Рішення від 03.04.2025 по справі 420/21756/24

Справа № 420/21756/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Пахолчак В.П.,

представниці позивача Назаренко І.М. ,

представниць відповідача Демчик Н.О., Завадської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» (вул. Бугаївська, 35, м. Одеса, 65005) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» (далі - ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.06.2024 року №24600/15-32-07-01-19 та №24603/15-32-07-01-19.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 24.03.2010 року, є платником ПДВ, основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво виробів із пластмас.

Рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту планової виїзної перевірки від 17.05.2024 року №21227/15-32-07-01-14 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 року.

В висновках вищевказаного акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.140.4.4. пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2915461,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2023 рік на 10840344,00грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, вважає їх хибними та відповідно податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Перевіряючими встановлено здійснення ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» прямих бухгалтерських проводок, стосовно списання витрат, щодо використання електроенергії по наступним контрагентам-постачальникам: АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії та послугу розподілу електричної енергії; ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» за електроенергію, ТОВ «Одесенерготрейд» за електроенергію; ТОВ «ОНК-ГРУП» за електроенергію на загальну суму 14646764,03 грн. (без ПДВ) та ТОВ «Сан Тех Рай» за послугу щодо виробництва продукції з давальницької сировини на загальну суму 8286052,27 грн.

Представник позивача просив звернути увагу на те, що ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» є виробником готової продукції (виробництво пластикових контейнерів різного об`єму для зберігання харчових продуктів, тазиків, відер, дитячих ванночок, баків для сміття та інших виробів із пластику), в ході виробництва якої безпосередньо використовується електроенергія. Після руйнування промислового цеху та складу внаслідок нанесення ракетного удару рф 16 липня 2022 року ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» уклало Договір про надання послуг щодо виробництва продукції з давальницької сировини з ТОВ «Сан Тех Рай», здійснення якого підтверджується актами виконаних робіт, підписаними представниками обох підприємств.

В ході перевірки посадовим особам відповідача надані відповідні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на виробництво продукції, а також на придбання електроенергії. ГУ ДПС прийняло оскаржувані рішення у зв`язку з неврахуванням витрат по оплаті електроенергії до складу собівартості виробленої продукції, вважаючи, що відшкодування понесених підприємством витрат повинно відбуватися при реалізації виробленої продукції, а це в свою чергу нібито тягне за собою заниження отриманого доходу від реалізації продукції та відповідно база оподаткування умисно занижена. Електроенергія є одним з компонентів витрат на виробництво продукції з пластику, але кількість її витрат залежить від багатьох чинників, а саме: розмір партії виготовленої продукції, порядок оплати по конкретним договорам, залишку сировини, а також навіть від пори року, розігрів верстата в зимову та літню пори потребує різної кількості витраченої енергії. Таким чином, враховувати в собівартість виготовленої продукції витрат по електроенергії фактично не можливо. Крім того, вона втрачається на інші потреби підприємства, а тому обліковується у витратах підприємства. Всі договори та первинні документи по оплаті електроенергії надані під час перевірки.

Визначення витрат наведено у пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ, а саме: витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Представник зазначив, що ТОВ відображало витрати по придбанню електроенергії у витратах підприємства та порушень при цьому не допускало.

Також в ході перевірки працівниками відповідача зроблено хибний висновок щодо порушення ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» при визначені цін на продукцію, яка реалізована по експортним договорам підприємствам-нерезидентам, зокрема молдавським фірмам «Cleber S.R.L.», S.C. Rotaru- Inter S.R.L.» та «IULICONS GRUP» SRL.

Так в Акті перевірки зазначено, що відповідно до пп.140.5.5.1 п.140.5 ст.140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу. Для уникнення збільшення фінансового результат на 30 відсотків, платник податків повинен надати інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначено відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність підтверджуючої інформації, що ціни реалізації платником визначено за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПКУ, але без подання звіту, встановлено заниження показник додатку РІ в частині суми 30 відсотків вартості товарів, реалізованих на користь нерезидентів.

Представник позивача стверджує, що інформація по даному питанню не могла бути надана позивачем, оскільки перевірка цих питань не здійснювалась. Зовнішньоекономічна діяльність ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» розглядалась тільки в рамках дотримання валютного законодавства.

Представник позивача вважає, що ГУ ДПС в Одеській області безпідставно прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що порушує права та законні інтереси ТОВ, значно погіршує правове становище платника податків, покладаючи на платника додатковий тягар у наданні пояснень і документів у виправдання правомірності його дій, створює для ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» негативні наслідки у взаємовідносинах та співробітництві з його контрагентами, особливо ці питання болючі в період воєнного часу, враховуючи надання збитків підприємству ракетним ударом рф, що спричиняє додаткові чинники для економічної кризи бізнесу.

Представник просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 13.08.2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Представник відповідача в процесі підготовки справи до розгляду подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства. У відзиві на позов навів зміст акту перевірки, на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також навів норми законодавства.

Представник зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» здійснювало діяльність з виробництва готової продукції із пластмас.

У зв`язку із форс-мажорними обставинами 16.07.2022 року починаючи з 4 кварталу 2022 року ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» не здійснює самостійне виробництво готової продукції та було укладено договір з ТОВ «Сан Тех Рай» щодо виробництва продукції з давальницької сировини. Відповідно наданим до перевірки документам бухгалтерському обліку встановлено здійснення ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» прямих бухгалтерських проводок, стосовно списання витрат, щодо використаної електроенергії, на бухгалтерський рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» (Дт94Кт631) по наступним контрагентампостачальникам за електроенергію: - AT "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", Центральний РЕМ; - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Центральний міський підрозділ; ТОВ «ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД», - ТОВ «ОНК-ГРУП» код 42114410 та за електроенергію та ТОВ «Сан Тех Рай» код 35901580 за послугу щодо виробництва продукції з давальницької сировини на загальну суму 8 286 052,27 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку при здійснені формування собівартості готової продукції суми витрат з електроенергії та витрати за надання послуг виробництва ТОВ «Сан Тех Рай» не враховуються взагалі. Згідно даних бухгалтерського обліку відсутнє віднесення частки електроенергії, яка придбавається на нужди безпосередньо виробництва, загальногосподарські або адміністративні витрати.

Представник відповідача зазначив, що позивач у позові навів редакцію ст.138, яка регулювала склад витрат для цілей податкового обліку, проте її виключено з 01.01.2015 року відповідно до змін внесених Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі законодавчих актів України щодо податкової реформи». Замість наведеної статті 138, введена нова концепція податкового обліку витрат, зокрема, шляхом внесення змін до інших статей ПК України, які регламентують визнання витрат і доходів на основі бухгалтерського обліку.

Представник посилався на положення Розділу ІІІ «Зміст статей звіту про фінансові результати» Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 та зазначив, що поняття вартості виготовленої продукції не розглядається через аналіз бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» та 91 «Загальновиробничі витрати», так як вартість товару, або його ціна вміщає в себе додаткові складові, а не виключно собівартість виготовлення.

На думку представника відповідача формування вартості готової продукції здійснюється з урахуванням кількох ключових факторів: собівартість виготовлення, бажана рентабельність реалізації, ринкова ситуація попиту та пропозиції, конкуренція та державне регулювання (податки чи контроль рівня цін). Фактори, перелічені ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», а саме використання кредитних коштів на закупку сировини, порядок оплати по конкретним договорам, розмір партії виготовленої продукції, залишок сировини - має вплив на визначення саме вартості товару та не впливають на собівартість виготовлення. Вплив на рівень собівартості, можливо або при збільшенні обсягу виробництва, або при зниженні затрат на виробництво. В будь якому випадку, саме завдяки бухгалтерському обліку виробник може визначити фактичну собівартість виробленої продукції та відповідно включити її до складу вартості товару. Інші фактори вже будуть збільшувати показник собівартості, доводячи його до рівня вартості готової продукції, яка в свою чергу буде базою оподаткування, в даному випадку ПДВ. Таким чином, вартість плюс ПДВ і буде ціною готової продукції врахованою при укладанні договорів з покупцями.

Також представник відповідача у відзиві наводить норми Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», та 16 «Витрати» та вказує, що саме за даними бухгалтерського обліку визначається фактична собівартість виготовленої продукції, що і передбачено нормам законодавства стосовно методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

На думку представника відповідача твердження ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» про неможливість визначення фактичної собівартості виготовленої продукції з урахуванням витрат на електроенергію, не відповідає дійсності та нормам діючого законодавства України щодо бухгалтерського та податкового обліку господарської діяльності. При цьому, в результаті не включення до складу собівартості витрат щодо використаної електроенергії на виробництво продукції та переробки давальницької сировини, вони не компенсуються за рахунок покупця, як складова ціни товару, а зменшують отриманий доход від реалізації. Тобто, зменшують об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Також представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що перевіркою встановлено здійснення фінансово-господарських взаємовідносин, а саме експортні операції на загальну суму 10 388 871,74 грн, між ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» та покупцями нерезидентами: - «IULICONS GRUP» SRL (Republica Moldova) на загальну суму 1 468 960,98 грн - «Cleber S.R.L.» (Republica Moldova) на загальну суму 8 309 428,03 грн - «S.C. «Rotaru-Inter» S.R.L» (Republica Moldova) на загальну суму 589 369,13 грн

Вказані фінансово - господарські взаємовідносини з нерезидентами не мали відображення у додатку РІ та відповідно рядку 03 Декларації з податку на прибуток протягом періоду з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року.

Відповідно до п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПКУ - фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь: нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Для уникнення збільшення фінансового результат на 30 відсотків, платник податків повинен надати інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначено відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу.

Інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначені відповідно до процедури, встановленої ст.39 ПКУ України, в ході перевірки ТОВ «АЛПЛАСТИК» не надано. На усний запит перевіряючих, щодо порядку формування ціни у договорах з покупцями «IULICONS GRUP» SRL (Republica Moldova), «Cleber S.R.L.» (Republica Moldova) та «S.C. «Rotaru-Inter» S.R.L» (Republica Moldova) була отримана відповідь посадових осіб ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» що ціна реалізації є незмінною.

Представник вважає необґрунтованими доводи позивача, що зовнішньоекономічна діяльність позивача розглядалась перевіряючими тільки в рамках дотримання вимог валютного законодавства», а документи по взаємовідносинам з вказаними контрагентами не надавались, оскільки у перший день перевірки ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» отримало план документальної планової виїзної перевірки, відповідно до п.3 якого перевірка порядку ведення податкового обліку та показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; п.5. перевірка достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, правомірності визначення сум від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» із урахуванням змін та доповнень, Додаток РІ «Різниці» подається до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Таким чином, перевірка виконання вимог ст.140 ПК України, входить до кола питань перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток.

Ухвалою суду від 12.11.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено у судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав зазначених в позові та стверджувала, що відповідачем не правильно досліджені витрати на електроенергію. ГУ ДПС неправомірно заперечує право платника податку враховувати витрати на електроенергію в інших витратах підприємства, що зроблено позивачем - ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», всі ці витрати відображені у бухгалтерському обліку. Неправомірними є також висновки по господарським відносинам з молдавськими фірмами. Представник вважає, що відповідач не мав право на будь-які висновки по даним правовідносинам, оскільки під час перевірки не надавався запит на надання будь-яких документів по вказаним контрагентам.

Представники відповідача у судовому засіданні не визнали позовні вимоги та просили відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов. Представники наполягали на том, що позивач неправомірно включив витрати на електроенергію в інші витрати, а повинен був частину витрат на електроенергію включити в собівартість товару, та ці витрати компенсуються покупцем. Представники вважають, що не включення цих витрат в собівартість товару призводить до заниження податку на прибуток. Стаття 14 ПКУ надає лише поняття витрат, формування витрат регламентовано актами щодо бухгалтерського обліку.

Представник відповідача не заперечувала, що відсутня будь-яка методологія щодо визначення частки витрат, що враховується на витрати на собівартість продукції та на інші витрати. Всі витрати на електроенергію зараховані у витрати на собівартість продукції. Представник відповідача вважає проблемою платника податків, якій повинен подбати про розподіл вказаних витрат та визначення їх часток.

Також представники наполягали на тому, що позивач повинен був надати інформацію з підтвердженням того, що ціна товару в операціях з молдавськими фірмами визначено відповідно до процедури, встановленої ст.39 ПКУ. Представники не заперечували, що під час перевірки запитували документи лише усно, письменного запиту не надавали.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» зареєстровано 24.03.2010 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, земельного податку та інших.

Видами господарської діяльності є: 22.29 виробництво інших виробів із пластмас (основний); 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі наказу ГУ ДПС від 01.04.2024 №3044-п у період з 29.04.2024 по 10.05.2024 посадовими особами контролюючого органу проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» перевірка за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року та складений акт № 21227/15-32-07-01-14 від 17.05.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» код за ЄДРПОУ 37010082, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року».

Згідно з висновком Акту від 17.05.2024 ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» порушено, крім іншого:

- п.44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп. 140.4.4, пп. 140.5.4. п. 140.5. ст. 140 ПК України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток на загальну суму 2 915 461,0 грн та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2023 рік у сумі 10 840 344,0 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення рішення від 10.06.2024 року :

№24603/15-32-07-01-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на три міліонна двісті сім тисяч гривень (за податковим зобов`язанням 2915461грн, за штрафними фінансовими санкціями 291546грн);

№24600/15-32-07-01-19 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 10840344грн за податковою декларацією №9380627623 від 05.02.2024 року за звітний 2023 рік.

В акті перевірки зазначено, що ході проведення перевірки було встановлено наявність форс-мажорних обставин 16.07.2022 року, які підтверджено з боку платника наданням документів, зокрема, експертний висновок Одеська регіональна торгово-промислова плата Торгово- промислової палати України № УТЕ - 205 від 17.08. 2022 року щодо первинного фіксування стану майна, втраченого внаслідок збройної агресії рф, згідно якого було проведено обстеження майна, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» а саме: - нежитлові приміщення:виробничий цех та складське приміщення, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» на праві приватної власності, згідно договору купівлі - продажу № 353 від 20.08.2013 року, загальною площею 4365,8ка м, розташований на території ТОВ ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» (договір оренди землі площею 0,4564 га від 18.09.2019 року) за адресою м.Одеса, вуб. Бугаївська, 37/6; - транспортний засіб:автомобіль марки BMWіG30; - готова продукція:посуд столовий та кухонний з пластмаси; - обладнання:

виробниче: термопластавтомати інжекційна-літієві з оходжувачами, термообмінники, прес-форми для лиття пластикового посуду, крани мостові електричні, кран-балки, машини стрічкообв`язувальні, чіллер повітряного охолодження, машини для нанесення етикетування;

офісне: монофункціональний пристрій , монітори, комп`ютери, принтери, комплект офісної меблі, кондиціонери, котел твердопаливного горіння, крісла офісні, пилососи, телевізор

складське: електроштабелери, системи складських поличок, рокла, шафи для одягу в комплекті, бойлер стаціонарний

протипожежне: вогнегасники порошкові, драбини металеві

сировина: поліпропілен в гранулах для виготовлення пластикових виробів в мішках по 25 кг, пігментні красителі

матеріали: гофрокартон для пакування пластикових виробів, етикет, стрічка пакувальна.

Експертам надані наступні документи:

акт про пожежу від 16 липня 2022 р, НС по Малиновському району ОМТГ ОРУ ГУ ДСНС України в Одеській області в якому вказано, що 16 липня 2022 р., о 04 год 52 хв (час орієнтований) на об`єкті ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» виробничо - складське приміщення, за адресою Україна, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6, виявлено пожежа 16 липня 2022 р., о 04 год 53 хв, повідомлення про пожежу надійшло 16 липня 2022 р., о 04 год 54 хв. Пожежа ймовірна виникла внаслідок влучання крилатої ракети, яка призвела до пошкодження майна; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань 22022160000000218, дата реєстрації провадження розслідування): 16 липня 2022 р., в якому вказано номер кримінального провадження;

акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 18 липня 2022 р., складаний відділом контролю території Малиновського району У.КТМ Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, про те що будівля загальною площею 4365,8 кв. м, власником якої е ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», за адресою Україна, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6, має пошкодження

довідка про вартість основних засобів фірми ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» станом на 15 липня 2022 р., в якій зазначено найменування майна та вартість основних засобів, яка складає 143 134 000,00 грн;

Зовнішнім оглядом експертами встановлено:

у виробничому цеху та складському приміщенні зруйновано покрівля, стіни металоконструкції, підлога, перестінки, мережі різних систем;

виробниче, складське, протипожежне обладнання, транспортний засіб втратили функціональні властивості. Фрагменти металевих, гумових частин майна знаходяться в складському приміщенні та у виробничому цеху навалом, металеві корпуси майна засипані бетоном, попелом та продукт горіння, мають сліди термічного впливу;

офісне обладнання, готова продукція, сировина та матеріали, знищено.

Висновок: усе майно (нежитлові приміщення, транспортний засіб, готова продукція обладнання, сировина та матеріали) зазнало вражаючого впливу вибухових хвиль та ін. супутних руйнівних елементів потужного вибуху ракети, які виникли в зоні ураження, а також негативних наслідків впливу екстремально високих температур від пожежі, великої інтенсивності, яка сталася навколо них в результаті займання від вибуху ракети. Втрата зазначеного майна: нежитлових приміщень, обладнання, транспортного засобу, готової продукції, сировини та матеріалів, отримана в результаті військової агресії Російської Федерації проти України, від ракетного удару збройних сил Російської Федерації по території ТОВ «АЛ- ПЛАСТИК» за адресою Україна, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6, яка сталася 16.07.2022 року 04год 52 хв.

В результаті пошкодження виробничо-складських приміщення з 4 кварталу 2022 року платник не здійснює самостійне виробництво готової продукції.

Також в акті перевірки (п.2.9) вказано, що у зв`язку із руйнуванням промислових та складських приміщень, на виконання наказу ТОВ «АЛ- ПЛАСТИК» №1х/з від 16.07.2022 року проведена позапланова інвентаризація, за результатами якої складено: акт переобліку ГП від 16.07.2022 року втрати 11397177,16грн; акт переобліку складу ТДЦ від 16.07.2022 року втрата 24928817,54грн; акт переобліку ОФ від 16.07.2022 року втрата 10738700,25грн. Результати проведеної інвентаризації враховані у бухгалтерському обліку.

Перевірка ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», за результатами якої складений акт та прийняті оскаржувані ППР, проведена з 29.04.2024 року по 10.05.2024 року за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року.

Позивач просить скасувати податкові повідомлення рішення від 10.06.2024 року №24603/15-32-07-01-19 та №24600/15-32-07-01-19, в яких сказано про порушення п.44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.4, пп. 140.5.4. п.140.5. ст.140 ПКУ, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», вважаючи їх протиправними.

Стаття 44 ПКУ встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи

Згідно з п.44.1, 44.2 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Стаття 134 ПКУ визначає об`єкт оподаткування податку на прибуток, яким відповідно до пп.134.1.1 п.134, зокрема є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункту 140.4 ст.140 ПКУ встановлені підстави зменшення фінансового результату до оподаткування, п.140.5 ст.140 ПКУ підстави збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду.

Також у висновку Акту перевірки посадові особи контролюючого органу посилаються на порушення позивачем Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом МФУ від 31.12.1999 №318. З урахуванням наказу МФ №558 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

В п.3.1.1.1 акту перевірки зазначено,що перевіркою встановлено завищення показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» за період 01.04.2019 року по 21.12.2023 року на 22935816,3грн.

Саме на цю суму вказується заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток): заниження показника «прибуток» на суму 14442700,44 грн та завищення показника «збиток» на 8493115,86грн.

Посадові особи контролюючого органа зазначають, що проведеним аналізом рахунку 631 встановлено списання витрат по бухгалтерському рахунку 94 «інші витрати операційної діяльності» по контрагентам постачальникам АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії та послугу розподілу електричної енергії; ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» за електроенергію, ТОВ «Одесенерготрейд» за електроенергію; ТОВ «ОНК-ГРУП» за електроенергію на загальну суму 14646764,03 грн та ТОВ «Сан Тех Рай» за послугу щодо виробництва продукції з давальницької сировини на загальну суму 8286052,27 грн.

Перевіряючи в Акті перевірки також зазначили, що за результатами аналізу вказаної інформації: ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» є виробником готової продукції; в ході здійснення виробничого процесу використовується електроенергія; у бухгалтерському обліку відсутнє віднесення частки електроенергії, яка придбавається на нужди безпосередньо виробництва, загальногосподарські або адміністративні; при здійсненні формування собівартості готової продукції у бухгалтерському обліку, суми витрат на електроенергію не враховуються.

Стверджуючи про заниження показника «прибуток» на суму 14442700,44грн та завищення показника «збиток» на 8493115,86грн, перевіряючи посилаються на порушення позивачем при веденні бухгалтерського обліку п.11, п.17, п.22 П(С)БО №16 «Витрати».

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності (п.1).

Згідно з п.11 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 17 визначено, що витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Відповідно до п.22 до складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів;запасних частин; тари й тарних матеріалів;допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати»

Стверджуючи про наявність порушення зі сторони позивача відповідач в акті перевірки посилається саме на ці пункти (п.11, п.17, п.22 П(С)БО №16 «Витрати»), проте вони регламентують різні питання щодо бухгалтерського обліку, тобто не всі ці пункти регламентують питання собівартості товару.

Вказані пункти дійсно регламентують склад витрат взагалі, але п.22 (склад елементу "Матеріальні затрати") не має відношення до п.11, оскільки п.11 визначає з яких витрат складається собівартість товару, а п.22 визначає склад елементу "Матеріальні затрати". Але вказаний елемент передбачений п.21, в якому визначено, що витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

У НП(С)БО №16 «Витрати» склад всіх витрат визначений поступово за напрямками: склад виробничої собівартості продукції (пункти 11-14), склад загальновиробничих витрат (пункти 15-16), склад витрат, пов`язаних з адміністративною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, товарів, послуг (п.17), та до останніх (з п.17) відносяться: адміністративні витрати (п.18), витрати на збут (п.19), інші операційні витрати (п.20).

Пункт 21 визначає економічні елементи витрат операційної діяльності, тобто розділяє інші операційні витрати за іншим напрямком.

Аналіз положень НП(С)БО №16 «Витрати» свідчить про те, що відсутнє пряме зобов`язання платника податків відображати у бухгалтерському обліку всі витрати на електроенергію в собівартість реалізованої продукції, товару. Таки витрати передбачені лише у п.15 щодо загальновиробничих витрат, але вказано лише про витрати на освітлення виробничих приміщень (пп.15.6).

У той же час визначено, що до складу витрат, пов`язаних з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), та поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати включаються витрати на електроенергію. У тому числі за елементом «Матеріальні затрати» витрат операційної діяльності, включаються витрати на паливо й енергію.

Таким чином, жоден пункт вказаного нормативного акту не зобов`язує платника податку всі витрати на електроенергію включати в склад саме собівартості реалізованого товару, у той же час зобов`язує його включати такі витрати в інші операційні витрати.

В акті перевірки не заперечується, що витрати по придбаної електроенергії відображені позивачем як витрати в бухгалтерському обліку.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що раніше склад витрат для цілей податкового обліку був регламентований ст.138 ПКУ, проте вказану статтю виключено з 01.01.2015 року, а тому позивач необґрунтовано посилається на вказану статтю.

Редакція п.138.8 ст.138 ПКУ визначала саме всі витрати платника податку, які він повинен відобразити в бухгалтерському обліку відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку .

Стаття 138 ПКУ у названій редакції виключена з 01.01.2015 року відповідно до змін внесених Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Відповідач у відзиві вказує, що замість наведеної статті 138, введена нова концепція податкового обліку витрат, зокрема, шляхом внесення змін до інших статей ПК України, які регламентують визнання витрат і доходів на основі бухгалтерського обліку.

Відповідно до пояснювальної записки до законопроекту його метою було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема: зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов`язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків. Законопроектом пропонувалось скорочення кількості податків та зборів з 22 до 9; а по податку на прибуток: розраховувати об`єкт оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, щодо амортизації необоротних активів, резервів (забезпечень) та фінансових операцій.

Тобто дійсно введена нова концепція податкового обліку витрат, зокрема, шляхом внесення змін до інших статей ПК України, які регламентують визнання витрат і доходів на основі бухгалтерського обліку. Відповідно до пояснювальної записки до законопроекту його метою було покращення умов ведення бізнесу в Україні.

В акті перевірки не вказано яким чином перевіряючи визначили частки (кількість) електроенергії, яка як витрати, включені ними в собівартість продукції (зі змісту акту вся придбана електроенергія включена у витрати щодо формування собівартості продукції), та кількість електроенергії, як витрати, на збут та інші операційні витрати.

Висновки перевіряючих в акті перевірки та визначення у ППР грошових зобов`язань не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем а ні в Акті перевірки, ні у відзиві не доведено яким чином визначені грошові зобов`язання, яка частка придбаної електроенергії та на якій законодавчій підставі врахована у витрати на собівартість товару (в НП(С)БО №16 «Витрати» зазначено лише про включення витрат на освітлення виробничих приміщень) та відповідно визначені грошові зобов`язання.

Одним з основних принципів податкового законодавства України визначених ст.4 ПКУ є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ).

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем п.44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.11, п.17, п.22 П(С)БО №16 «Витрати», які призвели до заниження показника «прибуток» на суму 14442700,44грн та завищення показника «збиток» на 8493115,86грн.

Також в Акті перевірки зазначено про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з молдавськими фірмами «Cleber S.R.L.», S.C. Rotaru- Inter S.R.L.» та «IULICONS GRUP» SRL, яким був реалізований товар.

Згідно з даними бухгалтерського обліку платника, наведені вище взаємовідносини відображено бухгалтерською проводкою Дт701Кт362 на загальну суму 10388871,74грн та склала наступні обороти:

«Cleber S.R.L.» по періодам з ІІІ кварталу 2020 року по ІV 2023 року на суму 8321473,45грн, S.C. Rotaru- Inter S.R.L.» по періодам з ІІІ кварталу 2019 року по 1 квартал 2020 року 589382,73грн, «IULICONS GRUP» SRL 1478015,56грн.

Перевіряючи вказали, що вказані фінансово-господарські взаємовідносини з нерезидентами не мали відображення у додатку РІ та відповідно у рядку 03 Декларації протягом періоду з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року.

Також зазначили, що інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначені у відповідності до процедури, встановленої ст.39 ПКУ, в ході перевірки платником не надано.

За висновками акту перевірки позивачем порушено: п.п.140.4.4, пп.140.5.4 п.140.5. ст. 140 ПКУ.

У змісті акту перевірки (стор.14) вказано, що відповідно до вимог п.п.140.5.5.1 п. 140.5 ст.140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

п.п. 140.5.4. п.140.5. ст.140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

В акті перевірки вказано, що для уникнення збільшення фінансового результат на 30 відсотків, платник податків повинен надати інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначено відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу.

Таким чином, незважаючи на те, що в Акті перевірки зазначені операції лише з продажу товарів молдавським фірмам, перевіряючи вказують про порушенням ним п.п. 140.5.4. п.140.5. ст.140 ПКУ, якою регламентовані питання придбання товару у нерезидентів, що виключає порушення позивачем вказаної норми.

Що стосується твердження перевіряючих про порушення позивачем п.п. 140.5.5.1 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, відповідно до якої фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь: нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Згідно з актом перевірки позивач реалізував молдавським фірмам товари.

Республіка Молдова знаходилась у переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ. Виключена Республіка Молдова з вказаного переліку лише з 01.01.2025 року.

Проте вказана підстава для збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів стосується неконтрольованих операцій, оскільки в п.п.140.5.5.1 п.140.5 ст.140 ПКУ чітко визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості реалізованих товарів (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст.39 цього Кодексу).

В акті перевірки не наведено доказів того, що вказані операції не є контрольованими.

Лише вказано, що в ході перевірки платником не надано інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначені у відповідності до процедури, встановленої ст.39 ПКУ.

Проте ні в акті перевірки, ні у відзиві не зазначено підстав за яких вказані операції не є контрольованими.

Крім того, суд вважає, що відсутній будь-який сенс у зазначенні посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, що для уникнення збільшення фінансового результат на 30 відсотків, платник податків повинен надати інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначено відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу. Саме куди та коли, в якій термін платник податків повинен надати таку інформацію для уникнення збільшення фінансового результату не вказано. У той же час за висновками акту перевірки платнику податків вже збільшений контролюючим органом фінансовий результат.

Таки дії відповідача не відповідають вимогам законодавства.

Не подання платником податку додатку до звіту форми РІ, при відсутності доказів порушення відповідно податкового законодавства, може свідчити лише про порушення платником податку вимог законодавства щодо надання звітності, а не про нарахування податкових зобов`язань при відсутності доказів таких порушень та доказів наявності підстав для збільшення фінансового результату.

Відповідно до підпунктів 39.1.1, 39.1.2, 39.1.3 п.39.1 ст.39 ПКУ платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки" (об`єкта оподаткування - у випадках, якщо застосування принципу "витягнутої руки" передбачено цим Кодексом або міжнародними договорами).

Обсяг оподатковуваного прибутку (об`єкта оподаткування), отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку (об`єкта оподаткування) платника податку.

Згідно з пп. 39.2.1.1 пп.32.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків а саме, зокрема: в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп.39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (територій).

Питання податкового контролю за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" визначені п.39.5 с.39 ПКУ.

Підпунктом 39.5.1 п.39.5 ст.39 ПКУ встановлено, що податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється шляхом моніторингу контрольованих операцій, опитування з питань трансфертного ціноутворення та проведення перевірок з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".

Згідно з пп.39.5.2.1 перевірка з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" може бути проведена контролюючим органом у разі:

надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до пп.39.4.4 пункту 39.4 цієї статті;

неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39.4 цієї статті звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла), звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;

подання платником податків заяви про намір провести пропорційне коригування.

Також відповідно до пп. 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до п.39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Вказані норми (пп.39.5.2.1 п.39.5 ст.39, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПКУ свідчить про те, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції може бути лише підставою для проведення перевірки, але не для нарахування грошових зобов`язань.

Пунктом 78.9 ст.78 ПКУ визначено, що перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених ст.39 цього Кодексу.

Таким чином, планова перевірка позивача в частині повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій з особливостями ст.39 ПКУ.

Відповідно до пп.39.5.2.2 п.39.5 ст.39 ПКУ порядок проведенні перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом МФУ №344 від 10.03.2016 року затверджений Порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» (далі Порядок №344).

Пунктом 5,6 Порядку встановлено, що тривалість перевірки дотримання принципу «витягнутої руки» не повинна перевищувати 18 місяців. Кожні шість місяців проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки» контролюючий орган, яким проводиться така перевірка, надає платнику податків інформацію в довільній формі про поточний стан проведення перевірки в порядку, визначеному ст.42 глави 1 розділу II Кодексу.

Згідно з розділом ІІІ Порядку («Отримання від платників податків документів для проведення перевірки дотримання принципу «витягнутої руки») платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, пов`язані із предметом перевірки, протягом 10 робочих днів з дати початку перевірки. Вказаний Порядок передбачає у разі ненадання документів та/або інформації, а також письмових пояснень посадовим особам контролюючого органу на усний запит в узгоджений строк платнику податків направляється письмовий запит в порядку, визначеному ст.42 глави 1 розділу II Кодексу. Посадові особи контролюючого органу, які проводять перевірку, у разі необхідності отримання інформації надсилають запити про надання документів (інформації) щодо контрольованої операції іншим платникам податків.

У разі ненадання платниками податків, зазначеними у пп. «а» підпункту 39.5.2.13 пп.39.5.2 п.39.5 ст. 39 розділу І Кодексу, документів (інформації) на запит контролюючого органу, який проводить перевірку, та/або надання неповної інформації посадові особи контролюючого органу, які проводять перевірку, мають право провести зустрічну звірку таких платників податків у порядку, передбаченому п.73.5 ст.73 розділу II Кодексу.

Якщо під час перевірки платниками податків не надано документів та/або інформації, пов`язаної із предметом перевірки, або надано не в повному обсязі, або встановлено факти, що необхідні документи та/або інформація знаходиться за межами України, посадові особи контролюючого органу, які проводять перевірку, ініціюють перед ДПС надіслання запиту(ів) компетентним органам іноземних держав з питань, що стосуються предмета перевірки.

Суд вважає, що вказані положення Порядку свідчать про те, що контролюючий орган повинен довести порушення платником податків принципу «витягнутої руки» належними доказами.

Судом встановлено, що під час перевірки посадовими особами контролюючого органу не дотримано зазначених вимог Порядку №344. Письмових запитів платнику податків не надавалось. Твердження позивача, що ним не допускалось порушень не спростовано належними та допустимими доказами.

Також дослідженням оскаржуваних ППР судом встановлено, що в них відповідачем невірно вказаний період фінансово-господарської діяльності, при здійснені якої, на думку відповідача, вчинені порушення, а саме 2018-2023 рік, у той час коли перевірявся період з 01.04.2019 по 31.12.2023 року.

Крім того, згідно з ППР від 10.06.2024 року №24603/15-32-07-01-19 позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 291546грн. Відповідно до розрахунку вони нараховані за періоди щоквартально з півріччя 2019 року по півріччя 2022 року.

Проте згідно з п.52-1 Підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу XX встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Верховний Суд у постановах від 10.12.2021 року у справі №420/10367/20, від 20.03.2025 року у справі №320/8229/23 зазначив, що перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним. Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Вказані правові висновки Верховного Суду суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин по даній справі.

Оскільки порушення, які зазначені в оскаржуваних ППР, не містяться у переліку порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, відповідачем неправомірно нараховані санкції за вказаний період (період карантину з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 30280,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» (вул. Бугаївська, 35, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 37010082) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.06.2024 року №24603/15-32-07-01-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на три міліонна двісті сім тисяч гривень (за податковим зобов`язанням 2915461грн, за штрафними фінансовими санкціями 291546грн) та №24600/15-32-07-01-19 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 10840344грн за податковою декларацією №9380627623 від 05.02.2024 року за звітний 2023 рік.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» судові витрати у сумі 30280,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва