06.2024 про витребування доказів, постановив витребувати в Ужгородського відділу комплексного проектування українського державного інституту по проектуванню садів та виноградників «Укрдіпросад» Міністерства аграрної політики України належним чином засвідченої копії робочого проекту створення винограднику ЗАТ «Квадро», с. Мужієво, Берегівського району, Закарпатської області, загальною площею 30,0 га, у 2005 році, а також відкласти судове засідання у справі № 5/58 (907/527/24) на 18 лютого 2025 року.

Ухвалами від 06.02.2025 судом відмовлено у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» від 05.02.2025 (вх. № 02.3.1-02/1121/25 від 05.02.2025) та (вх. № 02.3.1-02/1164/25 від 06.02.2025) про зустрічне забезпечення позову шляхом зобов`язання ЗАТ «Котнар» внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 68 005,00 грн.

Відповідно до ухвали від 18.02.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства «Котнар» від 11.02.2025 про об`єднання справи № 5/58 (907/527/24) та справи № 5/58 (907/106/25) в одне провадження та, у зв`язку з невиконанням Ужгородським відділом комплексного проектування українського державного інституту по проектуванню садів та виноградників «Укрдіпросад» Міністерства аграрної політики України вимог ухвали від 21.01.2025 відкладено судове засідання на 13.03.2025, повторно витребувавши в означеного відділу копії робочого проекту створення винограднику ЗАТ «Квадро», с. Мужієво, Берегівського району, Закарпатської області, загальною площею 30,0 га, у 2005 році.

В судовому засіданні 13.03.2025 судом заслухано вступні слова учасників справи та, з урахуванням заявленого відповідачем 2 клопотання про надання можливості ознайомитися із письмовими запереченнями позивача на заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, - оголошено перерву в судовому засіданні до 28.03.2025 із встановленням в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України відповідачу 2 строку до 20 березня 2025 року для подання письмових пояснень щодо міркувань позивача що містяться в запереченнях щодо застосування строку позовної давності.

27 березня 2025 року відповідачем 2 подано суду додаткові письмові пояснення, які прийняті судом в частині, що стосується застосування строків позовної давності, про що судом постановлено протокольну ухвалу від 28.03.2025 року, якою також залишено без розгляду долучені до пояснень від 27.02.2025 докази (копії позовної заяви Берегівської РДА, довідки ТОВ «Карпат-Вин Еталон» від 24.03.2025) у зв`язку з пропуском встановленого в ч. 3 ст. 80 ГПК України строку їх подання за відсутності клопотання про поновлення такого строку.

В судовому засіданні 28.03.2025 судом досліджено наявні в матеріалах письмові докази та заслухано додаткові пояснення представників позивача та відповідача 2, які підтримали зазначені у позові та відзиві (відповідно) аргументи щодо заявлених у справі позовних вимог. Окрім того, представники відповідача 2 просили суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Представник відповідача 1 в судове засідання 28.03.2025 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 13.03.2025 до електронного кабінету Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 13.03.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Абзацами 1-4 частини 2 статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на встановлений в ст. 248 ГПК України строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та беручи до уваги ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 13.03.2025 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 1 за наявними в матеріалах справи доказами, яких достатньої для прийняття рішення у справі.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 28.03.2025 року.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано невизнанням відповідачами права ЗАТ «Котнар» на користування земельними ділянками, які на підставі Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого в Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001 передавалися Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області в оренду ТОВ «Квадро» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (закладки молодих виноградників).

Пояснює, що такі виноградники були придбані ЗАТ «Котнар» у ТОВ «Квадро» на підставі Договору купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008 та, відповідно, до ЗАТ «Котнар» перейшло право користування земельними ділянками на яких такі виноградники розташовані та які надавалися з відповідною метою ТОВ «Квадро» за Договором оренди від 24.07.2006 року.

Доводить, що на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 відповідач 2 ТОВ «Карпат-Вин Еталон» є орендарем спірних земельних ділянок у зв`язку з подальшим придбанням у ЗАТ «Котнар» розташованих на таких земельних ділянках виноградників відповідно до договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року.

Водночас, за позицією позивача, у зв`язку з визнанням недійсним відповідно до постанови Верховного Суду 18 травня 2023 року у справі №5/58 (907/314/21) договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року та повернення виноградників у власність позивача, у ЗАТ «Котнар» наявне право користування земельними ділянками кадастровий номер 2120486400:01:001:0001, площею 2,3193 га, кадастровий номер 2120486400:01:001:0003, площею 12,8349 га та кадастрові номери 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045 (які створені внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002), що не визнається відповідачами у справі.

Доводить, що саме на підставі визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року за відповідачем 2 на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 зареєстроване право оренди спірних земельних ділянок, а відповідач 1 ухиляється від укладення додаткової угоди до Договору оренди від 24.07.2006, вимоги про визнання укладеною якої також становлять предмет судового розгляду в цій справі

Заперечення (відзив) відповідачів.

Відповідач 1 згідно з поданим суду відзивом на позов №02-20/342 від 16.12.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позов у даній справі є безпідставним, поданий з порушенням строку позовної давності та за відсутності порушеного права позивача.

Стверджує, що позов не має матеріальних вимог, а саму земельну ділянку ЗАТ «Котнар» зобов`язане було повернути титульному власнику землі, згідно з Кодексом України з процедур банкрутства.

Доводить, водночас, що позивач не має жодного відношення до земельних ділянок, про які йдеться в тексті позовної заяви, що підтверджується відсутністю жодного письмового допису та подав позов з пропущенням строку позовної давності, який розпочався з дати набрання законної сили Кодексом України з процедур банкрутства, тобто з 21.04.2019 року.

Відповідач 2 відповідно до відзиву на позов від 12.12.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити як у безпідставних та не обґрунтованих.

Зауважує, що 24 липня 2006 року між ТОВ «Квадро» та Берегівською районною держадміністрацією укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Берегівському реєстраційному відділі запис вчинено 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001, такий договір на даний час не визнаний недійсним та є чинним, а ЗАТ «Котнар» не надав суду жодного письмового доказу про те, що вищевказана земельна ділянка перебувала в його користуванні (оренді) або на праві власності, тобто позивач не мав та не має ніякого відношення до договірних між ТОВ «Квадро» та Берегівською районною держадміністрацією стосовно, тому дані юридичні особи не могли та не порушили будь які права та інтереси позивача.

З посиланням на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 доводить, що саме ТОВ «Карпат-Вин Еталон» є належним орендарем спірних у цій справі земельних ділянок, а ЗАТ «Котнар» зловживає процесуальними правами подаючи безпідставні позови замість закриття ліквідаційної процедури, яка йде майже 15 років, замість одного календарного року встановленого чинним законодавством.

Невідповідними вважає аргументи позивача з посиланням на постанову Верховного Суду в справі №5/58 (907/314/21), позаяк в межах такої справи предметом розгляду був Договір оренди від 23.06.2003 року, а не від 24.07.2006 року.

Окремо просить застосувати строк позовної давності пропущений позивачем без поважних причин.

В частині застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідачем 2 подано суду заяву від 20.01.2025, відповідно до якої звертає увагу, що вже з 2016 року (з дати прийняття рішення Господарським судом Закарпатської області у справі №907/454/16) позивач був поінформований про порушення свого права та інтересу, а з даним позовом звернувся тільки через вісім років.

Крім того, відповідно до письмових пояснень від 18.02.2025 відповідач 2 зазначає, що Берегівська РДА на цей час відповідно до п.24 Розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України не має права розпоряджатися земельними ділянками, а сам позивач не сплачував оренду за земельні ділянки, позаяк не був користувачем земельних ділянок, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Квадро» та ЗАТ «Котнар», а строк оскарження такого договору є простроченим.

Крім того, окремо зауважує, що згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі 907/454/16 сторонами договору від 22.12.2008 №22/12/08 вказані ТОВ «Квадро» та ТОВ «Котнар», а відтак, позивач не надав належного доказу факту продажу виноградників ЗАТ «Котнар» а відомості вказані в позовній заяві не правдиво, бо суперечить інформації вказаній у чинному рішенні суду.

Також просить звернути увагу, що рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі 5/58 (907/314/21) постановлено «повернути ЗАТ «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники», тобто повернути саме ті що придбані по договору у зв`язку з визнанням цього договору недійсним; водночас відповідно до висновку ТПП від 20.05.2011 №15.08-6/341 виноградна лоза яка є предметом договору купівлі-продажу знищена на площі 60 га, що свідчить про відсутність виноградних кущів, які були предметом договору купівлі продажу №8/12/09 від 08.12.09 року.

З посиланням на постанову Верховного Суду у справі №5/58 (907/314/21) стверджує, що ТОВ «Карпат-Вин Еталон» є добросовісним користувачем земельної ділянки, його правовий статус закріплений договором оренди та витягом з Єдиного державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права.

Відповідач 1, відповідно до заяв від 14.02.2025 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, наводить аналогічні заперечення щодо підстав заявленого у цій справі позову.

Окрім того, відповідно до письмових пояснень від 27.03.2025 (які прийняті судом в частині доводів щодо застосування строків позовної давності) відповідач 2 зазначає, що позовна заява не містить інформації про те з якого моменту права ЗАТ «Котнар» порушено відповідачем - ТОВ «Карпат-Вин Еталон», тоді як останнє могло порушити права ЗАТ «Котнар» з врахуванням предмету позову з моменту як Товариство було замінено судом у справі № 907/454/16 стороною в договорі оренди, а відповідач 1 міг порушити права позивача з моменту укладення договору оренди з ТОВ «Квадро» у 2006 році.

Наведене, за позицією відповідача 2, свідчить про те, що строк звернення з позовом пропущено і позовні вимоги повинні бути залишені судом без задоволення.

Відповідь на відзив.

Позивачем не подано відповіді на відзиви за правилами ст. 166 ГПК України. При цьому, 12.03.2025 позивачем надано письмові заперечення на заяви відповідачів щодо застосування строків позовної давності відповідно до яких, заперечуючи проти аргументів відповідача 1 щодо початку обрахунку строків позовної давності за дати набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, звертає увагу, що є незрозумілими аргументи заявника чому строки позовної давності для ЗАТ «Котнар» мають рахуватися саме з дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства та якою нормою законодавства відповідне питання є врегульовано.

В частині аргументів відповідача 2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності позивач зауважує, що Верховним Судом лише 18.05.2023 визнано недійсним Договір купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» втратило право власності на плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, тож відповідно у відповідача 2 і відсутні підстави для оренди земельних ділянок, що передані в оренду згідно Договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Берегівському реєстраційному відділі запис вчинено 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001.

Пояснює, що саме з дати ухвалення вказаного рішення судом касаційної інстанції, тобто з 18.05.2023 року, у ЗАТ «Котнар» виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, адже позивачу постановою КГС від 18.05.2023 року у справі №5/58 (907/314/21) повернуто у власність виноградні насадження, які також в т.ч. насаджені на вказаних вище земельних ділянках та були незаконно відчужені ТОВ «Карпат-Вин Еталон».

Резюмуючи наведене зазначає, що до отримання судового рішення про визнання Договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року, що укладений між ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» - недійсним, у позивача були відсутні правові підстави звертатися до суду з позовом про визнання права оренди за вказаним договором оренди, та більш того, в цей період не можна вважати, що його право було порушеним, а сам факт порушеного права виник тоді, коли позивачу, на підставі судового рішення, повернуто актив у вигляді виноградників, та він в самостійному порядку був обмежений в праві зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

24 липня 2006 року між Берегівською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадро», як Орендарем було укладено Договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001 (надалі Договір).

За змістом п. 1 Договору Орендодавець на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №325 від 24.06.2003 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (закладки молодих виноградників), які знаходяться на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 29,3681 га, у тому числі 2, 3193 га, 14,2139 га та 12,8349 га. Кадастрові номери земельних ділянок 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003 (п.п. 2.1., 2.3. Договору).

За змістом п. 3.1. Договору його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до Акту від 24.07.2006 приймання-передачі земельної ділянки об`єкт оренди за Договором передано Орендодавцем Орендарю в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва (закладки молодих виноградників).

Розділом 12 Договору визначено умови його зміни та розірвання. Зокрема, за змістом п. 12.1. Договору Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.2. Договору).

Відповідно до п.п. 12.3., 12.4. Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання.

Згідно з п.п. 12.6., 12.7. Договору при переході права володіння і користування майном, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, дійсний Договір підлягає розірванню або укладенню Договору суборенди. При переході права володіння, користування і розпорядження майном, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, дійсний договір підлягає розірванню.

Таким чином, на підставі умов Договору Орендар - ТОВ «Квадро» фактично приступив до використання землі, як титульний орендар, відповідно до Робочого проекту створення виноградників в с. Мужієво, Берегівського району, складеного Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад».

Згідно з Робочим проектом створення виноградників в с. Мужієво, Берегівського району, складеного Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» загальна площа виноградників становить 30 га, зокрема, сорту Трамінер (7,10 га), Фетяска біла (7,10 га), Іршаї Олівер (7,10 га), Рислінг рейнський (7,05 га), ґрунтові дороги (1,65 га).

Наявність наведених вище виноградників підтверджено Актом інвентаризації виноградників, закладених з 2000 року по 2013 року, затвердженого Управлінням агропромислового розвитку Берегівської райдержадміністрації 13.06.2013 року.

Означені обставини встановлені Господарським судом Закарпатської області у рішенні від 19 вересня 2016 року в межах розгляду справи №907/454/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» до відповідача: Берегівської районної державної адміністрації, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро» про внесення змін до Договору оренди землі від 24.07.2006 року, визнаються позивачем у цій справі, а відтак, в силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для усіх сторін справи №5/58 (907/527/24).

Окрім того, в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 встановлено, що в подальшому виноградники на підставі договору купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008 року від ТОВ «Квадро» на підставі Акту приймання-передачі від 29.12.2008 року перейшли у власність ЗАТ «Котнар», а надалі на підставі договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року та відповідно до Акту приймання-передачі (додаток №3) від 08.12.2009 року та Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) від 01.12.2011 року, - у власність ТОВ «Карпат-Вин Еталон».

Так, відповідно до п. 1.1. укладеного 08 грудня 2009 року між ЗАТ «Котнар», як Продавцем, та ТОВ «Карпат-Вин Еталон», як Покупцем договору купівлі-продажу № 8/12/09, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві майно, що визначено у даному договорі, вільне від прав та претензій інших осіб, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору купівлі-продажу № 8/12/09 найменування майна, що є предметом цього договору: багаторічні насадження плодоносних та неплодоносних виноградників, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району. Назва товару, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 3.1. Договору купівлі-продажу № 8/12/09 право власності на майно, що є предметом даного договору, переходить від продавця до покупця з дня підписання та скріплення печатками акту прийому-передачі майна уповноваженими на те представниками сторін.

08 грудня 2009 року ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» підписали акт приймання-передачі виноградних кущів до договору купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, відповідно до якого продавець передав, а покупець отримав у власність плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району за переліком, у якому вказано номер поля, назву сорту, площу (га), кількість саджанців, ряди та рік посадки; сорти та кількість саджанців, які є плодоносними, і які є неплодоносними.

Окрім того, 08.12.2009 ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» підписали Акт приймання-передачі проектної документації до Договору купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець отримав:

- робочий проект створення винограднику у ЗАТ «Котнар», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, загальною площею 11,82 га, у чотирьох томах, виготовлений Закарпатським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів та якості продукції «Облдержродючість» у 2009 році;

- робочий проект створення винограднику у ЗАТ «Котнар», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, загальною площею 40,3 га, у чотирьох томах, виготовлений Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» у 2003 році;

- робочий проект створення винограднику у ЗАТ «Квадро», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, загальною площею 30,0 га, у чотирьох томах, виготовлений Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» у 2005 році.

Означені обставини встановлені господарськими судами під час розгляду справи №5/58 (907/314/21) та зазначені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року в справі №5/58 (907/314/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» до Берегівської районної державної адміністрації та Закритого акціонерного товариства «Котнар» про припинення права користування земельною ділянкою та заміну сторони у договорі оренди землі та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Котнар» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» та Берегівської районної державної адміністрації про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, що був укладений між ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон», а також про зобов`язання ТОВ «Карпат-Вин Еталон» повернути на користь ЗАТ «Котнар» отримані у власність за Договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, а відтак, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для усіх сторін справи №5/58 (907/527/24).

Таким чином, з сукупності встановлених господарськими судами під час розгляду справ №907/454/16 та №5/58 (907/314/21) обставин вбачається, що відповідач 2 у цій справі ТОВ «Карпат-Вин Еталон» з 08.12.2009р. став власником виноградників, (з яких площа виноградників сорту Трамінер - 7,10 га, Фетяска біла - 7,10 га, Іршаї Олівер - 7,10 га, Рислінг рейнський - 7,05 га, ґрунтові дороги - 1,65 га), які були створені (закладені) ТОВ «Квадро» на підставі робочого проекту створення винограднику, виготовленого Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» у 2005 році, розташовані на земельних ділянках кадастрові номери земельних ділянок 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003 загальною площею 29,3681 га та перебували з відповідною метою в оренді ТОВ «Квадро» на підставі укладеного з Берегівською районною державною адміністрацією Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001.

Наведене, в свою чергу, стало підставою для прийняття Господарським судом Закарпатської області рішення від 19 вересня 2016 року у вже згаданій справі №907/454/16, яким було задоволено позовні вимоги ТОВ «Карпат-Вин Еталон», замінено Орендаря за Договором оренди земельної ділянки від 24.07.2006 (запис від 24.07.2006р. №2120486400-04060701100001) та внесено зміни до даного Договору в частині зазначення Орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон».

29 січня 2018 року між Берегівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» укладено додаткову угоду №2901/18 до Договору оренди від 24.07.2006, якою відповідно до змісту рішення Господарського суду Закарпатської області рішення від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 змінено сторону Орендаря земельної ділянки, зазначивши таким Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон».

Долученими до позовної заяви листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 30.05.2023 №28-7-0.2-2202/2-23, наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11.01.2020 №335-СГ, ухвалою Слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2023 у справі №308/12918/23 підтверджується, що:

- 08.07.2020 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відбувся поділ земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002, площею 14,2139 га, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі зареєстровані земельні ділянки з новоутвореними кадастровими номерами, а саме: 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га; 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га; 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га; 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га; 2120486400:01:000:0044, площею 0,9699 га;

- у 2022 році земельна ділянка за кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 (01.03 для ведення особистого селянського господарства), площею 0,9699 га була додатково розділена на три земельні ділянки вже з іншим цільовим призначенням та формою власності: 2120486400:01:000:0048 (3.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) площею 0,5223 га, форма власності приватна; 2120486400:01:000:0049 (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) площею 0,1970 га, форма власності приватна; 2120486400:10:001:0170 (11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» площею 0,2506 га форма власності приватна.

Згідно з наданими суду Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №378296984 від 13.05.2024, №379529039 від 21.05.2024, №379642337 від 22.05.2024, №379637282 від 22.05.2024, №378304491 від 13.05.2024, №378294655 від 13.05.2024,№378305060 від 13.05.2024, №378303742 від 13.05.2024,№381096773 від 31.05.2024, №381096277 від 31.05.2024, №381096628 від 31.05.2024 вбачається, що на час розгляду справи в суді:

- земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, площею 2,3193 га та 2120486400:01:001:0003, площею 12,8349 га перебувають в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області (підстава рішення державного реєстратора Берегівської РДА Лойф О.Г. індексний номер №40004905, №40006375 від 05.03.2018) та на підставі Договору оренди від 24.07.2006, рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право оренди ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на означені земельні ділянки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2018, індексний номер №40004905 та №40006375);

- земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:001:0002, площею 14,2139 га припинила своє існування як окремий об`єкт цивільних прав із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав у зв`язку з її поділом (рішення державного реєстратора Великоберезької сільської ради Берегівського району Марочканич В.Й. про державну реєстрацію від 03.06.2023, індексний номер №67872209);

- створені в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 новоутворені земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га; 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га та 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га перебувають в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області (підстава рішення державного реєстратора Великоберезької сільської ради Берегівського району Марочканич В.Й. про державну реєстрацію від 03.06.2023, індексні номери №67872209, №67871652 та №67872124) та на підставі Договору оренди від 24.07.2006, рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право оренди ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на означені земельні ділянки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.06.2023, індексний номер №67872209, №67871652 та №67872124);

- створена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 новоутворена земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (підстава рішення державного реєстратора Оноківської сільської ради Ужгородського району Муругової А.С. про державну реєстрацію від 08.07.2022, індексний номер №64121634) та на підставі Договору оренди від 24.07.2006, рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16 в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право оренди ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на означену земельну ділянку (рішення державного реєстратора Великоберезької сільської ради Берегівського району Марочканич В.Й. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.06.2023, індексний номер №67871751);

- створена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 новоутворена земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0044, площею 0,9699 га була зареєстрована як приватна власність ОСОБА_1 (одного з засновників ТОВ «Карпат-Вин Еталон») відповідно до рішення державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка О.В. (рішення про державну реєстрацію від 23.10.2020 за №24743843) на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2008 та за даним фактом на даний час відбувається судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесене в ЄРДР за № 42023070000000142 (справа №297/3661/24);

- земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0044, площею 0,9699 га, в свою чергу також була розділена зареєстрованим власником ОСОБА_1 із зміною її цільового призначення, в результаті чого утворені три земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:000:0048 (3.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування), площею 0,5223 га; 2120486400:01:000:0049 (01.03 Для ведення особистого селянського господарства), площею 0,1970 га; 2120486400:10:001:0170 (11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», площею 0,2506 га зареєстровані як приватна власність ОСОБА_1 (одного з засновників ТОВ «Карпат-Вин Еталон») відповідно до рішень державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка О.В. (рішення про державну реєстрацію від 29.03.2021 за №57334919, від 23.10.2020 за №54743843).

Таким чином, на час розгляду цієї справи в суді за ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 у зв`язку з придбанням за Договором купівлі-продажу № 8/12/09 від 08.12.2009 в ЗАТ «Котнар» виноградників, які були створені (закладені) ТОВ «Квадро» на підставі робочого проекту створення винограднику, виготовленого Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» у 2005 році, - зареєстровано право оренди на земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, які були предметом оренди за Договором оренди від 24.07.2006 та на земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:000:0045, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047 та 2120486400:10:001:0137, які створені внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002.

В той же час, 18 травня 2023 року постановою Верховного Суду у справі №5/58 (907/314/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» до Берегівської районної державної адміністрації та Закритого акціонерного товариства «Котнар» про припинення права користування земельною ділянкою та заміну сторони у договорі оренди землі та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Котнар» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» та Берегівської районної державної адміністрації про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, що був укладений між ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон», а також про зобов`язання ТОВ «Карпат-Вин Еталон» повернути на користь ЗАТ «Котнар» отримані у власність за Договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району серед іншого було задоволено зустрічний позов та:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, що був укладений між Закритим акціонерним товариством «Котнар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин-Еталон»;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин-Еталон» повернути Закритому акціонерному товариству «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

На виконання означеної постанови Верховного Суду Господарським судом Закарпатської області 24 серпня 2023 року видано наказ про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» повернути Закритому акціонерному товариству «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

Як встановлено у постанові Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №5/58 (907/314/21) наказ Господарського суду Закарпатської області від 24 серпня 2023 року у справі №5/58(907/314/21) був пред`явлений до примусового виконання та по ньому було відкрите виконавче провадження №72713450.

Згідно з постановою приватного виконавця Романа Р.М. від 20 вересня 2023 року про закінчення виконавчого провадження №72713450, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 24 серпня 2023 року у справі №5/58(907/314/21) закінчено у зв`язку із фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме, згідно акту від 20 вересня 2023 року зобов`язання щодо передачі Закритому акціонерному товариству «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району виконано в повному обсязі.

Означені обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №5/58 (907/314/21) в межах розгляду апеляційної скарги ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2024 у справі №5/58(907/314/21) про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Карпат-Вин Еталон» про визнання наказу від 24.08.2023 таким, що не підлягає виконанню та в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для цієї справи.

У зв`язку з викладеним, 28.05.2024 ліквідатор ЗАТ «Котнар» арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. звернувся до Берегівської районної державної адміністрації з листом від 27.05.2024 за №02-01/62-198, яким просив внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 в частині заміни Орендаря земельної ділянки з ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на ЗАТ «Котнар», долучивши до такого листа підписані Орендарем два примірники додаткової угоди №3 до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 року.

Надіслання означеного листа від 27.05.2024 за №02-01/62-198 на адресу Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області підтверджується долученими до позовної заяви копіями фіскального чеку від 28.05.2024, опису вкладення в цінний лист та поштової накладної за трек-номером відправлення 0303516261032, не заперечується відповідачем 1 у справі, як і не подано суду доказів відповіді райдержадміністрації на означений лист-пропозицію ЗАТ «Котнар».

У зв`язку з викладеним ліквідатор боржника ЗАТ «Котнар» звернувся з даним позовом до суду, предметом якого визначено:

- визнання за Закритим акціонерним товариством «Котнар» права оренди за Договором оренди земельної ділянки від 24 липня 2006 року, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24 липня 2006 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 2120486400-04060701100001) на земельні ділянки: кадастровий номер 2120486400:01:001:0001, площею 2,3193 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501368721204); кадастровий номер 2120486400:01:001:0003, площею 12,8349 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501426321204); кадастровий номер 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744085821204); кадастровий номер 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2608506921020); кадастровий номер 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744101121204); кадастровий номер 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744104621204);

- визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, який зареєстрований в Берегівському реєстраційному відділі 24.07.2006 (запис № 2120486400-04060701100001) в пропонованій позивачем відповідно до листа від 27.05.2024 за №02-01/62-198 редакції та зобов`язання відповідача 1 зареєструвати за ЗАТ «Котнар» право оренди земельних ділянок за Договором оренди земельної ділянки від 24.07.2006 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зокрема, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (частина 3 статті 122 ЗК України в редакції на час укладення Договору).

У пункті 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплено повноваження державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Матеріали справи свідчать, що між відповідачем 1 та ТОВ «Квадро» у 2006 році на підставі Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24 липня 2006 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 2120486400-04060701100001) виникли орендні правовідносини щодо земельних ділянок кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003, загальною площею 29,3681 га, які передані Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області, як уповноваженим станом на 2003 рік органом в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Квадро» строком на 49 років з метою сільськогосподарського виробництва для закладки молодих виноградників і такі виноградники були закладені ТОВ «Квадро» на орендованих за Договором від 24.07.2006 земельних ділянках відповідно до робочого проекту створення винограднику у ТОВ «Квадро», загальною площею 30,0 га (під насадженнями 28,35 га), виготовлений Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» у 2005 році (арк. 198-199, том 2 справи №5/58 (907/527/24)).

Також, за встановленими у справі обставинами закладені на земельних ділянках кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003, загальною площею 29,3681 га виноградники відповідно до договору купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008 року від ТОВ «Квадро» та на підставі Акту приймання-передачі від 29.12.2008 року перейшли спершу у власність ЗАТ «Котнар», яким в подальшому відповідно до Договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року та Акту приймання-передачі (додаток №3) від 08.12.2009 року розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003 виноградники були продані ТОВ «Карпат-Вин Еталон».

Наведені обставини слугували підставою для внесення змін в Договір оренди від 24.07.2006 в частині особи-орендаря земельних ділянок відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16, у якій ТОВ «Карпат-Вин Еталон» доводив своє право оренди земельних ділянках кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003 фактом придбання виноградників у ЗАТ «Котнар» відповідно до Договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009 року.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Карпат-Вин Еталон», замінено Орендаря за Договором оренди земельної ділянки від 24.07.2006 (запис від 24.07.2006р. №2120486400-04060701100001) та внесено зміни до даного Договору в частині зазначення Орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» і 29 січня 2018 року між Берегівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» укладено додаткову угоду №2901/18 до Договору оренди від 24.07.2006, якою відповідно до змісту рішення Господарського суду Закарпатської області рішення від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 змінено сторону Орендаря земельної ділянки, зазначивши таким Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон».

В подальшому, як свідчать матеріали справи, на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області рішення від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» зареєструвало за собою право оренди земельних ділянок за Договором оренди від 24.07.2006 року, здійснило поділ земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 на п`ять інших земельних ділянок кадастрові номери 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га; 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га; 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га; 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га та 2120486400:01:000:0044, площею 0,9699 га, остання з яких, в свою чергу, була поділена ще на три земельних ділянки кадастрові номери 2120486400:01:000:0048, площею 0,5223 га, 2120486400:01:000:0049, площею 0,1970 га та 2120486400:10:001:0170, площею 0,2506 га зі зміною власника та цільового призначення таких земельних ділянок.

Наведене підтверджується долученими до позовної заяви Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №378296984 від 13.05.2024, №379529039 від 21.05.2024, №379642337 від 22.05.2024, №379637282 від 22.05.2024, №378304491 від 13.05.2024, №378294655 від 13.05.2024,№378305060 від 13.05.2024, №378303742 від 13.05.2024,№381096773 від 31.05.2024, №381096277 від 31.05.2024, №381096628 від 31.05.2024 та не заперечується відповідачами у справі.

Позатим, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відповідно до постанови Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №5/58 (907/314/21) було визнано недійсним укладений між ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» Договір купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, на підставі якого ТОВ «Карпат-Вин Еталон» відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16 набуло право оренди за Договором оренди від 24.07.2006 та в межах примусового виконання постанови Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №5/58 (907/314/21) Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» повернуто Закритому акціонерному товариству «Котнар» отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, в тому числі й на спірних у цій справі земельних ділянках, які були орендовані за Договором від 24.07.2006 року.

Європейський суд з прав людини зауважує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, повинно тлумачитися у світлі Преамбули до ЄКПЛ, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Держав. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, серед іншого, що ухвалене судами остаточне рішення не може ставитися під сумнів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Великої Палати Верховного суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц).

З урахуванням викладеного, за відсутності інших підстав набуття за ТОВ «Карпат-Вин Еталон» права оренди спірними в цій справі земельними ділянками кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045, окрім як придбання у ЗАТ «Котнар» виноградників за Договором від 08.12.2009 №8/12/09, беручи до уваги встановлену в межах розгляду справи №5/58 (907/314/21) недійсність такого договору та повернення виноградників Покупцем (ТОВ «Карпат-Вин Еталон») Продавцю (ЗАТ «Котнар») за актом від 20.09.2023 (постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №5/58 (907/314/21)), невідповідними суд вважає заперечення відповідачів проти заявлених у цій справі позовних вимог з посиланням на відсутність у позивача будь-яких прав на спірні земельні ділянки, позаяк такі доводи

свідчать про намір відповідачів здійснити переоцінку вже встановлених в остаточному судовому рішенні у справі №907/454/16 обставин, що перехід права власності на виноградники за Договором від 08.12.2009 №8/12/09 є підставою для зміни особи-Орендаря за Договором оренди земельної ділянки від 24.04.2006, що в свою чергу, не відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки відповідач 2 фактично ставить під сумнів перед судом остаточність та підставність судового рішення на підставі якого він і зареєстрував своє право оренди на спірні земельні ділянки.

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

В даному випадку суд вважає суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) поведінку самого відповідача 2 (ТОВ «Карпат-Вин Еталон»), який доводячи своє право на оренду земельних ділянок за Договором оренди від 24.07.2006 кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003 в межах розгляду справи №907/454/16 посилався на факт придбання у позивача в цій справі (ЗАТ «Котнар») виноградників за Договором купівлі-продажу від 08.12.2009 №8/12/09, а в подальшому після визнання Верховним Судом недійсним Договору купівлі-продажу від 08.12.2009 №8/12/09, - заперечує проти визнання такого права оренди за позивачем у зв`язку з відсутністю «відношення» до спірних земельних ділянок та втручання в його договірні відносини з Берегівською районною державною адміністрацією.

Суперечливими слід також вважати аргументи відповідача 2 щодо знищення виноградних кущів, які були предметом договору купівлі продажу №8/12/09 від 08.12.09 року у 2011 році з посиланням на висновок ТПП від 20.05.2011 №15.08-6/341, позаяк при зверненні з позовом до суду в межах розгляду справи №907/454/16 ТОВ «Карпат-Вин Еталон» доводило, що воно є власником саме тих виноградників, закладка яких відбулася ТОВ «Квадро» та які в подальшому були відчужені останнім на користь ЗАТ «Котнар» і, надалі відповідачу 2 у справі та, відповідно, має право на внесення змін до Договору оренди від 24.07.2006 року.

Окрім того, наведені аргументи відповідача 2 спростовуються подальшим поверненням виноградників Покупцем (ТОВ «Карпат-Вин Еталон») Продавцю (ЗАТ «Котнар») за актом від 20.09.2023 на виконання постанови Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №5/58 (907/314/21).

Суд враховує, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю, одним із яких є реституція.

Відтак, за позицією суду, позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права оренди на спірні земельні ділянки спрямовані на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину, в тому числі й такого наслідку, як внесення змін в Договір оренди від 24.07.2016 року за рішенням суду від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16.

Суд враховує, що за обставинами цієї справи у відповідача 2 ТОВ «Карпат-Вин Еталон» без укладення 08.12.2009 з позивачем недійсного Договору купівлі-продажу були відсутні інші правові підстави для оренди спірних земельних ділянок, що вбачається зі змісту рішення Господарського суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року у справі №907/454/16, а відтак заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» в цій частині відхиляються судом.

Право оренди земельної ділянки визначено у частині 1 статті 93 ЗК України як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення закріплено також у статті 1 Закону України «Про оренду землі», згідно зі статтею 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 і частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 3, 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Натомість договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Положення наведених норм кореспондуються з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень частини 3 статті 653 і статті 654 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Якщо ж договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Суд враховує, що пунктами 12.6., 12.7. Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2016 визначено, що при переході права володіння і користування майном, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, дійсний Договір підлягає розірванню або укладенню Договору суборенди. При переході права володіння, користування і розпорядження майном, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, дійсний договір підлягає розірванню.

Водночас, з урахуванням положень п. 12.4. Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2016, за яким розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, за відсутності взаємної згоди сторін питання щодо зміни умов Договору оренди чи його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони слід вирішувати в судовому порядку.

Доказів звернення Орендодавця та/або Орендаря за Договором оренди від 24.07.2016 до суду та/або досягнення між сторонами Договору письмової згоди щодо його розірвання у зв`язку з відчуженням ТОВ «Квадро» виноградників на користь ЗАТ «Котнар» (договір купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008 року) чи у зв`язку з подальшим укладенням між ЗАТ «Котнар» та ТОВ «Карпат-Вин Еталон» недійсного Договору купівлі-продажу від 08.12.2009 №8/12/09 суду не надано, а з долученої до позову додаткової угоди від 29.01.2018 за №2901/18 до Договору оренди від 24.07.2006 навпаки вбачається внесення змін до Договору, незважаючи на перехід права власності на майно (виноградники), що розташоване на спірних земельних ділянках.

Таким чином, суд констатує, що положення пунктів 12.6., 12.7. Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2016 в частині можливості розірвання такого договору у зв`язку з переходом права власності на розташоване на земельних ділянках майно залишилися нереалізованими сторонами Договору оренди.

Водночас, суд враховує правові висновки у спірних правовідносинах, які надані Верховним Судом у постанові від 18.05.2023 в справі №5/58 (907/314/21) відповідно до яких «фактично набуття прав на спірні виноградники у ТОВ «Карпат-Вин Еталон» не відбулося у зв`язку з порушенням особливого порядку обороту/набуття права власності (користування) на багаторічні насадження (виноградники)», які не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані та через ігнорування врегулювання правової долі земельної ділянки, яке є першочерговим у таких правовідносинах і веде за собою також і набуття відповідного права на багаторічні насадження.

У зв`язку з наведеним, з огляду на підтвердження представником ТОВ «Карпат-Вин Еталон» факту користування цим товариством спірними виноградниками при розгляді справи №5/58 (907/314/21) у Верховному Суді, судова колегія вважала, що за конкретних обставин цієї справи підлягала задоволенню вимога ЗАТ «Котнар» про зобов`язання ТОВ «Карпат-Вин Еталон» повернути ЗАТ «Котнар» отримані у власність за Договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, а виконання рішення Верховного Суду в цій частині є неможливим без вирішення юридичної долі земельної ділянки, яка з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі №5/58 (907/314/21) за всіма обставинами не може продовжувати перебувати в оренді ТОВ «Карпат-Вин Еталон» за Договором оренди від 24.07.2016 при встановленій Верховним Судом обставині відсутності набуття у ТОВ «Карпат-Вин Еталон» права на виноградники за Договором купівлі-продажу від 08.12.2009.

Суд також приймає до уваги, що встановлений у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) обов`язок для відповідача 2 повернути позивачу плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, з урахування зазначеної у цій же постанові правової позиції, що багаторічні насадження (виноградники) не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, а отже, і не могли бути предметом Договору купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 як окремо визначене майно без визначення юридичної долі земельної ділянки (на відміну від виноградного куща, який може бути окремим об`єктом продажу) в будь-якому разі пов`язується з необхідністю переходу до позивача (ЗАТ «Котнар») права на земельні ділянки, на яких такі виноградники (ане виноградні кущі) розташовані (засаджені).

Вищенаведеним спростовуються аргументи відповідачів про те, що ТОВ «Карпат-Вин Еталон» є добросовісним користувачем спірних земельних ділянок, як і невідповідними суд вважає заперечення відповідача 2 з посиланням на ту обставину, що в рамках розгляду справи №5/58 (907/314/21) предметом був інший договір оренди - від 23.06.2003 року, позаяк в рамках розгляду зустрічного позову в справі №5/58 (907/314/21) Верховним Судом зроблено висновок про недійсність не певного договору оренди, а Договору купівлі-продажу від 08.12.2009, у зв`язку з придбанням виноградників за яким ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на підставі судового рішення в справі №907/454/16 і зареєстрував за собою право оренди спірних земельних ділянок.

При цьому, як справедливо зазначає відповідач 2 чинний договір купівлі-продажу №22/12/08 від 22.12.2008 року виноградників, укладений між первісним Орендарем за Договором оренди від 24.07.2006 ТОВ «Квадро» та ЗАТ «Котнар» не оскаржується у даній справі, є дійсним та таким, що за встановлених судами під час розгляду справ №907/454/16 та №5/58 (907/314/21) обставин підтверджує факт переходу до позивача у цій справі (ЗАТ «Котнар») права власності на виноградники (з яких площа виноградників сорту Трамінер - 7,10 га, Фетяска біла - 7,10 га, Іршаї Олівер - 7,10 га, Рислінг рейнський - 7,05 га, ґрунтові дороги - 1,65 га), які були створені (закладені) ТОВ «Квадро» на підставі робочого проекту створення винограднику, виготовленого Ужгородським відділом комплексного проектування Українського державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад» у 2005 році, розташовані на земельних ділянках кадастрові номери земельних ділянок 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0002 та 2120486400:01:001:0003 загальною площею 29,3681 га та перебували з відповідною метою в оренді ТОВ «Квадро» на підставі укладеного з Берегівською районною державною адміністрацією Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Позатим, відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 закріплено, що Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності. Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення права у громадян (абзац п`ятий підпункту 5.5 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 жовтня 2008 року № 24-рп/2008 визначив, що право власності, у тому числі й приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.

Разом з тим у рішенні від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 Конституційний Суд України закріпив, що хоча право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.

Перший протокол до Конвенції у статті 1 «Захист власності» передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у пункті 71 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення ЄСПЛ від 20 листопада 1995 року у справі «Прессоз компанія Нав`єра С. А.» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium)). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції» (Sporrong et Lonnroth c. Suede)).

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинне бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом» (рішення ЄСПЛ від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії»).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, в тому числі й право оренди (ч. 2 ст. 395 ЦК України, абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з пунктом (а) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України також передбачено, що способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (наявності права).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна, в тому числі й земельних ділянок, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно або іншого речового права підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване речове право, визнається фактичним володільцем правомочностей щодо нерухомого майна, яке надає таке речове право.

При цьому державна реєстрація права оренди земельної ділянки створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта (орендаря) права володіння і користування цим майном (як складових частин правомочностей з оренди земельної ділянки).

Надаючи оцінку належності обраного позивачем способу захисту з урахуванням встановлених судом обставин щодо неодноразового поділу однієї з земельних ділянок, яка виступала об`єктом оренди за Договором від 24.07.2006, суд враховує викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19, за якою поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

При цьому, передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки.

Так, відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

За встановленими у справі обставинами земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:001:0002, яка була одним з об`єктів оренди за Договором оренди від 24.07.2006 у 2023 році була поділена на п`ять інших земельних ділянок кадастрові номери 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га; 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га; 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га; 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га та 2120486400:01:000:0044, площею 0,9699 га, остання з яких, в свою чергу, була поділена ще на три земельних ділянки кадастрові номери 2120486400:01:000:0048, площею 0,5223 га, 2120486400:01:000:0049, площею 0,1970 га та 2120486400:10:001:0170, площею 0,2506 га зі зміною власника та цільового призначення таких земельних ділянок.

Таким чином, поділ земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 не припиняє права оренди на неї Орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була неодноразово поділена і за її рахунок сформовано сім нових земельних ділянок, в тому числі й спірні в цій справі земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045.

При оцінці обраного позивачем способу захисту суд враховує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) сформульовано такий висновок:

«Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)».

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

При цьому, такий спосіб, як визнання права, може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових і т.д.). Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові КГС від 09.07.2024 року у справі №915/1257/23.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою державної реєстрації права власності та інших речових прав є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, судове рішення про визнання за позивачем права оренди спірних земельних ділянок за встановлених судом обставин чинності такого права для позивача, як власника виноградників, що на них засаджені, неприпинення Договору оренди від 24.07.2006 та відсутність встановлених підстав для продовження реєстраційного посвідчення права оренди спірними земельними ділянками за ТОВ «Карпат-Вин Еталон» за встановлених у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) обставин фактичного ненабуття прав на виноградники у ТОВ «Карпат-Вин Еталон», - здатне в повній мірі відновити порушене право ЗАТ «Котнар» бути орендарем земельних ділянок, на яких засаджені виноградники, що перебувають у власності позивача, матиме наслідком реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав за позивачем у справі, а відтак є як належним, так і ефективним способом судового захисту у спірних правовідносинах.

Водночас, за встановлених у справі обставинами створена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:001:0002 новоутворена земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (підстава рішення державного реєстратора Оноківської сільської ради Ужгородського району Муругової А.С. про державну реєстрацію від 08.07.2022, індексний номер №64121634).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області згідно з відомостями Державного реєстру речових прав виконує повноваження розпорядника земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га, однак Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не зазначено позивачем стороною в даному господарському спорі, його не залучено ЗАТ «Котнар» до участі в справі як відповідача.

Суд враховує, що відповідачем є особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Сталою є судова практика, за якою для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його (позову) задоволенні.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що позов в частині визнання права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0047, площею 3,3636 га пред`явлено до неналежного відповідача, яким має бути Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а Берегівська районна державна адміністрація не може відповідати за позовними вимогами в цій частині, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

В решті спірних земельних ділянок, суд погоджується з підставністю заявлених до відповідачів вимог про визнання за позивачем права на їх оренду, що з огляду на чинність Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, наявність у позивача права власності на виноградники, що засаджені на орендованих за цим Договором земельних ділянках та відсутність встановлених підстав для продовження реєстраційного посвідчення права оренди спірними земельними ділянками за ТОВ «Карпат-Вин Еталон» за встановлених у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) обставин фактичного ненабуття прав на виноградники у ТОВ «Карпат-Вин Еталон», - передбачають необхідність реєстрації за позивачем права оренди земельними ділянками кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045.

При цьому, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду про визнання такого права буде підставою для державної реєстрації речового права оренди (реєстраційного посвідчення володіння та користування земельною ділянкою), а відтак, позовні вимоги в цій частині (заявлені до відповідача 1) підлягають до задоволення.

Крім того, за позицією суду, з метою забезпечення принципу юридичної визначеності у спірних правовідносинах слід задовольнити і позовну вимогу в частині визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 року.

Так, за встановленими у справі обставинами після ухвалення Верховним Судом постанови від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) та повернення виноградників відповідачем 2 позивачу за актом від 20 вересня 2023 року ліквідатор ЗАТ «Котнар» арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. 28.05.2024 звернувся до Берегівської районної державної адміністрації з листом від 27.05.2024 за №02-01/62-198, яким просив внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 в частині заміни Орендаря земельної ділянки з ТОВ «Карпат-Вин Еталон» на ЗАТ «Котнар», долучивши до такого листа підписані Орендарем два примірники додаткової угоди №3 до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 року.

Надіслання означеного листа від 27.05.2024 за №02-01/62-198 на адресу Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області підтверджується долученими до позовної заяви копіями фіскального чеку від 28.05.2024, опису вкладення в цінний лист та поштової накладної за трек-номером відправлення 0303516261032, а заперечення відповідача 2 в цій частині щодо ненадання доказів отримання Берегівською районною державною адміністрацією листа від 27.05.2024 за №02-01/62-198 не спроможні спростувати факт його надіслання за юридичною адресою відповідача 1.

Суд, при цьому, приймає також до уваги, що самою Берегівською районною державною адміністрацією не спростовано факт отримання листа ліквідатора позивача та не надано суду доказів його розгляду та, відповідно, прийняття або ж відхилення.

Відповідно до положень частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», від 20.05.2010 і «Тошкуце та інші проти Румунії», від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», та «Беєлер проти Італії»).

Європейській суд з прав людини вказував, що поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття «правомірні очікування», тобто, законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо наявності у ЗАТ «Котнар» права оренди спірними земельними ділянками у зв`язку з придбанням у ТОВ «Квадро» виноградників, які на них засаджені та з урахуванням встановлених Верховним Судом у постанові від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21) відсутності підстав вважати, що таке право оренди перейшло до ТОВ «Карпат-Вин Еталон», суд вважає, що з метою досягнення юридичної визначеності між сторонами у спірних правовідносинах існує необхідність у внесенні змін до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 в частині зазначення особи-Орендаря, яким наразі відповідно до додаткової угоди №2901/18 від 29.01.2018 зазначено ТОВ «Карпат-Вин Еталон».

Суд, при цьому, враховує, що відповідачем 1 не надано суду доказів наявності будь-яких заперечень щодо пропонованого ліквідатором позивача проекту Додаткової угоди №3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006 року, а відповідно до такого проекту не передбачається зміни будь-яких істотних умов договору оренду, що визначені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Невідповідними суд вважає заперечення відповідача 2 в цій частині щодо порушення позивачем приписів ст. 651 ЦК України, за якими зміна умов договору може мати місце виключно за згодою сторін, позаяк вимоги позивача в цій частині мають фактично реституційний характер, пов`язуються з недійсністю Договору купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009, а сам факт подання ліквідатором позову в цій справі менш ніж через 10 днів з дати надіслання відповідачу 1 листа від 27.05.2024 за №02-01/62-198 з пропозицією укладення Додаткової угоди №3 до Договору оренди від 24.07.2006 не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, позаяк на час ухвалення рішення в цій справі відповідачем 1 так і не укладено пропоновану Орендарем додаткову угоду до договору оренди, як і не зазначено заперечень щодо змісту пропонованого ліквідатором ЗАТ «Котнар» проекту додаткової угоди.

Водночас, суд враховує, що із 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон № 5245-VI), за змістом підпункту «б» пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Відповідно до підпункту «г» пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗК України у державній власності залишаються: усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У подальшому Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ІХ) були внесені зміни до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, згідно з якими з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням переліку земель, зазначених у підпунктах «а»-«е» абзацу 1 цього пункту.

При цьому, абзацом 2 пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (абз. 3 п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ).

Таким чином, правовою підставою для набуття права комунальної власності та (відповідно) припинення права державної власності на земельні ділянки що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є факт реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.

За встановленими у справі обставинами земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045 розташовані на території Мужіївської сільської ради, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за №712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» входить до складу Берегівської міської територіальної громади, від імені якої повноваження власника здійснює Берегівська міська рада.

Водночас, з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав №378296984 від 13.05.2024, №379529039 від 21.05.2024, №379642337 від 22.05.2024, №379637282 від 22.05.2024, №378304491 від 13.05.2024, №378294655 від 13.05.2024,№378305060 від 13.05.2024, №378303742 від 13.05.2024,№381096773 від 31.05.2024, №381096277 від 31.05.2024, №381096628 від 31.05.2024 вбачається, що на час розгляду справи в суді земельні ділянки кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045 перебувають в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0047 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а доказів реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки за Берегівською міською радою суду не надано.

Таким чином, в розумінні абзацу 2 пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ Берегівська міська рада ще не стала власником земельних ділянок кадастрові номери 2120486400:01:001:0001, 2120486400:01:001:0003, 2120486400:01:000:0046, 2120486400:01:000:0047, 2120486400:10:001:0137, 2120486400:01:000:0045 (хоч повинна зареєструвати за Берегівською міською територіальною громадою право комунальної власності).

Відповідна правова позиція з приводу застосування означених норм п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ зазначена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №911/1954/22, яку суд вважає релевантною до застосування у спірних правовідносинах.

У пунктах 22-24, 27, 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 сформульовано такі загальні правові висновки щодо розмежування універсального та сингулярного правонаступництва юридичної особи (прав та обов`язків юридичної особи):

«Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Для вирішення проблеми процесуального правонаступництва, означеної в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020, у світлі обставин справи № 264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 Цивільного кодексу України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 Цивільного кодексу України) і прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37, 38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України), дарування (частина друга статті 718 Цивільного кодексу України), факторингу (глава 73 Цивільного кодексу України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України) чи спадкування (стаття 1216 Цивільного кодексу України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 Цивільного кодексу України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 Цивільного кодексу України, сформульовані у постановах від 17.04.2018 у справі № 522/407/15, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону».

В даному аспекті суд враховує також, що відповідно до абз. 4 п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Таким чином, зміна власника спірної земельної ділянки, що в спірних відносинах полягає у необхідності державної реєстрації права комунальної власності не впливає на чинність договірних відносин за Договором оренди від 24 липня 2006 року, а встановлені для органів державної влади обмеження у розпорядженні земельними ділянками, які підлягають передачі в комунальну власність не поширюються на внесення змін до Договору оренди від 24.07.2006 в частині зазначення особи Орендаря за таким договором, позаяк в цьому разі відсутня реалізація компетенції з розпорядження земельними ділянками, а внесення змін до договору обумовлене необхідністю досягнення юридичної визначеності щодо сторін у спірному правовідношенні.

Разом з тим, передчасною є вимога про зобов`язання відповідача 1 зареєструвати за ЗАТ «Котнар» право оренди земельних ділянок за Договором оренди земельної ділянки від 24.07.2006 року, позаяк за встановленими вище обставинами реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за позивачем пов`язується з задоволенням позовних вимог в частині визнання права оренди, а відтак, в даній частині позовних вимог суд не вбачає наявність у позивача порушеного права, яке б підлягало захисту обраним ним способом шляхом зобов`язання відповідача 1 вчинити певні дії, що є підставою для відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної давності.

Надаючи оцінку заяві відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд враховує таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, зокрема, за приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, яка за загальним правилом за приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням викладеного, в спірних правовідносинах початок перебігу для позивача строку позовної давності за вимогами про визнання права оренди пов`язується з датою ухвалення Верховним Судом постанови у справі у справі №5/58 (907/314/21) 18.05.2023, внаслідок чого ЗАТ «Котнар» набуло права на позов щодо визнання власного права оренди спірних земельних ділянок та внесення змін до Договору оренди від 24.07.2006 в частині визначення себе як Орендаря земельних ділянок за фактом повернення від ТОВ «Карпат-Вин Еталон» отриманих за недійсним Договором №8/12/09 від 08.12.2009 виноградників (акт від 20.09.2023).

Не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах приписи ч. 3 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину з дати початку його виконання, позаяк у спірних правовідносинах в межах справи №5/58 (907/314/21) Верховним Судом встановлено недійсність, а не нікчемність договору, а доводи відповідачів щодо початку обрахунку строку позовної давності з дати призначення ліквідатора та/або набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства причинними зв`язками не пов`язуються з приписами ст. 261 ЦК України, якою й визначено як слід обраховувати початок перебігу позовної давності.

При цьому, суд також враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.

Окрім того, відповідно до п.п. 2) п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 (який набрав чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» 3450-IX від 08.11.2023 (який набрав чинності 30.01.2024) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 та Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, востаннє з 08.02.2025 строком на 90 діб.

З урахуванням викладеного, з 12.03.2020 встановлені в ст. 257 ЦК України строки позовної давності на підставі п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) тобто до 30.06.2023, а з 17.03.2022 такі строки продовжені на підставі п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану») до 30.01.2024, а в подальшому, тобто з 30.01.2024, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» перебіг позовної давності зупиняється на підставі нової редакції п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що позаяк позивач звернувся з даним позовом до суду 05.06.2024, тобто в межах встановлених законом строків позовної давності, у зв`язку з чим в задоволенні заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності належить відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до частково задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судому задоволеній частині пропорційно на відповідачів у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Закритим акціонерним товариством «Котнар» (90260, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 241/А, код ЄДРПОУ 22091380) право оренди за Договором оренди земельної ділянки від 24 липня 2006 року, зареєстрованого у Берегівському реєстраційному відділі ДП «Центр ДЗК» 24 липня 2006 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 2120486400-04060701100001) на земельні ділянки:

- кадастровий номер 2120486400:01:001:0001, площею 2,3193 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501368721204);

- кадастровий номер 2120486400:01:001:0003, площею 12,8349 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501426321204);

- кадастровий номер 2120486400:01:000:0046, площею 3,4829 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744085821204);

- кадастровий номер 2120486400:10:001:0137, площею 4,8435 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744101121204);

- кадастровий номер 2120486400:01:000:0045, площею 1,5538 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2744104621204).

3. Визнати укладеною Додаткову угоду №3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006, який зареєстрований в Берегівському реєстраційному відділі, запис вчинено 24.07.2006 за № 2120486400-04060701100001 в наступній редакції:

Додаткова угода №3

до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006р. №2120486400-04060701100001

м.

Берегове

травня 2024р.

ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОТНАР», адреса: 90260, 3акарпатська обл., Берегівський р-н, с. Мужієво,вул. Р. Ференца ІІ, б 274 /а код ЄДРПОУ 22091380 в особі ліквідатора, Кучака Юрія Федоровича, який діє на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2017, постанови господарського суду Закарпатської області від 30.03.2011 по справі №5/58, з однієї Сторони, та

БЕРЕГІВСЬКА РАЙОННА ВІЙСЬКОВА (ДЕРЖАВНА) АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ, адреса: 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 6 в особі Голови Віталія Матія, з іншої Сторони, уклали цю Додаткову угоду №3 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2006р. про наступне:

1. Сторони домовились замінити сторону Орендаря земельної ділянки за Договором оренди земельної ділянки (запис від 24.07.2006 р. №2120486400-04060701100001) з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАРПАТ-ВИН ЕТАЛОН» на ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОТНАР» у зв`язку з чим преамбулу договору викласти у наступній редакції:

«БЕРЕГІВСЬКА РАЙОННА ВІЙСЬКОВА (ДЕРЖАВНА) АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ, надалі іменований(а) «Орендодавець», з одного боку, та ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОТНАР», надалі іменований «Орендар», з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:».

2. П.2 Договору оренди земельної ділянки (запис від 24.07.2006 р. №2120486400-04060701100001), Розділ договору «Реквізити сторін» викласти у такій редакції:

«Орендодавець: БЕРЕГІВСЬКА РАЙОННА ВІЙСЬКОВА (ДЕРЖАВНА) АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ, адреса: 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 6, код ЄДРПОУ 04053708.

Орендар: ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОТНАР» адреса: 90260, 3акарпатська обл., Берегівський р-н, с. Мужієво, вул. Р. Ференца ІІ, буд. 274 /а, код ЄДРПОУ 22091380.

Орендодавець:

БЕРЕГІВСЬКА РАЙОННА ВІЙСЬКОВА (ДЕРЖАВНА) АДМІНІСТРАЦІЯ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 6, код ЄДРПОУ 04053708

Голова

Віталій МАТІЙ

Орендар:

ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОТНАР»

90260, 3акарпатська обл., Берегівський р-н, с. Мужієво, вул. Р. Ференца ІІ, б 274 /а, код ЄДРПОУ 22091380.

Ліквідатор

Юрій КУЧАК.

4. В решті позову - відмовити.

5. Стягнути з Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90202, м. Берегове Закарпатської області, вул. Мукачівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 04053708) на користь Закритого акціонерного товариства «Котнар» (90260, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 241/А, код ЄДРПОУ 22091380) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Вин Еталон» (90260, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 233, код ЄДРПОУ 32953746) на користь Закритого акціонерного товариства «Котнар» (90260, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 241/А, код ЄДРПОУ 22091380) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 03 квітня 2025 року.

СуддяЛучко Р.М.


Суд	Господарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення	28.03.2025
Оприлюднено	04.04.2025
Номер документу	126323391
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них:

Лучко Р.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.03.2025 по справі 5/58ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —5/58

Рішення від 28.03.2025

Рішення
від 28.03.2025 по справі 5/58
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ