Постанова

від 26.03.2025 по справі 335/9135/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.03.2025 Справа № 335/9135/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/9135/23 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/807/635/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кравченко Яніни Іванівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гранден-2000», ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги, 65», про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Гранден-2000», ОСОБА_2 , третя особа - ОСББ «Перемоги, 65» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтуванняпозовних вимогОСОБА_1 зазначав, що він є мешканцем та співвласником квартири АДРЕСА_1 , та є головою правління ОСББ «Перемоги, 65».

Багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 був переданий в управління ОСББ від КП «Наше місто» ЗМР 30.09.2016 відповідно до акту приймання-передачі, згідно з яким в управління ОСББ передано будинок разом з допоміжними приміщеннями площею 136,2 квадратних метрів, у тому числі сходові клітки - 128,7 кв.м, елеватор - 4,7 кв.м., комори - 2,8 кв.м.

10.09.2021 на адресу ОСББ «Перемоги, 65» надійшла претензія від ОСОБА_2 з вимогою усунення перешкод у користування її правом власності на приміщення № 44 літера А-5 (приміщення № 9 підвал) шляхом його звільнення та демонтажу обладнання. Квартира АДРЕСА_3 в цьому будинку була переведена ОСОБА_2 в нежитлове приміщення, яке облаштовано під медичний центр. Після реконструкції відповідачами квартири АДРЕСА_3 підсобна кімната (елеваторна), в якій знаходиться система опалення будинку та яка є допоміжним приміщенням, відійшла у користування відповідачів.

Позивач, посилаючись на те, що спірні допоміжні приміщення вибули з власності співвласників будинку без їх згоди та увійшли до приватної власності відповідачів незаконно, просив витребувати частину допоміжних приміщень № 6,7,8 (№ 5-1) площею 11,42 кв.м та частину коридору зі сходовою клітиною (приміщення № 9,10) площею 11,77 кв.м, які розташовані в будинку АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ПП «Гранден-2000» та ОСОБА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гранден-2000», ОСОБА_2 , третя особа - ОСББ «Перемоги, 65», про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду,представник ОСОБА_1 адвокатКравченко Я.І.подала апеляційнускаргу,вякій, посилаючисьна неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи,недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,порушення нормпроцесуального права,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,проситьрішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірні приміщення первинно планувались при будівництві будинку як допоміжні, у 1958 році, цей факт під час розгляду справи відповідачі не спростували. Доказів того, що спірні приміщення станом на 2000 рік змінили статус відповідач не надав, та такі в матеріалах справи відсутні.

Звертає увагу, що спірні приміщення № 6,7,8 (5-1) площею 11,42 кв.м. та частина коридору зі сходовою клітиною (приміщення 9,10) площею 11,77 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_2 , здавалися в експлуатацію забудовником, як приміщення загального користування (допоміжні).

Станом на 1997 рік в підвальному приміщенні літери А будинку АДРЕСА_2 вже знаходилась квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 36,00 кв.м., яка була суміжна з підсобним приміщенням 5-1. Не відомо на якій підставі загальна площа квартири 1-а - 36,00 кв.м. збільшилась до 50,8 кв.м. та до неї увійшла підсобна кімната 5-1 (елеваторна).

Також зазначає, що підсобне приміщення (5-1) площею 11,45 кв.м., яке увійшло до квартири АДРЕСА_3 , не було житловою площею, оскільки було допоміжним. Документів щодо переведення його в житлове не існує.

Щодо висновків суду першої інстанції, що позов про витребування майна має бути пред`явлено всіма співвласниками, зазначає, що у цій справі за позовом ОСОБА_1 відсутня вимога витребування майна на його користь, ОСОБА_1 витребовує майно з незаконного володіння відповідачів, яке відповідно до закону належить всім співвласникам.

Крім того, при відкритті провадження у справі судом було прийнято судове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі, так як ОСОБА_1 не міг звертатися з вказаним позовом як фізична особа. Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.11.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2023 року про відмову у відкритті провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 скасовано. Встановлено, що ОСОБА_1 як один із співвласників спірних приміщень має право звертатися до суду з такими вимогами.

Вважає, що строк позовної давності звернення до суду з вищевказаними вимогами не сплив, у зв`язку з тим, що позивач дізнався про пушення його права лише у 2021 році, коли у вересні 2021 року на адресу ОСББ «Перемоги, 65» надійшла претензія від ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування належним їй на праві власності приміщення № 44 літера А-5 (приміщення № 9 підвал) у будинку АДРЕСА_2 шляхом його звільнення та демонтажу обладнання, яке встановлено незаконно, в строк один місяць.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що він є мешканцем будинку АДРЕСА_2 , співвласником квартири АДРЕСА_4 та головою правління ОСББ «Перемоги, 65», та вважав, що самовільне розпорядження відповідачами спільним майном мешканців будинку порушує їх права співвласників спільного майна, оскільки вони такої згоди не надавали. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, позов про витребування майна має бути пред`явлено всіма співвласниками. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що інші співвласники квартир у будинку АДРЕСА_2 уповноважували діяти ОСОБА_1 в їх інтересах.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом, ОСОБА_1 з 15.08.2019 року є головою правління ОСББ «Перемоги, 65».

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (представнику третьої особи - ОСББ "Перемоги, 65") на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.01.2000 року, видане ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод»).

Згідно з актом приймання-передачі житлового будинку по АДРЕСА_2 , (Літ. А-%) м. Запоріжжя від 30.09.2016 року з господарського відання КП «Наше місто» ЗМР в управління ОСББ «Перемоги, 65», передано житловий будинок з інвентарною справою від 10.04.2006 року, технічним паспортом від 10.04.2006 року; загальна площа допоміжних приміщень - 136,2 кв.м, у тому числі: сходові клітки - 128,7; елеватор - 4,7; комори - 2,8; кількість приватизованих квартир у будинку: АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення: 7, загальною площею 359,2 кв.метрів.

Згідно з рішенням виконавчого комітету ЗМР № 263/29 від 17.09.2002 року квартира АДРЕСА_3 переведена в нежитлове приміщення для подальшого використання під медичний центр.

04.06.2003 відповідач ОСОБА_2 подарувала нежитлове приміщення 1-а, загальною площею 50,8 кв.м, по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 1304 від 04.06.2003, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О.

Відповідно до технічного паспорту від 05.06.2002 квартира АДРЕСА_6 в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_2 складається з 6 (шістьох) приміщень, загальна та корисна площа 50,8 кв.м., жила 23,6 кв.м., підсобна 27,2 кв.м., в т.ч.: приміщення № 1 коридор - 2,6 кв.м., приміщення № 2 коридор - 6,70 кв.м, приміщення № 3 кімната - 23,6 кв.м., приміщення № 4 кухня - 6,10 кв.м, приміщення № 5 ванна кімната та туалет - 3,30 кв.м., приміщення № 6 бойлерна - 8,5 кв.м.

25.12.2003 ОСОБА_4 на підставі договору безоплатного користування передав нежитлове приміщення 1-а по АДРЕСА_2 у тимчасове користування ПП «Гранден-2000».

ОСОБА_4 , як засновник ПП «Гранден-2000», на підставі рішення ЗМР від 28.10.2004 року № 420/31 здійснив реконструкцію нежитлового приміщення 1-а та нежитлового підвального приміщення АДРЕСА_7 під медичний центр.

Приміщення № 44 по АДРЕСА_2 належало ПП «Гранден-2000» на підставі договору купівлі-продажу майна, шляхом викупу від 04.07.2002 року у регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Рішенням ЗМР 379/30 від 26.10.2005 переоформлено право спільної часткової власності за приватним підприємством «Гранден-2000» та ОСОБА_2 на приміщення № 44, яке утворилось внаслідок проведеної реконструкції приміщень 1-а та № 44.

Згідно додатку до вказаного рішення, за ПП «Гранден-2000» визнано право власності на приміщення 44 A-5 кімн. 1-2, 11-19 загальною площею 85,9 кв.м., що складає 61/100 частину приміщення, а за ОСОБА_2 - приміщення 44 А-5 кімн. 3-10, загальною площею 54,7 кв.м., що складає 39/100 частин приміщення 44.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17831384 від 21.02.2008, ОСОБА_2 на праві власності належить приміщення № 44 літера А-5, що розташоване в житловому будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування № 210 від 11.02.2006 року в розмірі 39/100 частки вказаного приміщення, а інша частка у розмірі 61/100 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 02.12.2005 належить приватному підприємству «Гранден-2000».

Згідно висновку експерта № 0014 за результатами проведення експертного будівельного-технічного дослідження по письмовому зверненню ОСОБА_1 , приміщення підвалу № 8 площею 4,7 метрів квадратних, яке розташоване в жилому будинку АДРЕСА_2 , відповідно до функціонального використання призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, тобто належить до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку. Приміщення підвалу № 8 площею 4,7 кв.м розташоване в житловому будинку АДРЕСА_2 за функціональним призначенням класифікується як технічне приміщення.

Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українивизначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд витребувати частину допоміжних приміщень № 6,7,8 (№ 5-1) площею 11,42 кв.м та частину коридору зі сходовою клітиною (приміщення № 9,10) площею 11,77 кв.м, які розташовані в будинку АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ПП «Гранден-2000» та ОСОБА_2 .

Частиною першоюстатті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першоюстатті 388 ЦК Українипередбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей387,388 ЦК України(віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зістаттею 391 ЦК України(негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом,є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності(на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статейЦК Україницю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) , від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) (пункт 37)).

Відповідно до положень пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2статті 10 вказаного Законунаведено урішенні Конституційного Суду від 02 березня 2004 року №4-рп/2004зі змінами згідно зрішенням Конституційного Суду від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004визначено: «1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього».

Допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 Закону стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Пред`являючи віндикаційний позов позивач вказував, що це майно є спільною сумісною власністю всіх сусідів, доказів перебування спірного майна у його особистій власності не надав.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (стаття 369 ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позов про витребування майна має бути пред`явлено всіма співвласниками, а матеріали справи не містять доказів, що інші співвласники квартир у будинку АДРЕСА_2 уповноважували позивача діяти в їх інтересах, а тому вимога про витребування спірних приміщень задоволенню не підлягає.

Неправильно обраний спосіб захисту, з урахування суб`єктного складу, зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позовунезалежно від інших встановлених судом обставин(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (пункт 148)).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 463/1258/22 (провадження № 61-9278св24).

Доводи апеляційноїскарги проте,що уцій справівідсутня вимога ОСОБА_1 про витребуваннямайна найого користь, ОСОБА_1 витребовує майноз незаконноговолодіння відповідачів,яке відповіднодо законуналежить всімспіввласникам;що постановоюЗапорізького апеляційногосуду від08.11.2023року булоскасовано ухвалуОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від29вересня 2023року провідмову увідкритті провадженняу ційсправі,справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду; щодо наявності доказів, що частина допоміжних приміщень № 6,7,8 (№ 5-1) площею 11,42 м та частина коридору зі сходовою клітиною (приміщення № 9,10) площею 11,77 кв.м, на час приватизації квартири позивачем мали статус допоміжних приміщень - не спростовує висновків суду стосовно того, що неправильно обраний спосіб захисту, з урахування суб`єктного складу, зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позовунезалежно від інших встановлених судом обставин.

За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кравченко Яніни Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко