Ухвала

від 04.04.2025 по справі 910/2749/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.04.2025Справа № 910/2749/25Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши матеріали

зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «Лубнифарм» (37500, Полтавська область, м. Лубни. Вул. Барвінкова, 16; код ЄДРПОУ 00480951)

до відповідача 1 Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Годзенка, 1; код ЄДРПОУ 44673629),

до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212)

про визнання недійним свідоцтв Україна на торговельну марку, зобов`язання вчинити дії

у справі №910/9764/24

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212)

до

відповідача 1 Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Годзенка, 1; код ЄДРПОУ 44673629),

відповідача 2 Акціонерного товариства "Лубнифарм" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Барвінкова, 16; код ЄДРПОУ 00480951)

про визнання недійним свідоцтва Україна на торговельну марку, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство"Фармацевтична фірма "Дарниця" з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Акціонерного товариства "Лубнифарм", в якому просить:

- визнати недійсним повністю свідоцтво України №316193 від 09.03.2022 р. на торговельну марку "ЦИТРАМОН-ФОРТЕ", яке належить Акціонерному товариству "Лубнифарм" (ід .код 00480951, вул. Барвінкова, 16, м. Лубни, Полтавська обл., 37500);

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (ід. код 44673629; вул. Глазунова (Д. Годзенка), 1, м. Київ 01601) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №316193 від 09.03.2022 р. на торговельну марку "ЦИТРАМОН-ФОРТЕ", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ "Промислова власність".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.04.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Фармацевтична фірма «Дарниця» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

24.03.2025 через систему "Електронний суд" від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшов Відзив на позовну заяву.

25.03.2025 Акціонерним товариством "Лубнифарм" засобами поштового зв`язку на адресу Господарського суду міста Києва надіслано Відзив на позовну заяву. Даний відзив до суду надійшов 28.03.2025 та зареєстрований за № 07-11/27188/25.

Одночасно з Відзивом на позовну заяву Акціонерним товариством "Лубнифарм" на адресу суду було надіслано зустрічну позовну заяву (№686 від 25.03.2025) до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212) про визнання недійним свідоцтв Україна на торговельну марку, зобов`язання вчинити дії.

Зустрічну позовну заяву зареєстровано 31.03.2025 за вх. № 3994/25.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2025 дану заяву передано судді Блажівській О.Є.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви №686 від 25.03.2025 (вх. №3994/25 від 31.03.2025) та додані до неї документи, суд дійшов висновку про їх повернення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 180 ГПК України встановлено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність (за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу), може бути представником лише при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи).

Отже із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво в господарському процесі має здійснюватися або адвокатом, або у порядку самопредставництва у судах першої інстанції, окрім малозначних справ. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/2915/18, від 25.06.2018 у справі № 927/5/18, від 01.06.2018 у справі № 904/7536/17, від 11.10.2018 у справі № 910/6435/18.

З поданої зустрічної заяви Акціонерного товариства "Лубнифарм" вбачається, що її підписано головою Правління АТ «Лубнифарм» Світланою Ващук.

Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.

Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт)

Частина перша статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно із частинами п`ятою, шостою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов`язковості, публічності, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23.

Також згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23, здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Таким чином, особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником не надано документів, визначених частиною третьою статті 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції тощо), а також відомостей з ЄДР, які можуть підтвердити повноваження, особи, що підписала зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Лубнифарм".

З огляду на викладене, зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Лубнифарм" підлягає поверненню, оскільки відсутні докази на підписання даної зустрічної позовної заяви на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Водночас, суд роз`яснює відповідачу, що Акціонерне товариство "Лубнифарм" не позбавлене права звернутись до суду за захистом свого права шляхом подання позовної заяви у окремому позовному провадженні на загальних підставах.

Керуючись ст. 162, 174, 180, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Лубнифарм" і додані до неї документи повернути заявнику.

3. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА