Постанова

від 02.04.2025 по справі 320/10278/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10278/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Альянс Україна" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Альянс Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.08.2023 № 9445312/41692188, № 9445310/41692188, № 9445311/41692188, № 9445324/41692188, № 9445313/41692188, № 9445319/41692188, № 9445317/41692188, № 9445320/41692188, № 9445316/41692188, № 9445318/41692188, № 9445314/41692188, № 9445315/41692188, № 9445309/41692188, № 9445321/41692188, № 9445323/41692188, № 9445322/41692188, № 9445325/41692188; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладні фактичною датою їх подання, зокрема: № 4915 від 30.06.2023; № 4917 від 30.06.2023; № 4877 від 30.06.2023; № 4238 від 28.06.2023; № 4912 від 30.06.2023; № 4431 від 29.06.2023; № 4430 від 29.06.2023; № 4432 від 29.06.2023; № 4427 від 29.06.2023; № 4428 від 29.06.2023; № 4438 від 29.06.2023; № 4437 від 29.06.2023; № 4597 від 30.06.2023; №4162 від 28.06.2023; №4163 від 28.06.2023; № 4164 від 28.06.2023; № 3701 від 26.06.2023.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 січня 2025 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того позивач подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Апелянт подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем за наслідками вчинення господарських операцій були складені та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 4915 від 30.06.2023 по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ»; № 4917 від 30.06.2023, № 4877 від 30.06.2023 по взаємовідносинах з ПРАТ «КИЇВСТАР»; № 4238 від 28.06.2023 по взаємовідносинах з ПРАТ «ВФ УКРАЇНА»; № 4912 від 30.06.2023 по взаємовідносинах з ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ»; № 4431 від 29.06.2023, №4430 від 29.06.2023, №4432 від 29.06.2023 по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКОНОМ ПЛЮС»; № 4427 від 29.06.2023, № 4428 від 29.06.2023 по взаємовідносинах з ПП «БУНАР»; № 4438 від 29.06.2023, № 4437 від 29.06.2023 по взаємовідносинах з ПП «ТЕРКАП»; № 4597 від 30.06.2023 по взаємовідносинах з ПП «ХОТЕЙ-2019»; № 4162 від 28.06.2023, № 4163 від 28.06.2023, № 4164 від 28.06.2023 по взаємовідносинах з ТОВ «НОВУС УКРАЇНА»; № 3701 від 26.06.2023 по взаємовідносинам з ТОВ «БЕЛ ГРУП».

Реєстрацію вказаних ПН зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації податкові накладні (позивач) відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

15.08.2023 позивачем було направлено до податкового органу Повідомлення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 1000,1001,1002,1003,1004,1005,1006,1008 про подання пояснень та копій документів щодо вищевказаних податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, які підтверджували реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», ПРАТ «КИЇВСТАР», ПРАТ «ВФ УКРАЇНА», ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКОНОМ ПЛЮС», ПП «БУНАР», ПП «ТЕРКАП», ПП «ХОТЕЙ-2019», ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», ТОВ «БЕЛ ГРУП».

18.08.2023 позивачем отримано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН щодо вищевказаних податкових накладних.

25.08.2023 позивачем було направлено повідомленнями № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 1000, 1001,1002, 1003, 1004, 1005, 1006,1008 та додаткові документи, а саме, копії первинних документів щодо зберігання продукції, транспортування продукції, навантаження продукції, розвантаження продукції, копії складських документів.

За результатом розгляду пояснень позивача ГУ ДПС у Київській області було прийнято рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.08.2023 № 9445312/41692188, № 9445310/41692188, № 9445311/41692188, № 9445324/41692188, № 9445313/41692188, № 9445319/41692188, № 9445317/41692188, № 9445320/41692188, № 9445316/41692188, № 9445318/41692188, № 9445314/41692188, № 9445315/41692188, № 9445309/41692188, № 9445321/41692188, № 9445323/41692188, № 9445322/41692188, № 9445325/41692188, якими було відмовлено в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 4915 від 30.06.2023; № 4917 від 30.06.2023; № 4877 від 30.06.2023; № 4238 від 28.06.2023; № 4912 від 30.06.2023; № 4431 від 29.06.2023; № 4430 від 29.06.2023; № 4432 від 29.06.2023; № 4427 від 29.06.2023; № 4428 від 29.06.2023; № 4438 від 29.06.2023; № 4437 від 29.06.2023; № 4597 від 30.06.2023; №4162 від 28.06.2023; №4163 від 28.06.2023; № 4164 від 28.06.2023; № 3701 від 26.06.2023.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 1 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо.

Згідно п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку №1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкових накладних/розрахунків коригування зупиняється.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як вбачається з квитанцій реєстрацію податкових накладних № 4915 від 30.06.2023; № 4917 від 30.06.2023; № 4877 від 30.06.2023; № 4238 від 28.06.2023; № 4912 від 30.06.2023; № 4431 від 29.06.2023; № 4430 від 29.06.2023; № 4432 від 29.06.2023; № 4427 від 29.06.2023; № 4428 від 29.06.2023; № 4438 від 29.06.2023; № 4437 від 29.06.2023; № 4597 від 30.06.2023; №4162 від 28.06.2023; №4163 від 28.06.2023; № 4164 від 28.06.2023; № 3701 від 26.06.2023 було зупинено, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (Додаток 1 до Порядку №1165), ризиковим визнається платник податку, якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування.

Дослідивши зміст квитанцій про зупинення реєстрації ПН, колегія суддів встановила, що останні не містять у собі жодних обґрунтувань та причин віднесення позивача до ризикових платників податку на додану вартість, як і не містять чіткого переліку документів, необхідних відповідачу для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації РК в ЄРПН.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п.5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 9-13 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За приписами п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіна від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Як вже було зазначено вище, позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 4915 від 30.06.2023; № 4917 від 30.06.2023; № 4877 від 30.06.2023; № 4238 від 28.06.2023; № 4912 від 30.06.2023; № 4431 від 29.06.2023; № 4430 від 29.06.2023; № 4432 від 29.06.2023; № 4427 від 29.06.2023; № 4428 від 29.06.2023; № 4438 від 29.06.2023; № 4437 від 29.06.2023; № 4597 від 30.06.2023; №4162 від 28.06.2023; №4163 від 28.06.2023; № 4164 від 28.06.2023; № 3701 від 26.06.2023.

ГУ ДПС за наслідками проведеного моніторингу зупинено реєстрацію вказаних податкових накладних та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

З наявних в матеріалах справи квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних убачається, що такі містять вимоги про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів зазначає, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідають вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку № 1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. А також, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. Проте, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 27 січня 2022 року (справа № 380/2365/21), від 18 червня 2019 року (справа № 0740/804/18), від 23 жовтня 2018 року (справа № 822/1817/1).

Судом встановлено, що позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати.

Так, на виконання вимог підпункту 201.16.2 пункту 201.16. статті 201 ПК України та з метою підтвердження реальності здійснення операцій та правомірності формування показників по вищезазначених податкових накладних, позивач надіслав на адресу податкового органу за місцем своєї реєстрації повідомлення та копії документів в обсязі, цілком достатньому, для підтвердження наявності фактичної можливості, законності та виконання господарських операцій, за здійснення яких складені та подані для реєстрації в ЄРПН вищевказані податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу на стадії вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних не може бути підставою для відмови в реєстрації таких податкових накладних чи розрахунку коригування без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують можливість їх реєстрації.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.

Як вже було зазначено вище, згідно із оскаржуваними рішеннями позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів.

При цьому, ГУ ДПС в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не вказано конкретний перелік документів.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що платник податків належним чином виконав свій обов`язок щодо надання належних пояснень та документів на підтвердження необхідності реєстрації П/Н, у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операції, а наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання податкових накладних та беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ГУ ДПС були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а тому рішення комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що Київським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 06.12.2024 у справі № 320/31227/23, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024, яким визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 04.08.2023 № 86849 про відповідність ТОВ «Комерційна фірма «Альянс Україна» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області виключити ТОВ «Комерційна фірма «Альянс Україна» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника, що зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки в даному випадку обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2023 року у справі № 640/24227/19, 17 травня 2023 року у справі № 140/14282/20, 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22 та інші.

Суд першої інстанції визначив правильний спосіб поновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на рішення судів перших та апеляційних інстанцій судова колегія до уваги не бере, оскільки викладені в них правові висновки, відповідно до положень КАС України, не є джерелом права та/або обов`язковими для врахування при вирішенні інших спорів.

Щодо доводів апелянта про недоведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу та не співмірність обсягу виконаної адвокатом роботи з розміром таких витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частини третя, п`ята статті 143 КАС України передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи долучено: витяг від 18.12.2023 з договору № 2103 про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2019 р., додаткову угоду від 18.12.2023 до договору № 2103 про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2019, додаткову угоду від 01.10.2024 до договору № 2103 про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2019, акт надання послуг № 17 від 02.12.2024.

Відповідно до наданих суду документів витрати на послуги з правової допомоги, надані адвокатом в рамках справи №320/10278/24 склали 30000 грн.

Враховуючи вищенаведені докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерії розумності розміру витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 30000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

В цьому випадку в апеляційній скарзі відповідачем жодним чином не обґрунтовано невідповідність присуджених судом витрат критеріям реальності, дійсності, необхідності та розумності.

Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

В даному випадку суд першої інстанції врахував обсяг роботи, виконаної адвокатом в межах справи № 320/10278/24 адвокатом Владикою Вітою Володимирівною, що діє у складі адвокатського об`єднання «ВЕРУМ ЛЕКС», яка охоплюється підготовкою адміністративного позову на 153 аркушах з додатками до нього в обсязі 24-х томів та відповіді на відзив на 39 аркушах, а також предмет спору, який стосується оскарження 17-ти рішень суб`єкта владних повноважень за різними господарськими операціями з різними контрагентами, що потребувало чимало часу на вивчення обставин та підготовку необхідних заяв до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши складність справи та час витрачений адвокатом на виконання робіт, у тому числі обсяг наданих послуг дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 30000 грн.

Стосовно відшкодування позивачу витрат на правову допомогу надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи долучено: витяг від 18.12.2023 з договору № 2103 про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2019 р., додаткову угоду №4 від 01.10.2024 до договору № 2103 про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2019, додаткову угоду від 01.10.2024 до договору № 2103 про надання правової (правничої) допомоги від 21.03.2019, акт надання послуг № 6 від 18.03.2025.

Відповідно до наданих суду документів витрати на послуги з правової допомоги, надані адвокатом в рамках справи №320/10278/24 склали 25000 грн.

Апелянт у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що позивачем не надано жодних оформлених у встановленому законом порядку документів, що свідчать про здійснення ним оплати гонорару адвоката та інших витрат. Апелянт вважає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідача дійсно наданими адвокатом послуг та відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши заперечення іншої сторони, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування позивачу всіх його витрат на оплату послуг адвоката з огляду на таке.

У постанові від 16.06.2020 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявленої представником позивача суми витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує те, що дана справа є справою незначної складності, не потребувала значних зусиль та часу для обґрунтування правової позиції на стадії апеляційного перегляду, не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовкою відзиву на апеляційну скаргу.

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді апеляційної інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

З огляду на викладене у сукупності колегія суддів вважає, що заява представника позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в частині 10000 грн. В іншій частині стягнення не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи № 320/10278/24 матиме надмірний характер.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року- залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Альянс Україна" (код ЄДРПОУ 41692188) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10000 грн (десять тисяч грн).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Єгорова