Рішення від 25.03.2025 по справі 922/4801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025м. ХарківСправа № 922/4801/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171) про стягнення 1767214,04 грн. за участю представників:

позивача - Підлипенський Д.В.

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" про стягнення грошових коштів у сумі 1767214,04 грн., з яких: пеня у розмірі 1274365,50 грн., штраф у розмірі 492848,54 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором №2108000091 від 20.08.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/4801/23 скасовано. Справу №922/4801/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для нового розгляду справи №922/4801/23 визначено суддю Сальнікову Г.І., про що оформлено Протокол з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 прийнято справу №922/4801/23 до свого провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.12.2024 об 11:40.

15.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" зареєстровано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. №28796), в якому просить суд дозволити представнику відповідача брати участь у судовому засіданні у справі №922/4801/23, що призначено на 03.12.2024 року о 11:40, а також всіх інших судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (через сервіс EASYCON з використанням власних технічних засобів адвоката Максимова Миколи Ігоровича, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. №28796 від 15.11.2024) задоволено та призначено проведення підготовчого засідання на 03.12.2024 об 11:40 та всіх наступних судових засідань у приміщенні Господарського суду Харківської області у режимі відеоконференції.

25.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зареєстровано заяву про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції (вх. №29473), в якій просить суд надати можливість представнику позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" адвокату Підлипенському Денису Вадимовичу приймати участь у судовому засіданні по справі №922/4801/23, яке призначено на 03.12.2024 об 11:40 годині, та усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку із застосуванням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції (вх. №29473 від 25.11.2024) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 03.12.2024 об 11:40 та всіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

25.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №29540), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 відкладено підготовче засідання на 17.12.2024 о 13:45 на підставі статті 183, 232. 233 ГПК України.

03.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №30373), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

13.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано повідомлення про заміну представника (вх. №31427), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

17.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №31692, 31693), в якому просить суд визнати поважними причини неподання доказів із відзивом на позовну заяву, поновити відповідачу строк на подання (встановити додатковий строк) доказів та долучити до матеріалів справи докази.

10.01.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано повідомлення про заміну представника, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №661), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у зв`язку із необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, продовжено строк підготовчого засідання до 28.01.2025 та підготовче засідання відкладено на 28.01.2025 о 12:00 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

24.01.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву про заміну представника (вх. №24.01.2025), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

28.01.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано заяву про продовження строків підготовчого провадження та відкладення судового засідання (вх. №2337), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, у зв`язку із необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, продовжено строк підготовчого засідання до 11.02.2025 та підготовче засідання відкладено на 11.02.2025 об 11:30 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

11.02.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. №3744, №3749), в якому просить призначити судово-економічну експертизу, проведення експертизи доручити ННЦ "ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" із визначеним колом питань на вирішення експертизи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, враховуючи відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення заявленого клопотання про призначення судово-економічної експертизи, а також доведеності необхідності призначення у справі експертизи, у задоволенні клопотання відмовлено на підставі статті 99, 183, 232, 233 ГПК України. Також, враховуючи поважність причин пропуску відповідачем процесуального строку, клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів задоволено на підставі статті 119, 177, 183, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України, статтями 183, 232, 233 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2025 об 11:40.

28.02.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано повідомлення про заміну представника, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №5330), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про відкладення судового засідання (вх. №5554).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, з метою повного, всебічного розгляду справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, відкладено засідання на 18.03.2025 об 11:30 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.

14.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано повідомлення про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №6680), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, в задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено на підставі статті 201, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши надане судом вступне слово представників сторін, оголошено перерву в судовому засідання до 25.03.2025 о 10:40 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.

25.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано клопотання (вх. №7494), в якому повідомляє, що в судовому засіданні прийматиме участь представник позивача Підлипенський Денис Вадимович.

25.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №7510). Крім того, зареєстровано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №7511), в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 відсотків з огляду на позицію відповідача у справі (до 10 відсотків від заявленої позивачем суми).

Представник позивача у судове засідання в режимі відеоконференції з`явився, позовну заяву підтримав, проти задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відкладення розгляду справи заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився. Втім, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства, передбачених статтею 2 ГПК України, основною умовою для якого є неможливість вирішення господарського спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до частин 1, 3 якої, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

В силу наведених законодавчих положень, сторона у справі не позбавлена права особисто брати участь у судовому процесі або мати декілька представників з метою забезпечення представництва своїх інтересів у судовому засіданні. При цьому приймати участь в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду або в режимі відеоконференції. Відтак, неможливість забезпечення явки представника відповідача в чергове призначене судове засідання з огляду на наведені законодавчі положення не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р. та інші).

Враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом учасників справи відповідно до статті 42 ГПК України, а явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, беручи до уваги, що неявка представника відповідача в призначене судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, позиція відповідача щодо обставин справи та докази в обґрунтування заперечень проти позовних вимог містяться в матеріалах справи, судом надано учасникам справи вступне слово та заслухано їх пояснення в численних попередніх судових засіданнях, враховуючи заперечення повноважного представника позивача проти відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Також, матеріали справи свідчать, що судом проведено достатню кількість судових засідань та надано сторонам можливість висловити свою правову позицію по справі.

Згідно частини 1 статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті з урахуванням вказівок Верховного Суду під час нового розгляду справи, суд встановив наступне.

20.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (далі - відповідач, виконавець) було укладено договір №2108000091 (далі - договір)

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2023 року. В частині гарантійного зобов`язання договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1. договору).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Інші завершальні будівельні роботи (ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Пунктами 1.2., 1.3. договору передбачено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Згідно пункту 3.1. договору сторони погодили, що загальна вартість виконаних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить 8304000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1384000,00 грн. Ціна договору є твердою і не може змінюватись у ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 4.1 договору погоджено, що підрядник зобов`язується виконати роботи до 31.12.2022 р. з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Умовами пункту 4.2. договору передбачено, що строки виконаних робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно умов пункту 4.3. договору датою закінчення виконання підрядником робіт вважається їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовником.

Пунктом 4.4. договору сторони визначили, що місце виконання робіт: 1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5; 2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59; 3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А; 4) ГРС Коханівка - 64026, Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.

Згідно пункт 5.1. договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом із актом приймання виконаних робіт, підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітній період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість робіт в частині фактичного виконання робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання. При прийманні виконаних робіт замовник може витребувати сертифікат / паспорт на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що між сторонами було підписано додаток №1 до договору, Технічні, якісні та кількісні характеристики, додаток №2 до договору договірна ціна, додаток №3 до договору - графік виконання робіт.

Як зазначає позивач, відповідно до графіку виконання робіт терміни виконання робіт ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ становить - 31.12.2022 р. Тобто останнім днем виконання робіт є 31.12.2022 р.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, у встановлені строки роботи у повному обсязі виконані не були, а саме відповідачем станом на 31.12.2022 р. було виконано роботи на суму 1263306,62 грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: №1 (КБ-2в) від 30.11.2021 р. загальна вартість 246243,84 грн.; №2 (КБ-2в) від 30.11.2021 р. загальна вартість 347373,06 грн.; №3 (КБ-2в) від 30.12.2021 р. загальна вартість 209882,06 грн., №4 (КБ-2в) від 30.12.2021 р. загальна вартість 176119,01 грн., №5 (КБ-2в) від 30.12.2021 р. загальна вартість 26145,00 грн., №6 (КБ-2в) від 30.12.2021 р. загальна вартість 91318,68 грн., №7 (КБ-2в) від 18.02.2022 р. загальна вартість 45257,94 грн., №8 (КБ-2в) від 18.02.2022 р. загальна вартість 63502,43 грн., №9 (КБ-2в) від 18.02.2022 р. загальна вартість 57464,60 грн.

Вартість залишку невиконаних робіт за договором становить 7040693,38 грн., що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій, а саме пеню у сумі 1274365,50 грн. та штраф у розмірі 492848,54 грн.

18.09.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, в якій вимагав сплатити нараховані штраф та пеню.

10.10.2023 відповідачем надано відповідь на претензію, в якій відмовлено у сплаті нарахованих штрафу та пені з посиланням на розірвання договору та відсутності правових підстав для нарахування штрафних санкцій як відповідальності за невиконання умов договору.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому, консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи договір №2108000091 від 20.08.2021 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 2 статті 875 ЦК України унормовано, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Отже, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (Додаток №3) строки роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що відповідачем станом на 31.12.2022 частково виконано роботи за договором на суму 1263306,62 грн, що підтверджується актами приймання будівельних робіт, а саме: №1 (КБ-2в) від 30.11.2021 загальна вартість 246243,84 грн; №2 (КБ-2в) від 30.11.2021 загальна вартість 347373,06 грн; №3 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 209882,06 грн; №4 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 176119,01 грн; №5 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 26145,00 грн.; №6 (КБ-2в) від 30.12.2021 загальна вартість 91318,68 грн.; №7 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 45257,94 грн.; №8 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 63502,43 грн.; №9 (КБ-2в) від 18.02.2022 загальна вартість 57464,60 грн.

Разом з тим, матеріали справи також свідчать та не заперечується сторонами, що вартість залишку невиконаних робіт за договором становить 7040693,38 грн.

Водночас в обґрунтування заперечень проти позовних вимог представником відповідача у заявах по суті справи та наданих суду у судових засіданнях пояснень зазначено, що після початку військової агресії рф проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, починаючи із 05:30 год. 24.02.2022 супроводжувалося бомбардуванням, обстрілами та пересуванням колон військової техніки рф по території Харківської області, ведення господарської діяльності та належне виконання договірних зобов`язань було ускладнено, з огляду на наступні обставини:

- територія, на якій мали виконуватися роботи за договором, починаючи з 24.02.2022 відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 визначена як територія, де проводяться активні бойові дії (а саме Ізюмський, Лозівський та Красноградський райони Харківської області), що унеможливило виконання роботи на даній території. Наведене підтверджується також відповіддю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.03.2023 на запит відповідача;

- у зв`язку із неможливістю ведення господарської діяльності та веденням бойових дій у Харківській області, спираючись на статтю 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ відповідач був вимушений 24.03.2022 призупинити трудові відносини з усіма працівниками до відновлення можливості виконувати роботу. Таке призупинення було здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, що підтверджується відповідями Міністерства економіки України від 19.03.2023 р. та Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 р. на запит відповідача;

- мобілізація працівників відповідача до лав ЗСУ;

- офісне приміщення відповідача неодноразово перебувало під артилерійським обстрілом, про що було надано письмові докази;

- дохід відповідача за 2022 рік зменшився у 6 разів, а раніше прибуткове підприємство перестало таким бути.

Отже, відповідач зазначає, що останній з 24.02.2022 призупинив виконання робіт за договором про закупівлю №2108000091 від 20.08.2021. Вказує, що позивач листами від 05.03.2023 та 20.04.2022 самостійно визнав війну у якості обставини форс-мажору та запропонував призупинити виконання договірних зобов`язань.

Відповідач неодноразово звертався з усними повідомленнями про причини та підстави зупинення виконання робіт. Листом від 13.06.2022 з повідомленням про дострокове розірвання договору про закупівлю №2108000091 від 20.08.2021 по причині дії обставин форс-мажору; листом від 15.08.2022 з наданням відповідної інформації та копії листа Торгово-промислової палати. Крім того, 27.02.2023 відповідачем було отримало від Сумської Торгово-промислової палати довідку АН-14/1 про істотну зміну обставин, яка підтвердила, що після початку військової агресії російської федерації проти України ведення господарської діяльності та належне виконання договірних зобов`язань відповідачем було ускладнено і, враховуючи специфіку діяльності відповідача, сукупність обставин безпосередньо призвела до порушення можливості нормального провадження господарської діяльності, тому для відповідача відбулась істотна зміна обставин, яка знаходилась поза контролем сторін, та об`єктивно ускладнила можливість ведення господарської діяльності.

З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що відсутня вина відповідача у порушенні строків виконання договірного зобов`язання та існували об`єктивні обставини, які значним чином ускладнили його виконання. У зв`язку із чим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір штрафних санкцій до 0,0 грн.

Позивачем у викладених заявах по суті справи та наданих суду у судових засіданнях пояснень зазначено, що граничний термін виконання робіт - ремонту будівель і споруд виробничого призначення ГРС Шебелинського проммайданчика та Первомайського проммайданчика Харківського ЛВУМГ до 31.12.2022, що визначено сторонами у додатку 3 до договору. Проте, станом на 31.12.2022, підрядником виконано лише частину робіт та надано відповідні акти на суму 1263306,62 грн. Вартість залишку невиконаних робіт (прострочено виконання) по договору становить 7040693,38 грн., а тому є очевидним факт порушення відповідачем умов договору, що є підставою для нарахування і стягнення передбачених договором штрафних санкцій.

Також позивач зазначає, що обґрунтовуючи власну позицію щодо відсутності підстав для нарахування і стягнення позивачем договірних санкцій на підставі пункту 10.2. договору, сторона відповідача покликається до статей 617 ЦК України, 218 ГК України та стверджує про настання для неї обставин непереборної сили. Відповідач зазначає про те, що листом від 13.06.2022 підрядник звертався до замовника із повідомленням про дострокове розірвання договору з підстав дії обставин форс-мажору. Проте, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку із війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Проте, відповідач не сповіщав у визначеному договором порядку замовника про настання для нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють належне виконання підрядником договору та не надавав відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, у зв`язку із чим, в силу пункту 8.3. договору відсутні підстави для застосування ними пунктів 8.1. та/або 8.5. договору. Зауважує, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 за вже сформованою і сталою практикою Верховного Суду є недостатнім для покликання до обставин непереборної сили як підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Довідка АН-14/1 від 27.02.2023 про істотну зміну обставин, на яку послався але не надав представник відповідача, не є безумовною правовою підставою для розірвання договору чи звільнення підрядника від відповідальності за його невиконання. Посилання стороною відповідача на обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності є безпідставним та таким, що суперечать умовам договору.

Суд зазначає, що відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 8.1. договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту.

Пунктом 8.2. договору погоджено, що сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили у письмовій формі; повідомлення про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово промислової палати (далі - ТПП) України.

Умовами пункту 8.3. договору погоджено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату ТПП України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 8.4. договору при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Згідно пункту 8.5. договору якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомити про це іншу сторону, не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати такого розірвання.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Таким чином, сторони відповідно до умов пункту 8.2. договору визначили, що належним доказом існування обставин непереборної сили та строку їх дії є саме сертифікат ТПП України, а повідомлення про форс-мажор має бути здійснене письмово протягом 10 днів з моменту настання відповідних обставин.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Згідно пункту 8.5. договору якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомити про це іншу сторону, не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати такого розірвання.

З огляду на викладене, ключовим при визначенні того, чи є договір розірваним, є те, чи виконав відповідач умови договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин та строку їх дії.

У даному разі обставини справи свідчать, що у березні 2022 р. відповідач повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють продовження виконання робіт та про те, що виконання робіт зупинено.

Матеріали справи свідчать, що 13.06.2022 ТОВ "БК "Еталон" направило ТОВ "Оператор ГТС" повідомлення про розірвання договору з 29.06.2022 на підставі п.8.5 договору. Натомість ТОВ "Оператор ГТС" не визнало наявність обставин, з якими договір пов`язує право сторін на одностороннє розірвання договору.

ТОВ "БК "Еталон" повторно направило лист/повідомлення від 15.08.2022 про розірвання договору, з яким ТОВ "Оператор ГТС" також не погодилося. Втім, до цього листа ТОВ "БК "Еталон" додало лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При цьому матеріали справи свідчать, що про надання саме листа ТПП України як додатку до листа-повідомлення від 15.08.2022 про розірвання договору зазначає і сам ТОВ "БК "Еталон".

Вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Позиція Верховного Суду про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може прирівнюватися до сертифіката ТПП України про наявність у конкретного суб`єкта форс-мажорних обставин, є сталою та послідовною.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі №925/1238/22 дійшов висновку про те, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема, ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, слід дійти висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Натомість у даному разі суд зауважує, що надання відповідачем саме листа ТПП з метою підтвердження виникнення форс-мажорних обставин не передбачено умовами ані пункту 8.2, ані пункту 8.5. договору, а тому відповідач не дотримався як строку повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, так і не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду також на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України".

Відтак, відповідачем не дотримано погоджених з позивачем умов договору щодо його розірвання в одностронньому порядку, а тому договір №2108000091 від 20.08.2021 між сторонами не було розірвано.

В контексті наведеного, суд зазначає, що визнання позивачем у листуванні з відповідачем факту настання обставин непереборної сили не звільняє іншу сторону договору від обов`язку дотримання умов договору щодо способу повідомлення про настання форс-мажорних обставин та підтвердження їх наявності та строку дії.

Матеріали справи свідчать, що, дійсно, ТОВ "Оператор ГТС", зокрема, у листі від 20.04.2022 вказувало про настання з 24.02.2024 обставин непереборної сили. Втім, ТОВ "Оператор ГТС" у цих листах не висловлювало свою згоду на розірвання договору, а пропонувало відтермінувати його виконання до скасування воєнного стану. Крім того, з обставин справи не вбачається, що ТОВ "Оператор ГТС" погоджувалося із розірванням договору в односторонньому порядку.

Щодо посилань відповідача на те, що 27.02.2023 останнім отримано від Сумської ТПП довідку АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship), суд зазначає наступне.

Непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Стаття 652 ЦК України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання (подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

ТОВ "БК "Еталон" у відзиві на позовну заяву зазначило, що лише 27.02.2023 воно отримало довідку Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship), яка підтвердила, що після початку військової агресії російської федерації проти України ведення господарської діяльності та належне виконання договірних зобов`язань було ускладнено і, враховуючи специфіку діяльності товариства, сукупність вищезазначених обставин безпосередньо призвела до порушення можливості нормального провадження господарської діяльності, тому для ТОВ "БК "Еталон" відбулась істотна зміна обставин, яка знаходилась поза контролем сторін, та об`єктивно ускладнила можливість ведення господарської діяльності. Це, на думку ТОВ "БК "Еталон", свідчить про те, що відсутня його вина у порушенні строків виконання договірного зобов`язання та існування об`єктивних обставин, які значним чином ускладнили його виконання.

Однак, як зазначено вище, форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями. Тому, довідка Сумської ТПП АН-14/1 про істотну зміну обставин (hardship) не може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин у ТОВ "БК "Еталон" та не є безумовною правовою підставою для розірвання договору.

Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з пунктом 10.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 10.2. договору погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку пені у розмірі 1274365,50 грн. та штрафу у розмірі 492848,54 грн., суд зазначає, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1274365,50 грн. та штрафу у розмірі 492848,54 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас матеріали справи свідчать, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, про що суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення штрафних санкцій, і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у cправі №904/872/24).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Загалом зміст цих принципів полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція Верховного Суду у постанові від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Однак наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка з огляду на обставини справи перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та слугує джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій зазначено, що станом на 24.02.2022 відповідачем за договором виконано роботи, що підтверджується долученими разом із позовом актами. Виконаний об`єм робіт повністю відповідає запланованому темпу та графіку.

Крім того, відповідач звертає увагу, що територія, на якій мали виконуватися роботи за договором, починаючи з 24.02.2022 відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 визначена як територія, де проводяться активні бойові дії (а саме Ізюмський, Лозівський та Красноградський райони Харківської області), що унеможливило виконання роботи на даній території. Наведене підтверджується також відповіддю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.03.2023 на запит відповідача.

Вказано, що у зв`язку із неможливістю ведення господарської діяльності та веденням бойових дій у Харківській області, спираючись на статтю 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ відповідач був вимушений 24.03.2022 призупинити трудові відносини з усіма працівниками до відновлення можливості виконувати роботу. Таке призупинення було здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, що підтверджується відповідями Міністерства економіки України від 19.03.2023 та Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 р. на запит відповідача. Крім того, звертає увагу на мобілізацію працівників відповідача до лав ЗСУ. Вказує, що офісне приміщення відповідача неодноразово перебувало під артилерійським обстрілом, про що було надано письмові докази. Дохід відповідача за 2022 рік зменшився у 6 разів, а раніше прибуткове підприємство перестало таким бути.

Заперечуючи проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій позивач, зокрема, зазначає, що штрафні санкції є співмірними (адекватними) з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв`язку з чим правові підстави для застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України відсутні. Як вбачається із позовної заяви та підтверджується матеріалами справи відповідачем виконано лише частину робіт за договором, у зв`язку із чим позивач вимушений шукати шляхи завершення робіт та нести додаткові витрати на збереження майна, яке підлягало ремонту і на залучення нового підрядника. Щодо доводів відповідача про введення воєнного стану в Україні та віднесення низки громад Харківської області до зони ведення активних бойових та/або потенційного ведення активних бойових дій зазначає, що зазначені обставини не є автоматичною підставою для невиконання відповідачем зобов`язання та звільнення сторони від відповідальності.

Згідно бухгалтерської довідки станом на 01.12.2023 заборгованість перед Оператором ГТС замовників послуг по договорам транспортування природного газу з оплати по щодобових негативних небалансів за період з 01.01.2020 по 30.11.2023 складає 38669632051,46 грн., та за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 30.11.2023 складає 561474517,13 грн. Згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 р. збиток ТОВ "Оператор ГТС України" становить 6371238 грн.

Таким чином, позивач резюмує, що враховуючи наведене та принцип рівності сторін, який вимагає "справедливого балансу інтересів між сторонами", не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

У даному разі суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.

Загальновідомо, що з початком введення в Україні воєнного стану Харківська територіальна громада, на території якої розташован відповідач з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій, а саме місто Харків з перших днів прийняло на себе удар збройної агресії та зазнає збройну агресію до цього часу.

Відповідні обставини, в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти, що знаходяться на території Харківської міської територіальної громади із центром у м. Харків, зазнали на собі влив від військової агресії, що викликане припиненням діяльності багатьох із них, порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами. Також, це порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення. Це руйнація виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення тощо.

Як вбачається із умов пункту 4.4. договору, місце виконання робіт за договором є: 1) ГРС Асіївка - 64260, Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада. Комплекс будівель та споруд № 5; 2) ГРС Михайлівка - 64143, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка, вул. Первомайська, 59; 3) ГРС Сахновщина - 64501, Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 70-А; 4) ГРС Коханівка - 64026, Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка, вул. Перемоги, буд. 2-а.

Водночас згідно наказу №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, із подальшими змінами якими затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територія на якій відповідно до умов договору відповідачем повинні були виконуватись роботи, були включені до переліку зон які знаходились в окупації або потенційних бойових дій, а саме:

1) Харківська обл., Ізюмський р-н., Асіївська с/рада - с. Асіївка Балаклійської міської територіальної громади - з 24.02.2022 року . Відповідно до змін внесених наказом № 197 від 11.07.2023 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій с. Асіївка Балаклійської міської територіальної громади виключено з переліку, та зазначено - Балаклійська міська територіальна громада за винятком м. Балаклія, с. Бригадирівка, с. Вовчий Яр, с. Волохів Яр, с. Калинівка, с. Степок, с. Таранушине, с. Яковенкове з 11.09.2022 р.

2) Харківська обл., Лозівський р-н., с. Михайлівка - вся територія Лозівського району з 24.02.2022 р.

3) Харківська обл., Красноградський р-н., смт. Сахновщина - вся територія Красноградського району - з 24.02.2022 року, та дата припинення можливості бойових дій - 09.06.2023 року;

4) Харкіська обл., Красноградський р-н., с. Коханівка - вся територія Красноградського району - з 24.02.2022 року, та дата припинення можливості бойових дій - 09.06.2023 р.

При цьому загальновідомо, що до складу Красноградського району входять 220 населених пунктів, які об`єднані у 6 територіальних громад: Красноградська міська, Зачепилівська, Кегичівська, Сахновщинська селищні та Наталинська і Старовірівська сільські територіальні громади.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу ТОВ "БТК "Еталон" про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ "БТК "Еталон" №22 від 24.03.2022 наказано призупинити дію трудових договорів всіх працівників ТОВ "БТК "Еталон" з 24 березня 2022 р. до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше ніж в 7-денний строк з дня припинення або скасування воєнного стану на території України у зв`язку з агресією Російської Федерації. Забезпечити збереження робочих місць працівників без збереження і виплати заробітної плати. Призупинення було здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, що підтверджується відповідями Міністерства економіки України від 19.03.2023 р. та Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 р. на запит відповідача.

Згідно заяв свідка в порядку статті 88 ГПК України за №959 від 28.06.2023 та №960 від 28.06.2023 директором та бухгалтером ТОВ "БТК "Еталон" повідомлено, що після початку війни підприємство втратило змогу виконувати зобов`язання у зоні активних бойових дій, а також через те, що провідні фахівці компанії евакуювалися або були призвані до лав ЗС України. Після війни у ТОВ "БТК "Еталон" виникли значні фінансові та ресурсні проблеми, а саме: активні бойові дії в м. Харкові та області призвели до того, що зі співробітниками було призупинено дію трудових договорів, більшість постачальників товар та послуг, продукція яких необхідна для виконання взятих на себе зобов`язань по договору припинили свою діяльність, що призвело до труднощів у господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Ці обставини безпосередньо призвели до затримки у виконанні договору про закупівлю №2108000091 від 20.08.2021.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається залучення працівників ТОВ "БТК "Еталон" до лав Збройних Сил України та проходженнями ними військової служби та докази фінансової звітності відповідача (а.с. 15, 18-20, 102, 152, 215-222, т.с. II).

В контексті розгляду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд також приймає до уваги, що ТОВ "Оператор ГТС" у листі від 20.04.2022 зазначено, що "враховуючи військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 5 год. 30 хв. 24.02.2022 станом на 30 діб, відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (за змінами) та настання з 24.02.2024 обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання Товариством зобов`язань, про що було зазначено в листі ТОВ "Оператор ГТС" від 05.03.2022 №ТОВВИХ-22-2648, пропонуємо відтермінувати виконання зазначеного договору до скасування воєнного стану".

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

З матеріалів справи убачається, що на виконання погоджених умов пункту 1.1., 5.1. договору №2108000091 від 20.08.2021 відповідач послідовно, системно та без затримок у часі виконував договірні зобов`язання перед позивачем, про що свідчать оформлені та підписані між сторонами без будь-яких зауважень 9 актів приймання виконаних будівельних робіт. При цьому останні акти виконаних робіт №7, 8, 9 від 18.02.2022 було підписано між сторонами перед початком вище вказаних подій, що почалися з 24.02.2022.

Наведене вище свідчить про те, що відповідач не уникав виконання договірних зобов`язань перед позивачем, належно їх виконував та свідомо бажав дотриматись засад добросовісності, розумності та справедливості, що окреслені частиною 3 статті 509 ЦК України під час їх виконання.

З огляду на вказане, враховуючи проміжок часу з дати укладення договору та дати початку введення воєнного стану в України, а також встановлені судом інші обставини справи у своїй сукупності, твердження позивача про те, що відповідачем виконано лише незначну частину будівельних робіт в контексті вирішення питання про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відхиляються судом як необґрунтовані.

Крім того, твердження позивача про те, що виконаний відповідачем обсяг робіт змусив позивача шукати шляхи завершення робіт та нести додаткові витрати на збереження майна, яке підлягало ремонту і на залучення нового підрядника судом відхиляються як безпідставні, оскільки не знаходять документального підтвердження в розумінні вимог статті 74, 76, 77, 80 ГПК України та змістовно суперечать наявному в матеріалах справи листу позивача №ТОВВИХ-22-3992 від 20.04.2022, в якому позивач пропонував відтермінувати виконання спірного договору та зазначав, що у разі готовності підрядної організації виконати повний комплекс робіт передбачений договором, відповідачу повідомити про це окремим листом з наданням детального графіку виконання робіт на об`єкті.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, характер спірних правовідносин, поведінку відповідача під час виконання договірних зобов`язань в силу наведених вище обставин, а також вжиття відповідачем заходів комунікації з позивачем після настання відповідних обставин щодо виконання умов договору шляхом численного листування, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач діяв добросовісно, не ухилявся від виконання зобов`язань та намагався узгодити з позивачем вирішення всіх спірних питань, які виникли з 24.02.2022 р.

Крім того, суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 та зазначає, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання надмірного стягнення з боржника коштів, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Також, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 про те, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Однак у даному разі матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок часткового порушення строків виконання зобов`язань в контексті обставин справи, відповідачем було заподіяно позивачу збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу та пені.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 по справі №917/991/22 виснував, що встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Зазначене свідчитиме про дотримання справедливого балансу інтересів сторін, не призведе до порушення засад розумності, справедливості та добросовісності, не стане для відповідача надмірним та несправедливим фінансовим тягарем. Відтак, необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу у даному разі не може свідчити про нівелювання мети існування наведеної штрафної санкції як відповідальності за прострочення виконання договірного зобов`язання.

Водночас викладене представником відповідача у відзиві на позовну заяву (вх. №35888 від 28.12.2023) клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 0,00 грн., а також визначений у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №7511 від 25.03.2025) зменшений розмір штрафних санкцій на 90% (до 10% від заявленої позивачем суми) є безпідставним, оскільки законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не фактично звільняти боржника від її сплати, оскільки в такому разі нівелюється сутнісний зміст штрафних санкцій по відношенню до боржника.

При цьому суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 про те, що зменшення штрафних санкцій судами попередніх інстанцій на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Водночас суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 30.03.2021 у справі №902/538/18, який звернув увагу, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості суд, в тому числі і з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки до її розумного та справедливого розміру.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань в силу встановлених судом обставин справи, одночасне застосування до відповідача різних видів штрафних санкцій, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті часткового порушення відповідачем строків виконання робіт, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язань, суд вбачає наявність виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір штрафу та пені на 50%, який підлягає стягненню, а саме штрафу у розмірі 246424,27 грн. та пені у розмірі 637182,75 грн. В задоволенні решти заявленого до стягнення розміру пені та штрафу суд вважає за необхідне відмовити.

Суд констатує, що присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є цілком адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи під час нового розгляду справи з урахуванням вказівок Верховного Суду згідно частини 1 статті 316 ГПК України, суд дав відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому та процесуальному сенсах. Разом з тим, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, суд враховує, що у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Також, відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, за результатами нового розгляду справи суд вирішує питання розподілу судових витрат зі сплати позивачем судового збору за звернення з позовною заявою до суду у розмірі 26508,21 грн. згідно платіжної інструкції №197213 від 09.11.2023, за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 31809,86 грн. згідно платіжної інструкції №244177 від 17.04.2024, за звернення з касаційною скаргою у розмірі 42413,14 грн. згідно платіжної інструкції №268227 від 05.07.2024 та покладає зазначені витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "Еталон" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 42796803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) штраф у розмірі 246424,27 грн., пеню у розмірі 637182,75 грн., витрати зі сплати судового збору за позовну заяву у розмірі 26508,21 грн., витрати зі сплати судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 31809,86 грн. та витрати зі сплати судового збору за касаційну скаргу у розмірі 42413,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решети позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "04" квітня 2025 р.

Суддя Г.І. Сальнікова