Постанова

від 03.04.2025 по справі 808/1616/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 808/1616/17

адміністративне провадження № К/9901/51769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (суддя: Прасов О.О.),

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (Судді: Прокопчук Т.С., Круговий О.О., Шлай А.В.),

у справі № 808/1616/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест.ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Гефест.ЛТД») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС України), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від18.05.2017 року № 00025747712, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток (враховуючи штрафні санкції) на загальну суму 600 541, 75 грн (т. 1 а.с. 4-9).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 1 а.с. 247-255, т. 2 а.с. 96-97).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в доводах якої зазначив на порушенні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, внаслідок не надання оцінки доказам у справі. Зокрема, скаржник вказує, що судами не надано оцінку відсутності у акті перевірки інформації про вирок Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 р. стосовно контрагента позивача -ТОВ «Стар Лайм» (кримінальне провадження № 12015160000000828 від 30 жовтня 2015 року), оскільки акт перевірки містить лише посилання на протоколи допиту директора ООО «Стар-лайм» ОСОБА_1 та висновки експерта від 08.12.2015 р. №4-03/1941, від 28.03.2016р. №367/тдд., які не надані до суду відповідачем. При цьому як зазначив скаржник, проведення експертизи ані Запорізьким окружним адміністративним судом, ані Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом призначено не було, що свідчить про неможливість прийняття висновків експерта як доказ у справі.

Крім цього, як зауважено скаржником, судом апеляційної інстанції не надано оцінку відсутності обвинувального вироку за наслідками розгляду кримінального провадження №32015100110000206 від 10.08.2015 року (відносно директора ТОВ «Гефест. ЛТД» за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України), не взявши до уваги факт припинення наведеного кримінального провадження № 32015100110000206 ухвалою Жовтневого суду м. Маріуполя Донецької області від 24.10.2017 року, що на думку скаржника унеможливлює використання будь-яких доказів, зібраних під час цього провадження, внаслідок порушення принципу презумпції невинуватості. Додатково скаржник звернув увагу суду на не наданні судами попередніх інстанцій оцінки доказам, наданим позивачем в розрізі реальності здійснення господарських операцій щодо фактичної передачі об`єкту нерухомості від ТОВ «Стар Лайм» позивачеві на підставі нотаріально-завіреного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2014 року № 2995. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 99-103).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи надіслані на адресу Суду заперечення на касаційну скаргу, відповідач просив Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій під час розгляду справи (т. 2 а.с. 139-140).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2017 року по справі №761/7146/17, наказу № 719 та направлення від 11.04.2017 року Офісом ВПП ДФС України в період з 12.04.2017 року по 26.04.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» з питань встановлення своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАР ЛАЙМ» за період 2014-2015 років, за результатами якої складено акт перевірки №23/28-10-47-14/23182771 від 27.04.2017 року (т. 1 а.с. 38-82).

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем порушено приписи пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 533 953 грн., в тому числі по періодах: - 2015 рік в розмірі 267 598 грн.; 1 квартал 2016 року в розмірі 66 588 грн.; 1 півріччя 2016 року в розмірі 133 178 грн.; три квартали 2016 року в розмірі 199 766 грн.; 2016 рік в розмірі 266 355 грн.

Як вбачається зі змісту акта від 27.04.2017 року перевірки, контролюючий орган дійшовши висновку про заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток, контролюючий орган дійшов враховуючи результати попередньої документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стар Лайм» (код за ЄДРПОУ 39234245) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, які зафіксовані актом перевірки від 29.12.2015 №263/28-03-39/23182771, за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України у зв`язку з не підтвердженням реальності господарських операцій щодо придбання ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» об`єктів саме у ТОВ «Стар Лайм» на виконання договорів купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року та № 2995 від 28 листопада 2014 року, внаслідок наявності ознак фіктивності господарської діяльності ТОВ «Стар Лайм», що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року у сумі 38670 грн. та заниження податку на додану вартість листопад 2014 року у сумі 5 641 905 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 29.12.2015 №263/28-03-39/23182771 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000023900/715/10/28-03-39-23182771 та №0000033900/716/10/28-03-39-23182771, правомірність прийняття яких була предметом оскарження позивачем в межах судової справи № 805/1728/16-а.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №805/1728/16-а відмовлено ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» у задоволенні позову про скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 №0000023900/715/10/28-03-39-23182771 та №0000033900/716/10/28-03-39-23182771, внаслідок недотримання позивачем визначених законом умов для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, оскільки за висновками суду, господарські операції ТОВ "Гефест. ЛТД" і ТОВ «Стар Лайм» не мали на меті реального (фактичного) вчинення господарських операцій на виконання договорів купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року та № 2995 від 28 листопада 2014 року, враховуючи вирок Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі №520/2574/16-к, яким ОСОБА_1 - директора ТОВ «СТАР ЛАЙМ» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво», оцінку якому надано судом апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 215-217).

До того ж, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру, який є загальнодоступним для ознайомлення, за наслідками касаційного перегляду справи постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року постанову суду апеляційної інстанції від 17.01.2017 у справі №805/1728/16-а інстанції залишено без змін і суд касаційної інстанції не встановив порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 195 КАС України щодо прийняття, дослідження та надання оцінки наданих до суду вироку Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року, висновків експертів Київського обласного НДЕКЦ МВС України від 08 грудня 2015 року та Київського міського НДЕКЦ МВС України від 28 березня 2016 року. Отже первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним, що стало підставою для висновку про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 №0000023900/715/10/28-03-39-23182771 та №0000033900/716/10/28-03-39-23182771 і як наслідок, відмови в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини, на підставі висновків акта перевірки №23/28-10-47-14/23182771 від 27.04.2017 року, відповідачем 18.05.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00025747712, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за основним платежем в розмірі 533 953 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 66 588,75 грн (т. 1 а.с.28), незгода з прийняттям якого стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з встановленими в межах судової справи №805/1728/16-а обставинами не підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» об`єктів саме у ТОВ «Стар Лайм» на виконання договорів купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року та № 2995 від 28 листопада 2014 року, враховуючи вирок Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі №520/2574/16-к, яким ОСОБА_1 - директора ТОВ «СТАР ЛАЙМ» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво». При цьому за висновками судів, спірним в даній справі є подальше відображення в податковому та бухгалтерському обліку результатів відносин з ТОВ «СТАР ЛАЙМ», що відбулися у 2014-2015 роках і здійснені позивачем і у 2015-2016 роках., тоді, як правова оцінка вищезазначених господарських операцій між ТОВ «СТАР ЛАЙМ» та ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» в частині їх нереальності з урахуванням вищенаведеного вироку відносно ОСОБА_1 була підтверджена в межах судової справи №805/1728/16-а (т. 1 а.с. 247-255, т. 2 а.с. 96-97).

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги зазначає наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до вимог пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).

Повертаючись до обставин даної справи колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що спірним в даній справі є подальше відображення у 2015-2016 роках в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ «СТАР ЛАЙМ» на виконання договорів купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року та № 2995 від 28 листопада 2014 року, які відбулись у 2014-2015 роках, оскільки вартість ТМЦ та сума нарахованої амортизації основних засобів, придбаних у ТОВ «Стар Лайм» віднесено ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» до складу витрат на збут у Звітах про фінансові результати (ф-2) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 рік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2014 між ТОВ "СТАР ЛАЙМ" (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, яке є одночасно Комісіонером, що діє за рахунок та в інтересах Комітента, а саме, ПП "Данс", з одного боку, та ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД" (Покупець), в особі директора ОСОБА_2. з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №280/01-14 (т. 1 а.с.103-104). Відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу №280/01-14 від 20.11.2014 продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, що раніше використовувався. Найменування, кількість та вартість товару, що підлягає постачанню, визначається сторонами у відповідних Специфікаціях та накладних.

Договір підписаний від продавця-комісіонера ТОВ "СТАР ЛАЙМ" - ОСОБА_1 , від покупця (ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД") - ОСОБА_2; специфікація №1 до цього договору купівлі-продажу №280/01-14 від 20.11.2014 підписана від продавця-комісіонера ТОВ "СТАР ЛАЙМ" - ОСОБА_1 , від покупця (ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД") - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.104).

До суду позивачем надано акт прийому-передачі без номеру та дати до Договору купівлі-продажу №280/01-14 від 20.11.2014, який підписаний від продавця-комісіонера ТОВ "СТАР ЛАЙМ" - ОСОБА_1 , від покупця (ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД") - ОСОБА_2 (а.с.105). Крім цього, на виконання Договору купівлі-продажу №280/01-14 від 20.11.2014 передача обладнання АЗС за адресою: м.Запоріжжя, пр-т Леніна, 3, здійснена за видатковою накладною від 28.11.2014 без номеру, яка підписана від продавця-комісіонера ТОВ "СТАР ЛАЙМ" - ОСОБА_1 , від покупця (ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД") - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.149-150).

Також, судами встановлено, що 28.11.2014 у місті Запоріжжя ТОВ "СТАР ЛАЙМ" (продавець) в особі заступника директора ОСОБА_3, яке є одночасно комісіонером, діє від свого імені та в інтересах ПП "Данс" (як комітентом, відповідно до Договору комісії №05/11-14, укладеного 05.11.2014), з одного боку, та ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД" (покупець), в особі директора ОСОБА_2., з другого боку, укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (зареєстрований в реєстрі за № 2995), а саме: операторська літ.А (А-операторська, полістеролові блоки обшиті гіпсокартоном, загальною площею 82,5 кв.м.), будівля сепараторної літ.В (загальною площею - 7,6 кв.м.), навіс літ.Г, 1,3,4,5,6,7-ємкості паливно-мастильних матеріалів; 8,9,10-бензозаправні колонки; 2-зливна яма, яке розташовано у місті Запоріжжі по проспекту Леніна (Соборному), будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 513946223101 (т. 1 а.с.95-98).

За умовами договору, нерухоме майно належить Комітенту (ПП "Данс") на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 20.02.2012 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С., за реєстровим номером №378. У п.1.2 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2014 вказано, що за домовленістю сторін вартість нерухомого майна (ціна Договору) становить 33978451,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання вимог договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2014, ТОВ "СТАР ЛАЙМ" оформлено видаткову накладну без номеру від 28.11.2014 підписану: з боку ТОВ "СТАР ЛАЙМ" - ОСОБА_1., з боку ТОВ "ГЕФЕСТ.ЛТД" - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.148). Також позивачем надано до суду податкові накладні №65 від 26.11.2014 та №64 від 21.11.2014 виписані ТОВ "СТАР ЛАЙМ" за підписом ОСОБА_1 та Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 1 а.с.106-111), надано акт прийому-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу підписаний: з боку ТОВ "Стар Лайм" - ОСОБА_3 , з боку ТОВ "ГЕФЕСТ.ЛТД" - ОСОБА_2 (т. 1 а.с.99).

При цьому, за висновком суду першої інстанцій, позивач, його представник не надали до суду договори купівлі-продажу №СФ-00002791 від 25.11.2014, №СФ-00002790 від 20.11.2014 (зазначених у податкових накладних), так і пояснень, яким чином вони могли бути виписані до укладення Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2014.

Також, судом досліджені первинні документи стосовно введення ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД" АГЗС (АЗС №125), яке придбане у ПП "Данс" за посередництвом ТОВ "СТАР ЛАЙМ" (т. 1 а.с.112-113, 115-140), журнал-ордер і відомість по рахунку 631 за відповідні періоди (т. 1 а.с.141-142). Амортизація необоротних активів за податковим обліком ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД" по АГЗС (АЗС №125) за висновком суду першої інстанції підтверджується наданими до суду розрахунками (т. 1 а.с.143-147). Сплата ТОВ "ГЕФЕСТ. ЛТД" за придбаний нерухомий об`єкт АГЗС (АЗС №125) здійснена на банківські реквізити ТОВ "СТАР ЛАЙМ", як комісіонера (т. 1 а.с.101-102).

Крім цього, судом першої інстанції досліджено облік вищенаведених господарських операцій, зокрема: податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (звітна нова) за 2016 рік (річна) з додатками до неї (т. 1 а.с.151-164); податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (уточнюючу) за 2015 рік (річна) (т. 1 а.с.177-181, 197-205); податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (звітна) за 2014 рік (т. 1 а.с.182-190); баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016; Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік; Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом) за 2016 рік та за 2015 рік; Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2015; Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2015 рік; Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом) за 2014 рік; Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2014 рік; Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014 (т. 1 а.с.165-176; 191-196).

З наявного в матеріалах справи вироку Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі №520/2574/16-к (провадження №1-кп/520/341/16), який набрав законної сили 18.04.2016 року, судами встановлено, що ОСОБА_1 - директора ТОВ «СТАР ЛАЙМ» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво» (т. 1 а.с.218-220, 230-231).

У зв`язку з встановленими постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №805/1728/16-в обставинами не підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» об`єктів саме у ТОВ «Стар Лайм» на виконання договорів купівлі-продажу № 280/01-14 від 20 листопада 2014 року та № 2995 від 28 листопада 2014 року з урахуванням вироку Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі № 520/2574/16-к (кримінальне провадження № 12015160000000828 від 30 жовтня 2015 року), яким ОСОБА_1 - директора ТОВ «СТАР ЛАЙМ» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України «фіктивне підприємництво», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення податку на прибуток позивачу за наслідками господарських операцій.

Однак колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів даної справи, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» з питань встановлення своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАР ЛАЙМ» за період 2014-2015 років, за результатами якої складено акт перевірки №23/28-10-47-14/23182771 від 27.04.2017 року, призначена у відповідності до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 09.03.2017 у справі №761/7146/17 (провадження №1-кс/761/4512/2017) в рамках кримінального провадження № 32015100110000206 від 10.08.2015 року (т. 1 а.с.212-214).

Під час апеляційного перегляду справи, на запит Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надано ухвалу Жовтневого суду м. Маріуполя Донецької області від 24.10.2017 року (справа № 263/12385/17), якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України та закрито кримінальне провадження № 32015100110000206 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (т. 2 а.с. 89-90).

Однак судом апеляційної інстанції не надано оцінку вищенаведеній ухвалі Жовтневого суду м. Маріуполя Донецької області від 24.10.2017 року у справі № 263/12385/17, постановленої в рамках кримінального провадження № 32015100110000206, в межах якого, на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 09.03.2017 у справі №761/7146/17 призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГЕФЕСТ. ЛТД» з питань встановлення своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАР ЛАЙМ» за період 2014-2015 років у відповідності до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України. Тоді, як за доводами скаржника в касаційній скарзі, закриття кримінального провадження № 32015100110000206 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України унеможливлює використання будь-яких доказів, зібраних під час цього кримінального провадження, внаслідок порушення принципу презумпції невинуватості.

Разом із тим, за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, оскільки вищенаведена ухвала Жовтневого суду м. Маріуполя Донецької області від 24.10.2017 року у справі № 263/12385/17 була надана саме до суду апеляційної інстанції на запит Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, оцінку якій не надано судом апеляційної інстанції в контексті належності та допустимості доказу у справі з метою встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому інші доводи касаційної скарги в частині відсутності посилань контролюючого органу в акті перевірки на вирок Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі №520/2574/16-к, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган, перевіряючи своєчасність, повноту нарахування та сплати податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАР ЛАЙМ» за період 2014-2015 років, посилався на те, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі №520/2574/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, а саме у здійсненні пособництва у створенні (придбанні) ТОВ «СТАР ЛАЙМ» з метою прикриття незаконної діяльності (кримінальне провадження № 32015100110000206) (т. 1 а.с. 44).

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 808/1616/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк