Постанова від 03.04.2025 по справі 563/1405/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року

м. Рівне

Справа № 563/1405/22

Провадження № 22-ц/4815/185/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В.,

суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Маринич В.В.,

за участю: ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мороз Людмила Святославівна, на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

Адвокат Мороз Л.С. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро", в якому просить:

- витребувати земельну ділянку площею 2,28 га. з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро";

- скасувати державну реєстрацію права оренди в реєстрі речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116;

- стягнути з відповідача понесені витрати в загальному розмірі 8 992 грн. 40 коп.

В обґрунтування позову вказує, що мати позивача ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 2,28 га. з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і після її смерті ОСОБА_2 успадкував вказану земельну ділянку на території Бриківської сільської ради. Вказує, що при отриманні свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 стало відомо, що земельна ділянка із кадастровим номером 5623080400:04:005:0116 перебуває у оренді ТОВ "Селянське Агро", відповідно до договору оренди від 05 травня 2015 року строком на 7 років та додаткової угоди від 01 грудня 2017 року зі строком дії на 17 років. Державну реєстрацію договору було здійснено 15 липня 2015 року, а додаткову угоду ОСОБА_4 не могла укласти, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто зважаючи на вказані обставини вважає, що строк дії договіру закінчився 15 липня 2022 року.

Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 29 квітня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника адвоката Мороз Л.С. про зміну підстав позову, підготовче судове провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Згідно змінених підстав позову, представник позивача адвокат Мороз Л.С. вказала, що спочатку була укладена Додаткова угода до договору оренди землі і лиш потім відбулась заміна сторони в договорі оренди землі, що суперечить вимогам чинного законодаства. А тому вважає, що Додаткова угода від 01 грудня 2017 року є нікчемною, так як укладання вказаної додаткової угоди відбулося без попередньої заміни сторони договору оренди та державної реєстрації права оренди земельної ділянки у державному реєстрі.

Рішенням Корецького районногосуду Рівненськоїобласті від22жовтня 2024року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мороз Л.С., подав апеляційну скаргу де посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що укладення додаткової угоди між ТзОВ «Селянське Агро» та ОСОБА_3 від 01.12.2017 відбулось без заміни сторони договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації права оренди земельної ділянки у державному реєстрі. Лише 02.08.2018 було укладено угоду про заміну сторони в договорі оренди землі. Відтак, посилаючись на ч.2. ст. 215 ЦК України, позивач вважає, що додаткова угода до договору оренди землі від 01.12.2017 є нікчемною.

Водночас вказує, що строк договору оренди землі, який був укладений з первинним власником ОСОБА_4 та зареєстрований у державному реєстрі 15.07.2015 закінчився 15.07.2022, тому позивач звернувся з негаторним позовом.

Відзив не надходив.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116, яку отримав у спадщину після смерті його матері ОСОБА_3 , належного померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 лютого 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 22 червня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 501.

22 червня 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116 зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №303348155 від 22 червня 2022 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 312671038 від 18 жовтня 2022 року.

З договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2015 року встановлено, що 05 травня 2015 року між ТОВ "Селянське Агро" та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116, строком на 7 (сім) років.

Відповідно до акта приймання-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки) від 05 травня 2015 року орендодавець ОСОБА_4 передала земельну ділянку площею 2,28 га, з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116 ТОВ "Селянське Агро".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 40641931 від 15 липня 2015 року вказаний договір оренди земельної ділянки від 05 травня 2015 року зареєстрований 15 липня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Корецького районного управління юстиції в Рівненській області.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 11 липня 2016 року.

ОСОБА_3 як спадкоємець ОСОБА_4 успадкувала вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 лютого 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 144.

Згідно додаткової угоди, укладеної 01 грудня 2017 року до договору оренди земельної ділянки встановлено, що 01 грудня 2017 року між ТОВ "Селянське Агро" та спадкоємцем померлої ОСОБА_4 . ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5623080400:04:005:0116, площею 2,28 га. Вказаною додатковою угодою внесено зміни до основного договору, зокрема, збільшено строк, на який укладено договір до 17 (сімнадцяти) років з дати державної реєстрації права оренди та збільшено розмір орендної плати за земельну ділянку до 8% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. В тексті додаткової угоди до основного договору наявні підписи уповноваженої особи ТОВ "Селянське Агро" та ОСОБА_3 , який, за словами позивача, ОСОБА_3 не підписувала.

Відповідно до висновку експерта № СУ-19/118-23/9698-ПЧ від 29 грудня 2023 року не виявилось можливим встановити чи саме ОСОБА_3 здійснено підпис чи іншою особою в графі "Орендодавець" в Додатковій угоді від 01 грудня 2017 року до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:005:0116.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 487/1032/14-ц (провадження № 61-8424св20) Верховний Суд зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Зазначені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) потрібно розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилаючись на ст.ст. 387,388 ЦК України (віндикація), звернувся з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди.

Проте земельна ділянка не вибувала із володіння власника, а була передана у тимчасове користування відповідачу, тому вимога про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не могла бути задоволена.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди, то слід виходити з того, що Велика Палата Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 листопада 2023 року в справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) не визначила, що визнання відсутнім права оренди - це єдиний і безальтернативний спосіб захисту прав орендодавця у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

Отже, способом захисту, який забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації правочину (Постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі 130/8/23).

Важливо враховувати, що звертаючись з позовом, ОСОБА_2 вказував на нікчемність додаткової угоди до договору оренди землі.

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу (набуття, зміни, встановлення, припинення) прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Позовна вимога про визнання нікчемним правочину не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї самої статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення права оренди земельної ділянки закріплено і статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яким також урегульовано процедуру укладення, вимоги та припинення договору оренди землі.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 указаного Закону, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно ст. 1216 ЦК України всі права та обов?язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті переходять до спадкоємців.

Відповідно до ч.1 ст. 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, що перебуває у користуванні іншої особи переходять права та обов?язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», перехід прав власності на земельну ділянку до іншої особи в порядку спадкування не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції додатковою угодою до договору оренди від 01 грудня 2017 року укладеною між ОСОБА_3 та ТОВ "Селянське Агро" строк дії договору оренди земельної ділянки від 05 травня 2015 року продовжено на 17 років. Крім того, змінено розмір орендної плати на 8 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що на момент укладення такої угоди фактично вже відбулась заміна сторони у договірних відносинах, оскільки ОСОБА_3 прийняла та оформила спадщину за орендодавцем ОСОБА_4 ..

Укладення у 2018 році угоди про заміну сторони договору абсолютно не змінює позицію сторін висловлену 01 грудня 2017 року, а вказані додаткові угоди зареєстровані в реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 14 зворот).

Важливим є і те, що до 30 березня 2021 року ОСОБА_3 не висловлювала будь-яких заперечень щодо наявних договірних відносин та щодо виконання договору.

Обставин, які б вказували на нікчемність вказаної додаткової угоди не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів, що викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав вичерпну оцінку з якою погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мороз Людмила Святославівна, залишити без задоволення.

Рішення Корецького районногосуду Рівненськоїобласті від22жовтня 2024рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 03 квітня 2025 року.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді : Гордійчук С.О.

Шимків С.С.