Постанова

від 03.04.2025 по справі 320/6263/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/6263/19

адміністративне провадження № К/990/39501/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/6263/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови,

за касаційною скаргою Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя: Г. В. Панова) від 11 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: В. О. Аліменко, Л. В. Бєлова, А. Ю. Кучма) від 18 вересня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» із позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00436 від 08 листопада 2019 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/422059 від 08 листопада 2019 року, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. На думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, позов задоволено повністю.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року.

5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Через систему «Електронний суд» 28 листопада 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивача просить Суд залишити без задоволення касаційну скаргу Київської митниці, а судові рішення залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» зареєстровано в якості юридичної особи 15 серпня 2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 20 січня 2020 року, який наявний у матеріалах справи.

9. Між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу № KPI/786/1112/19 (далі договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Ісламської Республіки Пакистан, а також інших країн на умовах, визначених договором та/або відповідними додатками до договору.

10. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено договором.

11. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

12. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

13. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом внесення 100% (ста відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

14. Між продавцем та позивачем був укладений додаток № KPI/786/1112/19/1 від 27 вересня 2019 року до договору (далі додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець поставив, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, у кількості 24 854,1 кг, 95 973 погонні метри, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

15. Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом № KPI/786/9186/2020 від 30 вересня 2019 року склала 86 989,35 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є продавець.

16. Судами встановлено, що 06 листопада 2019 року позивач із метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/956891, у графі 31 якої позивач задекларував товар.

17. Одеська митниця ДФС 07 листопада 2019 року провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500030/2019/4814.

18. Одеською митницею ДФС 07 листопада 2019 року у ході проведення огляду товарів, задекларованих позивачем у попередній митній декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/956891 від 06 листопада 2019 року, відібрано проби та зразки товарів позивача, про що складено акт про взяття проб (зразків) товарів № 962.

19. 08 листопада 2019 року позивачем до Київської митниці ДФС, правонаступником якої є відповідач (Київська митниця), було подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №/2019/422059, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

20. Судом встановлено, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару 86 989,35 долари США.

21. Відповідно до графи 47 тимчасової митної декларації ІМ40ТН № UA125110/2019/422059 від 08 листопада 2019 року позивачем було нараховано (визначено) митні платежі з урахуванням найбільшої ставки митних платежів для товару (8%), а саме: мито в розмірі 170 609,19 грн. (86 989,35 доларів США х 24,515816 х 8%) та податок на додану вартість у розмірі 460 644,82 грн. ((86 989,35 доларів США х 24,515816 + 170 609,19 грн.) х 20%).

22. На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/422059 від 08 листопада 2019 року надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 30 вересня 2019 року; рахунок-фактура № KPI/786/9186/2019 від 30 вересня 2019 року; коносамент № AFI01445595 від 08 жовтня 2019 року; автотранспортна накладна № А806179 від 07 листопада 2019 року; сертифікат про походження товару № PTEA/CO/20-02567 від 30 вересня 2019 року; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500030/2019/4814 від 07 листопада 2019 року; прайс-лист продавця б/н від 30 вересня 2019 року; додаток; договір; акт Одеської митниці ДФС про взяття проб (зразків) товарів № 962 від 07 листопада 2019 року.

23. 08 листопада 2019 року Київська митниця ДФС, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН № UA125110/2019/422059 від 08 листопада 2019 року митної вартості товару, нарахованих (визначених) позивачем митних платежів до сплати з урахуванням найбільшої ставки митних платежів із тих, під яку міг підпадати товар позивача, прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00436, якою відмовила позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/422059 від 08 листопада 2019 року.

24. Обґрунтовуючи підстави для прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00436 від 08 листопада 2019 року митний орган в особі головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Західний» Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни зазначив, що у відповідності до статті 256, частини сьомої статті 269 МК України, пункту 34 Постанови Кабінету Міністрів України № 450 від 21 травня 2012 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 344 від 24 квітня 2019 року та Наказу Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року тимчасова митна декларація не може бути оформлена у митному відношенні, оскільки згідно зі статтею 260 МК України якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, можливе подання тимчасової декларації. При цьому застосовується найбільша ставка мита з тих, під яку може підпадати товар, та найбільша величина вартості товарів (товар №1 5,16 доларів США за 1 кг).

25. Не погоджуючись із карткою відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Задовольняючи адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Натомість зі змісту спірного рішення відповідача № UA125110/2019/00436 від 08 листопада 2019 року слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

28. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми Митного кодексу України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 810/2463/17.

30. Скаржник вважає, що позивачем не доведено задекларовану митну вартість, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що судом неналежно встановлено обставини справи та не враховано норми матеріального права. На його думку судами порушено норми частини другої статті 58 МК україни, пунктів 1, 3, 8, 9 та 10 статті 260 МК України, Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (із змінами затвердженими Постановою Кабінету України від 24 квітня 2019 року № 344) та статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

31. На переконання митного органу, твердження стосовно того, що в спірному випадку повинна застосовуватися виключно найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар є повністю хибним, оскільки відповідно до Постанови Кабінету України від 24 квітня 2019 року № 344, якою внесені зміни до Положення про митні декларації, повинна застосовуватися найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар та найбільша величина вартості товарів.

32. У разі якщо декларантом або уповноваженою особою не заявлено у тимчасовій митній декларації таких найбільших ставок митних платежів, відповідні ставки визначаються митним органом відповідно до пункту 4 розділу ІІІ наказу Міністерства Фінансів України від 30 травня № 650.

33. Відповідно до постанови Кабінету України від 21 травня 2012 року № 450 у разі прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні у зв`язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії інформація про найбільшу величину вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, для розрахунку такої суми зазначається митним органом у рішенні про відмову у митному оформленні згідно із статтею 256 МК України.

34. З огляду на вказані вище вимоги законодавства, за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД від 08 листопада 2019 року № ПА125110/2019/422059 митну вартість не визнано, посадовою особою митного органу прийнято рішення про відмову у митному оформлені від 08 листопада 2019 року № ПА125110/2019/00436 у зв`язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії, в митному органі була наявна інформація про найбільшу величину вартості товарів: т. № 1 - 5,16 $/кг.

35. Окрім того, звертає увагу на те, що декларанту ТОВ «Віта-Текс» повідомлено про можливий випуск товарів за тимчасовою митною декларацією за умови надання митному органу відповідно до розділу X МК України забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною уповноваженою особою, та сумою митних платежів, обчисленою виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів.

36. На підставі вищевикладеного скаржник стверджує, що всі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань державної митної справи. Позивачем не наведено жодного обґрунтування чи доказу, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

38. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

39. Митний кодекс України (надалі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

40. Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

41. Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

42. Згідно із частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

43. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

44. За правилами частини сьомої статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

45. Відповідно до частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

46. Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

47. Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

48. Частиною п`ятою статті 58 МК України передбачено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

49. Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

50. Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

51. Так, частинами першою, другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

52. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

53. Частинами третьою та п`ятою статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

54. Положеннями частини першої та другої статті 53 МК визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

55. Відповідно до частини п`ятої вказаної статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті..

56. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

57. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 53 МК України У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

58. З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

59. Окрім того, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

60. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

61. Положенням частин першої-третьої статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

62. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

63. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (частина перша статті 59 МК України).

64. Згідно з частин першої-третьої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

65. Частинами першою, третьою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 260 МК України передбачено, що Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Оформлення органом доходів і зборів тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

66. Приписами статті 308 МК України встановлено, що розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання органу доходів і зборів точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

67. Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

68. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

69. У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

70. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Віта-Текс» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов`язковими, відповідно до статті 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

71. Згідно з пунктом 29 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 (далі - Положення 450), декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли: точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД або характеристики, які впливають на оподаткування товару, зокрема особливими видами мита, можуть бути встановлені після проведення їх дослідження; у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо; відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу; ціна товарів визначається за формулою.

Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) здійснюється митним органом за таких умов: товари не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України; усі митні платежі, що можуть підлягати сплаті під час поміщення товарів у митний режим, сплачені за найбільшими ставками з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України, без урахування податкових пільг у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на застосування таких пільг; якщо митним органом не визнано заявленої митної вартості товарів згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, митному органу надається відповідно до розділу X Митного кодексу України забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, що визначається митним органом на підставі наявних відомостей відповідно до статті 308 Митного кодексу України.

У разі прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні, у зв`язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії інформація про найбільшу величину вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, для розрахунку такої суми зазначається митним органом у рішенні про відмову у митному оформленні згідно із статтею 256 Митного кодексу України.

Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

72. Отже, декларант або уповноважена ним особа має право випустити товари у вільний обіг до одержання результатів дослідження взятих проб (зразків) таких товарів шляхом подання тимчасової митної декларації та внесення фінансової гарантії, виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

73. Як вірно встановлено судами та вбачається матеріалами справи, договір, додаток, в пункті 2.1 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс № KPI/786/9186/2019 від 30.089.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 86 989,35 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019, тобто вартість та кількість товару позивача можна було визначити на підставі поданих ним до митного оформлення документів.

74. Суд зазначає, що вартість та кількість товару позивача митний орган мав можливість визначити на підставі поданих ним до митного оформлення документів.

75. Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суди дійшли обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

76. Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

77. Водночас, судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

78. Відтак, позивачем у силу приписів частини третьої статті 260 та частини другої статті 308 МК України, пункту 29 Положення 450 правильно було нараховано (визначено) митні платежі з урахуванням найбільшої ставки митних платежів для товару в тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/422059 від 08 листопада 2019 року.

79. До того ж, Суд не погоджується з твердженням відповідача про необхідність позивача нараховувати (визначати) митні платежі, виходячи з найбільшої ставки митних платежів із тих, під яку міг підпадати товар позивача, та найбільшої величини вартості товарів, адже відповідно до пункту 29 Положення № 450 застосування найбільшої величини вартості товарів вимагається у випадку коригування митної вартості зі сторони митного органу. Разом з тим, у межах оскаржуваної картки відмови митним органом не було прийнято письмового рішення про коригування митної вартості.

80. У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржувана картка відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00436 від 08 листопада 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

81. Отже, колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

82. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судами не встановлено.

83. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, касаційній скарзі з урахуванням яких суди вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

84. Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, Суд наголошує на тому, що вказана підстава жодним чином не обґрунтована. Більш того, посилання позивача на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 810/2463/17 не свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушив норми процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам в зазначеній справі з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.

85. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини в цій справі та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням усіх доводів наведених сторонами у справі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

86. Суд наголошує на тому, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

87. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 320/6263/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов