Постанова від 17.06.2025 по справі 420/21756/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21756/24

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Дата і місце ухвалення 02.04.2025р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.,

Ступакової І.Г.

за участю секретаря - Потомського А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2024 року

-№24600/15-32-07-01-19, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за податковою декларацією №9380627623 від 05.02.2024 року за звітний 2023 рік;

-№24603/15-32-07-01-19, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту порушення позивачем правил бухгалтерського обліку, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Так апелянт зазначив, що у ході перевірки було встановлено, що ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» у бухгалтерському обліку відображало витрати на придбання електроенергії (у тому числі від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» тощо) та оплату послуг з виробництва продукції з давальницької сировини (ТОВ «Сан Тех Рай») на рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", а не у складі собівартості реалізованої продукції.

Як вказує апелянт, саме за даними бухгалтерського обліку визначається фактична собівартість виготовленої продукції, що передбачено нормам законодавства стосовно методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

На думку апелянта, в результаті не включення до складу собівартості витрат щодо використаної електроенергії на виробництво продукції та переробки давальницької сировини, вони не компенсуються за рахунок покупця, як складова ціни товару, а зменшують отриманий доход від реалізації, тобто, зменшують об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Крім того контролюючий орган вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що п.п. 140.5.5.1 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню, оскільки не доведено, що операції не є контрольованими. Апелянт вважає, що судом не було враховано, що операції з нерезидентами з юрисдикцій, що включені до переліку, передбаченому Постановою КМУ від 27 грудня 2017 № 1045, у тому числі компаніями, зареєстрованими у Молдові, яка була у переліку у 20222024 роках, автоматично є підставою для коригування фінансового результату.

В апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до вимог п.п. 140.5.5 1 п. 140.5. ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь: нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу. Для уникнення збільшення фінансового результат на 30 відсотків, платник податків повинен надати інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначено відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу. Однак, як зазначає апелянт, в ході перевірки ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» не надано інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначені відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України.

З огляду на викладене Головне управління ДПС в Одеській області вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 р. та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК».

09.06.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» подало відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, в якому виклало свої заперечення проти доводів апеляційної скарги та просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-ПЛАСТИК» зареєстровано 24.03.2010 року та є платником податку на прибуток.

Видами господарської діяльності є: 22.29 виробництво інших виробів із пластмас (основний); 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі наказу Головного управління ДПС від 01.04.2024 року №3044-п у період з 29.04.2024 року по 10.05.2024 року посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року.

За результатом проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу складений акт № 21227/15-32-07-01-14 від 17.05.2024 року.

У висновках акту перевірки від 17.05.2024 року вказано на такі порушення, виявлені в ході проведення перевірки, зокрема:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 140.4.4, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 2 915 461,0 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2023 рік у сумі 10 840 344,0 грн.

На підставі акту перевірки Головне управління ДПС прийняло податкові повідомлення рішення від 10.06.2024 року :

-№24603/15-32-07-01-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3 207 000 грн. (за податковим зобов`язанням 2 915 461 грн, за штрафними фінансовими санкціями 291 546 грн);

-№24600/15-32-07-01-19 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 10 840 344 грн. за податковою декларацією №9380627623 від 05.02.2024 року за звітний 2023 рік.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, ТОВ «АЛ_ПЛАСТИК» оскаржило їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК», з огляду на наступне:

За наслідками проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що бухгалтерський облік ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» ведеться із застосуванням Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України» від 30.11.1999 року № 291. Складання фінансової звітності здійснюється із застосуванням Національного положення (стандартів) бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

За даними перевірки встановлено, що облікова політика на підприємстві здійснюється на підставі наказу ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» від 02.01.2023 року № 1 (09.01.2020 року, 06.01.2021 року, 03.01.2022 року відповідно) «Про облікову політику підприємства».

Також в ході перевірки було встановлено наявність форс-мажорних обставин втрата нежитлових приміщень, обладнання, транспортного засобу, готової продукції, сировини та матеріалів, отримана в результаті військової агресії російської федерації проти України, від ракетного удару збройних сил російської федерації по території ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» за адресою Україна, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/6, яка сталася 16.07.2022 року 04 год 52 хв.

Наявність форс-мажорних обставин підтверджена наступними документами: експертним висновком Одеської регіональної торгово-промислової плати Торгово-промислової палати України № УТЕ - 205 від 17.08. 2022 року щодо первинного фіксування стану майна, втраченого внаслідок збройної агресії рф, згідно якого було проведено обстеження майна, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» а саме: нежитлових приміщень: виробничого цеху та складського приміщення, що належать ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу № 353 від 20.08.2013 року, загальною площею 4365,8 кв. м, розташованих на території ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» за адресою м.Одеса, вуб. Бугаївська, 37/6; транспортного засобу марки BMWіG30; обладнання; витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань 22022160000000218, дата реєстрації провадження розслідування) -16 липня 2022 р.; актом про пожежу від 16 липня 2022 року, складеному НС по Малиновському району ОМТГ ОРУ ГУ ДСНС України в Одеській області; актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 18 липня 2022 р., складеним відділом контролю території Малиновського району У.КТМ Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради; довідкою про вартість основних засобів фірми ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» станом на 15 липня 2022 р.

Згідно висновку експерта, внаслідок пошкоджень у виробничому цеху та складському приміщенні зруйновано покрівля, стіни металоконструкції, підлога, перестінки, мережі різних систем; виробниче, складське, протипожежне обладнання, транспортний засіб втратили функціональні властивості. Фрагменти металевих, гумових частин майна знаходяться в складському приміщенні та у виробничому цеху навалом, металеві корпуси майна засипані бетоном, попелом та продукт горіння, мають сліди термічного впливу; офісне обладнання, готова продукція, сировина та матеріали, знищено.

В результаті пошкодження виробничо-складських приміщення з 4 кварталу 2022 року платник не здійснює самостійне виробництво готової продукції.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року, встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації виробів власного виробництва (контейнери із пластику для зберігання харчових продуктів різноманітного об`єму, тази, відра, ванночки дитячі, баки для сміття, казани господарські, корита та інші вироби із пластику).

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «АЛ-ПЛАСТИУ» показників у рядку 01 Декларації за вказаний період не встановлено їх завищення або заниження.

Перевіркою показників, відображених у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року встановлено його заниження на 22935816,30 грн., а саме заниження показника «прибуток» на загальну суму 14 442 700,44 грн. за 2019-2021 роки та півріччя 2022 року, а також завищення показника «збиток» на загальну суму 8493115,86 грн. за 9 місяців 2022 року та 2023 рік, внаслідок завищення показника рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту Форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід).

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що проведеним аналізом рахунку 631 встановлено здійснення платником прямих бухгалтерських проводок стосовно списання витрат щодо використаної електроенергії на бухгалтерський рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» по наступним контрагентам-постачальникам: АТ «ДТЕК Одеські електромережі», Центральний РЕМ за послугу внаслідок перетікання реактивної електроенергії та послугу з розподілу електричної енергії; ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Центральний міський підрозділ за електроенергію; ТОВ «Одесенерготрейд» за електроенергію; ТОВ «ОНК-ГРУП» за електроенергію; ТОВ «Сан Тех Рай» за послуги щодо виробництва продукції з давальницької сировини.

Перевіряючі в акті перевірки також зазначили, що за результатами аналізу вказаної інформації: ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» є виробником готової продукції; в ході здійснення виробничого процесу використовується електроенергія; у бухгалтерському обліку відсутнє віднесення частки електроенергії, яка придбавається на потреби безпосередньо виробництва, загальногосподарські або адміністративні; при здійсненні формування собівартості готової продукції у бухгалтерському обліку, суми витрат на електроенергію не враховуються.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення платником суми інших операційних витрат. Так відповідач зазначив, що ПК не містить положень щодо порядку визначення собівартості товарів (робіт, послуг), але таке визначення здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку. Також контролюючий орган зазначив, що витрати електроенергії безпосередньо пов`язані із виробництвом готової продукції не відносяться до складу інших операційних витрат, як і витрати електроенергії, пов`язані із освітленням приміщень цеху або складу, і витрати, понесені у зв`язку із отриманням послуг по виготовленню готової продукції з сировини товариства.

На думку контролюючого органу неврахування вказаних витрат у складі собівартості виробленої продукції призводить до відсутності відшкодування понесених витрат при реалізації виробленої продукції та до заниження отриманого доходу від реалізації на суму прямих матеріальних витрат, які безпосередньо приймають участь у виробничому процесі або є загальновиробничими та повинні розподілятися у складі виробничої собівартості.

Крім того податковим органом встановлено, що позивачем здійснювались фінансово-господарські взаємовідносини, а саме експортні операції, з наступними покупцями-нерезидентами: «IULICONS GRUP» SRL (Republica Moldova) на загальну суму 468 960,98 грн., «Cleber S.R.L.» (Republica Moldova) на загальну суму 8 309 428,03 грн., «S.C. «Rotaru-Inter» S.R.L» (Republica Moldova) на загальну суму 589 369,13 грн. Згідно даним бухгалтерського обліку платника, наведені вище взаємовідносини відображено бухгалтерською проводкою Дт701Кт362 на загальну суму 10 388 871,74 грн.

Контролюючий орган вказував на те, що позивачем не надано інформацію з підтвердженням того, що ціни в таких операціях визначені відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України.

Враховуючи відсутність підтверджуючої інформації, що ціни реалізації платником визначено за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України, але без подання звіту, контролюючий орган дійшов висновку, що відповідно до положень п.п. 140.5.5.1, 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2,1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу та придбаних у таких нерезидентів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 6 Закону №996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі П(С)БО № 16 «Витрати»).

П(С)БО №16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО №16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно п. 6 П(С)БО №16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витратного звітного періоду, в якому вони були здійснені (пункт 7 П(С)БО №16 «Витрати»).

Відповідно до пункту 11 П(С)БО №16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За положеннями пункту 12 П(С)БО №16 «Витрати», до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (пункт 14 П(С)БО №16 «Витрати»).

У пункті 15 П(С)БО №16 «Витрати» визначені витрати, які включаються до складу загальновиробничих витрат, в тому числі і витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Пунктом 17 П(С)БО №16 «Витрати» визначено, що витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно п. 18 П(С)БО №16 «Витрати», до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, і витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 21 П(С)БО №16 «Витрати» визначено, що витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Відповідно до п.22 П(С)БО №16 «Витрати», до складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз положень НП(С)БО №16 «Витрати» свідчить про те, що не всі витрати на електроенергію включаються безпосередньо до собівартості реалізованої продукції, товару. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, включаються, згідно п.15 НП(С)БО №16 «Витрати», до загальновиробничих витрат. У той же час до складу витрат, пов`язаних з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), та поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати включаються витрати на електроенергію. У тому числі за елементом «Матеріальні затрати» витрат операційної діяльності, включаються витрати на паливо й енергію.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291 (далі - Інструкція №291), «клас 8. Витрати за елементами», рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду.

Витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена в момент вибуття активу або збільшення зобов`язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

На рахунках цього класу ведеться облік витрат операційної діяльності за такими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року № 433 затверджені Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності (далі Методичні рекомендації).

Згідно п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що у звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з Положенням (стандартом) 9, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами), Положенням (стандартом) 30 (п. 3.5 Методичних рекомендацій).

Згідно п. 3.13 Методичних рекомендацій, у статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до Положення (стандарту) 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).

Відповідно до п. 3.14 Методичних рекомендацій, прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях.

В даному випадку витрати по придбаної електроенергії були відображені позивачем у складі витрат в бухгалтерському обліку.

За положеннями П(С)БО №16 «Витрати» витрати на електроенергію можуть включатись як до складу витрат, які визначають собівартість реалізованого товару, так і до складу інших операційних витрат.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що контролюючим органом за наслідком проведення перевірки безпідставно включено всі витрати на придбання електроенергії до складу собівартості продукції, без визначення частки (кількості) електроенергії, яка як витрати, включена ними в собівартість продукції та кількості електроенергії, як витрати на збут та інші операційні витрати.

З огляду на викладене визначення контролюючим органом показників фінансової звітності позивача та висновок про заниження показника «прибуток» та завищення показника «збиток» не ґрунтується на об`єктивних показниках та чинниках.

Відповідачем не наведено законодавчих підстав врахування всієї вартості приданої електроенергії до складу витрат на собівартість товару та відповідно правомірності визначення грошових зобов`язань у розмірі, визначеному в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення №24603/15-32-07-01-19 від 10.06.2024 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, не може вважатись правомірним та обґрунтованим.

Що стосується фінансових взаємовідносин позивача із контрагентами-нерезидентами, слід зазначити наступне:

Згідно п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Пунктом 140.5.4 пункту 145.5 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у, зокрема, нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Згідно п. 140.5.51 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проведення перевірки, підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1117-IX від 17.12.2020 року) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь у нерезидентів, визначених абзацами другим та третім цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов`язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", та вартістю реалізації.

У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу п`ятого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом шостим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Судом встановлено, що за наслідком проведеної перевірки контролюючим органом здійснено розрахунок суми заниження показника, який склав: за 2019 рік 465 525 грн; за 2020 рік 515 449 грн; за 2021 рік 772 279 грн., за 2022 рік 472 269 грн., за 2023 рік 891 139 грн.

Вказаний розрахунок здійснювався контролюючим органом виходячи з того, що норми п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України застосовуються за результатом податкового року.

В свою чергу, пункт 140.5 статті 140 доповнено підпунктом 140.5.51 згідно із Законом України № 466-IX від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на дату набрання чинності Законом України № 466-IX від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» - 23.05.2020 року, у контролюючого органу були відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток з підстав відсутності достатнього обсягу інформації, наданої на запит в ході перевірки стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентами в республіці Молдові у 2019 році.

Також судом встановлено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не направлявся запит ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження, в тому числі даних бухгалтерського та податкового обліку, по питанням здійснення ЗЕД з контрагентами республіки Молдова в частині виконання вимог ст.140 ПК України.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити: 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Підпунктом 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 ПК України).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п. 85.7 ст. 85 ПК України).

Згідно п. 85.8 ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як зазначалось вище, контролюючим органом будь-якого запиту про надання інформації з підтвердженням того, що ціни у вищенаведених операціях визначені відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПК України, в ході проведення перевірки контролюючим органом позивачу не направлявся. За відсутності відповідного запису запиту посилання відповідача на ненадання позивачем інформації стосовно виконання норм ст.140 Податкового кодексу України при здійснення ЗЕД по операціям з нерезидентами, як на підставу для визначення товариству податкового зобов`язання з податку на прибуток, є безпідставним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Висновки контролюючого органу про наявність підстав для збільшення позивачем фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів реалізованих контрагентам-нерезидентам не ґрунтуються на об`єктивному дослідженні обставин формування позивачем показників фінансової звітності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

З викладених обставин, збільшення в даному випадку контролюючим органом суми грошового зобов`язання з податку на прибуток з підстав відсутності підтверджуючої інформації про те, що ціни в операціях з нерезидентами визначені відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України, суд вважає необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №24600/15-32-07-01-19 від 10.06.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Посилання апелянта на отримання ТОВ «АЛ-ПЛАСТИК» плану документальної планової виїзної перевірки, не змінює обов`язку контролюючого органу затребувати відповідні документи, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, у разі наявності сумнівів щодо достовірності задекларованих показників податкової звітності. Більш того,

При цьому зазначення у плані перевірки таких пунктів, як: перевірка порядку ведення податкового обліку та показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; перевірка достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, правомірності визначення сум від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є узагальнюючим, і не спростовує висновків суду про те, що у разі виникнення у контролюючого органу сумнівів щодо достовірності та повноти декларування товариством показників податкової звітності по контрагентам-нерезидентам, контролюючий орган мав затребувати відповідні документи у позивача.

Також суд першої інстанції вірно встановив, що згідно п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), не застосуються штрафні санкцій за порушення податкового законодавства, крім випадків, визначених цим пунктом, зокрема, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, крім визначених у зазначеній вище статті.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду цієї справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому, у зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (Закон № 2260-IX) підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в іншій редакції. З набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

При цьому, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З огляду на те, що перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України не включає застосування штрафних санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, відповідачем було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за період з 01.03.2020 року по 27.05.2022 року у зв`язку із збільшенням суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Вказане ще раз підтверджує протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 24603/15-32-07-01-19 від 10.06.2024 року.

З огляду на все вище зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувані товариством податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.06.2024 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

З огляду на залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.06.2025 року.

Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова