Ухвала

від 02.04.2025 по справі 910/9767/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9767/21 (910/1218/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Остапенко О.М., Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 (суддя Стасюк С.В.)

у справі № 910/9767/21(910/1218/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Іваненко Наталії Олександрівни

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнікова Миколи Володимировича

про визнання недійсним договорів та відшкодування вартості майна

в межах справи №910/9767/21

за заявою Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 ) 16.03.2025 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/9767/21(910/1218/24) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 , Верховний Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Іваненко Наталії Олександрівні звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019, що зареєстровано в реєстрі за № 798, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_2 за яким відчужено частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта майна: 1769343580000;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019, що зареєстровано в реєстрі за № 794, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_2 за яким відчужено частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта майна: 1769343580000;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" 134400,00 грн, як застосування наслідків визнання недійсними договорів та відшкодування вартості майна боржника.

Отже, предметом розгляду у справі №910/9767/21(910/1218/24) є 2 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовна вимога майнового характеру.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019 року зареєстрований в реєстрі за №798, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В., укладений між ТОВ "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_3 за яким відчужено (одну другу) частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769343580000; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019 року зареєстрований в реєстрі за №794, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В., укладений між ТОВ "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_3 за яким відчужено (одну другу) частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769343580000; присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Київський завод напоїв "Росинка" 134400,00 грн., як застосування наслідків визнання недійсними договорів та відшкодування вартості майна боржника та 9084,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 910/9767/21(910/1218/24) рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить Верховний Суд скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Згідно з п.п.5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції становить 14534.40 грн. (3028 х 2 х 200 % + 3028 х 200 %) х 08)).

Проте, скаржником до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

ОСОБА_2 , звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, судами не надано належної оцінки доводам скаржника (а саме, щодо строків позовної давності та добросовісності набувача) та доказам у справі та вказує обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 12.06.2024 у справі № 910/20528/21, від 30.09.2021 у справі № 910/2234/20 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Разом з тим, скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), яку було застосовано судом без врахування висновку Верховного Суду у відповідних постановах.

Крім того, згідно зі ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Проте до касаційної скарги ОСОБА_2 не додано належних доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №910/9767/21(910/1218/24).

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Вимогами ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Також скаржнику належить надати належні докази сплати судового збору в сумі 14534.40 грн та докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №910/9767/21(910/1218/24).

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/9767/21(910/1218/24) Судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/9767/21(910/1218/24) залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Картере