Постанова від 03.04.2025 по справі 240/4802/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4802/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

03 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 №769307-24/06-07.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 №769307-24/06-07 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ГУ ДПС у Житомирській області протиправно застосувало п.п. 38-1.1.2. п. 38-1.1. ст. 381 ПК України, а не п.п. 38-1.1.1. п. 38-1.1. ст. 381 ПК України, та не вчинило дії щодо збирання інформації для правомірного розрахунку земельного податку за 2022 рік, оскільки земельні ділянки за які ОСОБА_1 повинна сплати земельний податок мають визначену грошову оцінку. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, неправомірно здійснив розрахунок земельного податку за 2022 рік без врахування нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивачем не було надано нормативно грошової оцінки земельних ділянок за 2022 рік, тому розрахунок МПЗ за 2022 рік здійснювався відповідно до пп. 38 прим. 1.1.2. п. 38 прим. 1. 1 ст. 38 прим. 1 ПК України. Надана позивачем нормативно грошова оцінка земельної ділянки, датована 24.09.2023, а тому буде врахована при нарахуванні МПЗ за 2023 рік.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку у власності ОСОБА_1 з 20.10.2014 перебувають земельні ділянки, з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва": площею 5.5359 га за кадастровим номером 1821782400:03:000:0023 та площею 2,1525 га за кадастровим номером 1821782400:03:000:0003.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області на земельну ділянку площею 5.5359 га за кадастровим номером 1821782400:03:000:0023 та площею 2,1525 га за кадастровим номером 1821782400:03:000:0003 обчислено суму мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2023 №456235-24/06-07 про сплату земельного податку у сумі розміром 5969,30 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивача 24.01.2024 звернувся до Головного управління ДПС у Житомирській області із заявою про здійснення звірки даних та здійснення перерахунку суми земельного податку, надавши витяги з державного земельного кадастру по земельним ділянкам за кадастровим номером 1821782400:03:000:0023 та 1821782400:03:000:0003.

Враховуючи вищезазначене, за результатами проведеної звірки податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області про нарахування МПЗ за 2022 рік від 04.11.2023 №456235-24/06-07 на суму 5969,30 грн скасовано (відкликано) та проведено перерахунок МПЗ за 2022 рік, у зв`язку з чим сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 №769307-24/06-07 про сплату земельного податку у сумі розміром 6584,66 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно здійснено нарахування земельного податку на підставі грошової оцінки земельної ділянки по області з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 2022 рік, та правомірно винесено податкове повідомлення рішення від 26.01.2024 №769307-24/06-07 про сплату ОСОБА_1 земельного податку у сумі розміром 6584,66 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до пп. 269.1.1.1. пп. 269.1.1. п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно із ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1. ст. 285 ПК України); базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2. ст. 285 ПК України).

Законом України від 30 листопада 2021 року №1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Відповідно до п.64 розділу XX "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік.

Згідно із п.п. 162.1.1 прим. 1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками у частині МПЗ зобов`язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає земельний податок як обов`язкового платежу, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.1142 ПК України визначено, що мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Згідно із підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно із пунктом 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст.ст.15, 20 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 №3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особливості розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки визначені п.67 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.

Мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО х S х К х М / 12,

де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

S - площа земельної ділянки, гектарах;

К - коефіцієнт, що становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Встановлено, що на момент формування податкового повідомлення-рішення про сплату МПЗ за даними інформаційно-комунікаційних систем Державної податкової служби України у власності громадянки ОСОБА_1 перебували вищевказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Зеленицької сільської ради Ємільчинського (Звягельського) району, Житомирської області площею 5,5359 га та 2,1525 га, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку.

Нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Житомирській області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю за 2022 рік становить 21411 гривень.

Відповідно до розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2024 №769307-24/06-07 на суму 6584,66 грн із розрахунку:

- земельна ділянка площею 5.5359 га, кадастровий номер 1821782400:03:000:0023, (21411,00 х 5,5359 х 0,04 х 12 / 12) = 4741,17 грн;

- земельна ділянка площею 2,1525 га, кадастровий номер 1821782400:03:000:0003 (21411,00 х 2,1525 х 0,04 х 12 / 12) = 1843,49 грн.

Позивач вказує, що розмір нормативної грошової оцінки, яка була застосована контролюючим органом для розрахунку земельного податку ОСОБА_1 за 2022 рік, здійснений відповідачем протиправно без врахування інформації про наявну (проведену) нормативну грошову оцінку відповідних земельних ділянок.

Відповідно до ст.ст. 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV (Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до ст.ст.15, 20, 23 Закону №1378-IV підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно із п.19-20 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Датою нормативної грошової оцінки земельної ділянки є дата, зазначена в технічній документації.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок

Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Отже, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є саме витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.

При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Контролюючий орган має нараховувати земельний податок фізичним особам щороку до 01 липня поточного року, відповідно, має бути застосована нормативна грошова оцінка поточного року чи з проведеною індексацією на поточний рік.

Встановлено, що про відсутність нормативно грошової оцінки на земельні ділянки за кадастровим номером 1821782400:03:000:0023 та за кадастровим номером 1821782400:03:000:0003 у 2022 році свідчить лист (відповідь) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №892/459-24-0.62 від 28.03.2024.

Наявна у позивача нормативна грошова оцінка земельних ділянок площею 5.5359 га за кадастровим номером 1821782400:03:000:0023, та площею 2,1525 га за кадастровим номером 1821782400:03:000:0003, визначена станом на 24.09.2023, а тому не могла застосовуватись при визначенні МПЗ за 2022 рік.

Контролюючим органом розраховано суму МПЗ фізичній особі, як власнику земельних ділянок, відповідно до приписів пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України, на підставі даних про нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю, правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 287.9 статті 287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (пункт 287.10 статті 287 ПК України).

Отже, доводи позивача про несвоєчасність надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, не має наслідком скасування таких, а лише звільнення позивача від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Саме ж податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах 1095 днів.

Водночас, окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку про його протиправність і, як наслідок, про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Якщо відповідний акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього податкового повідомлення-рішення (зокрема, порушення законодавства, за яке здійснюється донарахування, та розмір останнього), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми.

У такому разі податкове повідомлення-рішення податкового органу варто розцінювати як акт індивідуальної дії з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №820/2753/17, від 18 лютого 2021 року у справі №826/25700/15, від 21 жовтня 2021 року у справі №814/724/17.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 26.01.2024 №769307-24/06-07.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.