Рішення

від 25.03.2025 по справі 911/416/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/416/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фастівської окружної прокуратури (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Тимофія Рудяка, будинок 3, код ЄДРПОУ 0290999628">0290999628)

до Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34446857)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Нова, будинок 3, код ЄДРПОУ 05447958)

про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 161036, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Івана Ступака, будинок 11,

за участю представників:

прокурора: Наумової Ксенії Олександрівни;

відповідача: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фастівської окружної прокуратури до Фастівської міської ради про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 161036, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Івана Ступака, будинок 11.

Прокуратура просила суд зобов`язати Фастівську міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Фастівської міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 161036, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Івана Ступака, будинок 11.

Також прокуратурою заявлено клопотання про залучення Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі третя особа), яке судом задовольняється в порядку положень статті 50 ГПК України.

Ухвалою від 05.02.2025 Господарським судом Київської області відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 17.02.2025 на 15:45. Залучено Комунальне підприємство Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду та третій особі встановлено строк на подання пояснень до першого судового засідання. Ухвала суду направлена та доставлена в електронні кабінети учасників провадження 06.02.2025.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 17.02.2025 надійшли додаткові пояснення прокуратури.

У судове засідання 17.02.2025 з`явилась прокурор Наумова Ксенія Олександрівна. Представник відповідача та третьої особи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені, зокрема через систему «Електронний суд». Причини неявки суду невідомі. Суд констатував, що відзив та додаткові пояснення у справі ні відповідачем ні третьою особою відповідно подані не були, проте строк на їх подання не сплив, оскільки ухвала від 05.02.2025 про відкриття провадження була отримана учасниками процесу 06.02.2025. Натомість до суду надійшли додаткові пояснення у справі Фастівської окружної прокуратури від 17.02.2025, які були долучені судом до матеріалів справи. Враховуючи вищенаведене, з метою надання учасникам процесу зокрема відповідачу та третій особі можливості скористатись своїми процесуальними правами та подати відзив і додаткові пояснення, суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 10.03.2025 на 16:30.

У судове засідання 10.03.2025 з`явилась прокурор Наумова Ксенія Олександрівна. Представник відповідача та третьої особи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені, зокрема через систему «Електронний суд». Причини неявки суду невідомі. Суд констатував, що відзив та додаткові пояснення у справі ні відповідачем ні третьою особою відповідно подані не були. Натомість до суду надійшло клопотання позивача від 27.02.2025 про повернення судового збору. З огляду на вищенаведене, враховуючи закінчення строків підготовчого провадження, керуючись пункт 3 частини 2 статті 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025 на 14:00.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 24.03.2025 надійшла заява представника відповідача про проведення засідання за відсутності відповідача.

У судове засідання 25.03.2025 відповідач та третя особа також не з`явилися.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву. Разом із цим відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі, яка була прийнята судом.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, вислухавши виступ представника прокуратури, оголосив вступну та резолютивну частину рішення у справі про задоволення позову.

Обставини справи та зміст позовних вимог

Звертаючись з позовом прокурор наголошував на тому, що Вишгородською окружною прокуратурою Київської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", виявлено факт порушення інтересів держави у сфері цивільного захисту населення на території міста Фастів Фастівської міської територіальної громади. Зокрема, під час опрацювання інформації та документів, наданих на запити прокурора органами місцевого самоврядування, державними органами виконавчої влади, у тому числі уповноваженими територіальними органами ДСНС України, встановлено факт бездіяльності Фастівської міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 161036 (далі ПРУ № 161036), розташоване по вул. Івана Ступака (колишня Радянська) в буд. 11 у м. Фастів Фастівського району Київської області, що створює правову невизначеність щодо статусу вказаного об`єкта цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання у стані, придатному до використання за безпосереднім призначенням для укриття населення від засобів масового ураження в особливий період.

Судом встановлено, що після завершення будівельною організацією СМУ-37 «Броварипромжилстрой» будівельних робіт здано в експлуатацію 5-ти поверховий 48-квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Радянській, 11 (перейменована на вул. Івана Ступака згідно з рішенням Фастівської міської ради Київської області № 8-VІІІ-VІІ від 29.01.2016 «Про перейменування вулиць і провулків в м. Фастів») у м. Фастів, з підвальним приміщенням площею 947 кв.м, про що відображено відповідні дані в технічному паспорті на будівлю від 20.08.1985. Згодом, на підставі рішення Фастівського міськвиконкому № 133 від 09.06.1986 указаний житловий будинок Фастівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано за Фастівською житлово-експлуатаційною конторою, про що видано реєстраційне посвідчення від 05.11.1986 та записано в реєстрову книгу № 1 р 143.

Прокурор наголошує, що згідно з пунктом 1.1 СНіП 3.01.09-84 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд і їх утримання в мирний час» (документ розміщено у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням https://ventportal.com/node/272), які були чинними на момент прийняття в експлуатацію вищезазначеного багатоквартирного будинку в м. Фастів, разом з основним об`єктом будівництва або його пусковим комплексом державні приймальні комісії окремо приймали в експлуатацію закінчені будівництвом вбудовані в будівлі захисні споруди, що входили до комплексу будівництва об`єктів виробничого або житлово-цивільного призначення, а також передбачені у складі новозбудованих та реконструйованих копалень та шахт. Датою введення в експлуатацію захисних споруд вважається дата підписання акту державної приймальної комісії.

При цьому судом встановлено, що за даними виготовленого 12.03.2008 у відповідності до положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 653 від 09.10.2006, паспорту протирадіаційного укриття № 161036 останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: вул. Радянська (нині Івана Ступака), буд. 11, м. Фастів, Київська область, перебуває у комунальній власності та експлуатується у мирний час ЖЕК-1, дата прийняття в експлуатацію 20.11.1985; загальна площа 668,2 кв. м, місткість 736 осіб; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час комори мешканців будинку; час приведення ПРУ у готовність 8 годин. Аналогічні відомості про ПРУ № 161036 містяться й у виготовленій 12.03.2008 обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття, скріпленій печаткою комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська ЖЕК» та виконавчого комітету Фастівської міської ради, стан готовності якого станом на 12.03.2008 оцінено як «не готове».

З огляду на викладене суд погоджується з прокурором, щодо того, що вищевказане протирадіаційне укриття з обліковим № 161036 розташоване у підвальному приміщенні багатоквартирного житлового будинку, введено в експлуатацію у 1985 році разом із будинком як окремий об`єкт нерухомого майна, що у мирний час може використовуватись згідно установленого порядку для господарських чи побутових потреб, однак без зміни первісного функціонального призначення такої захисної споруди цивільного захисту, та має постійно перебувати у стані, придатному до використання за первісним призначенням, як основний вид колективного захисту населення від засобів масового ураження в особливий період та під час надзвичайних ситуацій у мирний час.

Також судом встановлено, що у 2017 році комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» на замовлення тодішнього балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська ЖЕК» (далі КП «Фастівська ЖЕК»), виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття № 161036 у складі інвентаризаційної справи № 1029-1, розпочатої в серпні 1985 року на багатоквартирний будинок.

Відповідно до листа Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації» № 01-18/24 від 24.01.2025 вбачається, що в матеріалах архівної інвентаризаційної справи № 1029-1 на 48-квартирний п`ятиповерховий житловий будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 11 містяться матеріали технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту № 161036, що розміщена у підвальному приміщенні даного житлового будинку, датовані 2017 роком. Замовлення на виготовлення технічного паспорту оформлено листом КП «Фастівська ЖЕК» від 25.10.2017 № 01-18/382. Також у означеному листі № 01-18/24 від 24.01.2025 йдеться про те, що на першому поверсі вказаного п`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку розташоване нежитлове приміщення дитячої поліклініки загальною площею 664,7 кв. м, на яку територіальною громадою міста Фастів в особі Фастівської міської ради ще 30.12.2012 зареєстровано право комунальної власності, про що було видано відповідне свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 .

Суд приймає до уваги доводи прокуратури стосовно того, що незважаючи на проведення у вказаний період часу технічної інвентаризації усіх захисних споруд цивільного захисту комунальної форми власності м. Фастів, основна мета якої полягала у здійсненні реєстрації речових прав на кожну захисну споруду як об`єкт нерухомого майна для належного контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичної реконструкції та переобладнання, така реєстрація права комунальної власності територіальної громади на захисні споруди міста та відповідних речових прав їх балансоутримувачів не була проведена, у тому числі й на ПРУ № 161036.

Судом також встановлено, що за даними Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області, в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області у м. Фастів обліковується ряд об`єктів цивільного захисту (ПРУ та сховищ), у тому числі протирадіаційне укриття № 161036, балансоутримувачем якого раніше значилось Комунальне підприємство Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» (далі КП «Фастівська ЖЕК»). При цьому докази на підтвердження факту виключення вищевказаного сховища із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні та останнє до цього часу перебуває на обліку органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України, стан готовності якого до укриття населення визначається як «не готове», незважаючи на триваючий в Україні воєнний стан.

Так, листом № 56 01-10272/56 11 від 14.12.2023 Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області повідомило прокуратуру про те, що в ході проведення комісійних оперативних оглядів захисних споруд цивільного захисту м. Фастів виявлено безхазяйні захисні споруди цивільного захисту, у тому числі й ПРУ № 161036.

Згідно з рішенням Фастівської міської ради Київської області № 32-VII-VIII від 11.02.2021 «Про надання згоди на списання з балансу Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» багатоквартирних будинків» надано згоду на списання з балансу КП «Фастівська ЖЕК» багатоквартирних будинків, перелік яких зазначено у додатку 1 до рішення. Відповідно до п. 46 додатку № 1 до вищевказаного рішення надано згоду на списання багатоквартирного будинку № 11 по вул. Івана Ступака у м. Фастів. На виконання указаного рішення уповноваженою комісією, утвореною згідно із наказом КП «Фастівська ЖЕК» № 187 від 20.11.2019, складено акт про списання багатоквартирного будинку з балансу від 01.03.2021, яким списано з балансу комунального підприємства та, відповідно цим самим здійснено дії щодо припинення права комунальної власності на вищевказаний багатоквартирний будинок разом з його підвальними приміщеннями.

Суд погоджується з доводами прокуратури про те що, у вказаному акті від 01.03.2021, окрім іншого, вказано лише дані про списану площу підвалу 646,5 кв. м, проте, всупереч положень постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016, будь-які дані про розміщення у цьому підвалі протирадіаційного укриття як окремого нежитлового приміщення комунальної форми власності не зазначено. Натомість, рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради № 533 від 27.11.2023 затверджено в новій редакції Перелік фонду захисних споруд цивільного захисту Фастівської міської територіальної громади, де в пункті 18 додатку № 1 до вищевказаного рішення ПРУ № 161036 вказано в складі фонду захисних споруд цивільного захисту Фастівської міської територіальної громади, балансоутримувачем якого зазначено КП «Фастівська ЖЕК», органом управління виконавчий комітет Фастівської міської ради, спосіб використання вказаного сховища комори мешканців.

Водночас, у листі Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська Житлово-експлуатаційна контора» № 01-18/113 від 29.03.2024, що був наданий прокуратурі у відповідь на її лист № 57-1468вих.-24 від 26.03.2024, йдеться про те, що ряд захисних споруд цивільного захисту, зокрема і ПРУ № 161036, за цим підприємством на цей час не обліковується. Так само й у листі Фастівської міської ради № 06-16/1130 від 01.03.2024 (про надання інформації) наданого у відповідь на запит прокуратури № 57-926 від 22.02.2024вих-24 зазначено про те, що, зокрема і ПРУ № 161036, на баланс Фастівською міською радою також не приймалось.

Разом з тим судом встановлено, що за даними органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області (листи № 56 02-10272/56 11 від 14.12.2023 та 56-05-1618/56 8 від 22.02.2024) в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області обліковується, зокрема, ПРУ № 161036 та разом із тим докази на підтвердження факту виключення цього ПРУ із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні. Водночас стан готовності укриття визначається як «не готове», незважаючи на триваючий воєнний стан в країні і попри те, що час приведення указаного ПРУ у готовність становить всього 8 годин, що вбачається з облікової картки протирадіаційного укриття № 161036 від 12.03.2008.

Поряд із тим, як вбачається з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 409561478) нежитлове приміщення, загальною площею 664.7 кв.м, що розміщене за адресою: Київська обл., м. Фастів (місто Фастів), вулиця Ступака Івана (вулиця Ступака Івана; вулиця Радянська), будинок 11 (опис: "А" приміщення дитячої поліклініки), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1955968032112), було зареєстроване на праві власності за Територіальною громадою (Фастівська міська рада) 01.11.2019 на підставі відповідного рішення державного реєстратора на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: Серія САЕ № 065103, виданого 30.12.2012.

Разом із цим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПРУ № 161036 було зареєстроване як окремий об`єкт нерухомого майна, із вказанням відповідного цільового призначення як захисної споруди цивільного захисту, зокрема, за Фастівською міською територіальною громадою в особі Фастівської міської ради.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокуратури щодо того, органом місцевого самоврядування як дійсним власником цього нерухомого майна комунальної форми власності, а також його балансоутримувачем надмірно тривалий час не здійснено співмірних заходів до повного виконання вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 щодо необхідності здійснити дії з реєстрації права комунальної власності на таке приміщення в установленому законом порядку та прийняти його на баланс уповноваженого балансоутримувача, що безумовно створює правову невизначеність щодо статусу цього об`єкта цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання у придатному стані до використання за призначенням в особливий період укриття населення, особливо у даний час, коли існують загрози життю та здоров`ю населення пов`язані з неспровокованою масштабною військовою агресією зі сторони сусідньої країни.

Щодо суб`єктності прокуратури на звернення з позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за приписами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист - це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації (ст. 6 Кодексу цивільного захисту України).

Як зазначає представник прокурори в позовній заяві, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ № 161036 призводить не лише до ризиків вибуття такого майна у майбутньому, а й ставить під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення громади, сприяє невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту.

Згідно з частиною 5 статті 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Поряд з цим, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19).

Прокурор стверджує, що у даному випадку саме Фастівська міська територіальна громада має матеріально-правову заінтересованість в офіційному підтвердженні речового права на спірне майно за умови невизнання цього права її представницьким органом місцевого самоврядування Фастівською міською радою, що, в свою чергу, створює правову невизначеність щодо дійсного статусу нерухомого майна та вказує на неналежне управління нежитловим приміщенням комунальної форми власності в інтересах територіальної громади міста для забезпечення потреб у цивільному захисті населення, у збереженні нерухомого майна зі спеціальним статусом як об`єкта цивільного захисту ПРУ, та усунення ризиків його безпідставного відчуження у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку як допоміжного приміщення (підвалу).

Отже, прокуратура обґрунтовує представництво інтересів держави у даній справі тим, що питання створення, обліку та утримання комунальних захисних споруд у придатному до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виняткове значення для забезпечення захисту мирного населення, збереження життя та здоров`я людей під час військової агресії, а отримана прокуратурою інформація свідчить про наявність порушень законодавства про державну реєстрацію речових прав та про цивільний захист з боку органу місцевого самоврядування. Відтак, у даній ситуації наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням відповідачем наданих державою функцій, що призводить в силу норм ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до виникнення у органів прокуратури права вжити представницьких заходів на захист інтересів держави в суді.

Все вищенаведене дає суду підстави стверджувати, що прокуратурою дотримані вимоги, передбачені ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з чим Фастівська окружна прокуратура Київської області підставно звернулася з даним позовом до суду про зобов`язання Фастівської міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності.

Позиція та висновки господарського суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, позиції учасників процесу, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Відповідно до статті 2 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у тому числі для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Згідно з частиною 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів щодо проектування та будівництва об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об`єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Відповідно до частини 5 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 9, 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017, унормовано, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди.

Частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків № 4-рп/2004 від 02.03.2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини 1 статті 1, пунктом 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

Згідно з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 914/379/21 допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц зроблено висновок, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Суд відзначає, що чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, і як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 та від 03.08.2022 у справі № 908/3168/19).

Судом встановлено, що територіальна громада міста Фастів 30.12.2012 набула право комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 664.7 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 з вбудованим в ньому протирадіаційним укриттям № 161036, розміщеним у підвальному приміщенні.

Положеннями Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016, закріплено, що списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку. Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності. За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за передбаченою додатком до Порядку № 301 формою, який підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем. Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою. При цьому, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.

В силу приписів пункту 10 Порядку № 301 у разі, коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що всупереч положенням пункту 10 Порядку № 301 та пункту 6.3 зазначеного вище наказу КП ЖКЦ № 7 від 01.02.2023, відомості про наявність у вказаному нежитловому приміщенні протирадіаційного укриття № 161036, яке є комунальною власністю, в акті про списання не зазначено; будь-яких рішень щодо протирадіаційного укриття № 161036 балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом після завершення процедури списання багатоквартирного будинку № 11 по вул. Івана Ступака у м. Фастів, не приймалось; право комунальної власності на ПРУ № 161036 не було зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до листа Державної служби з надзвичайних ситуацій України № 16-19085/162 від 21.12.2016, з урахуванням листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 7/9-11184 від 09.09.2016, захисні споруди не належать до спільного майна багатоквартирного будинку, утримання таких споруд здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, та, у випадку передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ або управителя, захисні споруди комунальної та державної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов`язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд. Виконання зазначених завдань належить до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. З метою документального закріплення статусу захисних споруд та права комунальної власності на них, вирішення питання щодо їх подальшого утримання, ДСНС рекомендувала провести технічну інвентаризацію зазначених захисних споруд як об`єктів нерухомого майна, з виготовленням відповідної технічної документації, в установленому порядку оформити на них документи на право власності, а також визначити їх подальших балансоутримувачів.

Суд констатує, що оскільки під час будівництва багатоквартирного будинку № 11 по вул. Івана Ступака у м. Фастів передбачалось розміщення у їхніх підвальних приміщеннях протирадіаційних укриттів, щодо яких визначений спосіб і особливий порядок використання, то останні не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійними об`єктами цивільних правовідносин.

Суд наголошує, що співвласники багатоквартирного будинку № 11 по вул. Івана Ступака у м. Фастів не можуть набути права власності на спірне приміщення протирадіаційного укриття, оскільки останнє не призначене для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків, за своїми функціональними особливостями не є допоміжним, свого функціонального призначення не змінювало та з комунальної власності за рішеннями уповноважених суб`єктів управління не вибувало.

Частиною 11 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що захисна споруда цивільного захисту втрачає цей статус з моменту її виключення із фонду споруд цивільного захисту.

Пунктом 27 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017, визначено, що зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування після їх виключення за погодженням з ДСНС з фонду захисних споруд. Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням з ДСНС захисних споруд з фонду таких споруд визначено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018. Зняття захисних споруд з електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з паперового обліку фонду захисних споруд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Суд констатує, що жодних доказів на підтвердження факту виключення ПРУ № 161036 із фонду споруд цивільного захисту до матеріалів даної справи надано не було. Натомість, судом встановлено, що ПРУ № 161036 на даний час перебувають на обліку органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України як протирадіаційні укриття.

Суд наголошує, що відповідно до пунктів 1, 23, 26-28 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту.

Положеннями пункту 10 Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016, передбачено, що державна реєстрація права власності на комунальні нежитлові чи житлові приміщення у списаному з балансу багатоквартирному будинку має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку в розумний строк.

Згідно зі статтею 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак суд констатує, що вжиття заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на означене прокуратурою у позові протирадіаційне укриття № 161036 є обов`язком Фастівської міської ради, яка в силу положень статей 172, 327 ЦК України, частини 1 статті 10, частини 5 статті 16,частин 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені Фастівської міської територіальної громади з метою його належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням.

Відсутність реєстрації права комунальної власності на протирадіаційне укриття № 161036 свідчить про невиконання відповідачем такого обов`язку.

З цих підстав, суд погоджується з доводами прокурора про те, що відсутність доказів взяття протирадіаційного укриття № 161036 уповноваженим балансоутримувачем на баланс, а також наявність заперечень органу місцевого самоврядування і КП ЖКЦ щодо права комунальної власності територіальної громади на зазначене протирадіаційне укриття свідчать про бездіяльність та зволікання відповідача із одержанням доказів офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права на спірне нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позаяк бездіяльність представницького органу місцевого самоврядування щодо державної реєстрації права комунальної власності та відсутність балансоутримувача захисної споруди свідчить про ухилення Фастівською міською радою від виконання передбаченого законом обов`язку, що призводить до неможливості забезпечити належний технічний стан захисної споруди, який дозволяє привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян в умовах воєнного стану, має наслідком невиконання вимог законодавства у сфері державної реєстрації, обліку комунального майна, а також цивільного захисту, що, за висновком суду, свідчить про порушення інтересів держави і територіальної громади щодо забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

Шодо обраного прокурором способу захисту суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема, у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Подібний за змістом висновок наведений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, згідно з яким рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов`язку.

Підсумовуючи суд зазначає, що судом встановлено, що право комунальної власності Фастівської міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 161036, станом на час розгляду справи не зареєстровано, в той час як захисна споруда цивільного захисту має спеціальний правовий статус та є нерухомим майном стратегічного значення, а тому будь-яка відмова територіальної громади від цього майна є неможливою в силу положень статей 178, 347 ЦК України, частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, частини 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пунктом 3 частини 1 статті 1, статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Суд, з огляду на все више викладене, констатує, що ПРУ № 161036 є самостійним об`єктом цивільних відносин, має спеціальний правовий статус та порядок використання, передбачена законодавством процедура виключення цих захисних споруд цивільного захисту з обліку не проводилась, а відтак, з метою усунення правової невизначеності статусу об`єкта цивільного захисту, суд вбачає позовні вимоги Фастівської окружної прокуратури Київської області у даній справі про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішення питання щодо судових витрат, підсумки розгляду справи

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника - прокуратури.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Фастівську міську раду (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34446857) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Фастівської міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №161036, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Івана Ступака, будинок 11.

Стягнути з Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34446857) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 2422,4 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз