Рішення

від 13.12.2007 по справі 10/285(1/799-29/214)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/285(1/799-29/214)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

13.12.07                                                                                           Справа№ 10/285(1/799-29/214)

За позовом :   Прокурора  Львівської області в інтересах держави в особі  Фонду  Державного  майна України  в особі  Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області, м. Львів      

До відповідача :   Спільне  українсько-польське  підприємство  ТзОВ  виробничо-торгової фірми „Сине вір”, м. Пустомити

3-тя  особа  на стороні відповідача  :  ВАТ „Львівська ПМК-7”, м. Пустомити

Про :   витребування  майна  від добросовісного  набувача  

                     Суддя   Довга О.І.

                                                                                                             При секретарі  Яремчук  С.М.

Представники:   Прокуратури  -   Макогон  Ю. -  посвідчення № 28 від 12.03.2007 року

Від  позивача:     Жуган  І.О. -  довіреність № 11-7901 від 19.11.2007 року

Від відповідача :    Козій  Ю.В.  –представник по довіреності  № юр-1 від 14.07.2005 року

Третя особа :  Нагірний Р.М. –довіреність  № 192 від 24.10.2007 року

Представникам сторін  роз'яснено їх права  та обов'язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору:

На розгляді  господарського  суду  Львівської області знаходиться справа  за позовом  Прокурора  Львівської області  в інтересах держави в особі  Фонду Державного майна України в особі  Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області  до  Спільного українсько-польського  підприємства  ТзОВ  виробничо-торгової  фірми  „Синевір”, м. Пустомити, 3-тя особа  на стороні  відповідача -  ВАТ „Львівська ПМК-7”, м. Пустомити  про витребування   майна від добросовісного  набувача.

Строк розгляду  справи продовжено  згідно вимог ст. 69 ГПК України, за заявою сторін.

Представники  прокуратури та  позивача в судових засіданнях  підтримують позовні вимоги  та просять  позов задоволити.

Представники  відповідача проти заявленого позову заперечує, просить  в задоволенні  позовних вимог відмовити з підстав, які надавались під час  попередніх судових  засідань, а саме -  що вимоги про  витребування  спірного майна є  безпідставними, оскільки  заборони щодо  відчуження  майна  Львівським  ПМК-7  не було, а заяви ФДМУ  щодо  виходу  з ТзОВ „Синевір” не надходило .  Відповідач покликається, що  усі  правочини  по передачі Львівським ПМК-7  основних засобів до статутного  фонду відповідача  нотаріально  посвідчені, зареєстровані в органах  державної влади  та відповідають  вимогам  діючого  законодавства.

Представник  третьої особи  повідомив суд, що  спірні  основні  засоби були  передані  державним підприємством Львівська  ПМК-7  у статутний  фонд СП  ТзОВ  „Синевір”  як частка  державного майна в розмірі 15% статутного  фонду. Проте, під час приватизації державного  підприємства  Львівська ПМК-7  дане майно не ввійшло  у статутний  фонд  новоствореного  ВАТ  „Львівська ПМК-7”, а залишилось державним  у статутному фонді  відповідача.

В ході судового  розгляду спору судом встановлено :

Постановою  ВГСУ  від 07.08.2007 року   рішення  господарського  суду Львівської області  від 24.11.2006 року та постанову  Львівського апеляційного  господарського суду  від 06.03.2007 року у справі №  1/799-29/211 ( 1/412-2/172)  скасовано,  справу направлено   на новий розгляд до  господарського суду  Львівської області .

У своїй постанові  ВГСУ  посилається  на той факт, що   скасовуючи  попередні  судові рішення , Вищий господарський суд України у постанові  від 09.03.2006 року  зазначив, що попередні судові  інстанції  не звернули увагу на ст. 76 Цивільного кодексу  УРСР, згідно якої, перебіг строку  позовної давності починається  з дня виникнення  права на  позов.  Право на  позов виникає з дня,  коли особа  дізналася або повинна  була дізнатися  про порушення  свого  права.

При  новому розгляді, відмовляючи  у позові, суди  попередніх інстанцій  виходили з того, що  позивач знав про  порушення  свого  права,  оскільки затвердив  акт оцінки цілісного  майнового  комплексу ДП „Львівська ПМК-7” від 31.08.1998 року, в якому було  встановлено загальну  вартість майна, що  передавалась у розмірі  330658 грн.  За таких  обставин, на думку  судів строк  позовної давності  у даних  правовідносинах  сплив у 2001 році.

Разом з тим, позов  був  поданий  Заступником  прокурора Львівської області в  інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Львівській області, а не РВ ФДМУ  по Львівській області.

При розгляді  даного  спору  суду надано матеріали прокурорської перевірки, та   з‘ясовано, що  у  березні  - квітні  2005 року за зверненням  РВ ФДМУ  по Львівській області  щодо  підставності  перебування майна  у розмірі  330658,00 грн.  в переліку  основних засобів : арматурний цех, автомашина  КАМАЗ 5511, автомашина КАМАЗ 55102, автомашина  КАМАЗ 5410, напівпричіп ОдАЗ 9370, автонавантажувач, переданого  Державним  підприємством  Львівська  пересувна  механізована  колона  ЛПМК-7 у статутний  фонд  спільного українсько-польського  підприємства товариства  з обмеженою відповідальністю  виробничо-торговельна  фірма „Синевір” як частку  державного  майна до  статутного фонду  останнього  у розмірі 15%  всього  статутного  фонду , було проведено  прокурорську перевірку .

За результатами  перевірки,  з метою  захисту  інтересів держави  прокуратурою  області  подано   позовну   заяву № 07/1-59 вих05  від 26.04.2005 року  до Господарського суду  Львівської області про  витребування  даного  майна в державну  власність (  заява  зареєстрована  за №  14203  від 04.05.2005 року ).

Право на  позов є  забезпечена  законом  можливість  зацікавленої  особи звернутися в суд  з вимогою про  розгляд та  вирішення  матеріально-правового  спору  для захисту  порушеного права чи  охоронюваного  законом інтересу.

Відтак суд вважає, що  прокуратурою  не  пропущено строк  позовної давності   на право  звернення  з позовом в суд , оскільки   право на позов виникає  з дня, коли  особа дізналась або повинна  була  дізнатися  про порушення  свого  права  ( ст. 76 ЦК УРСР). Як  вбачається  з матеріалів  справи -  тільки у  квітні 2005 року, за  результатами  проведеної прокурорської перевірки , прокуратурі  та   ФДМУ в особі  РВ ФДМУ по Львівській області  стало відомо про порушення  права та інтересів  держави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з‘ясувавши всі  обставини спору, суд вважає позов документально та нормативно  обґрунтованим, та таким, який  підлягає до задоволення  з наступних підстав :

На підставі листа  № 184  від 09.12.1997 року  Львівської ПМК-7  05.02.1998 року  регіональне відділення  ФДМУ у Львівській області наказом № 124  прийняло рішення   про  приватизацію  Львівської ПМК-7 УВО  „Укрсільпродбуд”.  Наказом   від 26.02.1998  року  № 217  регіональне  відділення створило комісію з приватизації.

За   результатами  інвентаризації  майна була  проведена  оцінка вартості  цілісного майнового комплексу Львівської ПМК-7 УВО „Укрсульпродбуд”. Відповідно  до акту оцінки вартості  цілісного майнового  комплексу, затвердженого  наказом РВ ФДМУ у Львівській області  від 31.08.1998 року  № 980 , з вартості  цілісного  майнового комплексу  вилучено вартість  майна щодо  якого  встановлено  особливий  режим приватизації  на загальну суму  330658,00 грн.

Наказом РБ ФДМУ у Львівській області від 16.09.1998р. №1023 в процесі приватизації державне підприємство Львівська ПМК №7 РВО „Укрсільпродбуд” перетворено у ВАТ „Львівська ПМК №7” та затверджено план  приватизації  державного  підприємства.

Під     час     проведення     інвентаризації     майна     цілісного     майнового комплексу       Львівської       пересувної       механізованої       колони       №7       було  встановлено,      що     підприємство     в     порушення     вимог     Декрету     Кабінету  Міністрів    України    31.12.1992р.     №24-92     „Про    впорядкування    діяльності  суб‘єктів    підприємницької    діяльності,     створених    за    участю    державних підприємств”   виступило   одним  із   засновників   СП   „Синевір”   та   внесло  до  його    статутного    фонду    державне    майно    -    основні    засоби,     а    саме: арматурний      цех,       автомашини      КАМАЗ-5410,       КАМАЗ-55102,       КАМАЗ-5511, автопричіп   ОДАЗ   9370,    автонавантажувач,    загальна   вартість   яких   згідно   акту    оцінки,     затвердженого     21.08.1998р.     начальником    РВ     ФДМУ    по  Львівській   області,    становить   330658   грн.

Відповідно   до  Декрету  Кабінету Міністрів   України   31.12.1992р.   №24-192   „Про   впорядкування   діяльності   суб‘єктів   підприємницької   діяльності, і створених    за   участю   державних   підприємств”    державні    підприємства    не  можуть   бути   засновниками   підприємств   будь-яких   організаційних   форм  та  видів,   господарських   товариств,   кооперативів.

Враховуючи те, що під час передачі державним підприємством Львівська механізована колона №7 до статутного фонду спільного українсько-підприємства ТзОВ виробничо-торгівельної фірми „Синевір” державного майна сторонами було допущено порушення вищезазначеної норми, суд приходить до  висновку, що ТзОВ виробничо-торгівельна фірма „Синевір”  є  недобросовісним набувачем державного майна, оскільки під час його прийняття на свій баланс повинна була знати, що від імені державних підприємств право виступати співзасновником господарського формування мали виключно державні органи приватизації. Підтвердженням того, що ДП „Львівська пересувна механізована колона №7” знало про незаконність таких дій є і те, що воно зверталося в регіональне відділення з клопотанням вх.№11-1752 від 17.06.1997р. про надання дозволу на передачу у власність СП „Синевір” державного майна. Регіональне відділення ФДМУ у Львівській області листом від 26.Об.1997р. №2/11-1935 повідомляло Львівську пересувну механізовану колону №7 про те, що не заперечує виступити від імені державного підприємства співзасновником СП „Синевір”, проте дозволу на передачу державного майна до статутного фонду СП не надавало.

Оскільки спірні  правовідносини виникли до моменту набрання  чинності  Цивільним  кодексом України, однак  продовжили своє  існування  після набрання  ним чинності , до них  застосовують  положення цього  кодексу ( ч.2 п.4  Прикінцевих  та Перехідних  положень ЦК України).

Відповідно до ст. 388  ЦК України , якщо майно  за відплатним  дог7овором   придбане в особи, яка не мала права  його  відчужувати, про що набувач  не знав  і не міг  знати ( добросовісний набувач)  власник має право  витребувати  це майно лише  у випадках,  чітко  передбачених законом.  З  матеріалів  справи  та поданих сторонами доказів  вбачається, що  відповідач  знав про  безпідставність  і незаконність   переходу державного майна у його  власність, а тому є  недобросовісним   набувачем.  Про це свідчить  положення  Декрету КМУ  від 31.12.1992 року № 24-92 „Про  впорядкування  діяльності  суб‘єктів  підприємницької діяльності, створених за участю  державних підприємств „  чинного на момент  переходу  оспорюваного  майна та  Лист  від 17.06.1997 року  ( вих. № 11-1752) ДП „Львівської   пересувної  механізованої   колони № 7” до Регіонального відділення  ФДМУ  у Львівській області  про  надання дозволу   на передачу  у  власність  СП „Синевір” державного  майна.

Відповідно до ст.387  Цивільного  кодексу  України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов‘язаний негайно повернути майно особі, яка має  на нього    право    власності    або    інше    право    відповідно    до        договору    або  закону, або яка  є добросовісним  володільцем  цього майна.  У разі  невиконання   недобросовісним  володільцем  цього обов‘язку заінтересована сторона  має право  пред‘явити   позов про  витребування   цього  майна.

Таким чином  вимоги   позивача  щодо витребування майна  від СП ТзОВ „Синевір” є  обґрунтованими  і підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України   судові витрати віднести на  відповідача.

Керуючись  Законом  України „Про власність”  ст.ст.  387,388,400  Цивільного  кодексу  України,  ст.ст. 12,43,49,82-84  ГПК України, суд

                                                   В И Р І Ш И В  :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Зобов‘язати  Спільне  українсько-польське  підприємство  Товариство з обмеженою відповідальністю  виробничо-торгівельної фірми „Синевір”  повернути у державну власність   майно, яке  знаходиться  за адресою :  вул. Шевченка,181, м. Пустомити, Пустомитівського району, Львівської області , на суму  330658,00 грн. в переліку   основних засобів :  арматурний  цех, автомашини  КАМАЗ-5410, КАМАЗ-55102, КАМАЗ-5511, автопричіп  ОДАЗ 9370, автонавантажувач.

3.          Стягнути з  Спільного  українсько-польського  підприємства  ТзОВ  виробничо-торгівельної фірми  „Синевір”  ( юрид. адреса : Львівська обл.. м. Пустомити, вул. Шевченка,181, факт. адреса : м. Львів, проспект  Шевченка,34, рахунки невідомі, код ЄДРПОУ 14355149)    в доход державного  бюджету ( р/р  № 31119092800006 в УДК у Львівській області , Отримувач -  Держбюджет  Личаківського району  м. Львова , МФО 825014, код ЄДРПОУ  20807199)   3306,58  грн. державного мита.

4.          Стягнути з  Спільного  українсько-польського  підприємства  ТзОВ  виробничо-торгівельної фірми  „Синевір”  ( юрид. адреса : Львівська обл.. м. Пустомити, вул. Шевченка,181, факт. адреса : м. Львів, проспект  Шевченка,34, рахунки невідомі, код ЄДРПОУ 14355149)  )    в доход    державного  бюджету  ( р/р  31212259700006 в ГУДК у  Львівській  області, Отримувач  - УДК  у Личаківському районі  м. Львова , МФО   825014, код ЄДРПОУ 22389406) 118,00 грн.  витрат  на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

5.          Накази видати  відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя