Постанова

від 26.03.2025 по справі 910/9904/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9904/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 (колегія суддів: Станік С. Р., Яковлєв М. Л., Гончаров С. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 (суддя Селівон А. М.) у справі

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний медичний університет імені О. О. Богомольця про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії,

за участі:

представника позивача - Плахотнік Р. А.,

представника відповідача-1- Павленко А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астренго" (далі - ТОВ "Астренго"), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2022 № 9121, а також зобов`язання ТОВ "Астренго" звільнити та повернути Національному медичному університету імені О. О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу, площею 870,00 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), 34.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення інтересів держави як суб`єкта права власності на землі державної власності за наслідками укладення оспорюваного договору в частині передачі в оренду майна, що перебуває на балансі Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, що не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, за відсутності повноважень на вчинення такого правочину як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і в Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, за наявності ознак удаваного правочину, у зв`язку з чим зазначений договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі статей 203, 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з одночасним застосуванням наслідків недійсності, а саме поверненням земельної ділянки землекористувачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Згідно з пунктом 26 рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 земельну ділянку площею 7,60 га (кадастровий номер 8000000000:88:061:0082) надано в постійне користування Національному медичному університету імені О. О. Богомольця для експлуатації та обслуговування будівель і споруд на просп. Перемоги, 34 у Шевченківському районі м. Києва.

4. На підставі вказаного рішення Національному медичному університету імені О. О. Богомольця оформлено державний акт на право постійного користування землею від 18.09.2000 № 88-4-00037.

5. У відповідності до витягу № 186403996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 (адреса: м. Київ, просп. Перемоги, земельна ділянка 34) є держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації. Правокористувачем на праві постійного користування даною земельною ділянкою визначено Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.

6. 19.08.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець), Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця (балансоутримувач) та ТОВ "Астренго" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9121, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

7. У пункті 12 Умов договору сторони визначили строк договору - на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності цим договором.

8. 19.08.2022 на виконання умов договору оренди від 19.08.2022 № 9121 між балансоутримувачем та орендарем підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: заасфальтовану ділянку загальною площею 870,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 34, та розташовується між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу, у технічно задовільному стані, з наявною можливістю підключення до систем водопостачання і водовідведення та улаштування освітлення.

9. Факт отримання майна в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.

10. У червні 2023 року Прокурор звернувся з позовом про визнання вказаного договору оренди від 19.08.2022 недійсним, а також зобов`язання звільнити та повернути Національному медичному університету імені О. О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку, яка знаходиться між фізико-хімічним корпусом і недобудованою будівлею навчально-лабораторного корпусу, площею 870,00 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), 34.

11. Разом з цим судами встановлено, що 10.03.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця та ТОВ "Астренго" був укладений договір № 9121/02 про припинення договору оренди від 19.08.2022 № 9121, відповідно до пункту 1 якого чинність цього договору оренди, достроково припинено за взаємною згодою сторін.

12. Договір оренди від 19.08.2022 № 9121 вважається припиненим з 10.03.2023 (пункт 2 договору від 10.03.2023 № 9121/02).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

14. Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір оренди нерухомого майна, наслідками укладання якого є надання ТОВ "Астренго" в оренду частини земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), 34, є удаваним договором оренди земельної ділянки, та таким, що суперечить вимогам земельного законодавства з огляду на відсутність як у Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, так і у Національного медичного університету імені О. О. Богомольця відповідних правомочностей на розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, що є достатньою правовою підставою для визнання договору недійсним на підставі статей 203, 235 ЦК України.

15. Разом з цим суд першої інстанції, зважаючи на встановлені обставини фактичного звільнення та повернення Національному медичному університету імені О. О. Богомольця заасфальтованої ділянки за актом повернення з оренди державного нерухомого майна від 10.03.2023, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з неефективністю обраного Прокурором способу захисту, оскільки заявлена Прокурором вимога про звільнення та повернення спірної земельної ділянки є такою, що фактично виконана сторонами спірного договору на момент розгляду даної справи.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024, резолютивну частину рішення залишено без змін.

17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди нерухомого майна є удаваним договором оренди землі, що є достатньою підставою для визнання його недійсним.

18. Водночас апеляційний суд дійшов висновку про обрання Прокурором неналежного способу захисту прав держави, оскільки укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця та ТОВ "Астренго" договору від 10.03.2023 № 9121/02 про припинення договору оренди від 19.08.2022 № 9121 жодним чином не повертає/не поновлює саме правового статусу спірної земельної ділянки, і не спростовує факту її перебування у користуванні ТОВ "Астренго" без належних правових підстав за відсутності волевиявлення дійсного власника (держави в особі уповноваженого органу) як на передачу її у користування (внаслідок вчинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2022 № 9121), так і її повернення і прийняття уповноваженим органом.

19. За висновком апеляційного суду, у даному випадку належному та ефективному способу захисту прав відповідає позов, передбачений статтями 387, 388 ЦК України, якого Прокурором заявлено не було.

Короткий зміст касаційної скарги

20. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

21. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі.

22. Прокурор стверджує, що на момент звернення до суду з позовом йому не було відомо про припинення дії оспорюваного договору оренди та повернення майна згідно з актом від 10.03.2023, що свідчить про обрання належного та ефективного способу захисту у даному спорі.

23. Прокурор також звертає увагу, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

24. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції наголошено на необхідності обрання позивачем належного та ефективного способу захисту прав, що передбачений статтями 386, 387, 388 ЦК України, з огляду на підстави та предмет позову. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

25. Відповідачі та третя особа не скористалися наданим їм статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

26. Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

27. При цьому право визначення предмета позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

28. Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, хоча суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

30. Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2022 № 9121, а також зобов`язання звільнити та повернути Національному медичному університету імені О. О. Богомольця за актом повернення з оренди державне нерухоме майно - заасфальтовану ділянку.

31. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про обрання Прокурором неналежного та неефективного способу захисту прав та інтересів держави, зазначивши про те, що останній не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту, передбачений саме статтями 386, 387, 388 ЦК України.

32. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

33. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

34. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

35. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.38)).

37. Отже, якщо позивач вважає, що право власності на спірне нерухоме майно має бути зареєстроване за ним, а не за відповідачем, то єдиному належному способу захисту прав позивача відповідає позовна вимога про витребування цього нерухомого майна з володіння відповідача (особи, за якою зареєстроване право власності).

38. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Отже, наявність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за особою означає, що ця особа володіє нерухомим майном (книжкове володіння).

39. Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

40. Проте, як встановлено судами, не заперечується Прокурором та вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0082 (адреса м. Київ, просп. Перемоги, земельна ділянка 34), є держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації, постійним землекористувачем - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.

41. Наведене свідчить про те, що внаслідок укладання між відповідачами оспорюваного договору оренди нерухомого майна від 19.08.2022, відчуження спірної земельної ділянки на користь ТОВ "Астренго" не відбулося. Отже, спірна земельна ділянка не вибула із законного володіння держави в особі Київської міської державної адміністрації, що виключає можливість її витребування шляхом пред`явлення індикаційного позову, як помилково зазначив апеляційний господарський суд.

42. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту у цій справі є позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння, передбачений статтями 386, 387, 388 ЦК України, зроблений без урахування наведених вище правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, щодо принципу реєстраційного підтвердження володіння, адже у даній справі передача спірної земельної ділянки у користування відповідача-2 не призвела до внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно власника цієї земельної ділянки та відповідно до вибуття цієї земельної ділянки з володіння держави.

43. За таких обставин, зважаючи на висновок про неналежність способу захисту, апеляційний господарський суд не переглянув рішення суду першої інстанції, ухвалене за результатами розгляду позовних вимог по суті, відповідно до вимог статті 269 ГПК України, тому оскаржувана у справі постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

44. Колегія суддів також зазначає, що, обмежившись висновками щодо неможливості захисту прав та інтересів дійсного власника майна (держави в особі уповноваженого органу) щодо поновлення правового статусу спірної земельної ділянки та її повернення уповноваженому органу з огляду на предмет та підстави даного позову, суд апеляційної інстанції не встановив обставин щодо наявності порушених прав та інтересів держави на момент звернення Прокурора з позовом до суду, та яким чином такі інтереси можуть бути захищені у разі задоволення позову.

45. Крім того, апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи не надав жодної правової оцінки доводам апеляційної скарги щодо не неврахування судом першої інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (згідно з якою розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним), у зв`язку з чим колегія суддів касаційного суду вважає, що надання висновків щодо застосування до спірних правовідносин зазначеної вище правової позиції є передчасним, оскільки такі доводи Прокурора мають бути оцінені апеляційним судом під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

47. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Судові витрати

48. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/9904/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач