Рішення від 25.03.2025 по справі 922/4096/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025м. ХарківСправа № 922/4096/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 5, офіс 32, код ЄДРПОУ 40195000) до Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 40848524) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - адвокат Томкіна О.О.; адвокат Яковлєва Л.В.;

відповідача - адвокат Бабіч Ю.В., Колєснік Н.М. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" про стягнення 97464,62 грн. Також, позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2022, щодо повернення наданої згідно платіжного доручення від 18.05.2022 № 469 на суму 75000,00 грн поворотної фінансової допомоги у встановлений договором строк. Також, позивачем нараховано та включено до суми стягнення 3% річних у сумі 5363,74 грн за період з 02.07.2022 по 18.11.2024 та інфляційні втрати у сумі 17100,88 грн за період з 02.07.2022 по 18.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4096/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.12.2024 о(б) 10:30.

11.12.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №31177), в якому відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач ставить під сумнів наявність між сторонами правовідносин, які виникли з договору поворотної фінансової допомоги через відсутність фінансових документів, які підтверджують дану господарську операцію, а саме відсутність оригіналу Договору № 17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2022. Також відповідач вказав, що до відповідача застосовуються приписи пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, а саме, що на Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 18.12.2019 №ФЗ-18/12/12-19 розповсюджується дія вказаного пункту, зокрема неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

До відзиву на позовну заяву відповідач надав клопотання про витребування доказів у позивача, в якому останній просить витребувати у Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" оригінал договору №17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2022.

17.12.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла заява Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" про виклик свідків (вх. №31733), в якому позивач просить викликати та допитати у якості свідків: ОСОБА_1 (тел.: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (тел.: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

17.12.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" про витребування документів, які мають значення для розгляду справи (вх. №31739 від 17.12.2024), в якому позивач просить витребувати від КП "ЦЗО ХМР" виписку з банківського рахунку, на який АО "Яковлєви і партнери" було здійснено перерахунок поворотної фінансової допомоги у розмірі 75 000,00 грн. за період з 18.05.2022 по 31.12.2022.

17.12.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача у справі надійшла відповідь на відзив (вх. №31738), в якій позивач відхиляє доводи викладені відповідачем у відзиві на позов та просить позов задовольнити. В обґрунтування заперечень проти відзиву вказує про те, що документами, які підтверджують передання Відповідачу грошових коштів у сумі 75 000, 00 грн як поворотної фінансової допомоги виступають: платіжне доручення № 469 від 18 травня 2022 року та виписка з банківського рахунку АО «Яковлєви і партнери» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 про перерахування коштів за Договором. Вказані докази надані позивачем до матеріалів справи. Факт виконання Позивачем Договору, що полягали у перерахуванні грошових коштів у розмірі 75000,00 грн відповідачу, виключає його кваліфікацію як неукладеного (такий правовий висновок підтримується Верховним Судом у справах № 922/189/18 - постанова від 11.10.2018, № 914/2846/14 - постанова від 23.09.2015, № 914/4540/14 - постанова від 06.07.2016). Укладання та виконання Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 18.12.2019 №ФЗ-18/12/12-19 підтверджується також: протоколами допитів свідків ОСОБА_3 від 22.06.2023; та ОСОБА_1 від 23.06.2023; листом Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради № 822/0/580-22 від 06.12.2022, в якому підтверджується факт надходження 18.05.2022 на рахунок підприємства 75 000,00 грн із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога». Також, позивач вказав, що заперечення Відповідача щодо безпідставності позовних вимог про стягнення неустойки та інфляційних нарахувань є помилковими, оскільки наявність форс - мажорних обставин має бути підтверджена в кожному конкретному випадку відповідними доказами. Згідно з п. 7.2. договору укладеного між сторонами сторона яка зазначала впливу обставин непереборної сили має повідомити іншу сторону у максимально стислий строк (але не пізніше 3-х днів). Пунктом 7.6. договору сторони погодили, що наявність та строк дії форс - мажорних обставин має бути підтверджена уповноваженим компетентним органом. Проте, відповідачем не доведено, що прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення і що належне виконання зобов`язання за договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 відкладено підготовче засідання на 07.01.2025 о(б) 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2025 у задоволенні клопотання представника Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2025 у задоволенні клопотання представника Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" про виклик свідків (вх. №31733 від 17.12.2024) відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2025 у задоволенні клопотання представника Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" про витребування документів, які мають значення для розгляду справи (вх. №31739 від 17.12.2024) відмовлено.

В підготовчому засіданні 07.01.2025 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.2025 о(б) 12:00.

22.01.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, які мають значення для розгляду справи (вх. №1760), в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи № 922/4096/24: копію листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-241212/87053 від 07.01.2025; скан-копію Договору №22 від 31.01.2022. Взяти до уваги і врахувати під час дослідження доказів та прийнятті рішення у справі № 922/4096/24 інформацію, яка міститься у вищезазначених документах, і яка додатково підтверджує наявність правових підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протокольною ухвалою від 04.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, які мають значення для розгляду справи (вх. №1760 від 22.01.2025) та долучив його до матеріалів справи.

07.02.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача у справі надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, які мають значення для розгляду справи (вх. №3474/25), в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи № 922/4096/24 скріншот з додатку «Укрпошта» за відправленням №0600710331313.

Протокольною ухвалою від 18.03.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, які мають значення для розгляду справи (вх. №3474/25 від 07.02.2025) та долучив його до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.01.2025, 04.02.2025, 18.02.2025 оголошено перерву до 04.02.2025, 18.02.2025, 04.03.2025 відповідно у зв`язку з оголошенням в м.Харкові повітряної тривоги з підвищеним рівнем небезпеки.

Судове засідання, призначене на 04.03.2025 не відбулося, оскільки суддя Мужичук Ю.Ю. у період з 03.03.2025 по 07.03.2025 знаходилась на лікарняному, про що сторони повідомлені ухвалою - повідомленням від 10.03.2025. Також, вказаною ухвалою повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 18 березня 2025 року о(б) 14:00.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.03.2025 оголошено перерву до 25.03.2025 о 14:00.

Представники позивача, що беруть участь у судовому засіданні 25.03.2025 в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримували та просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 25.03.2025 проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України. Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено наступне:

Як стверджує позивач 17 травня 2022 року між КП "Централізована закупівельна організація" (перейменовано з КП "Харківський Дата Центр", КП "ХДЦ", позичальник за договором, далі - відповідач) та Адвокатським об`єднанням "Яковлєви і партнери" (позикодавець за договором, далі - позивач) укладено договір № 17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) (далі - договір).

Відповідно п.1.1. договору позивач надає відповідачу грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п. 2.1. цього договору, а відповідач зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п.1.2. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видій компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 75 000,00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок (п. 2.1. договору).

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем надано посвідчену копію договору № 17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2025 (а.с. №13-14).

Позивач зазначив, що Договір укладено під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, а тому, з причин постійної загрози масованих обстрілів міст Києва та Харкова, підписаний дистанційно: два примірники Договору спочатку були підписані керуючим партнером АО "Яковлєви і партнери", після чого відправлені засобами поштового зв`язку на адресу КП "Харківський Дата Центр", а потім отримані примірники Договору підписані директором КП "Харківський Дата Центр". Проте оригінал другого примірнику Договору Відповідач не повернув і зберігає у себе. Отже, оригіналу договору позивач не має.

В судовому засіданні 21.01.2025 представник позивача Яковлева Л.В. підтвердила, що на час перерахування грошових коштів у АО "Яковлєви і партнери" також був відсутній підписаний з двох сторін оригінал договору. Копія договору, що міститься в матеріалах справи, зроблена з екземпляру, який був відсканований та надісланий відповідачем позивачу після підписання через месенджер. Докази такого надсилання матеріали справи не містять.

Листів, телеграм, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами, матеріали справи не містять. В судовому засіданні 21.01.2025 представник позивача Яковлева Л.В. дала пояснення, що листування щодо укладення договору поворотної фінансової допомоги між сторонами не відбувалося.

18 травня 2022 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошт у розмірі 75 000,00грн з призначенням платежу: «поворотня фінансова допомога згідно договору № 17-05/2022 від 17.05.2022, без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням № 469 від 18.05.2022 та випискою з рахунку позивача. (зворотня сторона а.с. 20, 45, 53, 110).

Як стверджує позивач, згідно з умовами укладеного договору, відповідач мав повернути кошти до 01 липня 2022 року включно, але цього не зробив і будь-яких дій щодо врегулювання ситуації із заборгованістю не вчинив.

02 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення у найкоротші терміни поворотної фінансової допомоги за Договором №17-05/2022 від 17.05.2022 року.

У відповідь на претензію відповідачем направлено лист № 02-1609-22 від 16 вересня 2022 року, в якому зазначено, що після звільнення попереднього керівника не було зроблено приймання-передачі частини первинної бухгалтерської документації, в тому числі, щодо відносин із АО "Яковлеви і партнери", та просило направити копію Договору для перевірки обґрунтованості заявленої вимоги (а.с. №34).

19 жовтня 2022 року позивач надіслав на електрону пошту відповідача завірену копію Договору (його роздрукований примірник із отриманої скан-копії) та засвідчену копію платіжного доручення № 469.

Як вказує позивач жодної відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав.

15 листопада 2022 року позивач направив до Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради скаргу на директорку КП "ЦЗО ХМР" як до органу, якому зазначене Комунальне підприємство "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" підпорядковане.

За результатами розгляду цієї скарги Департаментом цифрової трансформації надіслано лист №822/0/580-22 від 06.12.2022 року (а.с. №51-52). Із вказаного листа вбачається, що 18.05.2022 на рахунок КП «ХДЦ» надійшло 75000 із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога». Проте, жодних документів (листів, клопотань про допомогу), які б свідчили про укладання договору і підстави для здійснення вищевказаного платежу у КП «ХДЦ» не було.

Департаментом була витребувана інформація від директора КП "ЦЗО ХМР" з приводу питань, викладених у скарзі, та отримано пояснення. А також, враховуючи, що скаржником АО "Яковлєви і партнери" та КП "Харківський Дата Центр" до Харківської міської ради та до Департаменту цифрових трансформацій не надані оригінали/нотаріально засвідчені примірники договору про поворотну фінансову допомогу №07-05/2022 від 17.05.2022 року встановити наявність чинних договірних відносин між сторонами неможливо. В свою чергу, відсутність документального підтвердження виникнення спірних зобов`язань перешкоджає розгляду скарги АО "Яковлєви і партнери" по суті».

07 грудня 2022 року позивачем надіслано до Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради лист про надання копії пояснювальної записки директорки КП "ХДЦ" та копії Наказу про проведення службової перевірки з розслідування причин втрати документів (або інвентаризації) на підприємстві та копію Акту, складеного за результатами здійсненої перевірки, в якому зафіксовано відсутність оригіналу вищевказаного Договору.

Як вказує позивач жодної відповіді на цей лист Департамент не надав.

14.12.2022 АО "Яковлєви і партнери" електронним листом звернулось зі скаргою до Харківського міського голови І.О. Терехова, в якій просило "здійснити заходи щодо проведення службового розслідування за фактом зловживання директоркою КП "ХДЦ" своїми повноваженнями у зв`язку з порушенням вимог законодавства щодо дотримання підприємством правил ведення бухгалтерського обліку та фіксування всіх господарських операцій у первинних документах, що спричинило невиконання комунальним підприємством зобов`язань щодо Договору про надання фінансової допомоги (поворотної), а також ініціювати проведення службового розслідування за фактом зловживань посадовими особами Департаменту цифрової трансформації ХМР щодо не проведення перевірки підконтрольних підприємств".

На цю скаргу виконавчим комітетом Харківської міської ради надано відповідь (лист №08-19/72/2-23 від 16.01.2023 року) про те, що:

- "У ході розгляду Вашої скарги встановлено, що повідомлені Вами обставини не знайшли свого підтвердження, а в діях Департаменту та КП "ХДЦ" не виявлено порушень, що підлягали б усуненню".

Позивач надіслав повторні претензії до відповідача: №4/01/2023 від 09.01.2023 та №27/06/2024 від 27.06.2024, в яких вимагав повернути надану фінансову допомогу у розмірі 75000,00 грн у найкоротший термін. Претензії були направлені на електронну адресу відповідача та засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача.

Проте відповідач на зазначені претензії не відреагував та суму отриманої фінансової допомоги не повернув.

01.03.2023 року керуючим партнером АО "Яковлєви і партнери" до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (попередня кваліфікація за ч. 2 ст. 190 КК України).

Письмовий дозвіл прокурора на використання інформації та матеріалів кримінального провадження №12023100010000592 від 01.03.2023 отримано, про що свідчить лист прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (а.с. №48).

Так, у протоколі допиту свідка від 23.06.2023 ОСОБА_1 , який був директором КП "Харківський Дата Центр" на дату укладення Договору, підтверджено, що між АО "Яковлєви і партнери" і КП "Харківський Дата Центр" укладений та підписаний Договір №17-05/2022.

У протоколі допиту свідка від 22.06.2023 ОСОБА_3 , яка обіймала посаду директора КП "Харківський Дата Центр" з кінця червня 2022 року, зазначено, що ОСОБА_3 визнає факт отримання коштів підприємством у сумі 75 000,00 грн.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача, адвокат Бабіч Ю.В. надав пояснення, що правова підстава отримання вказаних грошових коштів відповідачу не відома. «Ми не розуміємо на якій правовій підставі..»

Предметом розгляду у справі є стягнення з Комунального підприємства «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» на користь Адвокатського об`єднання «Яковлєви і партнери» грошових коштів у розмірі 97 464,62 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, заперечень проти них та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).

Частинами 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з приписами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільно-правовий договір - є основною підставою виникнення зобов`я зально-правових відносин (зобов`язань), що встановлює певні суб`єк тивні права i суб`єктивні обов`язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин. Предметом договору завжди є певна дiя, але ця дiя може бути тiльки правомiрною.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту договори слід поділити на відплатні та безвідплатні. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов`язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов`язання не передбачено, наприклад договір позики.

55. За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що його укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено такої форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом. Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом.

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.

Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. (Див. постанову КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19)

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі статті 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як установлено судом під час розгляду справи примірники оригіналів договору № 17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2025 у обох сторін відсутні. Документів, листів, телеграм, де виражена воля сторін щодо укладення договору поворотної фінансової допомоги, якими обмінялися сторони, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, матеріали справи не містять.

Отже, основні умови договору поворотної фінансової допомоги на суму 75 000 грн, в тому числі і строк його виконання, між Адвокатським об`єднанням "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" та КП "Харківський Дата Центр" не були погоджені.

Системний аналіз вказаних вище норм права з урахуванням зазначеного дає підстави для висновку суду про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поворотної фінансової допомоги на суму 75 000 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору (такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21, що ухвалена за наслідками розгляду справи у подібних правовідносинах).

Враховуючи викладене суд зазначає, що оскільки відсутній один із двох необхідних юридичних фактів, а саме, домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору, дія щодо передачі (сплати) коштів позикодавцем позичальнику (перерахування грошових коштів згідно платіжного доручення № 469 від 18.05.2022 із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» згідно договору № 17-05/2022 від 17.05.2022) не є укладенням договору позики. Отже, суд відхиляє аргумент позивача щодо того, що договір був укладений оскільки в силу правової природи він є реальним.

Також суд не бере до уваги показання свідків, викладені в протоколах допиту, оскільки із них по-перше, не вбачаються умови договору поворотної фінансової допомоги, по-друге, показання свідка не є засобом доказування укладення договору.

Таким чином суд доходить висновку, що відсутність укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" та КП "Харківський Дата Центр" договору фінансової поворотної допомоги унеможливлює застосування до вказаних правовідносин положень статей 509, 525,526, 630, 1047, 1049, на які послається позивач.

При цьому судом установлено, що із листа №822/0/580-22 від 06.12.2022 Департамента цифрової трансформації Харківської міської ради 18.05.2022 на рахунок КП «ХДЦ» надійшло 75000 із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога». Проте, жодних документів (листів, клопотань про допомогу), які б свідчили про укладання договору і підстави для здійснення вищевказаного платежу у КП «ХДЦ» не було.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача, адвокат Бабіч Ю.В. надав пояснення, що правова підстава отримання вказаних грошових коштів відповідачу не відома. Зокрема, представник зазначив: «Ми не розуміємо на якій правовій підставі..»

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Разом з тим, суд зауважує, що згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у численних справах, основною складовою права на судовий захист, є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, в силу положень ст.55 Конституції України звернення до суду з позовом, незалежно від його обґрунтованості, є суб`єктивним правом особи, що є проявом конституційного принципу забезпечення доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як вже зазначалось вище, Адвокатське об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" про стягнення грошових коштів в розмірі 97464,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2022, щодо повернення наданої згідно платіжного доручення від 18.05.2022 № 469 на суму 75000,00 грн поворотної фінансової допомоги у встановлений договором строк та нарахованих та включених до суми стягнення 3% річних у сумі 5363,74 грн за період з 02.07.2022 по 18.11.2024 та інфляційні втрати у сумі 17100,88 грн за період з 02.07.2022 по 18.11.2024.

Отже, основною метою Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" є повернення грошових коштів, які були перераховані відповідачу на підставі платіжного доручення від 18.05.2022 № 469 на суму 75000,00 грн. Вимога позивача про повернення грошових коштів існує в будь-якому випадку.

Відповідач не підтвердив наявність у нього будь-якого права користування цими коштами у будь-який визначений період. Отже, відповідач не доводить наявність у нього будь-якого права користування, утримання, притримання цих грошових коштів на певний строк на будь-яких правомірних підставах.

Тобто, грошові кошти підлягають поверненню на користь позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що відповідно до принципуnovit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Зокрема, ВП ВС у Постанові від 4 грудня 2019 року зазначила, що суди, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального й процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом слід керуватися під час вирішення спору. ВП ВС зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не приводить до зміни предмета позову та/або вибраного позивачем способу захисту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/19.)

При цьому, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

При цьому, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Як вище вказано судом, в ході розгляду справи установлено відсутність договірних відносин між позивачем та позивачем щодо поворотної фінансової допомоги на суму 75 000грн. Факт перерахування грошових коштів позивачем в сумі 75000 грн та їх отримання відповідачем встановлено на підставі платіжного доручення № 469 від 18.05.2022, випискою з рахунку позивача, листуванням позивача та структурних підрозділів Харківської міської ради та не заперечується відповідачем.

Як встановлено із листа №822/0/580-22 від 06.12.2022 Департамента цифрової трансформації Харківської міської ради 18.05.2022 на рахунок КП «ХДЦ» надійшло 75000 із призначенням платежу «поворотна фінансова допомога». Проте, жодних документів (листів, клопотань про допомогу), які б свідчили про укладання договору і підстави для здійснення вищевказаного платежу у КП «ХДЦ» не було.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача, адвокат Бабіч Ю.В. надав пояснення, що правова підстава отримання вказаних грошових коштів відповідачу не відома. Представник зазначив: «Ми не розуміємо на якій правовій підставі..»

Викладене вище свідчить, що позивач внаслідок неправильного тлумачення норм діючого законодавства вважав грошові кошти в розмірі 75 000 грн., перераховані 18.05.2022 на підставі платіжного доручення № 469 такими, що перераховані за договором та, відповідно помилково кваліфікував свої правовідносини із відповідачем як договірні. Внаслідок чого послався в позовній заяві не на ті норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд приймає до уваги звернення позивача до суду з метою захисту свого порушеного права з вимогою про повернення грошових коштів, враховуючи відсутність у відповідача жодних правових підстав для користування отриманими від позивача грошовими коштами, оскільки відповідачем не спростовано вимогу щодо обов`язку повернути грошові кошти, суд зазначає про доцільність відновлення порушеного права Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" та стягнення на його користь з Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" на підставі статі 1212 Цивільного кодексу України суми грошових коштів в розмірі 75 000 грн., перерахованих 18.05.2022 на підставі платіжного доручення № 469.

Суд зауважує, що стягнення з Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" на користь Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" вказаних коштів забезпечить ефективний захист порушеного права позивача, та, як наслідок, забезпечить реалізацію завдань та основних засад господарського судочинства, передбачених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд вважає дотриманим принцип змагальності сторін, оскільки відповідач з самого початку в листуванні зазначав про відсутність у нього договору №17-05/2022 про надання фінансової допомоги (поворотної) від 17.05.2022, вказував, що жодних документів (листів, клопотань про допомогу), які б свідчили про укладання договору і підстави для здійснення вищевказаного платежу у КП «ХДЦ» (лист №822/0/580-22 від 06.12.2022), та під час розгляду справи визнавав ці обставини.

Щодо вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат суд зазначає, що

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 пункти 64, 65 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Вказане дає підстави для висновку, що позивач мав право нарахувати 3% та інфляційні нарахування з моменту їх отримання відповідачем - 18.05.2022. Оскільки початковою датою нарахування є 02.07.2022, отже період нарахування, здійснений позивачем є меншим. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то суд перевірив правильність арифметичних розрахунків в межах заявленого позивачем періоду та визнав їх правильними. Враховуючи те, що судом встановлено порушення грошового зобов`язання відповідачем щодо повернення грошових коштів позивачу, то вимога про стягнення 3% річних у сумі 5363,74 грн за період з 02.07.2022 по 18.11.2024 та інфляційних втрат у сумі 17100,88 грн за період з 02.07.2022 по 18.11.2024 є обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч.1 ст.75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

За таких обставин позовні вимоги Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 40848524, рахунок IBAN НОМЕР_3 у АТ "Альфа Банк" (з грудня 2022 року АТ "Сенс Банк"), МФО 300346) на користь Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 5, офіс 32, код ЄДРПОУ 40195000, рахунок ІBAN НОМЕР_4 у ПАТ "Приватбанк", МФО 305299) грошові кошти у розмірі 97464,62 (дев`яносто сім тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 62коп.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 40848524, рахунок IBAN НОМЕР_3 у АТ "Альфа Банк" (з грудня 2022 року АТ "Сенс Банк"), МФО 300346) на користь Адвокатського об`єднання "ЯКОВЛЄВИ І ПАРТНЕРИ" (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 5, офіс 32, код ЄДРПОУ 40195000, рахунок ІBAN НОМЕР_4 у ПАТ "Приватбанк", МФО 305299) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "04" квітня 2025 року.

Суддя Ю.Ю. Мужичук