Рішення

від 25.03.2025 по справі 922/3185/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025м. ХарківСправа № 922/3185/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", вул. В. Вєсіча, б. 1, смт. Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63523 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9 за участю Харківської обласної прокуратури, вул. Б. Хмельницького, 4 м. Харків, 61001 до Акціонерного товариства "Харківобленерго", вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037 3-і особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації, 63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 120 Новопокровська селищна рада Чугуївського району Харківської області, 63523, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище міського типу Новопокровка, вул. Дворянська, буд. 9 провитребування із чужого незаконного володіння майназа участю представників сторін:

позивача: Чуб С.В.;

відповідача: Верещагін Є.В., Шульга Н.В.;

прокурора: Домашина Є.О.;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України: не з`явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації: не з`явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новопокровську селищну раду Чугуївського району Харківської області: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року позовну заяву Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (вх. № 3185/24) залишено без руху. Встановлено Державному підприємству "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

20.09.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 23806/24) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30 жовтня 2024 року о 13:00.

30.10.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 27300) у якій останній, просить суд, визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 922/3185/24 та надати можливість участі у судовому засіданні, у разі його проведення, призначеному на "30" жовтня 2024 року о 13 год. 00 хв. у справі № 922/3185/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

31.10.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27453/24), у якому останній, зокрема зазначає, що згідно з частиною 1 статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування. Пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року передбачено, що згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Тому, на думку відповідача, спірними є питання незаконності відчуження майна та недобросовісності покупця. Власник може витребувати належне йому майно тільки від особи, яка заволоділа ним незаконно та без відповідної правової підстави, тобто в недобросовісного набувача. Отже, потрібно врахувати такі умови: відсутність правочину, укладеного між позивачем та відповідачем (володільцем майна); відсутність судових спорів, предметом розгляду яких є оскарження титулу власника позивача; необхідність доведення позивачем наявності титулу власника майна; необхідність доведення позивачем вибуття майна із власності поза його волею; необхідність доведення позивачем володіння відповідачем майном; необхідність доведення позивачем недобросовісності (обізнаності) відповідача про незаконність володіння майном; необхідність постійного моніторингу позивачем за поточним власником майна, що є предметом витребування, а також своєчасне ініціювання питання щодо заміни належного відповідача; майно, що є предметом витребування, повинно відповідати індивідуальним ознакам, якими воно було наділене в період володіння позивачем. Таким чином, на думку відповідача, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19). В постанові Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 291/86/20 зазначено - що вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна.

Щодо відсутності у позивача права власності на ПС 110/10 кВ Новопокровка відповідач зокрема зазначає, що позивач, як підставою виникнення права власності на ПС 110/10 кВ Новопокровка, вважає її будівництво та введення в експлуатацію, та посилається на складені у 1987-1988 роках акти приймання в експлуатацію державною приймальною комісією пускових комплексів апелянта у смт. Новопокровка, Чугуївського району Харківської області та комплекс згідно з експлікацією проектуючих будівель та споруд. Проте, у жодному із перелічених позивачем актів Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом І-ІІІ пускових комплексів комбінату хлібопродуктів в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області не зазначається про введення в експлуатацію ПС 110/10 кВ. Проте, такі акти не свідчать про наявність права власності позивача на ПС 110/10 кВ. Також, відповідач посилається на копію акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передаточного фінансового плану яким позивач передав відповідачу на баланс спір ген нерухоме майно.

Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано і жодного іншого доказу володіння вказаною ПС та одноповерховою будівлею, як то: її обслуговування та ремонт, сплата земельного податку чи інших обов`язкових платежів тощо. На думку відповідача, є необґрунтовані доводи позивача, що трансформаторна підстанція не має ознак нерухомого майна, оскільки за твердженнями останнього із посиланням на Постанови КМУ № 690 від 07.07.2021 Про затвердження Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, до Наказу ФДМ України № 461 від 15.03.2006 Про затвердження Класифікатора державного майна трансформаторні підстанції відносяться до нерухомого майна, а право на будівлю ОПК на ПС 110/10 відповідно до статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає державній реєстрації. Також, за твердженнями відповідача, ПС 110/10 не є складовою частиною цілісного майнового комплексу позивача, оскільки згідно з Інформацією щодо ЦМК цілісний майновий комплекс ДП "НКХП" розташований за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. ім. Віктора Вєсіча, 1 та містить у собі перелік його складових частин, серед якого зазначена лише одна трансформаторна підстанція з описом "Ц" без наведення даних площі будівлі, матеріалів стін, що вже саме по собі свідчить про те, що вказаний об`єкт не є будівлею, а є лише спорудою.

Крім того з аналізу складеного позивачем та погодженого відповідачем Акту погодження меж, що є невід`ємною частиною землевпорядної документації на земельну ділянку під цілісним майновим комплексом позивача, вбачається що об`єктом під літерою "Ц" є зовсім інша комплектна трансформаторна підстанція (КТП) 10/0,4 кВ, що розташована в іншому місці на території земельної ділянки позивача. За твердженнями відповідача, земельна ділянка під ПС 110/10 позивачу не відводилася, а навпаки зазначено на її місці розташування суміжного землекористувача АТ "Харківобленерго". У зв`язку із чим, ПС 110/10 кВ не є складовою частиною цілісного майнового комплексу позивача, як не є "приналежністю основної речі" та не належить йому, а наведені ним обставини не відповідають дійсності. При цьому, право ж на земельну ділянку під ПС 110/10 згідно з актом погодження меж належить суміжному землекористувачу з межею від "А" до "Б", а саме відповідача, із накладанням на земельну ділянку позивача обмежень у її використанні в межах охоронної зони ПС 110/10 кВ, а підписання керівником позивача такого акту погодження меж свідчить про його згоду та освіченість щодо відсутності у нього права власності/володіння вказаною ПС 110/10 і землею під нею та відповідно наявністю такого права у АТ "Харківобленерго". Зазначене ще раз цілком доводить те, що ПС 110/10 кВ не є складовою частиною цілісного майнового комплексу позивача та не належить йому.

Також, відповідач зазначає, що позивач весь час з 1996 погоджувався з належністю ПС 110/10 кВ позивачу, що неодноразово підтверджував своїми підписами на цілому ряді документів, зокрема: акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності від 26.12.1996 року, що є додатком до договору постачання; акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності від 12.01.1999 року, що є додатком до договору на користування електроенергією від 28.07.1999 року № 74; акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності від 01.01.2019 року, що є додатком до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії); Актом погодження меж від 20.07.2017 року. З наведеного вбачається, що весь цей час був відсутній спір про право на вказану ПС 110/10. На думку відповідача, ще одним доказом на підтвердження належності саме відповідачу ПС 110/10 є наявність у відповідача оригіналу паспорту ОГК.468.059.ПС виробника на ПС 110/10, яка була випущена в червні 1986 заводський № 12-86/1425.

Відповідно, із урахуванням всіх наданих відповідачем доказів в сукупності, вбачається, що з того часу і до сьогодні, позивач не є власником, та не має жодного права на ПС 110/10 кВ, у тому числі і на окрему її будівлю, право власності на яку визнавалося за набувальною давністю за відповідачем у справі № 5023/3214/11, що є підставою для відмови у позові у даній справі. Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11, яким за відповідачем визнано право власності на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв.№ 00506791/02) набуло законної сили, не скасовано і є обов`язковим. Таким чином, відсутність у позивача права власності на ПС 110/10 кВ встановлена рішенням суду та не потребує доказуванню, а позивачем не доведено, що АТ Харківобленерго володіє трансформаторною підстанцією ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200. незаконно, без відповідної правової підстави, та просить суд, застосувати позовну давність у справі за позовом Державного підприємства Новопокровський комбінат хлібопродуктів. Відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року у зв`язку із тим, що внаслідок ворожого обстрілу 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 30.10.2024 о(б) 13:00 за вказаною справою не відбулось, судом було знято з розгляду справу № 922/3185/24. Призначено підготовче засідання у справі на "13" листопада 2024 р. о(б) 13:00 год. Задоволено заяву (вх. № 27300 від 30.10.2024 року) відповідача. Поновлено відповідачу строк на подання даної заяви. Підготовче засідання призначене на 13.11.2024 року о(б) 13:00 год. Ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.11.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи (вх. № 28622/24).

27.11.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 29828/24) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги.

27.11.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло заперечення на клопотання (вх. № 29859/24).

Ухвалою суду від 27.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18 грудня 2024 року о(б) 11:20 год. Явку учасників справи у підготовче засідання визнано обов`язковою.

18.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 31809/24) у якому останній, просить суд, витребувати у Акціонерного товариства "Харківобленерго" оригінал наданого ним акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передавального фінансового плану.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом клопотання позивача (вх. № 29828 від 27.11.2024 року) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - задоволено.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України. Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, строк на подачу пояснень протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання позовної заяви (із доказами направлення їх учасникам справи, опис вкладення у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Зобов`язано позивача у триденний строк з дня оголошення даної ухвали направити на адресу 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України копію позовної заяви та доданих до неї документів (із описом вкладення у цінний лист або через використання електронного кабінету у ЄСІТС), та надати такі докази до суду.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом із врахуванням залучення до участі у справі 3-ї особи, та встановлення строку для надання 3-ю особою пояснень, судом задля забезпечення прав сторін на належний розгляд справи у підготовчому засіданні, продовжено строк підготовчого засідання у справі на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та здійснити розгляд справи впродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено вирішення клопотання відповідача про витребування доказів до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15 січня 2024 року о(б) 13:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 18.12.2024 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

20.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 32041/24) про доручення до матеріалів справи доказів направляється копія позовної заяви з додатками Фонду державного майна України.

08.01.2025 року від прокуратури через канцелярію суду надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 442/25).

10.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на заяву (вх. № 641/25).

13.01.2025 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 781/25).

14.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшла відповідь на пояснення 3-ї особи (вх. № 870/25).

15.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 1009/25).

15.01.2025 року від прокуратури через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1014/25) про вступ у справі.

15.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1042/25), у якому останній просить суд, долучити до матеріалів справи № 922/3185/24 акт робочої комісії закінченого будівництва понижувальної КТПБ 110/10

Ухвалою суду від 15.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено усне клопотання відповідача про поновлення строку, та клопотання позивача про поновлення строку, поновлено строк, та долучено відповідні документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.01.2025 року задоволено клопотання Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (вх. № 31809 від 18.12.2024 року). Витребувано у Акціонерного товариства "Харківобленерго" оригінал наданого ним акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передавального фінансового плану. Встановлено Акціонерному товариству "Харківобленерго" строк на подання вищезазначених оригіналів документів до 22.01.2025 року до 11:00 год. Відкладено розгляд справи на 22.01.2025 року о(б) 14:15 год

Ухвалою суду від 15.01.2025 року судом, виправлено описку допущену судом при оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду від 15.01.2025 року у справі № 922/3185/24, а саме вважати вірним "Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.".

Ухвалою суду від 15.01.2025 року, клопотання Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (вх. № 31809 від 18.12.2024 року) задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства "Харківобленерго" оригінал наданого ним акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передавального фінансового плану. Встановлено Акціонерному товариству "Харківобленерго" строк на подання вищезазначених оригіналів документів до 21.01.2025 року о(б) 11:00 год. Відкладено розгляд справи на "22" січня 2024 р. о(б) 14:15 год.

20.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на клопотання (вх. № 1487/25).

20.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1536/25) у якому останній, просить суд, визнати поважними причини неможливості надання оригіналів витребуваних ухвалою документів у строк до 21.01.2025 року о(б) 11:00 год. Продовжити встановлений судом строк на подання оригіналів акту прийомупередачі від 16.12.1996 року та передавального фінансового плану до 03.02.2025 року.

22.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про доручення документів (вх. № 1774/25).

22.01.2025 року через канцелярію суду надійшло клопотання про доручення документів (вх. № 1775/25).

Ухвалою суду від 22.01.2025 року задоволено клопотання прокурора про вступ у справу.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом частково задоволено клопотання відповідача про продовження строку на надання до суду витребуваних документів. Продовжено відповідачу строк для надання документів до 28.01.2025 року до 15:00 год.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29 січня 2024 року о(б) 13:00 год.

23.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1925/25).

28.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 2418/25) у яких останній, зокрема зазначив, що службовою запискою від 28.01.2025 року № 53В/03-44 заступника директора технічного по високовольтним електричним мережам повідомлено, що під час пошуку документів у службовому приміщенні Есхарівської групи підстанцій Харківського високовольтного району електричних мереж, яка розташована у сел. Есхар Чугуївського району Харківської області, де вони зберігалися, внаслідок минулої аварії системи опалення, пов`язаної з пошкодженням будівлі через обстріл російської федерацією під час дії воєнного стану, приміщення було залито гарячою водою. Внаслідок цього значна кількість документів була ушкоджена з втратою їх змістовності. При розборі залишків документів встановлено, що запитуваний оригінал акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передаточний фінансовий план станом на сьогодні є втраченим. Проте з сукупності: наявних доказів; встановлених ними та рішеннями судів у інших справах обставинами; відсутністю наданих позивачем доказів виконання ним визначених законодавством обов`язкових вимог, пов`язаних з володінням трансформаторною підстанцією передача ПС 110/10 Новопокровка від позивача до відповідача все ж таки відбулася 16.12.1996 року.

28.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2429/25).

29.01.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2528/25).

29.01.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2534/25).

29.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2537/25).

29.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2540/25) про призначення експертизи.

29.01.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2601/25).

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у клопотанні прокурора про продовження строку розгляду справи, оскільки судом вже було продовжено строк розгляду, та відповідно підготовче засідання у справі здійснюється на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та розгляд справи здійснюється впродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання про поновлення процесуального строку, та долучення відповідних документів до матеріалів справи для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації»; Новопокровську селищну раду Чугуївського району Харківської області. Встановлено третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, строк на подачу пояснень протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання позовної заяви (із доказами направлення їх учасникам справи, опис вкладення у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Зобов`язано позивача у триденний строк направити на адресу 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Новопокровській селищній раді Чугуївського району Харківської області копію позовної заяви та доданих до неї документів (із описом вкладення у цінний лист або через використання електронного кабінету у ЄСІТС), та надати такі докази до суду.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, та запропоновано надати пояснення щодо направлення адвокатського запиту.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 29.01.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом із врахуванням залучення до участі у справі 3-х осіб, та встановлення строку для надання 3-ім особам пояснень, судом задля забезпечення прав сторін на належний розгляд справи у підготовчому засіданні оголошено перерву до 31 січня 2024 року о(б) 12:00 год.

31.01.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2727/25).

31.01.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на клопотання (вх. № 2728/25).

31.01.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення з окремого питання (вх. № 2729/25).

31.01.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання про доручення доказів (вх. № 2736/25).

31.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 2749/25).

31.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення (вх. № 2751/25).

31.01.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2753/25).

Ухвалою суду від 31.01.2025 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання прокурора Вх.№2727/25 від 29.01.2025 року, та продовжено строк на подання доказів та долучено клопотання вх. № 2729/25 від 31.01.2025 року.

У підготовчому засіданні 31.01.2025 року, позивачем заявлено усне клопотання про повернення заяви Вх.№2751/25 від 31.01.2025 року про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено усне клопотання позивача про повернення заяви про забезпечення позову, та повернуто позивачу подану до суду 31.01.2025 року заяву вх.№2751/25 від 31.01.2025 року про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено клопотання прокурора про долучення доказів Вх.№2736/25 від 31.01.2025 року.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи клопотання Вх.№2749/25 від 31.01.2025 року.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом у зв`язку із оголошенням станом на час розгляду справи у місті Харкові повітряної тривоги, судом оголошено перерву 05 лютого 2025 року о(б) 12:30 год.

04.02.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 3094/25).

05.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3211/25).

05.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 3215/25).

05.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 3217/25).

05.02.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів (вх. № 3232/25).

05.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3245/25), у якому останній, просить суд, визнати поважними причини неподання прокурором доказів під час підготовчого провадження. Прошу встановити прокурору додатковий строк для надання доказів, а саме, відповідей на запити прокурора, спрямовані в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, до Фонду державного майна України від 24.01.2025 № 15/4- 62вих-25, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.01.2025 № 15/4-56вих-25, Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Ухвалою суду від 05.02.205 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено клопотання позивача про зупинення.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання прокурора від 05.02.205 року про визнання поважними причини неподання прокурором доказів під час підготовчого провадження. Встановлено прокурору додатковий строк для надання доказів по 12.02.2025 року.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 2925) відмовлено.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву 12 лютого 2025 року о(б) 12:30 год.

10.02.205 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3675/25) про долучення доказів.

12.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 3841/25) на клопотання про долучення доказів та проти доводів позивача, у яких останній, просить суд, визнати неповажними причини пропуску позивачем процесуального строку на подання доказів до матеріалів справи. Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Врахувати надані пояснення під час ухвалення рішення у справі.

12.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3842/25) про поновлення строку на подання доказів, у якому останній, просить суд, визнати поважними причини неподання прокурором доказів під час підготовчого провадження. Просить встановити прокурору додатковий строк для надання доказів, а саме, відповідей на запити прокурора, спрямовані в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, до Фонду державного майна України від 24.01.2025 № 15/4- 62вих-25, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.01.2025 № 15/4-56вих-25, Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

12.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення з окремого питання (вх. № 3844/25) у яких останній, просить суд, поновити строк для долучення доказів у справі № 922/3185/24. Долучити додаткові докази, надані позивачем, а саме, копії матеріалів справи № 5023/3214/11, та зокрема зазначає, матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення до реєстратора АК «Харківобленерго» з метою отримання свідоцтва про право власності на спірну трансформаторну підстанцію, спірний акт приймання передачі , оригінал якого за інформацією відповідача знищено лише внаслідок російської агресії, тобто після 2022 року, державному реєстратору також не подавався, оскільки не є правовстановлюючим документом або у зв`язку з відсутністю його оригіналу взагалі, та не є підставою для реєстрації права власності. Більш того і надані для реєстрації документи не містять інформації про приналежність спірного майна, а саме, трансформаторної підстанції, АК «Харківобленерго», зокрема, технічний паспорт та наказ «Про затвердження переліку нерухомого майна АК «Харківобленерго», яке містить перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ АК «Харківобленерго» під час корпоратизації. При цьому вказаний перелік має істотне значення для вирішення питання приналежності спірного майна саме ВАТ АК «Харківобленерго». Звертаю увагу суду, що за інформацією Новопокровської селищної ради, документами для отримання свідоцтва про право власності на спірне майно є саме дозвіл на будівництво та акти прийому до експлуатації, які має законний власник ДП «НКХП». Окремо хочу зазначити, що у своїй позовній заяві про визнання права власності на спірне майно, самим ВАТ АК «Харківобленерго» зазначено, що вони володіють цим майном безтитульно (тобто без належних на те правових підстав чужим майном) понад 10 років, а дійсний власник до них про повернення спірного майна не звертався. При цьому ВАТ АК «Харківобленерго» посилається на ст. 344 ЦК України і зазначає про добросовісне заволодіння чужим майном і відкрите, безперервне титульне володіння ним. Як наслідок, вищевказане підтверджено рішенням суду у справі № 5023/3214/11 від 21.06.2011, яке набрало законної сили. Однак, оскільки вищевказаний позов пред`явлено до неналежного відповідача, зокрема, Мінагропола і без залучення ДП «НКХП», як підприємства, в господарському віданні якого перебуває це майно, юридичного значення для дійсного власника спірного майна вказане рішення не має.

12.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення з окремого питання (вх. № 3846/25) у яких останній, просить суд, поновити строк для долучення доказів у справі № 922/3185/24. Долучити додаткові докази, надані позивачем, а саме, копії матеріалів справи № 5023/3214/11.

12.02.2025 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 3928), у якому останній, просить суд, повернути без розгляду клопотання позивача від 29.01.2025 року вх. № 2540/25 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року клопотання прокурора від 29.01.2025 року вх. № 2601/25 та ідентичне від 12.02.2025 року (вх. № 3842/25) задоволено. Визнано поважними причини неподання прокурором доказів у підготовчому засіданні. Встановлено прокурору додатковий строк для надання доказів, а саме до 19.02.2015 року для надання доказів, а саме: відповідей на запити прокурора, спрямовані в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, до Фонду державного майна України від 24.01.2025 № 15/4- 62вих-25, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.01.2025 № 15/4-56вих-25, Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Клопотання прокурора вх. № 3844/25 та вх. № 3846/25 від 12.02.2025 року - задоволено. Визнано поважними причини неподання доказів, та долучити їх до матеріалів справи. Поновлено строк на їх подання. Клопотання позивача про повернення без розгляду клопотання від 29.01.2025 року про призначення експертизи - задоволено. Повернуто відповідне клопотання позивачу без розгляду. Клопотання вх. № 3232/25 від 05.02.2025 року про поновлення строку на долучення доказів - задоволено. Поновлено строк для долучення до матеріалів справи доказів, та долучено клопотання від 05.02.2025 року вх. № 3232/25 до матеріалів справи, подальший розгляд ведеться із його урахуванням.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву 19 лютого 2025 року о(б) 13:20 год. Явку 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» та 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новопокровську селищну раду Чугуївського району Харківської області у підготовче засідання 19.02.2025 року визнано обов`язковою.

19.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4415/25) про поновлення строку на долучення доказів.

19.02.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4426/25).

19.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4486/25) про встановлення додаткового строку для надання доказів.

19.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4492/25) про долучення доказів.

19.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4528/25) про долучення до матеріалів справи документів у підтвердження повноважень представника.

Ухвалою суду від 19.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача (вх. № 4415 від 19.02.2025 року) про поновлення строку на подання доказів. Поновлено відповідачу строк на подання доказів, долучено їх до матеріалів справи, подальший розгляд справи ведеться із їх урахуванням.

Ухвалою суду від 19.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання прокурора від 19.02.2025 року вх. № 4486/25. Визнано поважними причини неподання прокурором доказів у підготовчому засіданні. Встановлено прокурору додатковий строк для надання доказів, а саме до 26.02.2015 року до 12:00 год. для надання доказів. Долучено клопотання прокурора до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено клопотання прокурора (вх. № 4492 від 19.02.2025 року) до наступного судового засідання, для надання пояснень.

Ухвалою суду від 19.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву на 21 лютого 2025 року о(б) 12:20 год. Також, судом задоволено усне клопотання 3-ї особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 19.02.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

21.02.2025 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» через канцелярію суду надійшли документи (вх. № 4694/25).

21.02.2025 року прокурором у підготовчому засіданні заявлене усне клопотання про відкликання клопотання (вх. № 4492 від 19.02.2025 року).

Ухвалою суду від 21.02.2025 року клопотання (вх. № 4694/25 від 21.02.2025 року) повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 21.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено розгляд справи по суті на 26 лютого 2025 року о(б) 15:30 год.

25.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання про доулчення доказів (вх. № 5019/25).

26.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 5110/25).

Ухвалою суду від 26.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 12 березня 2025 року о(б) 13:10 год.

27.02.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 5208/25).

12.03.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові тези до судових дебатів (вх. № 6378/25).

12.02.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 6411/25).

Ухвалою суду від 12.03.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи оголошено перерву до 19 березня 2025 року о(б) 10:30 год.

19.03.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла письмова промова у судових дебатах (вх. № 7000/25).

19.03.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшла клопотання (вх. № 7022/25) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи оголошено перерву до 25 березня 2025 року о(б) 14:30 год.

25.03.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 7488/25) про долучення документів до матеріалів справи.

25.03.2205 року від відповідача через канцелярію суду надійшли доповнення (вх. № 7534/25) до письмових тез.

Ухвалою суду від 25.03.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважені представники 3-х осіб, у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті уповноважений представник позивача надав пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та наданих доказів.

Присутні у судовому засіданні з розгляду справи по суті уповноважені представники відповідача надали заперечення щодо позовних вимог, та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті прокурор, підтримав заявлені позовні вимоги позивачем, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.03.2025 року, судом у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, було оголошено рішення скорочене (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення та заперечення присутній у судовому засіданні уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, під час будівництва цілісного майнового комплексу державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (позивач) для забезпечення комплексу електричною енергію було збудовано та введено в експлуатацію, зокрема, трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ «Новопокровка» разом з одноповерховою будівлею.

Також, позивач зазначає, що під час розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/1533/23 та № 922/1151/24 позивач дізнався, що на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11 АТ «Харківобленерго» (відповідач) набув право власності за набувальною давністю на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В. Вєсіча, 15-А, інв. №00506791/02). При цьому, під час розгляду судом першої інстанції вказаного рішення позивача не було залучено як учасника справи.

Так, під час підготовки позову до суду позивачем було встановлено, що до 1996 року на балансі підприємства обліковувалась трансформаторна підстанція з одноповерховою будівлею із залізобетонними перекриттями, що підтверджується інвентарною карткою № 155 обліку основних засобів. В той же час, у позивача відсутня інформація про правові підстави для списання чи ліквідації вказаного об`єкта основних засобів з балансу підприємства.

За твердженнями позивача, право власності на трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ «Новопокровка» та одноповерхову будівлю, яка є його частиною виникло у позивача після будівництва та введення в експлуатацію комплексу підприємства позивача, адже вказана трансформаторна підстанція та будівля були збудовані як частина комплексу для забезпечення підприємства електричною енергією, що підтверджується додатком № 22 «Акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією першого пускового комплексу комбінату хлібопродуктів, елеватора ємністю 54 тис. тонн в смт. Новопокровка, Харківскої області, 1987», «Актом приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів (мельзавода 500 тонн у добу) в смт. Новопокровка, Харківської області, 1987», «Актом приймання в експлуатацію державною комісією ІІІ пускового комплексу - комбінату завода продуктивністю 1050 тонн в добу та єлеватора емністю 14,4 тис. тонн в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, 1988» та комплексом згідно з експлікацією проектуючих будівель та споруд (об`єкт № 90, 1 пусковий комплекс).

Трансформаторна підстанція ПС 110/10 кВ «Новопокровка» та одноповерхова будівля знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200, яка перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: І-ХР002144, виданий 25.12.2000 року.

Тому, за твердженнями позивача, відповідач незаконно заволодів трансформаторною підстанцією до складу якої входить одноповерхова будівля з залізобетонними перекриттями, законним власником якого є позивач.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі. Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90))

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні.

Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

У зв`язку із чим, за твердженнями позивача, відповідач незаконно заволодів трансформаторною підстанцією до складу якої входить одноповерхова будівля з залізобетонними перекриттями, законним власником якого є позивач.

За твердженнями позивача, оскільки відповідач фактично володіє трансформаторною підстанцією ПС 110/10 кВ «Новопокровка» та одноповерховою будівлею із залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200, останній порушується право позивача на вільне володіння та розпорядження своїм майном вказаною трансформаторною підстанцією.

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 Цивільного кодексу України).

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, у січні 1984 року було розпочато будівництво комбінату хлібопродуктом у с. Новопокровка Харківської області у складі мельзаводу (затверджено наказом Міністерства заготівель СРСР № 228 від 30.06.1983 року, замовником, дирекцією будованого комбінату хлібопродуктів виробничого управління хлібопродуктів Міністерства хлібопродуктів УРСР, будівництво здійснено на підставі постанови ЦЄ КПРС та Ради Міністрів СРСР від 12 серпня 1982 року № 747)

Із наявних у матеріалах справи документів слідує, що позивачем було прийнято в експлуатацію комплекс комбінату хлібопродуктів, про що свідчить:

Акт приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів (мільзаводу 500 тонн на добу) у с.м.т. Новопокровка, Харківської області, 1987 рік слідує, що державною приймальною комісією були прийнято в експлуатацію завершене будівництво ІІ пускового комплексу комбіната хлібопродуктів в смт. Новопокровка Чугуївського району, Харківської області 30.12.1987 року.

З відомості кошторисної вартості будівництва об`єктів, що входять до 2 пускового комплексу на будівництві комбінату хлібопродуктом у смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області (дельзавод 500 тонн на добу, введення кварталу) від 25.12.1987 року слідує, що найменування об`єктів, будівель та споруд, витрат, включених до пускового комплексу зазначено, а саме: № по порядку 8 знижуюча 110/10 кв, № по порядку 22 телемеханізація ПС110/10 кв.

У додатку № 17 до акту, а саме довідці зазначено, що об`єкти 2 пускового комплексу комбінату хлібопродуктів забезпечені електроенергією від підбудованих та зданих в експлуатацію трансформаторних підстанцій.

Згідно додатку № 37, а саме довідки кошторисом та фактичною вартістю вступних в експлуатацію об`єктів ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів в смт Новопокровка вбачається - знижуюча КТПБ 110/10 кв.

З відомості додатку № 5 до акту приймання в експлуатацію Державною комісією ІІІ пускового комплексу комбікормового заводу продуктивністю 1050 тонн на добу та елеватора ємністю 14,4 тис. тонн у смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області, а саме кошторисом та фактичною вартістю будівництва об`єктів, що входять до ІІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів в смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області слідує також, що найменування об`єктів, будівель та споруд, витрат, включених до пускового комплексу зазначено № по порядку: 21. Знижуюча КТПБ ПС110/10, № по порядку 23 телемеханізація ПС 110/10 кв, № по порядку 24. Кабельна лінія телеуправління ПС 110 кв.

Також, з довідки (додаток № 20) слідує, що об`єкти ІІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів забезпечені електроенергією від побудованої та зданої в експлуатацію трансформаторної підстанції.

При цьому, із доповідної записки Міністру хлібопродукті СРСР слідує, що основний комплекс прийнятих виробничих споруд складається зокрема із п. 10. Знижуюча КТПБ ПС110/10 кВ (ІІ черга).

Крім того, з акту робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10, з якого вбачається, що наказом від 29.06.1987 року складено даний акт щодо будівництва знижувальної КТПБ 110/10 здійснювалась ПМК-1 «Харьковградстрой» та виконано будівельно монтажні роботи. Завершення робіт вересень 1987 року. Рішення робочої комісії пред`явлено до приймання знижувальної КТПБ вважати прийнятим від генерального підрядника.

З акту робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10, що входить до складу Комбінату хлібопродуктів Новопокровка, з якого вбачається, що будівництво знижувальної КТПБ 110/10 здійснювалась ПМК-1 «Харьковградстрой» та виконано будівельно монтажні роботи. Рішення робочої комісії пред`явлено до приймання знижувальної КТПБ вважати прийнятим від генерального підрядника(т. 3, а.с 21-23).

З вищевикладених доказів слідує, що будівництво трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ Новопокровка було здійснено на замовлення дирекції будівельного комбінату хлібопродуктів виробничого управління хлібопродуктів Міністерства хлібопродуктів УРСР на на підставі постанови ЦЄ КПРС та Ради Міністрів СРСР від 12 серпня 1982 року № 747, для забезпечення майнового комплексу державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» електричною енергію.

Вищевказане, також не заперечується і самим відповідачем у справі.

В подальшому рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11 було визнано за Акціонерною компанією "Харківобленерго" за набувальною давністю право власності на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв. №00506791/02).

За твердженнями позивача, останній про рішення суду від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11 дізнався під час розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/1533/23 та № 922/1151/24.

У зв`язку зі чим, позивач 24.07.2023 року звернувся із апеляційною скаргою на рішення від 21.06.2011 року у справі 5023/3214/11, про що свідчить ухвала про відкриття апеляційного провадження, яка наявна у відкритому доступі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 13.12.2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі №5023/3214/11 у зв`язку із чим, що Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" не є стороною у справі.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024 року касаційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" залишено без задоволення. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №5023/3214/11 залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі №5023/3214/11 за Акціонерною компанією "Харківобленерго" за набувальною давністю набуте та зареєстровано право власності на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв. №00506791/02)

При цьому, Верховний суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 5023/3214/11 зазначив, що Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.

Зокрема, судове рішення про задоволення позову про визнання права власності стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15, у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16 та від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17.

У цьому випадку особа, яка вважає себе власником спірного майна, не брала участі у розгляді справи про визнання права власності на майно; її права у такій справі у межах правовідносин між позивачем та відповідачами не спростовувались.

При цьому, суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19), постанова від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).

З вищевикладеного та практики Верховного суду слідує, що посилання відповідача на рішення у справі № 5023/3214/11 від 21.06.2011 року, яким за відповідачем визнано право власності за набувальною давністю на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв.№ 00506791/02) не приймається судом, оскільки судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі.

Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб, у даному випадку позивача у справі.

Аналогічна позиція також викладена й у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 910/16133/16 та від 20.02.2019 року у справі № 916/1689/17, а саме: «якщо дійсний власник спірного майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне майно іншою особою, тобто яке вибуло з володіння власника поза його волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача».

Також, суд приймає до уваги практику Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у якій суд, зокрема зазначив, що суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння, як складову права власності) може насправді належати іншій особі.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18, а також у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №643/14392/16-ц, від 18.11.2020 року у справі №653/1216/16-ц сформовано наступну правову позицію: «…Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98)

З вищевикладеного слідує, що оскільки наразі об`єкт нерухомого майна, а саме: трансформаторна підстанція ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, зареєстрований на праві власності за відповідачем, вказане майно є таким, що юридично вибуло із володіння позивача, внаслідок чого належним способом захисту права власності позивача, враховуючи правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем є вимога позивача про витребування спірного майна із володіння відповідача.

Отже, предметом спору у даній справі є право власності на об`єкт нерухомого майна трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200 між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 312 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/73/17).

За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на нерухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо нерухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на нерухоме майно накладений арешт.

Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16.

Водночас, безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

Водночас, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі № 902/1706/13 (902/958/20)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача право власності на спірне нерухоме майно, а саме трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями виникло за набувальною давністю на підставі рішення Господарського суду Харківської області у справі № 5023/3214/11 та без залучення до участі у справі № 5023/3214/11 Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", який здійснював будівництво спірного нерухомого майна, та є його власником, про що відповідачу було відомо, але останнього не було залучено до участі у справі № 5023/3214/11.

Крім того, відповідач у наданих до суду заперечення (вх. № 1094 від 15.01.2025 року) зокрема зазначає, що позицію відповідача в заперечення наявності права власності у позивача на витребуване майно та в обґрунтування безпідставності позовних вимог було викладено відповідачем у відзиві на позовну заяву, до якого було також надано копії Акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передаточного фінансового плану, з яких слідує, що у 1996 році ПС 110/10 та визначена сторонами сума коштів на її утримання були передані позивачем до ДАЕК "Харківобленерго", правонаступником якого і є відповідач. Також зазначає, що позивач з 31.10.2024 року був обізнаний про позицію і контраргументи відповідача, і мав можливість та час скористатись своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив, з викладенням своїх заперечень на вказані у відзиві на позовну заяву аргументи. При цьому сам позивач зазначив у позові: Так, під час підготовки позову до суду позивачем було встановлено, що до 1996 року на балансі підприємства обліковувалась трансформаторна підстанція з одноповерховою будівлею із залізобетонними перекриттями, що підтверджується інвентарною карткою № 155 обліку основних засобів.". Вищевказане за твердженнями відповідача, свідчить про те, що позивач визнав наявність у нього майнових прав на спірну ПС лише до 1996 року моменту передачі її відповідачу за наданим Актом приймання передачі, що згадувався раніше. Зазначене вище свідчить про обізнаність позивача з обставинами передачі ще у 1996 році ПС 110/10 та визначеної сторонами суми коштів на її утримання позивачем до відповідача.

З вищевикладеного слідує, відсутність у діях відповідача добросовісності набуття такого майна, а саме щодо набуття права власності на спірну будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв. №00506791/02) за набувальною давністю на підставі рішення суду у справі № 5023/3214/11, оскільки як вбачається із вищевикладеного, відповідач був обізнаний про наявність у позивача права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Крім - того, відповідач посилається на акт прийому-передачі від 16.12.1996 року та передаточного фінансового плану, з якого слідує, що у 1996 році ПС 110/10 та визначена сторонами сума коштів на її утримання були передані позивачем до ДАЕК "Харківобленерго", правонаступником якого і є відповідач, у зв`язку із чим, суд зазначає, що баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату, а згідно чинного законодавства перебування майна на балансі не є підставою та доказом виникнення у особи права власності на це майно, оскільки така підстава для набуття права власності не передбачена законом.

При цьому, позивачем було поставлено під сумнів відповідний доказ, у зв`язку із чим, судом ухвалою суду від 15.01.2025 року було задоволено клопотання Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (вх. № 31809 від 18.12.2024 року), та витребувано у Акціонерного товариства "Харківобленерго" оригінал наданого ним акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передавального фінансового плану.

Проте, станом на час розгляду справи по суті, відповідачем так і не виконано вимог ухвали суду від 15.01.2025 року, та не надано до суду оригіналу акту прийому-передачі від 16.12.1996 року та передавального фінансового плану, тому відповідний доказ у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не приймається судом як належний.

Враховуючи вищевикладене, добросовісним набувачем є особа, яка придбала майно за оплатним чи неоплатим договором, чи за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення, суспільної необхідності чи за інших умов.

У даній справи, відповідачем не надано до суду доказів безоплатної передачі спірного майна, чи за укладеним договором.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем набуто право власності на спірне нерухоме майно, будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв. №00506791/02) за набувальною давністю на підставі рішення суду у справі № 5023/3214/11.

При цьому, відповідач був обізнаний про наявність власника у такого майна, проте останнього не було залучено до участі у розгляді справи № 5023/3214/11, що виключає можливість добросовісності набуття такого майна, у зв`язку зі чим, відповідач не може вважатися добросовісним набувачем, яка такий, що знав чи міг знати про порушення права позивача як власника майна.

У зв`язку із чим, суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а саме що факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття, та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19) та постанову Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 291/86/20 у якій зазначено - що вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна.

Крім того, для набуття права власності за набувальною давністю доведенню підлягають шість обставин: майно має бути об`єктом набувальної давності, не виключеним із цивільного обороту; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, суд виходив з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився би із ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у виді передання його у тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, який різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), що перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк становить десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідачем права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17.

При цьому, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (постанова Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16- ц (провадження № 61-19156св18)).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для набуття права власності за набувальною давністю доведенню підлягають зокрема відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу у позивача для володіння майном та набуття права власності відповідачем.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки право власності на спірне нерухоме майно, відповідачем було набуто саме на підставі рішення суду від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11 за набувальною давності, та без залучення позивача.

Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з цим, для застосування статті 387 Цивільного кодексу необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

При цьому, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Тобто, у цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння.

Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника.

Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.

Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18).

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).

Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 186 Цивільного кодексу України, річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» від 09 липня 2010 року, трансформаторна підстанція - це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії.

Профільний Закон «Про електроенергетику» (зокрема стаття 1) дає підстави стверджувати, що трансформаторна підстанція (ТП) є електроустановкою, тобто комплексом устаткування і споруд (споруди).

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін. Трансформаторні станції та підстанції місцевих електромереж відповідно ДК БС належать до інженерних споруд.

Визначення трансформаторної підстанції наведене у ДГС 24291-90 «Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення». Відповідно до ДГС 24291-90 електрична підстанція - це електроустановка, призначена для прийому, перетворення і розподілу електричної енергії, складається з трансформаторів або інших перетворювачів електричної енергії, пристроїв управління, розподільних і допоміжних пристроїв по ДГС 19431.

В свою чергу, трансформаторна підстанція - це електрична підстанція призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів.

З аналізу вищевикладеного слідує, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування комплексу, будинку тощо, та становить одне ціле з ним, а тому згідно статті 186 Цивільного кодексу України є приналежністю основної речі (будинку), має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Про вищевикладене також свідчить наявний у матеріалах справи акт робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10, що входить до складу Комбінату хлібопродуктів Новопокровка, з якого вбачається, що будівництво знижувальної КТПБ 110/10 здійснювалась ПМК-1 «Харьковградстрой» та виконано будівельно монтажні роботи (т. 3, а.с 21-23).

У зв`язку із чим, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що будівництво трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ Новопокровка було здійснено для забезпечення цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» електричною енергію та становить одне ціле з ним, отже згідно зі статтею 186 Цивільного кодексу України є приналежністю основної речі та має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суд від 20.06.2018 року у справі № 369/5240/16-ц та від 25.07.2019 року у справі № 907/442/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12.02.2025 року у справі № 907/947/22 зазначила, що колегія суддів КГС ВС вказала про наявність відмінного тлумачення зазначених положень, у зв`язку з чим є необхідність відступити від висновку КЦС ВС у вказаній постанові від 20.06.2018 року у справі № 369/5240/16-ц, за яким «у разі підключення нового об`єкта нерухомого майна до енергомереж через трансформаторну підстанцію, яка вже здійснює розподіл електроенергії до певного об`єкта та, відповідно, є приналежністю такого об`єкта, новий об`єкт має також набувати права власності на трансформаторну підстанцію в порядку статті 186 Цивільного кодексу України, як і будь-який об`єкт, що приєднається до електромережі через цю трансформаторну підстанцію».

При цьому, законом не передбачено самостійне відчуження інженерних споруд, які складають єдине ціле з нерухомим майном, та визнання права власності на такі споруди.

Крім того, як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» є державним підприємством, центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі є Фонд державного майна України.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів, а саме:

- акту приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва ІІ пускового комплексу комбінату хлібопродуктів (мільзаводу 500 тонн на добу) у с.м.т. Новопокровка, Харківської області, 1987 рік,

- акту приймання в експлуатацію Державною комісією ІІІ пускового комплексу комбікормового заводу продуктивністю 1050 тонн на добу та елеватора ємністю 14,4 тис. тонн у смт Новопокровка Чугуївського району Харківської області, 1988 року;

- відомість основних комплектів робочих креслень;

- інвентаризаційна картка № 155 обліку основних засобів (трансформаторна підстанція);

- акту робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10, з якого вбачається, що наказом від 29.06.1987 року складено даний акт щодо будівництва знижувальної КТПБ 110/10 здійснювалась ПМК-1 «Харьковградстрой» та виконано будівельно монтажні роботи. Завершення робіт вересень 1987 року. Рішення робочої комісії пред`явлено до приймання знижувальної КТПБ вважати прийнятим від генерального підрядника.

- акту робочої комісії завершеного будівництва знижувальної КТПБ 110/10 що входить до складу Комбінату хлібопродуктів Новопокровка, з якого вбачається, що будівництво знижувальної КТПБ 110/10 здійснювалась ПМК-1 «Харьковградстрой» та виконано будівельно монтажні роботи. Рішення робочої комісії пред`явлено до приймання знижувальної КТПБ вважати прийнятим від генерального підрядника,

судом встановлено, що будівництво єдиного цілісного майнового комплексу ДП НКХП та спірної трансформаторної підстанції ПС 110/10 з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, що введено в експлуатацію, було здійснено за державні кошти.

Вищевказане спростовує твердження відповідача, щодо відсутності доказів у підтвердження права власності у позивача на спірне нерухоме майно, а саме трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка була збудована для забезпечення електроенергією єдиного цілісного майнового комплексу ДП НКХП.

При цьому, ані матеріали справи, ані надані відповідачем документи не містять доказів передачі Фондом державного майна України, чи належним державним органом відповідачу спірного майна.

Крім того, про вищевказане також свідчать наявні у матеріалах справи рішення та листи, а саме:

- рішенням реєстратора про відмову в реєстрації від 04.07.2009 року (Комунального підприємства «ЧМБТІ») було відмолено АК «Харківобленерго» в праві власності на об`єкти, оскільки вказані в заяві об`єкти нерухомого майна (у кількості 25 шт.) не увійшли до переліку об`єктів нерухомого майна, які передаються до статутного фонду та у власність АК «Харківобленерго», що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав;

- лист Акціонерного товариства «Харківобленерго» від 16.12.2010 року вих. № 102-55/9979, останній звертався до Голови Новопокровської селищної ради щодо видачі свідоцтва на право приватної власності на об`єкти нерухомого майна, які розміщені в семі Новопокровка, а саме: Будівельну частину ТП 10/0,4 кВ Новопокровського ЖКГ (1039.2010), Будівельну частину ЗТП 218 (1042.2010);

- лист Виконавчого комітету Новопокровської селищної ради від 14.01.2011 року № 22 повідомлено про відсутність заперечень щодо розміщення на території селищної ради об`єктів АК «Харківобленерго»: будівельна частина ТП 10/0,4 кВ Новопокровського ЖКГ (1039.2010), Будівелна частину ЗТП 218 (1042.2010) та будівля ОПУ ПС 110/10 кВ «Нова Покровка» (1037.2010);

- лист Виконавчого комітету Новопокровської селищної ради від 14.01.2011 року № 23 у якому зокрема зазначено, що щодо видачі АК «Харківобленерго» свідоцтва про право приватної власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у селищу, згідно вказаного переліку, необхідно крім поданих документів, надати також дозвіл на будівництво вказаних об`єктів, акти прийому до експлуатації об`єктів;

- лист Комунального підприємства «ЧМБТІ» вих. № 883 від 10.06.2011 року до Господарського суду Харківської області у справі № 5023/3214/11, у якому зокрема зазначено, що АК «Харківобленерго» не було надано жодних правостановлювальних документів, на підставі яких Бюро повинно було провести державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна».

У зв`язку із тим, що відповідачу було відмовлено в реєстрації права власності на спірне майно, останній звернувся до суду про визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, при цьому, до участі у справі № 5023/3214/11 не було залучено позивача як власника майна.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача викладеними у позовній заяві, що право власності на трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ «Новопокровка» та одноповерхову будівлю, яка є його частиною виникло у позивача після будівництва та введення в експлуатацію комплексу підприємства позивача, адже вказана трансформаторна підстанція та будівля були збудовані як частина комплексу для забезпечення підприємства електричною енергією.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не надано і жодного іншого доказу володіння вказаною ПС та одноповерховою будівлею, як то: її обслуговування та ремонт, сплата земельного податку чи інших обов`язкових платежів тощо. На думку відповідача, є необґрунтовані доводи позивача, що трансформаторна підстанція не має ознак нерухомого майна, оскільки за твердженнями останнього із посиланням на Постанови КМУ № 690 від 07.07.2021 Про затвердження Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, до Наказу ФДМ України № 461 від 15.03.2006 Про затвердження Класифікатора державного майна трансформаторні підстанції відносяться до нерухомого майна, а право на будівлю ОПК на ПС 110/10 відповідно до статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає державній реєстрації. Також, за твердженнями відповідача, ПС 110/10 не є складовою частиною цілісного майнового комплексу позивача, оскільки згідно з Інформацією щодо ЦМК цілісний майновий комплекс ДП "НКХП" розташований за адресою: Харківська обл., Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. ім. Віктора Вєсіча, 1 та містить у собі перелік його складових частин, серед якого зазначена лише одна трансформаторна підстанція з описом "Ц" без наведення даних площі будівлі, матеріалів стін, що вже саме по собі свідчить про те, що вказаний об`єкт не є будівлею, а є лише спорудою, суд зазначає наступне.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, ПС 110/10 є нерухомим майном, порядок будівництва, введення в експлуатацію та реєстрації якого визначений законодавчо.

Трансформаторна підстанція ПС 110/10 кВ «Новопокровка» та одноповерхова будівля знаходяться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200, яка перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акту про право користування земельною ділянкою, серія : І-ХР002144 виданого 25.12.2000 року (т. 3, а.с. 121-123).

Вищевикладене спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, що земельна ділянка під ПС 110/10 позивачу не відводилася, а навпаки зазначено на її місці розташування суміжного землекористувача АТ "Харківобленерго". У зв`язку із чим, ПС 110/10 кВ не є складовою частиною цілісного майнового комплексу позивача, як не є "приналежністю основної речі" та не належить йому, а наведені ним обставини не відповідають дійсності.

При цьому, акт на який посилається відповідач (погодження меж) було складено 20.07.2017 року, а земельна ділянка у позивача перебуває на праві постійного користування з 25.12.2000 року.

Будь-яких доказів щодо належності земельної ділянки відповідачу за інші періоду (до 2017 року), останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України надано не було.

Також, суд не приймає посилання відповідача викладені у відзиві на позовну заву, на акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 16.12.1996 року, договір № 74 на користування електричною енергією від 28.07.1999 року укладеного між Новопокровським комбінатом хлібопродуктів та СП «Харківенергозбут», ДАЕК «Харківобленерго», договір про постачання електричної енергії № 14074 від 13.08.2004 року укладеного між АК «Харківобленерго» та Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", заявку приєднання до умов договору споживача на надання послуг з розподілу електричної енергії, оскільки відповідні акти, заявки та договори на які посилається відповідача не є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на спірне майно, а саме трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, та не підтверджують права власності відповідача на таке майно.

При цьому, суд враховує, що статтею Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.

Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:

- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.

Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Аналіз змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що зазначена норма не містить чітких процедурних вимог або зобов`язань процесуального характеру, що стосуються як державних органів, так і у справах між приватними сторонами. Якщо втручання у право на мирне володіння "майном" вчинене приватною особою, то для держави виникає позитивне зобов`язання забезпечити у своїй правовій системі відповідні процедури, щоб майнові права були достатньо захищені законом і щоб існували ефективні засоби правового захисту, за допомогою яких "жертва втручання" може відстояти свої права.

Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов`язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. справи "Kotov v. Russia" [ВП], 2012, § 114; "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54).

Отже, незалежно від суб`єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі, і шляхом надання можливості звернення до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист відповідного права заявника-позивача.

Враховуючи вищевикладене, та з наявних у матеріалах справи доказів слідує, що:

- відповідачем набуто право власності за набувальною давністю на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В.Весича, 15-А, інв.№ 00506791/02) у справі № 5023/3214/11 на підставі рішення суду від 21.06.2011 року без залучення позивача, що свідчить, що судове рішення, ухвалене у справі № 5023/3214/11, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі;

- відсутні докази і підтвердження добросовісності набуття права власності на спірне нерухоме майно;

- відсутні докази передачі Фондом державного майна відповідачу спірного нерухомого майно.

У зв`язку із чим, суд погоджується із доводами позивача, що трансформаторна підстанція ПС 110/10 «Новопокровка», до складу якої входить одноповерхова будівля призначена для забезпечення електричною енергією всього комплексу будівель єдиного майнового комплексу позивача, та є власністю позивача, яка вибула із його володіння у володіння відповідача, чим порушується право позивача на вільне володіння та розпорядження своїм майном, у зв`язку із чим, позовні вимоги про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200 підлягають до задоволення.

Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019 року, від 05.03.2020 року Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог позивача про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200.

Щодо клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В обґрунтування заявленого у відзиві клопотання про застосування строку позовної давності, відповідач зокрема зазначає, що позивач, не дивлячись на обізнаність щодо факту вибуття майна, на обізнаність щодо балансової належності спірного майна, протягом всього періоду (як починаючи з дати укладання акту приймання-передачі ПС 110/10 від 16.12.1996 року, підписання акту розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності сторін від 16.12.1996 року, постановлення рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11 (на підставі якого за відповідачем ще у 2012 році було здійснено державну реєстрацію прав на будівлю ОПК, що є частиною ПС 110/10 кВ (витяг № 33141414 від 10.02.2012 року)), так і з дати укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії до моменту звернення з даною позовною заявою) не звертався ані до суду з позовом про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, ані з до інших органів державної влади щодо реєстрації права власності на вказане майно. Все вищезазначене в сукупності, свідчить про обізнаність ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів про час вибуття такого майна від нього - з 16.12.1996 року, на обізнаність позивача щодо перебування спірного майна на балансі АТ Харківобленерго, на обізнаність щодо права власності на спірне майно. Таким чином, Позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовною заявою про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200.

Суд, не приймає вищевикладені посилання відповідача про обізнаність позивача про вибуття із володіння останнього нерухомого майна, оскільки як вбачається із матеріалів справи, позивач під час розгляду справи № 922/1533/23 та № 922/1151/24 дізнався, що на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 АТ «Харківобленерго» набуло право власності за набувальною давністю на будівлю ОПК на ПС 110/10 (Чугуївський р-н, с. Новопокровка, вул. В. Вєсіча, 15-А, інв. №00506791/02).

При цьому, із наявних у матеріалах справи документів вбачається, та не заперечується сторонами у справі, що під час розгляду судом справи № 5023/3214/11 позивача не було залучено як учасника справи.

Крім того, позивач 24.07.2023 року звернувся із апеляційною скаргою на рішення від 21.06.2011 року у справі 5023/3214/11 про що свідчить ухвала про відкриття апеляційного провадження яка наявна у відкритому доступі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 13.12.2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новопокровськийкомбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі №5023/3214/11 у зв`язку із чим, що Державне підприємство "Новопокровськийкомбінат хлібопродуктів" не стороною у справі.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024 року касаційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" залишено без задоволення. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №5023/3214/11 залишено без змін.

З вищевикладеного слідує, що про вибуття спірного майна із володіння позивача, а саме - трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200 позивач дізнався, саме при розгляді справ № 922/1533/23 та № 922/1151/24, а не як помилково вважає відповідач у відзиві на позовну заяву про обізнаність позивача щодо факту вибуття майна з дати укладання акту приймання-передачі ПС 110/10 від 16.12.1996 року, підписання акту розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності сторін від 16.12.1996 року, та постановлення рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі № 5023/3214/11 (на підставі якого за відповідачем ще у 2012 році було здійснено державну реєстрацію прав на будівлю ОПК, що є частиною ПС 110/10 кВ (витяг № 33141414 від 10.02.2012 року)) та дати укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

В силу положень статей330,387,658 Цивільного кодексу України право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним майна.

У зв`язку із чим, це право підлягає захисту протягом всього часу наявності в особи титулу власника майна, а єдиним обмеженням права власності у часі є інститут набувальної давності, який передбачає право особи, яка добросовісно заволоділа майном, отримати його у власність зі спливом певного строку, встановленого законом, якщо дійсний власник не звернеться до цього часу з вимогою про витребування майна (стаття 344 Цивільного кодексу України).

Застосування позовної давності до віндикаційного позову призводить до правової невизначеності, за якої суд погоджується, що позивач є дійсним власником майна, яке є предметом спору, а відповідач, у свою чергу, є володільцем майна, яке підлягає витребуванню за вимогою власника. Таким чином, правовий титул законного власника майна належним чином не припинений, а у набувача майна на законних підставах право власності не виникло.

При цьому перебування майна у володінні особи, яка не є його законним власником, фактично є триваючим порушенням права до моменту припинення у законному порядку правового титулу дійсного власника майна - позивача за віндикаційним позовом, який протягом усього часу з моменту вибуття майна з його володіння до втрати правового титулу залишається законним власником та має право у будь-який час вимагати відновлення свого права, а тому позовна давність до вимоги про витребування майна не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем позовних вимог про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200 відповідно до вищевикладених вимог законодавства, не сплив, у зв`язку із чим, позивачем строк позовної давної станом на день звернення до суду із позовом не пропущено, тому клопотання відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування із чужого незаконного володіння трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ Новопокровка разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні із відповідним позовом про витребування майна відповідно до платіжної інструкції № 1062 від 20.09.2024 року було сплачено судовий збір у загальному розмірі 6000,00 грн.

У заяві про усунення недоліків, позивачем було зазначено, що ціна позову складає суму у розмірі 400 000,00 грн., яка розрахована виходячи із висновку про вартість витребуваного майна.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, за позовну вимогу майнового характеру позивач мав сплатити суму судового збору виходячи з вартості спірного майна (ціна позову 400000,00 грн.) у загальному розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у загальному розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, ЄДРПОУ 00131954) на користь Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (вул. В. Вєсіча, б. 1, смт. Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63523, ЄДРПОУ 00953042) трансформаторну підстанцію ПС 110/10 кВ «Новопокровка» разом з одноповерховою будівлею з залізобетонними перекриттями, яка знаходиться на межі земельної ділянки 6325456200:00:003:0200.

Стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, ЄДРПОУ 00131954) на користь Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (вул. В. Вєсіча, б. 1, смт. Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63523, ЄДРПОУ 00953042) 6 000,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (вул. В. Вєсіча, б. 1, смт. Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63523, ЄДРПОУ 00953042);

відповідач: Акціонерне товариство «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, ЄДРПОУ 00131954);

прокурор: Харківська обласна прокуратура (вул. Б. Хмельницького, 4 м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 02910108);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ЄДРПОУ 00032945);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації (63523, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище міського типу Новопокровка, вул. Дворянська, буд. 9, ЄДРПОУ 03355028);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новопокровська селищна рада Чугуївського району Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 120, ЄДРПОУ 04396874).

Повне рішення складено "04" квітня 2025 р.

СуддяО.О. Ємельянова