Постанова

від 01.04.2025 по справі 120/6974/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6974/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

01 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Дмитришиної Т.І.,

представників відповідача: Серьогіна С.Ю., Бурака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідача) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплатити їй середнього заробітку за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23 за період з 31 січня 2024 року по 28 лютого 2024 року включно.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 23.12.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що полягала у невиконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за період з 01 лютого 2024 року по 27 лютого 2024 року включно.

Зобов`язав Центрально-західне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за період з 01 лютого 2024 року по 27 лютого 2024 року включно. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позовна заява не містить ні зазначення ціни позову, ні обґрунтованого розрахунку суми, що стягується, що свідчить про порушення п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Матеріали адміністративної справи №120/6974/24 не містять клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, також таке клопотання відсутнє в тексті позовної заяви.

Також зазначає, що з позовною заявою про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду позивач звернулася до суду 28.05.2024, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Вважає, що при повторному зверненні позивача 28.05.2024 року, з тією самою позовною заявою до того самого відповідача, суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі №120/6974/24 був зобов`язаний при розгляді справи прийняти факти, які були встановлені судовим рішенням у справі №120/6102/24, проте цього не виконав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою. Середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі мають однакову природу, адже є гарантією на оплату праці за час, протягом якого працівник з вини роботодавця не працював. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Саме після проведеного розрахунку 08 травня 2024 року та у зв`язку із невиплатою середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення позивачці стало відомо про порушення її прав, а тому саме з 09 травня 2024 року в даному випадку слід обчислювати строк звернення до адміністративного суду, а кінцевою датою подання такого позову є 09 липня 2024 року, оскільки в даному випадку слід застосовувати статтю 233 КЗпП України, а не приписи частини 5 статті 122 КАС України, як про те помилково вкотре вказує відповідач.

В силу приписів пункту 3 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ціна позову, а також обґрунтований розрахунок суми, що стягується, зазначаються лише у випадку, якщо позов містить вимогу майнового характеру, про те, що позивачкою заявлено вимогу немайнового характеру, оскільки така вимога не містить грошового вираження. Відтак вимога щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення про поновлення на роботі та вимога щодо зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення співвідносяться між собою як основна та похідна та є однією вимогою немайнового характеру.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу начальника Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 21 від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Іншим наказом Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 58/06 від 17 липня 2023 року завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 17 липня 2023 року.

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивачка звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Цим рішенням окрім іншого поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 18 липня 2023 року. В цій частині рішення суду допущено до негайного виконання.

Наказом начальника Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 28 лютого 2024 року № 17/06 поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з 18 липня 2023 року.

Зі змісту вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_1 (запис № 30) слідує, що 17 липня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Запис № 31 цієї ж трудової книжки, який здійснено 28 лютого 2024 року, свідчить про те, що запис № 30 є недійсним, а ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (наказ № 17/06 від 28 лютого 2024 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Відповідно до частин першої і сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 Кодексу законів про працю України).

Висновки про застосовність приписів статті 236 Кодексу законів про працю України до правовідносин, пов`язаних із виконанням рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущено до негайного виконання, вже неодноразово викладались Верховним Судом у своїх постановах.

Зокрема, у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Також, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що наведені приписи Кодексу законів про працю України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Верховний Суд за результатами розгляду справи № 640/19103/19 виснував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України викладені у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 23 березня 2023 року у справі № 420/8539/21 та ряду інших.

Окрім того, суд першої інстанції враховував й висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, згідно з якими Верховний Суд, врахувавши раніше висловлену правову позицію щодо застосування статті 236 Кодексу законів про працю України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 Кодексу законів про працю України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню і цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (як-то неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) жодним чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Цим рішенням, окрім іншого, поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з 18 липня 2023 року та в цій частині рішення суду допущено до негайного виконання.

При цьому, під час проголошення судового рішення 31 січня 2024 року в судовому засіданні був присутній представник Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, ОСОБА_2 , що свідчить про поінформованість відповідача про прийняте судом рішення.

Проте, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23 в частині поновлення позивачки на посаді, з якої її було звільнено, виконано відповідачем лише 28 лютого 2024 року.

Представник відповідача вказує на те, що неможливість виконання судового рішення раніше 28 лютого 2024 року обумовлена об`єктивними причинами. Так, по-перше, виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді доставлено до електронного кабінету відповідача 01 лютого 2024 року о 20:23 годині, а вже 05 лютого 2024 року відповідач звернувся до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, яку розглянуто 13 лютого 2024 року (відповідно до частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення), а по-друге, відповідно до листків непрацездатності ОСОБА_3 , який з 03 серпня 2023 року обіймав посаду завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного територіального управління АРМА (тобто посаду, на яку слід було поновити позивачку), у період з 08 по 27 лютого 2024 року був тимчасово непрацездатним.

Однак, Кодекс законів про працю України не пов`язує неможливість виконання судового рішення, зокрема й того, що слід виконати негайно, із будь-якими об`єктивними чи поважними причинами.

Також, невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності. Суд, за загальним правилом, не бере до уваги посилання сторони у справі на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення.

Відтак, суд обґрунтовано відхилив посилання представника відповідача на деякі обставини (як-то звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, неможливості звільнення працівника з посади, на яку слід було поновити ОСОБА_1 тощо), що, на його думку, унеможливили виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23, оскільки такі обставини жодним чином не впливали на виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді, з якої її було звільнено, раніше 28 лютого 2024 року (тобто раніше дати видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного територіального управління АРМА).

За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем безпідставно не вчинялися дії щодо виконання судового рішення від 31 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді раніше 28 лютого 2024 року.

Натомість, позивачку поновлено на посаді, з якої її було звільнено, 28 лютого 2024 року, що підтверджується наказом Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від 28 лютого 2024 року № 17/06, а також записом № 31 вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23, що допущене до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України за період з 01 лютого 2024 року (наступний день після ухвалення рішення суду про поновлення позивачки на посаді) по 27 лютого 2024 року (день, що передує даті видання наказу Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від 28 лютого 2024 року № 17/06 про поновлення ОСОБА_1 на посаді).

Тобто, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 120/11416/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору менеджменту активів Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у період з 01 лютого по 27 лютого 2024 року включно.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання такого судового рішення за період з 01 лютого 2024 року по 27 лютого 2024 року включно.

Доводи апеляційної скарги, що позовна заява не містить ні зазначення ціни позову, ні обґрунтованого розрахунку суми, що стягується, що свідчить про порушення п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно приписів пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України ціна позову, а також обґрунтований розрахунок суми, що стягується, зазначаються лише у випадку, якщо позов містить вимогу майнового характеру, про те, що позивачкою заявлено вимогу немайнового характеру, оскільки така вимога не містить грошового вираження. Тому, вимога щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення про поновлення на роботі та вимога щодо зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення співвідносяться між собою як основна та похідна та є однією вимогою немайнового характеру..

Доводи скарги, що матеріали адміністративної справи №120/6974/24 не містять клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, також таке клопотання відсутнє в тексті позовної заяви, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На доводи відповідача, що з позовною заявою про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду позивач звернулася до суду 28.05.2024, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, колегія суддів зазначає, що лише після проведеного розрахунку 08 травня 2024 року та у зв`язку із невиплатою середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення позивачці стало відомо про порушення її прав, а тому саме з 09 травня 2024 року в даному випадку слід обчислювати строк звернення до адміністративного суду, а кінцевою датою подання такого позову є 09 липня 2024 року, оскільки в даному випадку слід застосовувати статтю 233 КЗпП України, а не приписи частини 5 статті 122 КАС України,

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги, що при повторному зверненні позивача 28.05.2024 року, з тією самою позовною заявою до того самого відповідача, суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі №120/6974/24 був зобов`язаний при розгляді справи прийняти факти, які були встановлені судовим рішенням у справі №120/6102/24, оскільки середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. При цьому, строк звернення до адміністративного суду не порушено. Крім того, повернення позовної заяви у справі №120/6102/24 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду не позбавляє особу повторно звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами, що було зроблено позивачем зазначивши при цьому додаткові аргументи у позовній заяві.

Усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (зокрема, постанови Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №2340/3029/18, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19, від 05 травня 2022 року у справі №280/4402/21).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2025 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.