Постанова від 03.04.2025 по справі 320/4300/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2025 року

Київ

справа №320/4300/24

адміністративне провадження №К/990/35873/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/4300/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрис ПТ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (головуючий суддя Кузьменко В. В., судді: Ганечко О. М., Сорочко Є. О.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абрис ПТ» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС), в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 28 серпня 2023 року № 9414318/41525811 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 29 червня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну датою її подання. Вказаний позов було направлено до Київського окружного адміністративного суду поштою 11 жовтня 2023 року і зареєстровано судом 26 січня 2024 року (а.с.1, 45).

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 квітня 2024 року, прийнятим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив повністю (а.с.106-111).

Копія рішення суду першої інстанції була направлена на офіційну адресу електронної пошти ГУ ДПС 04 квітня 2024 року о 10:16, про що складено довідку про доставку судового рішення електронною поштою (а.с.115).

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом апеляційної інстанції у справі № 320/4300/24 (далі - Електронна справа).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 03 травня 2024 року подало апеляційну скаргу (матеріали апеляційного оскарження на 31 аркуші, а.с.1-5).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 травня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 4542 грн (матеріали апеляційного оскарження на 31 аркуші, а.с.11-12).

Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі позивачем було заявлено одну вимогу немайнового характеру, а позов подано у 2024 році, тому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на який здійснюється обчислення судового збору, становить 3028 грн.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 20 травня 2024 року о 20:56, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 31 аркуші, а.с.27).

27 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДПС надійшло клопотання про відстрочення строку на сплату судового збору, яке вмотивоване тим, що з огляду на майновий стан скаржник позбавлений можливості сплатити судовий збір. ГУ ДПС повідомило суд, що відповідний службовий лист був направлений в управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку. До клопотання долучило виписку з рахунка за 19 травня 2024 року (матеріали апеляційного оскарження на 31 аркуші, а.с.13-19).

31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків, до якого долучило платіжну інструкцію № 1346 від 28 травня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 4026 грн. За змістом вказаного клопотання ГУ ДПС повідомило суд, що розмір судового збору за подання адміністративного позову становив 2684 грн, тому за подання апеляційної скарги належить сплатити 4026 грн (матеріали апеляційного оскарження на 31 аркуші, а.с.20-26).

Ухвалою від 25 липня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу апелянту (матеріали апеляційного оскарження на 31 аркуші, а.с.28-29).

Ухвала суду вмотивована тим, що ГУ ДПС здійснило неповну сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Згідно із відомостями Електронної справи копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 25 липня 2024 року о 19:06.

31 липня 2024 року ГУ ДПС повторно подало до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року. Разом із апеляційною скаргою була подана платіжна інструкція № 1346 від 28 травня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 4026 грн. За змістом апеляційної скарги ГУ ДПС також просило поновити строк на апеляційне оскарження (матеріали апеляційного оскарження на 22 аркушах, а.с.1-5).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 серпня 2024 року залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та встановив апелянту семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання документа про сплату судового збору у розмірі 4542 грн (матеріали апеляційного оскарження на 22 аркушах, а.с.9).

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що долучена до апеляційної скарги платіжна інструкція не може вважатися належним доказом сплати судового збору, оскільки судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншої апеляційної скарги. Про неможливість використання первісного документа про сплату судового збору при повторному зверненні із відповідною скаргою до суду вказував Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/554/23. Суд роз`яснив ГУ ДПС, що належний розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 4542 грн.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 05 серпня 2024 року о 19:25 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 22 аркушах, а.с.10).

12 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про відстрочення сплати судового збору, відповідно до якої повідомило, що управлінням правового забезпечення було направлено новий лист про сплату судового збору, і відповідна оплата очікується найближчим часом. Просило врахувати його майновий стан, про що свідчить виписка державної казначейської служби України від 10 квітня 2023 року (матеріали апеляційного оскарження на 22 аркушах, а.с.11-16).

Ухвалою від 19 серпня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору відмовив, апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала (матеріали апеляційного оскарження на 22 аркушах, а.с.18-20).

Суд мотивував таке рішення тим, що доводи апелянта про направлення нового службового листа не підтверджені жодними доказами. Виписка від 10 квітня 2023 року, на яку посилається апелянт, також відсутня в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору відсутні. Водночас, невиконання станом на 19 серпня 2024 року вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є підставою для її повернення.

Згідно із відомостями Електронної справи копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 21 серпня 2024 року о 03:55.

23 серпня 2024 року ГУ ДПС втретє подало апеляційну скаргу, долучивши до неї платіжну інструкцію № 2710 від 19 серпня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 4542 грн. За змістом апеляційної скарги відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наголошував, що не зволікав із реалізацією права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Просив врахувати, що в умовах воєнного стану рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишенням їх без руху, встановлення різного роду строків (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах, а.с.1-6).

Ухвалою від 28 серпня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС, надавши десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності доказів і підстав, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах, а.с.10-12).

Ухвала суду вмотивована тим, що оформлення апеляційної скарги згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє право на апеляційне оскарження після постановлення апеляційним судом ухвал про повернення апеляційних скарг не є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження. Відсутність коштів на сплату судового збору не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 29 серпня 2024 року о 19:05 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах, а.с.13).

06 вересня 2024 року від ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, за змістом якого відповідач вказував, що при поданні апеляційної скарги втретє судовий збір було сплачено в повному обсязі. Просив врахувати, що недоліки, які слугували підставою для повернення попередньої апеляційної скарги, були усунуті в найкоротший строк. Вказане у сукупності свідчить про належність і добросовісність дій відповідача (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах, а.с.14-21).

Ухвалою від 11 вересня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах, а.с.22-24).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання вимог щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, що зумовило повернення вперше поданої апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги (з урахуванням її уточнень) скаржник вказує, що позов у цій справі було подано у 2023 року, проте, провадження у справі відкрито у січні 2024 року. Скаржник вважає, що при обрахунку судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі слід було виходити із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн. Відповідно, ГУ ДПС вважає, що правомірно подало до суду апеляційної інстанції платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 4026 грн. Просить врахувати, що повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось у найкоротші строки, проте, апеляційний суд відмовився приймати до розгляду попередню платіжну інструкцію, вказавши, що судовий збір має бути сплачено іншим платіжним документом та у розмірі 4542 грн. Скаржник вважає, що наведені апеляційним судом постанови Верховного Суду, з огляду на висновки яких суд не взяв до уваги платіжну інструкцію № 1346 від 28 травня 2024 року, стосувались подання повторно позовної заяви, а не апеляційної скарги. Подання ж апеляційної скарги втретє відбулось без зайвих зволікань та із сплатою судового збору у встановленому судом розмірі.

Скаржник зауважує, що введення на території України воєнного стану є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1238/19, та наводить практику Європейського суду з прав людини, що стосується забезпечення права на доступ до суду.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 07 листопада 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. Звертає увагу, що ГУ ДПС не скористалось правом на касаційне оскарження ухвал апеляційного суду про повернення апеляційних скарг. Зауважує, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнано поважними, а строк поновлений, лише якщо такі обставини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Проте, ГУ ДПС таких обставин і доказів не навело. При цьому відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право на апеляційне оскарження після спливу встановленого законом строку.

30 січня 2025 року до суду касаційної інстанції надійшла справа № 320/4300/24 в одному томі на 117 аркушах.

Під час підготовки справи до розгляду суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції сформував матеріали апеляційного перегляду судового рішення без витребування матеріалів справи та без надходження матеріалів справи № 320/4300/24 із суду першої інстанції. Оскільки означені матеріали не надійшли разом із письмовими матеріалами справи №320/4300/24, Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2025 року повторно витребував з Київського окружного адміністративного суду та/або Шостого апеляційного адміністративного суду матеріали апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 320/4300/24.

28 березня 2025 року матеріали апеляційного оскарження у трьох томах надійшли до Верховного Суду з Київського окружного адміністративного суду.

Суд касаційної інстанції зазначає, що касаційний перегляд справи № 320/4300/24 здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судом апеляційної інстанції, матеріалів справи та матеріалів апеляційного оскарження, які 30 січня 2025 року та 28 березня 2025 року відповідно надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 03 травня 2024 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше скаржник не виконав обов`язок із сплати судового збору, що і слугувало підставою для її залишення без руху.

Повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 25 липня 2024 року вимог ухвали суду від 17 травня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору не в повному обсязі. Разом з тим, слушними є доводи скаржника в частині обрахунку судом апеляційної інстанції належної до сплати суми судового збору.

Так, з матеріалів адміністративної справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Абрис ПТ» направило до суду 11 жовтня 2023 року поштою адміністративний позов з однією вимогою немайнового характеру. Адміністративний позов був повністю задоволений судом першої інстанції, з чим не погодилось ГУ ДПС.

За правилами частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн.

Оскільки фактично позов було подано позивачем у 2023 році з однією вимогою немайнового характеру, то належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі становив 4026 грн (2684 грн * 150%). Та обставина, що суд першої інстанції зареєстрував позовну заяву у цій справі лише у січні 2024 року, не змінює дати подання позову і не впливає на обчислення належного до сплати судового збору. Водночас, в ухвалі від 17 травня 2024 року суд апеляційної інстанції повідомив відповідачу про необхідність сплати 4512 грн судового збору, помилково виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що був встановлений у 2024 році.

Слід зазначити, що в клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги, поданому 31 травня 2024 року, ГУ ДПС звернуло увагу суду апеляційної інстанції на особливості обрахунку судового збору та надало пояснення щодо суми сплаченого судового збору відповідно до платіжної інструкції № 1346 від 28 травня 2024 року. Проте, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції таким доводам жодної оцінки не надав.

Звертаючись повторно до суду з апеляційною скаргою вже через шість днів після отримання копії ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги, ГУ ДПС долучило до неї ту ж саму платіжну інструкцію № 1346 від 28 травня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 4026 грн.

Повторно подану апеляційна скарга знову було залишено без руху ухвалою апеляційного суду від 02 серпня 2024 року з підстав неприйнятності долученої скаржником до апеляційної скарги платіжної інструкції як такої, що була долучена при поданні попередньої апеляційної скарги, яка була повернута судом. Крім того, суд апеляційної інстанції повторно вказав скаржнику, що належний до сплати розмір судового збору становить 4512 грн.

Колегія суддів не вважає за необхідне повторно зазначати, чому висновок суду апеляційної інстанції про необхідність сплати за подання апеляційної скарги у цій справі у розмірі 4512 грн не відповідає приписам Закону № 3674-VI. Стосовно висновку суду апеляційної інстанції про неприйнятність як належного доказу сплати судового збору платіжної інструкції, що долучалась скаржником до попередньої апеляційної скарги, що була повернута судом, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 9 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 та у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 28 квітня 2022 року у справі № 520/10006/21, від 20 липня 2023 року у справі № 300/2856/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 320/2743/20.

При цьому положення КАС України та Закону України «Про судовий збір» не містять норми, яка б встановлювала обов`язок повторної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у випадку повернення первинної апеляційної скарги за умови, що сплачений судовий збір не повертався скаржнику.

Аналогічного правозастосування дійшов Верховний Суд у постановах від 28 серпня 2020 року у справі № 810/3530/17, від 22 листопада 2021 року у справі № 640/18461/18.

Слід зазначити, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

Отже, за обставин долучення ГУ ДПС до повторно поданої апеляційної скарги платіжної інструкції № 1346 від 28 травня 2024 року, яка долучалась і до первинно поданої апеляційної скарги, слід було б перевірити: правильність оформлення платіжного документа та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України; чи не приймалося рішення про повернення цього судового збору.

Застосування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/554/23, у межах обставин цієї справи є неприйнятним, оскільки, як слушно зауважив скаржник, висновки Верховного Суду у наведених справах стосуються застосування частини п`ятої статті 6 Закону № 3674-VI, яка прямо передбачає, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Звернення ГУ ДПС до Шостого апеляційного адміністративного суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою втретє відбулось вже через два дні після отримання копії ухвали суду від 19 серпня 2024 року та із долученням нового документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному судом, хоча, як уже зазначалося, такий розмір не відповідає встановленому законом.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та із сплатою судового збору.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Враховуючи, що ГУ ДПС вперше вчасно подало апеляційну скаргу та фактично сплатило судовий збір у належному розмірі, невідкладно усувало недоліки апеляційних скарг, на які недоречно вказував суд апеляційної інстанції, а також подало апеляційні скарги повторно і втретє без надмірних зволікань, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Посилання позивача на те, що ГУ ДПС не оскаржило ухвали про повернення апеляційних скарг, не мають правового значення при вирішенні питання про поновлення строку. Слід враховувати, що повернення апеляційної скарги покликане надати заявнику можливість привести її у відповідність до вимог КАС України, тим самим маючи на меті надати стороні доступ до правосуддя. Відповідно, оцінюючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд повинен належним чином досліджувати обставини справи та висновки суду, які слугували підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.

Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко