Рішення від 03.04.2025 по справі 204/3664/23

03.04.2025 Єдиний унікальний номер 204/3664/23

Номер провадження: 2/205/1494/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 наприкінці листопаду 1978 року познайомилася із ОСОБА_2 (далі - Відповідач), та через деякий час почали проявляти симпатії один до одного, між ними виникли романтичні та в подальшому статеві стосунки.

Далі позивав зазначає, що на початку березня 1979 року вона завагітніла, про що сповістила відповідача. Однак, для відповідача її вагітність була небажана, в першу чергу за відсутності соціальних умов створення сімейного союзу жінки та чоловіка. Проте, 31.03.1979 року все ж таки сторони за спільним рішенням уклали фіктивний шлюб. Причиною реєстрації фіктивного шлюбу, було не бажанням втратити репутації у суспільстві, отримання статусу «чоловіка» та «дружини», в подальшому «батька» та «матері», з метою унеможливлення негативного впливу на свідомість спільної дитини, як народженої поза шлюбом, формування її особистості та уявлень про сімейні цінності, а не наміру створити сім`ю, та з надією, на існування ймовірності, що згодом «фіктивний» шлюб може перетворитись у повноцінний шлюб.

Позивач вказує, що і після реєстрації «фіктивного шлюбу» проживали у гуртожитку окремо, між ними не було шлюбних відносин, спільного майна, у відповідача не виявилося бажання створити сім`ю, він вважав, що не зобов`язаний утримувати сім`ю.

Далі позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 , і проживаючи фактично окремо, відповідач приймав участь на свій розсуд, визначав спосіб виконання батьківського обов`язку, обирав різні форми надання (грошова та натуральна) утримання дитини. Згодом усвідомивши, що «фіктивний шлюб» передбачає можливість настання негативних правових наслідків, позивач змушена звернутися до суду та просити суд визнати недійсним шлюб, у зв`язку з фіктивністю, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського району м. Дніпропетровська, актовий запис № 446, від дня його державної реєстрації 31.03.1979 року.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , та її представник адвокат Кулик Ю.В. подали письмові пояснення на позовну заяву, в яких просили у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень посилались на ті обставини, що у провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала інша цивільна справа № 205/6968/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, розподіл спільного сумісного майна, визнання права власності на частину домоволодіння та визнання недійсним договору купівлі - продажу частини домоволодіння.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2022 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення факту постійного проживання однією сім`єю чоловіка, ОСОБА_2 , та жінки, ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу у період з березня 2001 року до 29 листопада 2011 року, визначення спільною сумісною власністю чоловіка, ОСОБА_2 , та жінки, ОСОБА_3 , майна у вигляді 59/100 частини та 41/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , розподілу цього майна, визначення за ОСОБА_2 права власності на 59/200 частини та 41/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору купівлі - продажу 41/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволені таких вимог суд виходив з того, що ОСОБА_2 до 29 листопада 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , що обумовлює відсутність правових підстав для встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 у період з 02 січня 2004 року по 29 листопада 2011 року, оскільки правила ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Представник третьої особи вказує, що під час розгляду такої справи № 205/6968/20 ОСОБА_1 допитувалась в якості свідка та давала вичерпні показання які повністю відрізняються від доводів її позовної заяви, зокрема будучи під присягою допитаною у якості свідка такий учасник справи вказувала, що до 2001 року вони разом проживали з відповідачем ОСОБА_2 та мали спільний бюджет, і саме з цього часу було фактично припинено шлюбні відносини.

Представник третьої особи вказує на відсутність доказів, які б підтверджували фіктивність шлюбу, та вважає, що зазначений позов поданий внаслідок зговору сторін, спрямований на введення суду в оману, і метою його подання є спроба ревізувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2022 року на предмет можливості поділу майна ОСОБА_3 , у зв`язку із чим просять відмовити в задоволені позову в його повному обсязі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. В обґрунтування своїх доводів посилалися на обставини, що викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , та її представник адвокат Кулик Ю.В. у судове засіданні не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, в задоволені позову просили відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень, посилалися на обставини, що викладені в письмових поясненнях на позовну заяву.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Новокодацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у судове засіданні не з`явився, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.02.2024 року заяву представника позивача про відвід судді Мовчана Дмитра Валентиновича по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Мовчана Дмитра Валентиновича по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, визнано необґрунтованою, заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Мовчана Дмитра Валентиновича по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, передати до канцелярії Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст.33 ЦПК України, провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, зупинити до вирішення питання про відвід.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2024 року ОСОБА_6 у задоволені заявиОСОБА_1 про відвід головуючого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчана Дмитра Валентиновича при розгляді цивільної справи № 205/3664/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, вирішено відмовити.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року вирішено поновити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року у задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме: витребувати медичну інформацію щодо ОСОБА_3 з КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги»,по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, вирішено відмовити.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року у задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме: витребувати в Українському бюро кредитних історій інформацію щодо ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 (РНОКППН: НОМЕР_2 ), та надати для ознайомлення та зняття копій із матеріалів справи, а також, надати технічні записи судових засідань справи про адміністративне правопорушення за № 205/10404/20 у відношенні ОСОБА_2 , по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, вирішено відмовити.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Мовчана Дмитра Валентиновича по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, визнати необґрунтованою, заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Мовчана Дмитра Валентиновича по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, передати до канцелярії Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст.33 ЦПК України, а провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, зупинити до вирішення питання про відвід.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2025 року ОСОБА_8 у задоволені заявивідповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчана Дмитра Валентиновича по цивільній справі № 205/3664/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, вирішено відмовити.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року вирішено поновити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року вирішено клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання шлюбу недійсним, повернути без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 31.03.1979 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського району м. Дніпропетровська, актовий запис № 446, було зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 446 та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 31.03.1979 року.

Матеріалами справи підтверджено, що від шлюбних стосунків сторони мають спільну дитину: доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 18.10.1979 року, актовий запис № 3785.

Також, судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був розірваний 29.11.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 29.11.2011 року.

Судовим розглядом також встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала інша цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, розподіл спільного сумісного майна, визнання права власності на частину домоволодіння та визнання недійсним договору купівлі - продажу частини домоволодіння (судова справа № 205/6968/20).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2022 року у межах розгляду іншої цивільної справи № 205/6968/20 було встановлено факт постійного проживання однією сім`єю чоловіка, ОСОБА_2 , та жінки, ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу у період з 30 листопада 2011 року по кінець червня 2020 року, а у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.05.2023 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2022 року залишено без змін.

Під час розгляду даної справи встановлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог у вказаній цивільній справі № 205/6968/20 позивачем ОСОБА_2 було зазначено, що починаючи з березня 2001 року по червень 2020 року, він, ОСОБА_2 , із ОСОБА_3 (далі - Відповідач -1), проживали разом однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. В період сумісного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в свідоцтвах про народження яких він зазначений батьком, а відповідач-1 - матір`ю.

Так само, у відповіді на відзив у вказаній цивільній справі № 205/6968/20 ОСОБА_2 зазначив, що із колишньою дружиною ОСОБА_1 він не проживав разом, а саме з 2001 року.

Так само, будучи допитаною за заявою ОСОБА_2 в якості свідка у цивільній справі № 205/6968/20 під присягою у судовому засіданні ОСОБА_1 надала показання з яких вбачається, що фактичні відносини між нею та ОСОБА_2 були припинені тільки у 2001 році. На запитання учасників вказаної справи ОСОБА_1 надала однозначні відповіді щодо того, що вони з ОСОБА_2 жили разом з 1979 року до 2001 року, мали спільний бюджет. Лише у 2011 році було оформлено розірвання шлюбу, оскільки відбулась втрата надії на повернення ОСОБА_2 до сім`ї.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до статті 15 КпШС України, чинного на час реєстрації спірного шлюбу, для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

Згідно зі статтею 45 КпШС України, шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

Статтею 47 КпШС України встановлено, що позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред`явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.

Аналогічні за своїм змістом нормативні положення закріплено й у чинному Сімейному кодексі України.

Так, у частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.

У частині другій статті 40 СК України встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей не правового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

Частиною першою статті 43 СК України визначено, що розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

В даному випадку, розглядаючи спір в межах заявленої позивачем підстави позову, сул виходить з того, що фіктивність шлюбу виникає у разі, якщо з переліку обов`язкових ознак шлюбу виключається намір створення сім`ї і набуття прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України).

Тобто обидва з подружжя (за їх взаємною згодою та обізнаністю) або один з подружжя (у той час, коли інший з подружжя націлений на створення сім`ї) має намір на реєстрацію шлюбу, однак без мети створити повноцінну сім`ю в розумінні сімейного законодавства.

За своєю правовою природою «намір створення сім`ї» уявляє собою виключно оціночне поняття і суд на підставі оцінки обставин справи та поданих доказів визначає його наявність чи відсутність.

Певними своєрідними ознаками фіктивного шлюбу можуть бути окремо або у сукупності, зокрема: 1) наявність корисливої мети (реєстрація шлюбу задля чогось) чи майнової вигоди від такого шлюбу; 2) окреме проживання подружжя; 3) відсутність спільно набутого майна; 4) відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки; 5) невизнання подружніх стосунків перед іншими людьми; 6) небажання народжувати спільних дітей чи їх відсутність; 7) фактичні сімейні стосунки з третіми особами; 8) демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин і наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.

Для визнання шлюбу недійсним на тій підставі, що шлюб є фіктивним (якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя) необхідно встановити докази, які б свідчили про наявність чи відсутність бажання створити сім`ю, спільне проживання подружжя, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення спільного господарства подружжям та інше. Відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю.

Суд зазначає з цього приводу, що відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ті обставини, що метою укладення шлюбу було обумовлене спільним не бажанням втратити репутації у суспільстві, отримання статусу «чоловіка» та «дружини», в подальшому «батька» та «матері», з метою унеможливлення негативного впливу на свідомість спільної дитини, як народженої поза шлюбом, формування її особистості та уявлень про сімейні цінності, а не наміру створити сім`ю, та з надією, на існування ймовірності, що згодом «фіктивний» шлюб може перетворитись у повноцінний шлюб.

При цьому саме в межах розгляду даної справи відповідачем такі обставини були визнанні у їх повному обсязі.

Разом із цим, як вказувалось вище, в межах розгляду іншої цивільної справи позивач, будучи допитаною в якості свідка під присягою у судовому засіданні, стверджувала, що фактичні відносини з ОСОБА_2 були припинені тільки у 2001 році. На запитання учасників справи ОСОБА_1 надала чіткі та переконливі відповіді зі змісту яких вбачається, що вони з ОСОБА_2 жили разом з 1979 року до 2001 року, мали спільний бюджет. Лише у 2011 році було оформлено розірвання шлюбу, оскільки відбулась втрата надії на повернення ОСОБА_2 до сім`ї.

Вказані показання позивача, як свідка, були досліджені під час розгляду даної справи по суті, і позивач не змогла навести суду переконливих причин розбіжності між її первісними показаннями як свідка, так доводами, що викладені у позовній заяві.

Так само суд вказує і на те, що під час розгляду справи № 205/6968/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, розподіл спільного сумісного майна, визнання права власності на частину домоволодіння та визнання недійсним договору купівлі - продажу частини домоволодіння з боку ОСОБА_2 було надано відповідь на відзив в якому такий учасник справи за власноручним підписом зазначив, що із колишньою дружиною ОСОБА_1 він не проживав разом, і саме з 2001 року.

Так само вказану відповідь на відзив було долучено до матеріалів вже даної цивільної справи в якості письмового доказу.

Суд виходить з того, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони.

Добросовісність дій учасників цивільних відносин означає відповідність таких певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, у даній цивільній справі як в діях позивача так і відповідача вочевидь вбачається поведінка, що є кардинально протилежною попереднім заявам та поведінці сторін у іншій цивільній справі, що не може залишитись поза увагою суду у даній справі, у тому числі в контексті надання такій поведінці відповідної оцінки на предмет її не відповідності стандартам чесності та відкритості.

При цьому доводи представника позивача та самого відповідача з приводу того, що означені показання є сфальсифікованими внаслідок дій представників у межах розгляду справи № 205/6968/20 суд оцінює критично, оскільки останні нічим об`єктивно не підтверджені, та навпаки спростовуються як власноручним підписом ОСОБА_2 під такою заявою, так і аудіозаписом допиту в якості свідка ОСОБА_1 під час якого остання дає свої показання під присягою вільно, та впевнено і однозначно відповідає на поставлені запитання з приводу сумісного проживання із ОСОБА_2 .

З наведених підстав суд не бере й до уваги покази таких свідків допитаних за заявою позивача як: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , щодо того, що на момент укладання шлюбу ОСОБА_2 не мав наміру створити сім`ю, оскільки такі твердження про наміри ОСОБА_2 вочевидь суперечать попередній поведінці та заявам таких сторін.

Одночасно з цим, жоден інший доказ по справі внаслідок його оцінки не дає підстав суду вважати, що під час укладання спірного шлюбу сторони керувались досягненням корисливої мети чи майнової вигоди від такого шлюбу; не визнавали такий шлюб з 1979 року по 2001 рік перед іншими особами чи наголошували на фіктивності такого шлюбу.

І навпаки, суд, оцінюючи у сукупності вказану встановлену попередню поведінку сторін, та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, вважає підтвердженим саме ту обставину, що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, фактично з 1979 р. по 2001 рік вели спільне господарство, виховували доньку та підтримували відносини саме як подружжя.

У зв`язку з чим, суд вважає, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, слід відмовити у їх повному обсязі через недоведеність таких вимог з боку позивача по справі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 3, 21, 40 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місце знаходження: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 31), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), про визнання шлюбу недійсним - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан