Ухвала

від 03.04.2025 по справі 910/18376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.04.2025Справа № 910/18376/20 (910/2984/25)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» в особі розпорядника

майна арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи № 910/18376/20

за заявою Приватного акціонерного товариства «FC REALITY»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей»

про банкрутство

Суддя Сівакова В.В.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 23.01.2025 перебуває справа № 910/18376/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей».

12.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» в якій просить:

- визнати недійсним договір № 2-22/02 від 22.02.2021 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за попередніми договорами, укладений між ТОВ «Апогей» та ТОВ «Фінансова компанія «Артфінброк»;

- в порядку застосування наслідків недійсності правочину визнати за ТОВ «Апогей» (ЄДРПОУ: 31604142) всі права вимоги за попереднім договором № 02/12/2019 про порядок здійснення договору цесії від 03.12.2019, укладеного між ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» та ТОВ «Апогей», попереднім договором про відступлення права вимоги та майнових прав за кредитними договорами, забезпечення та кредиторської заборгованості від 17.01.2020, укладеного між ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» та ТОВ «Апогей» та попереднім договором №03/06/2020 про порядок здійснення договору цесії (відступлення права вимоги) від 03.06.2020, укладеного між ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» та ТОВ «Апогей».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи № 910/18376/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.04.2025.

27.03.2025 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 910/18376/20 (910/2984/25).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18376/20 (910/2984/25) від 31.03.2024 (суддя Стасюк С.В.) заяву про відвід визнано необґрунтованою. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 910/18376/20 (910/2984/25) передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу, проведеного 01.04.2024, матеріали заяви про відвід судді Стасюка С.В. передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

В обґрунтування відводу заявник зазначив, що представником ТОВ «Апогей» через електронний суд 15.03.2025 у справі № 910/18376/20 (910/2984/25) було подано до суду заяву з відповідними доказами про відмову у відкритті провадження по цій справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України. В той час, суддею Стасюком С.В. було порушено право ТОВ «Апогей» бути почутим, гарантоване йому ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод та підтверджене зазначеною вище сталою практикою ЄСПЛ, та ст. 232, 236 ГПК України в частині обов`язкового обґрунтування відмови у задоволенні заяви ТОВ «Апогей» від 15.03.2025 у цій справі. Також заявник зазначив, що відкривши 18.03.2025 провадження у справі № 910/18376/20 (910/2984/25) суддею Стасюком С.В. порушено норми процесуального права, а саме, п. 3 ч. 1 ст. 175 та ч. 1, 2 ст. 236 ГПК України, оскільки на розгляді в Господарському суді міста Києва вже перебуває справа № 910/18499/20 (910/12493/24) із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Наведені заявником підстави викликають у нього сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Стасюка С.В.

Розглянувши матеріали вищевказаної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на наступне.

За приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статі 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Фактично у поданій заяві про відвід судді Стасюка С.В. заявник висловлює свою незгоду з процесуальним рішенням судді щодо відкриття провадження у справі без викладення обґрунтування відмови в задоволенні поданої ним заяви про відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться, тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007, суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах «Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі «Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).

В рішенні у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», пункт 52).

В рішенні у справі «Білуха проти України» сказано: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Наведені у заяві про відвід судді Стасюка С.В. підстави для відводу судді зводяться до його незгоди з процесуальним рішенням судді та не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ`єктивність судді Стасюка С.В. при розгляді даної справи.

Враховуючи наведені приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши заяву про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 910/18376/20 (910/2984/25), суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з підстав, зазначених у заяві представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М.

Керуючись ст.ст. 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 910/18376/20 (910/2984/25).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 03.04.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова