Рішення

від 25.03.2025 по справі 908/3012/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/169/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 Справа № 908/3012/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/3012/24

за позовною заявою: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю Оптторгскло, 49003, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 12, каб. 7

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю Авто Астра, 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д

про визнання недійсним договору

За участю представників сторін:

від позивача: Букін С.М., посвідчення № 963 від 30.06.22, виписка з ЄДР від 26.04.24

від відповідача-1: Лисенко С.Д., ордер серія АР № 1217151 від 20.01.25

від відповідача-2: Лисенко С.Д., ордер серія АР № 1217152 від 20.01.25

СУТЬ СПОРУ:

18.11.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована в системі Електронний суд 18.11.24) Запорізької міської ради (надалі Запорізька МР) з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю Оптторгскло (далі ТОВ Оптторгскло, відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю Авто Астра (надалі ТОВ Авто Астра, відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, укладеного між ТОВ Оптторгскло та ТОВ Авто Астра, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2760. Разом із позовом надійшла заява (сформована в системі Електронний суд 18.11.24) Запорізької МР про забезпечення позову у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.24 вказану позовну заяву у справі № 908/3012/24 визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.24 заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у цій справі передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 20.11.24 судом задоволено заяву Запорізької МР (сформовану в системі Електронний суд 18.11.24) про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ Авто Астра (код ЄДРПОУ 45492853), а саме: службові приміщення літ. П (інв. №10020), Я, В (службове приміщення літ. П (інв.10020), загальною площею 31,7 кв.м., службове приміщення літ. Я, загальною площею 15,4 кв.м.; службове приміщення літ В, загальною площею 9,3 кв.м.), розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Крива Бухта, будинок 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797830523101; адміністративно-побутова будівля літ. Ж1, загальною площею 227,8 кв.м., розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Крива Бухта, будинок 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1248686123101; склад-магазин літ.О, загальною площею 123,4 кв.м., (опис: склад-магазин літ. О, ганок, паркан № 10, паркан № 11, паркан № 13, замощення ІІ), розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Крива Бухта, будинок 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803983523101.

Ухвалою від 25.11.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3012/24. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.12.24 об 10 год. 30 хв.

16.12.24 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив суд про відсутність іншого листування між сторонами по суті предмету спору, окрім того, що надане у додатках до поданої позовної заяви по справі.

В засіданні 17.12.24 судом прийнято до розгляду заяву представника позивача (сформовану в системі Електронний суд 16.12.24) про виконання вимог п. 8 ухвали суду від 25.11.24.

Ухвалою від 17.12.24 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 24.02.25 включно та відкладено підготовче засідання на 21.01.25 о 10 год. 00 хв.

20.01.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява (додаткові пояснення).

21.01.25 до суду в системі Електронний суд від представника відповідачів 1, 2, надійшли додаткові пояснення.

В засіданні 21.01.25 судом прийнято до розгляду додаткові пояснення представника відповідачів 1, 2 (сформовані в системі Електронний суд 21.01.25) та заяву (додаткові пояснення) представника позивача (сформовану в системі Електронний суд 20.01.25, докази (додатки) під номерами 3 та 4, які додані до вказаної заяви (додаткових пояснень) з боку позивача залишено без розгляду, у відповідності до ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Представники позивача та відповідачів 1, 2 в засіданні 21.01.25 надали усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

В судовому засіданні 21.01.25 оголошено перерву до 18.02.25 о 10 год. 00 хв.

04.02.25 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява (відповідь на пояснення відповідачів від 21.01.25).

17.02.25 до суду в системі Електронний суд від представника відповідачів 1, 2 надійшли додаткові пояснення за вих. від 17.02.25, в яких останній просить суд долучити до матеріалів справи копію банківської квитанції від 22.01.25 про сплату (відповідачем-1) 77491,16 грн орендної плати на користь позивача.

В засіданні 18.02.25 розглянувши, з`ясувавши думку присутніх представників сторін щодо прийняття до розгляду вказаної заяви представника позивача (відповідь на пояснення відповідачів) та додаткових пояснень представника відповідачів 1, 2 за вих. від 17.02.25, в яких заперечення відсутні, судом прийнято до розгляду заяву представника позивача (відповідь на пояснення відповідачів) та додаткові пояснення представника відповідачів 1, 2 разом з доданими додатками (доказами).

Крім того, в засіданні 18.02.25 судом з`ясовано положення ст.ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представникам сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 18.02.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/3012/24, ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 25.02.25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.25 об 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 04.03.25 судом оголошено перерву в розгляді справи №908/3012/24 на 25.03.25 о 12 год. 00 хв.

У засіданні суду 25.03.25 представники сторін надали пояснення на запитання суду, що виникли в розгляді справи по суті спору.

Позивач в особі уповноваженого представника заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Позивач у позові зазначає, що підставою для звернення до суду є умисні дії відповідача-1, які полягають у відчуженні нерухомого майна за спірним договором, внаслідок чого він став неплатоспроможним (відсутнє інше нерухоме майно) при наявності в нього заборгованості та після направлення йому вимоги (претензії) про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в рамках досудового врегулювання спору. Посилаючись на приписи ст.ст. 202, 203, 204, 215 ЦК України та практику Верховного Суду, позивач просив позов задовольнити.

Відповідачі 1 та 2, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заперечили проти позову з підстав викладених у додаткових поясненнях. Відповідачі заперечують щодо віднесення оспорюваного договору купівлі-продажу до фраудаторного правочину. Вказують, що позивачем передчасно зроблено висновок про неплатоспроможність відповідача-1, без перевірки наявності іншого майна, на яке може бути звернено стягнення у разі задоволення судом позову Запорізької МР у іншій справі. З приводу тверджень позивача про наявність у відповідача-1 заборгованості перед Запорізькою МР за користування земельною ділянкою, на якій розташоване відчужуване за оспорюваним договором майно, зазначають, що вказана заборгованість є предметом спору в іншій господарській справі №908/2737/24, у якій ТОВ «Авто Астра» не є учасником. Зазначена сума боргу не є узгодженою, а лише предметом судового спору, тому стверджувати про існування у відповідача-1 заборгованості є безпідставним. Відповідачі стверджують, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений у письмовій формі, з додержанням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін та вимогам законодавства, що звичайно ставляться до них. Крім того, відповідачами зазначається, що позивач не є стороною спірного правочину, а відтак (за правилами ч. 2 ст. 215 ЦК України), він має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо доведе, що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором та в результаті визнання договору недійсним та проведення реституції його права чи інтереси будуть відновлені. Позивачем не підтверджено порушення спірним правочином його прав або інтересів. Відповідачі просять суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В засіданні 25.03.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.08.24 (Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку) земельна ділянка з кадастровим № 2310100000:01:013:0045, загальною площею 0,8106 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

За поясненнями позивача, станом на 05.04.19 товариство з обмеженою відповідальністю «Зерностройсервіс» (відповідач-1, назву змінено на ТОВ «Оптторгскло», код ЄДРПОУ 35842866) набуло у власність нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, на земельній ділянці площею 0,8106 га, кадастровий № 2310100000:01:013:0045.

Також, станом 03.04.19 товариство з обмеженою відповідальністю «Крива Бухта» (назву змінено на ТОВ «Ремтехавтосервіс», код ЄДРПОУ 36015315) набуло у власність об`єкти нерухомого майна: торгово-адміністративні центри: літ.Д-2 (інв.№10004), загальною площею 237 кв. м та літ.Е-2 (інв.№10023), загальною площею 604,5 кв. м, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, на земельній ділянці площею 0,8106 га, кадастровий № 2310100000:01:013:0045.

Згідно з листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 24.07.24 №8757/5/08-01-04-07, при проведенні аналізу інформаційної бази АІС Податковий борг встановлено, що підприємство ТОВ «Зерностройсервіс» (ЄДРПОУ 35842866) не звітує та не сплачує орендну плату з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, площею 0,8106 га, кадастровий № 2310100000:01:013:0045, зокрема за період з 01.01.2021 по 01.03.2024.

Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 02.08.24 №4970/01/01-07/6866, згідно з наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою), на земельну ділянку за кадастровим № 2310100000:01:013:0045, площею 0,8106 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, був укладений договір оренди землі ЗАТ «Зернотехсервіс» (ЄДРПОУ 00951563) від 15.03.06 №040626100189. Земельна ділянка повернута до земель Запорізької МР за актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.09.15 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.15 у справі № 908/2327/15-г.

За доводами позивача, договір оренди землі між Запорізькою МР та ТОВ «Зерностройсервіс» (ЄДРПОУ 35842866) та ТОВ «Крива Бухта» (ЄДРПОУ 36015315) на земельну ділянку за кадастровим № 2310100000:01:013:0045 не обліковується. Наведене вище свідчить про безоплатне користування відповідачем-1 земельною ділянкою комунальної форми власності, площею 0,8106 га, кадастровий № 2310100000:01:013:0045, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, без правовстановлюючих документів, за період часу з 05.04.19 по 01.07.24, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

Позивачем 30.08.24 на адресу ТОВ «Зерностройсервіс» та ТОВ «Крива Бухта» направлено вимогу про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, на загальну суму 4 341 534,57 грн (ТОВ «Зерностройсервіс» за період з 05.04.19 по 01.07.24 у розмірі 77 491,16 грн, ТОВ «Крива Бухта» за період з 03.04.19 по 01.07.24 у розмірі 4 264 043,41 грн).

ТОВ «Зерностройсервіс» листом від 12.09.24 надано позивачу відповідь на направлену вимогу, якою відповідач-1 повідомив про зацікавленість у використанні вказаної земельної ділянки, про фінансові труднощі та наявність форс-мажорних обставин.

24.09.24 між ТОВ «Зерностройсервіс» (відповідач 1) та ТОВ «Авто Астра» (відповідач 2) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 2760.

Предметом цього договору є нерухоме майно, а саме:

- службові (службові приміщення літ.П (інв.№10020), Я, В (службове приміщення літ. П (інв.10020), загальною площею 31,7 кв. м, службове приміщення літ. Я, загальною площею 15,4 кв. м; службове приміщення літ В, загальною площею 9,3 кв. м, що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2;

- адміністративно побутова будівля літ.Ж1, загальною площею 227,8 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2;

- склад-магазин літ. О, загальною площею 123,4 кв. м, (опис: склад-магазин літ. О, ганок, паркан №10, паркан №11, паркан№13, замощення ІІ), що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2;

розташовані на земельній ділянці площею 0,8106 га, кадастровий № 2310100000:01:013:0045 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 цього Договору, продаж зазначеного нерухомого майна вчинено за 87 320 (вісімдесят сім тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок, з врахуванням ПДВ.

Крім того, ТОВ «Зерностройсервіс» (відповідач 1) 26.09.24 здійснено відчуження належного йому майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна (зареєстрований за № 2785) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2, укладеного з ТОВ «Автосервіс КБ».

З Інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.11.24 № 402160867 вбачається, що станом на час надання довідки у ТОВ «Зерностройсервіс» (ТОВ «Оптторгскло») відсутнє майно.

Разом з тим, згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.11.24 № 402159259, ТОВ Крива Бухта 23.09.24 за договором купівлі-продажу відчужено на користь ТОВ «Авто Астра» майно, а саме: торгово-адміністративний центр літ. Д-2 (інв. № 10004), загальною площею 237 кв. м; торгово-адміністративний центр літ. Е-2 (інв. № 10023), загальною площею 561,4 кв. м; нежитлове приміщення (торгівельно-адміністративний центр) літ. Е-2, загальною площею 177,3 кв. м, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2, на земельній ділянці площею 0,8106 га, кадастровий № 2310100000:01:013:0045. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2737.

Як стверджує позивач, у даному правочині ТОВ «Крива Бухта», як і відповідачем-1 по даній справі, здійснено відчуження усього свого нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці, що в сукупності з вищевикладеним очевидно свідчить про використання юридичної особи відповідача-2 для приховання відповідачем-1 та іншими недобросовісними користувачами земельної ділянки (пов`язаними юридичними особами відповідача-1) за адресою вул. Крива Бухта, 2, м. За поріжжя, від звернення стягнення на відчужуване нерухоме майно в рамках можливого виконання судового рішення про стягнення з таких юридичних осіб доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у сумарному розмірі понад 4 млн. грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.24 ТОВ Зерностройсервіс змінило найменування на ТОВ Оптторгскло, а також юридичну адресу - на вул. Майдан Озерний, буд. 12, каб. 7, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49003.

Позивач вказав, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, зареєстрованого в реєстрі за № 2760, шляхом перереєстрації відповідачем 1 на користь пов`язаної особи відповідача 2 нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, за користування якої позивачем почали вживатись заходи досудового врегулювання спору до відповідача 1 по поверненню доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, відповідач 1 стає неплатоспроможним, подальше виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів по суті унеможливлюється. Через вказане територіальна громада міста Запоріжжя втрачає можливість стягнути правомірно та обґрунтовано заявлений борг (який визначається по справі 908/2737/24). За доводами позивача, спірний договір має всі ознаки фраудаторного, вчинений на шкоду позивачу і порушує інтереси територіальної громади міста Запоріжжя, тож, підлягає визнанню недійсним.

Відносно розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області суд зазначає наступне.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо ін. не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 16.02.21 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Враховуючи, що предметом спору у справі № 908/3012/24 є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2, даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

У рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2002 від 18.06.2002 визначено, що положеннями частини 1 ст. 140 Конституції України визначено місцеве самоврядування як право територіальної громади (первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає, зокрема, правову та організаційну самостійність; органи місцевого самоврядування самостійно здійснюють владу і вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Згідно із приписами ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 3). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5).

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Як констатує Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.19 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.21 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У постанові від 07.10.20 у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Відповідно до правої позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.22 справі № 910/16579/20, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

У рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою ПАТ КБ «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині 2 ст. 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас, словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині 3 статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у т.ч. шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у присутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у т.ч. права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци 2, 3 пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац 2 пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Суд наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.21 справі №904/7905/16 (п. 153).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору, як приватноправова категорія, є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Як вбачається із матеріалів цієї господарської справи, на час укладення ТОВ «Зерностройсервіс» (ТОВ «Оптторгскло») та ТОВ «Авто Астра» договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24 (зареєстрованого в реєстрі за № 2760), відповідачу 1 було відомо про наявність зобов`язання перед місцевим бюджетом за безоплатне користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Однак, після отримання від Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради відповідної вимоги про повернення суми доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді недоплати орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідачем 1 здійснено відчуження всього належного майна, в т.ч. за оспорюваним у справі № 9087/3012/24 договором.

Судом також прийнято до уваги те, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача 1, то засновником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ «Зерностройсервіс» на момент укладення оспорюваного правочину був ОСОБА_1 , якого в подальшому було виведено з числа керівників відповідача 1.

У свою чергу, згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача 2, то засновником та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Авто Астра» також є ОСОБА_1 .

При цьому, юридична особа відповідача 2 була зареєстрована лише 16.09.24, номер запису в ЄДРПОУ 1011271020000005023, через 2 тижні після отримання відповідачем 1 від позивача вимоги щодо повернення безпідставно отриманого доходу за користування земельною ділянкою, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно за спірним договором.

Крім того, продаж зазначеного нерухомого майна за оспорюваним правочином вчинено за 87 320,00 грн. Разом з тим, частину того ж нерухомого майна (нежитлову будівлю літ. О площею 15,3 кв. м) за адресою: вул. Крива Бухта, 2, м. Запоріжжя, яке у 2019 році було трохи менше за площею (без урахування збільшення площі одного з об`єктів нерухомого майна), придбано відповідачем-1 05.04.19 за договором купівлі-продажу нерухомого майна за ціною 61 613,00 грн.

Наведене вище надає суду підстави для висновку про заниження ціни оспорюваного правочину відповідачами 1 та 2 в контексті порівняння співмірності предметів вищевказаних договорів, їх площ та їх ціни.

Судом також прийнято до уваги те, що ціна продажу нерухомого майна в обох вказаних договорах (у т.ч. оспорюваного) визначалась згідно з балансовою вартістю об`єктів, про що стверджує позивач та вказане не було спростовано жодним із відповідачів) що відчужуються, та яка відповідно до положень чинного законодавства України жодним чином не відображає реальну та ринкову вартість відчужуваного майна.

Враховуючи вищезазначене, дії ТОВ «Зерностройсервіс» (ТОВ «Оптторгскло») та ТОВ «Авто Астра» при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, зареєстрованого в реєстрі за № 2760, мають ознаки укладення фраудаторного правочину, оскільки договір вчинений сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування ТОВ «Зерностройсервіс» (ТОВ «Оптторгскло») своїх активів від звернення на них стягнення на користь Запорізької МР за зобов`язаннями щодо повернення безпідставно збережених коштів (вартість несплаченої орендної плати), завдання тим самим шкоди місцевому бюджету міста Запоріжжя (що під час триваючої збройної агресії з боку російської федерації є не припустимим через знаходження на території міста Запоріжжя значної кількості мешканців Запорізької області, які є внутрішньо переміщеними особами, які вимушено покинули свої домівки, де вони проживали, через тимчасову окупацію значної кількості у тому числі території Запорізької області, а також враховуючи відстань в кілька десятків кілометрів від лінії бойового зіткнення до міста Запоріжжя та необхідність наповнення місцевого бюджету м. Запоріжжя).

При цьому, у ТОВ «Зерностройсервіс» (ТОВ «Оптторгскло») інше нерухоме майно відсутнє, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.11.24.

Таким чином, відповідач 1 будучи боржником перед місцевим бюджетом у вигляді недоплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розуміючи необхідність погашення заборгованості після отримання відповідної вимоги, не маючи за собою зареєстрованого на праві власності іншого майна, відчужив на користь ТОВ «Авто Астра» належне йому на праві власності нерухоме майно, за рахунок вартості якого можливо було б погашення боргу.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що продавець за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, зареєстрованим в реєстрі за № 2760, діяв не добросовісно, оскільки був обізнаний про наявність боргу, з метою уникнення можливого звернення на нього стягнення на користь Запорізької міської ради за зобов`язанням до місцевого бюджету у вигляді несплаченої орендної плати.

У постанові від 28.11.19 у справі №910/8357/18 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (п. 68 постанови).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.19 у справі №910/8357/18, від 03.03.20 у справі №910/7976/17, від 03.03.20 у справі №904/7905/16, від 03.03.20 у справі №916/3600/15, від 26.05.20 у справі №922/3796/16, від 04.08.20 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.20 у справі №904/4262/17, від 22.04.21 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 07.09.22 у справі № 910/16579/20, від 10.05.23 у справі № 755/17944/23, від 14.08.24 у справі № 504/122/22).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, укладений між ТОВ Оптторгскло та ТОВ Авто Астра, зареєстрований в реєстрі за № 2760, є фраудаторним, оскільки він укладений на шкоду місцевого бюджету міста Запоріжжя та направлений на ухилення від обов`язку сплати боргу.

Критеріями, які Верховний Суд у постанові від 01.04.20 у справі № 182/2214/16-ц називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи тощо);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

У даному випадку судом визнається доведеними обставини відчуження відповідачем-1 майна відповідачу-2 за наявності заборгованості (відповідач-1 розумів, що має заборгованість за несплаченою орендною платою) за відсутності належних та достатніх доказів настання реальних наслідків за цим правочином (пов`язаність юридичних осіб). При цьому, у відповідача-1 відсутнє жодне майно, за рахунок якого можливо б було виконання зобов`язання перед місцевим бюджетом.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладений ТОВ Оптторгскло та ТОВ Авто Астра договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2760, підлягає визнанню недійсним, як фраудаторний договір.

Наведеним спростовуються доводи відповідачів, зокрема, відносно укладення оспорюваного договору з додержанням вимог законодавства та недоведеності позивачем порушення його прав і законних інтересів цим договором.

Щодо сплати відповідачем-1 77491,16 грн орендної плати на користь позивача згідно банківської квитанції від 22.01.25 суд зазначає, що заборгованість сплачена вже після звернення позивача до суду, значно пізніше ніж укладений договір. Тобто, на момент укладення договору відповідачі діяли недобросовісно та неправомірно, зловживаючи правом, з метою уникнення сплати боргу.

В рішенні Господарського суду Запорізької області від 05.02.25 у справі №908/2737/24 встановлено, що 22.01.25 відповідачем-1 сплачено 77 491,16 грн недоотриманої орендної плати за землю, що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією №0.0.4149539255.1 від 22.01.2025, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині закрито.

Водночас, погашення відповідачем-1 заборгованості не змінює суті допущених відповідачами зловживань/порушень при укладанні оспорюваного договору та не спростовує встановлених судом обставин його фраудаторності.

В даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідачі визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростували, доказів, які могли б свідчити про правомірність вчиненого ними правочину не надали.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відносно вжитих судом заходів забезпечення позову суд зазначає, що згідно ч.ч. 7, 8 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки платником судового збору за розгляд даного позову є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, судовий збір у сумі 2420,40 грн за подання позовної заяви та у сумі 1211,20 грн за подання заяви про забезпечення позову, на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідачів порівну на користь Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.24, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Оптторгскло (вул. Майдан Озерний, буд. 12, каб. 7, м. Дніпро, 49003; ідентифікаційний код 35842866) та товариством з обмеженою відповідальністю Авто Астра (вул. Журналістів, буд. 9Д, м. Дніпро 49051; ідентифікаційний код 45492853), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2760.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оптторгскло (вул. Майдан Озерний, буд. 12, каб. 7, м. Дніпро, 49003; ідентифікаційний код 35842866) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915) 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто Астра (вул. Журналістів, буд. 9Д, м. Дніпро 49051; ідентифікаційний код 45492853) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915) 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.04.2025.

Суддя В.Л. Корсун