Ухвала

від 31.03.2025 по справі 177/308/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 березня 2025 року

м. Київ

справа № 177/308/22

провадження № 61-8113св22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., розглянув заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) Щербакова Любов Анатоліївна, ОСОБА_2 , про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Криворізького відділу державної виконавчої служби

у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро)

Щербакова Л. А. (далі - Криворізький ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро)), ОСОБА_2 , звернулася до суду зі скаргою, в якій просила:

визнати протиправними дії державного виконавця Криворізького ВДВС

у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) Щербакової Л. А. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 січня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу

від 27 січня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Криворізький районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 20 квітня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправними дії державного виконавця Криворізького ВДВС

у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) Щербакової Л. А. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 січня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скасував постанову державного виконавця Криворізького ВДВС

у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) Щербакової Л. А. від 27 січня 2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 липня 2022 року ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня

2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишив без змін.

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року відмовив.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, з посиланням на прийняття Конституційним Судом України Рішення

від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 у справі № 3-187/2023(351/23), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України

(є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги,

за квитанцією від 23 вересня 2022 року № 3922-1940-6985-6599 у розмірі 496,20 грн.

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

У частині першій статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 21 липня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2022 року у задоволенні заяви

ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 14 вересня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до підпункту 9 пункту 1

частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

13 вересня 2023 року постановою Верховного Суду завершено розгляд скарги ОСОБА_1 , касаційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване судове рішення залишено без змін.

Конституційний Суд України Рішенням від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 у справі № 3-187/2023(351/23) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Відповідно до частини другої резолютивної частини вказаного Рішення, норми, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року

№ 1-рп/99 у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).

За загальним правилом, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про те, що відповідний акт суперечить Конституції України, у суб`єктів правовідносин є всі підстави вважати, що такий правовий акт відповідає Конституції України та що правові наслідки, які виникли на підставі відповідного акта, є законними.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду Українимають пряму дію.

Тобто, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (незастосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, провадження № 13-76зво20).

Ухвалу Верховного Суду, якою, на думку заявниці, неправомірно стягнено судовий збір, постановлено 14 вересня 2022 року.

Постанову касаційного суду про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року - без змін ухвалено 13 вересня 2023 року.

Водночас рішення № 6-р(ІІ)/2024 у справі № 3-187/2023(351/23) ухвалено Конституційним Судом України 13 травня 2024 року.

Отже, дія рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 у справі № 3-187/2023(351/23) не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення судового збору, сплаченого заявницею, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», статтею 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) Щербакова Любов Анатоліївна, ОСОБА_2 , про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська