Рішення

від 04.04.2025 по справі 915/1742/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року Справа № 915/1742/21(915/1442/24)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" (код ЄДРПОУ 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59-А) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безабчук А.В. (54005, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 48)

до відповідачів:

1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

3. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

4. ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, колишнього керівника, головного бухгалтера та кінцевих бенефіціарних власників в межах справи № 915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал"

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал".

Постановою від 15.04.2024 судом визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" (код ЄДРПОУ 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59-А), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 233 від 20.02.2013, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 48, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ про банкрутство, які перебували у провадженні судді Ткаченка О.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі №915/1742/21 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 02.07.2024 справу №915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" прийнято до свого провадження суддею ОСОБА_5

20.11.2024 ліквідатором подано до суду заяву за вих. №01-34/10-06 від 15.10.2024 покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, колишнього керівника, головного бухгалтера та кінцевих бенефіціарних власників в межах справи № 915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал", в якій арбітражний керуючий просить:

1. Прийняти до провадження в межах справи про банкрутство позовну заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженого відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" (ідентифікаційний код 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59а) на його колишнього керівника, головного бухгалтера, засновників і кінцевих бенефіціарних власників - контролерів.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Торговий дім "Оптімал" (ідентифікаційний код 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59а) на осіб:

- колишнього засновника і кінцевого бенефіціарного власника - контролера ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування і місце народження невідомі;

- колишнього керівника, головного бухгалтера, підписанта ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце перебування і місце народження невідомі;

- колишнього засновника і підписанта ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце перебування і місце народження невідомі;

- колишнього засновника і кінцевого бенефіціарного власника - контролера ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) -дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце перебування і місце народження невідомі.

3. Стягнути з винних осіб на користь ТОВ "Торговий дім "Оптімал" (ідентифікаційний код 39879664, 54001, м, Миколаїв, вул. Шевченка, 59а) 6 211 960,90 грн (шість мільйонів двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 90 копійок) солідарно з:

- ОСОБА_1 1 552 990,23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки);

- ОСОБА_2 1552 990,23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки);

- ОСОБА_3 1 552 990,23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки);

- ОСОБА_4 1 552 990,23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки)

з метою включення до складу ліквідаційної маси і використання лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.

Відповідно до висновків Верховного Суду, зроблених у постанові №911/3554/17 (911/401/21) від 20.10.2022 визначено, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

У відповідності з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України судом вжито заходи до перевірки адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів.

Згідно інформації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради за вих. №074/06/2-4513 від 11.12.2024 в інформаційно-комунікаційній системі "Реєстр територіальної громади міста Києва", станом на 10.12.2024 містяться дані про фізичних осіб:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- дані про ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та відомості щодо адреси зареєстрованого місця проживання у м. Києві - відсутні;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно повідомлення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради за вих. №074/06/2-4513 від 11.12.2024, відповідно до відомостей, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі "Реєстр територіальної громади міста Києва", станом на 10.12.2024:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

- дані про ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та відомості щодо адреси зареєстрованого місця проживання у м. Києві - відсутні;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 20.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безабчук А.В. за вих.№01-34/10-06 від 15.10.2024 залишено без руху у зв`язку з недотриманням заявником ст. 162, 164, 172 ГПК України, а саме:

1) позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність у сторін електронних кабінетів, що порушує приписи п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України;

2) заявником (позивачем), в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 ГПК України, не подано доказів надсилання копії заяви та всіх доданих до неї документів листом з описом вкладення іншим учасникам справи (у якості доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідачів копії заяви та доданих до неї документів ліквідатором надано описи вкладення до цінного листа та поштові накладні від 13.11.2024, що свідчать про направлення лише заяви про покладення субсидіарної відповідальності без додатків);

3) заявником не додано до заяви доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги заяви, що не відповідає приписам ч. 2 ст. 164 ГПК України (заявник у заяві зазначає, що інші документи надані до суду в додатках до звіту ліквідатора за вих. №01-34/10-00 від 02.10.2024, проте не додає до заяви (позовної заяви) копії вказаних документів).

Судом встановлено позивачу (заявнику) 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків заяви (позовної заяви).

28.01.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, колишнього керівника, головного бухгалтера та кінцевих бенефіціарних власників в межах справи № 915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал", з доданими до неї доказами наявності/відсутності у відповідачів зареєстрованих Електронних кабінетів ЄСІТС, а також доказами направлення іншим учасникам справи копій заяви з доданими до неї документами.

29.01.2025 позивачем подано до суду заяву про долучення до заяви про усунення недоліків від 28.01.2025 доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги заяви.

Ухвалою від 03.02.2025 суд постановив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" (код ЄДРПОУ 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59-А) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безабчук А.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, колишнього керівника, головного бухгалтера та кінцевих бенефіціарних власників в межах справи № 915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" прийняти до розгляду, відкрити провадження у справі та присвоїти їй номер 915/1742/21(915/1442/24); розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

24.02.2025 відповідачем ОСОБА_2 подано до господарського суду відзив за заяву.

Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язання боржника на його засновників та керівника.

Заперечення обґрунтовано посиланням на норми ч. 1 ст. 619 ЦК України, ст. 42, ч. 1, 3 ст. 215 ГК України, ч. 1, 3 ст. 4, ч. 2 ст. 61 КУзПБ, правову позицію КГС ВС від 02 серпня 2022 року у справі №908/314/18, від 30.10.2019 у справі №906/604/16 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та мотивовано тим, що ліквідатором не наведено у заяві жодних аргументів щодо наявності елементів складу господарського правопорушення стосовно кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності), ступеня вини кожного суб`єкта, жодного документа щодо повноважень осіб та їх юридичного аналізу. Відповідач наголошує, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника. Відповідачка зазначає, що ліквідатором у заяві лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були певні особи; ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, в чому полягає вина засновників (учасників), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних осіб. Відповідачка зазначає, що ліквідатором до заяви не додано звіт про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, що унеможливлює встановлення наявності чи відсутності дій засновників або керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Щодо застосування строків позовної давності відповідачка посилається на норми ст. 256, 257, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, правові позиції Верховного Суду у постановах від 07.02.2019 у справі №910/2966/18, від 21.07.2021 у справі №910/8137/19(910/13186/20), від 13.07.2021 у справі №902/1255/15, від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16.

27.02.2025 ліквідатором ТОВ "Торговий дім "Оптімал" арбітражним керуючим Безабчук А.В. подано до господарського суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_2 .

Ліквідатор Безабчук А.В. просить суд:

1. Визначити початок перебігу строку позовної давності з моменту визнання ТОВ «Торговий дім «Оптімал» банкрутом та звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Торговий дім «Оптімал» (ідентифікаційний код 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59а) на осіб:

- колишнього засновника і кінцевого бенефіціарного власника - контролера ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування і місце народження невідомі;

- колишнього керівника, головного бухгалтера, підписанта ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )- дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце перебування і місце народження невідомі;

- колишнього засновника і підписанта ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) -дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце перебування і місце народження невідомі;

- колишнього засновника і кінцевого бенефіціарного власника - контролера ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) -дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце перебування і місце народження невідомі.

3. Стягнути з винних осіб на користь ТОВ «Торговий дім «Оптімал» (ідентифікаційний код 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59а)6 211 960,90 грн. (шість мільйонів двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 90 копійок) солідарно з:

- ОСОБА_1 552 990.23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки);

- ОСОБА_2 1 552 990.23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки);

- ОСОБА_3 1 552 990.23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки);

- ОСОБА_4 1 552 990.23 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 23 копійки) з метою включення до складу ліквідаційної маси і використання лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.

У відповіді на відзив відповідачки ОСОБА_2 ліквідатор, посилаючись на норми ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначає, що за результатами проведеного поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ «Торговий дім «Оптімал» на підстві фінансових звітів, наданих ГУ ДПС у Миколаївській області листом за вих. № 6637/6/14-29-12-01-03 від 23.03.2023, відповідно до висновку якого саме з моменту припинення руху коштів по рахунку та зміни керівництва на нерезидента - громадянина Азербайджану, підприємство перестає здійснювати господарську діяльність, звітувати, сплачувати податки. Такими діями посадових осіб платоспроможне підприємство було доведено до банкрутства. З початку здійснення фінансово-господарської діяльності банкрут був зареєстрований 07.07.2015 у Святошинському районі м. Києва платником податків за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Святошинському районі м. Києва (юридична адреса - вул. Янтарна, 5в, м. Київ, 03170). З 13.05.2016 обліковувався платником податків в ГУ ДПС у Деснянському районі м. Києва (юридична адреса - пр-т Маяковського Володимира, 70, кв. 232, м. Київ, 02232), а з 15.12.2018 обліковувався платником податків в ГУ ДПС у Миколаївській області, тобто коли за інформацією про рух коштів кошти на рахунок вже більше не надходили. А потім взагалі було змінено керівництво на нерезидента, при чому керівник - нерезидент за реєстром був з дати реєстрації боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У даній справі підставами для звернення з позовною заявою про покладення субсидіарної відповідальності стали: 1) відсутність документів з фінансово-господарської діяльності, податкових звітів, первинної документації, подання податкової звітності, рішення керівника, органів управління та засновників; 2) наявність інформації про рух коштів за останні три роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) наявність інформації про активи боржника на момент відкриття провадження у справі про банкрутство; 4) сума непогашених вимог за відсутності активів у ліквідаційній масі; 5) дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення. Ліквідатором не встановлено, а боржником не надано доказів, які б свідчили про будь-які непереборні обставини, в результаті яких ТОВ «ТД «Оптімал» набуло стану неспроможності.

Щодо питання позовної давності ліквідатор посилається на практику Верховного Суду у справах №№ 902/357/18, 904/5978/14, 904/7981/17. Зокрема, вони відштовхуються від дати винесення постанови, якою підприємство - боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. З огляду на приписи ст. 253 ЦК місцеві суди виходять із того, що перебіг строку позовної давності розпочинається з дня призначення ліквідатора, до повноважень якого віднесено право/обов`язок звернутись до суду із заявою про субсидіарну відповідальність. Що і було зроблено ліквідатором. У зв`язку з відсутністю спеціальних строків позовної давності в законодавстві України, як зазначає в своїх висновках Верховний Суд, слід керуватись чинним ЦК і визначати свої підходи та розуміння, що боржник-банкрут є особою права якої порушено, а ліквідатор - його керівником під час процедури ліквідації. Відповідно, початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права чи про особу, яка його порушила. Як зазначає Верховний Суд, початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Отже, право на звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб виникає в нього за умови наявності таких фактів: визнання боржника банкрутом (постанова суду); призначення ліквідатора як спеціального суб`єкта права; недостатності майна для задоволення вимог кредиторів; наявності дій, бездіяльності, що містять ознаки доведення боржника до банкрутства.

07.03.2025 на адресу суду надійшов відзив на заяву ліквідатора відповідача Тимошука М.А.

Відповідач просить суд: застосувати наслідки спливу строків позовної давності; відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Оптімал» про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника і головного бухгалтера.

Заперечення відповідача обґрунтовано таким:

- ліквідатором не доведено належними та допустимими доказами, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договорів) призвело до збільшення кредиторської заборгованості боржника, внаслідок чого товариство стало неплатоспроможним і було визнано банкрутом, відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку боржника, з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника;

- ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, які б достеменно підтверджували вину осіб, перерахованих у заяві у доведенні юридичної особи до неплатоспроможності;

- ліквідатором лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвела до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони правопорушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16);

- ліквідатором не додано до заяви звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності товариства;

- заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини керівників/засновників (учасників) боржника, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів;

- ліквідатором не надано належних доказів на підтвердження правового статусу та займаних посад особами, які вказані у заяві як потенційні суб`єкти субсидіарної відповідальності. Ліквідатором не проаналізовано повноважень осіб, які зазначені у прохальній частині заяви.

Крім того, відповідач посилаючись на норми ст. 257, 258, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України зазначає, що заяву ліквідатором подано з пропуском строку позовної давності.

12,03.2025 ліквідатором подано до суду пояснення за вих. №01-34/03-04 від 11.03.2025 щодо ухвали суду від 03.02.2025 у справі №915/1741/21(915/1442/24), зокрема ліквідатор зазначає, що нею отримано відзив ОСОБА_2 24.02.2025 засобами поштового зв`язку, відзив ОСОБА_3 - 10.03.2025. Дати отримання ухвали суду від 03.02.2025 у відзиві не було зазначено.

Ліквідатор просить суд долучити пояснення від 11.03.2025 до матеріалів справи та вирішити справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відповідачам було встановлено 15-ленний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Відзив на позов має відповідати вимогам ст. 165 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом за умови звернення учасника справи із заявою про його поновлення, в якій він має навести причини пропуску, а суд - оцінити наведені причини та визначити їх поважність.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки інакше нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків (постанови Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №922/2825/23, від 18.08.2023 у справі №32/257-10, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21 від 03.03.2025 у справі 920/46/24).

Отже, строк на пред`явлення відзиву може бути поновлений за обґрунтованою заявою відповідача та лише з причин, що визнані судом поважними. На підставі належних, допустимих та достатніх доказів суд щоразу встановлює поважність причин пропуску строку та ухвалює рішення про його поновлення / відмову у його поновленні. Саме на відповідача покладається обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що надіслана судом копія ухвали суду від 03.02.2025 відповідачці ОСОБА_2 доставлена до електронного кабінету 03.02.2025 о 16:12, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 у справі № 915/1742/21(915/1442/24) відповідачкою ОСОБА_2 отримано 03.02.2025.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідачки ОСОБА_2 тривав до 18.02.2025 включно.

Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 відзив направлено господарському суду засобами поштового зв`язку 18.02.2025.

З зазначеного витікає, що відзив відповідачем подано до господарського суду в межах визначеного судом процесуального строку.

Відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ухвалу суду від 03.02.2025 про відкриття провадження у справі отримано засобами поштового зв`язку 10.02.2025, про що свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 116 ГПК України встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву тривав до 25.02.2025 включно.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвалу суду від 03.02.2025 доставлено до електронного кабінету 03.02.2025 о 16:18, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 116 ГПК України встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву тривав до 18.02.2025 включно.

ОСОБА_3 відзив направлено до господарського суду засобами поштового зв`язку 04.03.2025, про що свідчить накладна Укрпошти, тобто з порушенням встановлено судом процесуального строку. При цьому, відповідачем клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву суду не подано. Поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Враховуючи зазначене, з урахуванням положень ст. 118 ГПК України, відзив відповідача ОСОБА_3 суд залишає без розгляду.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 правом на подання позову у визначений судом строк не скористались.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи зазначене та керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, суд вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал".

Постановою від 15.04.2024 судом визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптімал» (код ЄДРПОУ 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59-А), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Безабчук Аллу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 233 від 20.02.2013, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 48, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ про банкрутство, які перебували у провадженні судді Ткаченка О.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі №915/1742/21 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 02.07.2024 справу №915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О.

20.11.2024 ліквідатором подано до суду заяву за вих. №01-34/10-06 від 15.10.2024 покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, колишнього керівника, головного бухгалтера та кінцевих бенефіціарних власників в межах справи № 915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал".

При розгляді заяви ліквідатора суд виходить з таких міркувань.

На виконання обов`язків, визначених ст.. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатором здійснено поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ «Торговий дім «Оптімал» на підстві фінансових звітів, наданих ГУ ДПС у Миколаївській області листом за вих. №6637/6/14-29-12-01-03 від 23.03.2023, відповідно до висновку якого з моменту припинення руху коштів по рахунку та зміни керівництва на нерезидента - громадянина Азербайджану, підприємство перестає здійснювати господарську діяльність, звітувати, сплачувати податки. Такими діями посадових осіб платоспроможне підприємство було доведено до банкрутства. З початку здійснення фінансово-господарської діяльності банкрут був зареєстрований 07.07.2015 у Святошинському районі м. Києва платником податків за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Святошинському районі м. Києва (юридична адреса - вул. Янтарна, 5в, м. Київ, 03170). З 13.05.2016 обліковувався платником податків в ГУ ДПС у Деснянському районі м. Києва (юридична адреса - пр-т Маяковського Володимира, 70, кв. 232, м. Київ, 02232), а з 15.12.2018 обліковувався платником податків в ГУ ДПС у Миколаївській області, тобто коли за інформацією про рух коштів кошти на рахунок вже більше не надходили. Потім було змінено керівництво на нерезидента, який за реєстром був з дати реєстрації боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

У відповідності до частини 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.

Таким чином, законодавство пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб лише у зв`язку з наявністю вини конкретних осіб у доведенні до банкрутства боржника.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України.

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. Однак, зазначена неправомірна поведінка таких осіб з доведення до банкрутства повинна бути прямо зафіксована у фінансовому аналізі боржника або у судовому рішенні.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Зокрема, у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Верховний Суд також зазначив, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

В свою чергу, як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту про аналіз фінансово-господарської діяльності, складеного розпорядником майна арбітражним керуючим Безабчук А.В. остання дійшла таких висновків: розрахований коефіцієнт швидкої ліквідності, який дорівнює значенню 1.2, вказує на те, що у підприємства досить ліквідних оборотних коштів для своєчасного розрахунку за зобов`язаннями. Це стосується періоду 2017-2018 років, який був проаналізований згідно наданих фінансових звітів. На це також вказує інформація про рух коштів за 2017-2018 роки, яка була отримана від АТ «Райффайзен Банк» і відповідно до якої по рахунку пройшло за цей період 83660186,10 грн, і це тільки сума ПДВ, яка складає 1/5 частину від загального розміру всіх коштів - 418300930,50 грн. Також за цей період у підприємства боржника була низька ймовірність банкрутства. З 15.11.2018 змінюється керівництво на нерезидента - громадянина Азербайджану, і підприємство перестає здійснювати господарську діяльність, звітувати, сплачувати податки. Це відбулося після того, як по рахунку підприємства припинився рух коштів. Такими діями, а саме: зміною керівництва на нерезидента, безпідставним завершенням господарської діяльності, ненаданням фінансових звітів до контролюючих органів, несплатою податків, приховуванням стійкої фінансової неспроможності підприємство доведено до банкрутства його посадовими особами.

Надаючи оцінку цим висновкам, господарський суд відзначає їх непослідовність та суперечливість.

Так, ліквідатор, висновує, що припинення господарської діяльності та, зокрема, припинення руху коштів, пов`язано із зміною керівництва боржника, яке відбулось 15.11.2018. Водночас, ці обставини, з якими ліквідатором пов`язуються підстави звернення з даним позовом до осіб, які як витікає з позовної заяви управління боржником з цього моменту вже не здійснювали, на думку позивача складають об`єктивну сторону правопорушення з доведення ТОВ «Торговий дім «Оптімал» до банкрутства.

Тобто, з висновку арбітражного керуючого витікає, що відповідачі несуть відповідальність за обставини, які настали у період, в якому ними управління товариством вже не здійснювалось.

Натомість як витікає з абз. 1 висновку розпорядника майна, за період до зміни керівництва (2017-2018рр.) у підприємства боржника була низька імовірність банкрутства, що суперечить висновку про відповідальність відповідних осіб за дії, з якими пов`язується можливість притягнення керівників банкрута до відповідальності.

Враховуючи наведене, висновки звіту про аналіз фінансово-господарської діяльності, складеного розпорядником майна арбітражним керуючим Безабчук А.В. в основу судового рішення про притягнення відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до субсидіарної відповідальності покладені бути не можуть.

Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, на які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Отже, субсидіарна відповідальність покладається на керівників при наявності підтвердження вини у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши доводи ліквідатора, відповідачки ОСОБА_2 та надані у справі докази, суд погоджується з твердженнями відповідачки стосовного того, що ліквідатором не доведено належними та допустимими доказами об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства юридичної особи -боржника суб`єктами, які є відповідачами у даній справі, ліквідатором у заяві описано узагальнено та невизначено обставини доведення до юридичної особи до банкрутства, не зазначено які саме дії кожного з відповідачів, якого змісту, вчинені в який період та за яких обставин, яким саме чином вплинули на платоспроможність підприємства та вини кожного з відповідачів.

У розрізі наведеного суд звертає увагу, що норми частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові №910/21232/16 від 16.06.2020).

Суд дійшов висновку, що у цій справі, висновки ліквідатора про наявність підстав для покладення на керівника та засновника боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях та припущеннях, не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які наведено вище в цьому рішенні та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення зазначених ліквідатором осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20).

Суд вказує, що зазначаючи про субсидіарну відповідальність у цій справі відповідачів, ліквідатором не встановлювалась неподільність шкоди, завданої товариству-боржнику, не встановлено ступінь вини кожного з відповідачів.

Таким чином, ліквідатором не додано жодних документів на підтвердження тих чи інших управлінських рішень або впливу на рішення підприємства, а відтак встановити наявність чи відсутність у діях (бездіяльності) осіб, які є відповідачами у справі ознак доведення юридичної особи до банкрутства неможливо.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Таким чином, суд, оцінивши надані сторонами докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно заяв відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц); постанова ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).

Враховуючи, що за результатом розгляду заяви ліквідатора суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Безабчук А.В. за вих. №01-34/10-06 від 15.10.2024 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників, колишнього керівника, головного бухгалтера та кінцевих бенефіціарних власників в межах справи № 915/1742/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оптімал" (код ЄДРПОУ 39879664, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59-А) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безабчук А.В. (54005, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 48)

відповідачі:

1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

3. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

4. ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

Судове рішення складено та підписано судом 04.04.2025.

Суддя В.О.Ржепецький