Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/10953/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/10953/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників учасників справи:

від позивача: Торбєєв М.О., Руденок П.С.

від відповідача-1: Будник Б.А.

від відповідача-2: Лаган Я.Ю.

від відповідача-3: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 (повний текст рішення складено - 30.01.2025)

у справі № 910/10953/24 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова»,

3. Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, у якому просив:

- визнати недійсним Договір про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» (первісний боржник), Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (кредитор), про переведення первісним боржником на нового боржника боргу, який виник у первісного боржника перед кредитором за Договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 року;

- визнати недійсним Договір про договірне списання № 3 від 09.10.2023 року, що укладений між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані договори про переведення боргу та про договірне списання були вчинені позивачем вчинені під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним Договір про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова», Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Визнано недійсним Договір про договірне списання № 3 від 09.10.2023, укладений між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради 2 018,67 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради 2 018,67 грн судового збору.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради 2 018,67 грн судового збору.

Приймаючи зазначене рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний Договір про переведення боргу та Договір про договірне списання є такими, що укладені позивачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, що зумовлює їх недійсність відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України, встановивши наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням оспорюваних правочинів, які вчинялися виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин - запобігання зриву опалювального сезону 2023/2024 років у місті Чернігові.

1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради у повному обсязі та покласти судові витрати на Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10953/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10953/24.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у судовій справі № 910/10953/24 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

24.02.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10953/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 та призначено до розгляду 19.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» про поновлення строків на подання апеляційної скарги задовольнити та поновити скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10953/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/10953/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.03.2025.

До суду через систему «Електронний суд» надійшли:

- 14.03.2025 від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відзив на апеляційні скарги;

- 14.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пояснення;

- 14.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» додаткові пояснення;

- 18.03.2025 від Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради відзиви на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова».

2.2. узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

2.2.1. В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зазначає наступне:

- судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи, що призвело до необґрунтованих висновків про наявності у спірних правовідносинах тяжких обставин та вкрай невигідних умов, а також про те, що договори суперечать законодавству України;

- судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.233 ЦК України, ст.3 та ст.13 Закону України «Про ринок природного газу», п.2 Положення про покладення спеціальних обов`язків №812, ст.8 розділу 5 Кодексу газотранспортної системи, ч.3 розділи І, ІІ, VІ Правил постачання природного газу, ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.22 Закону України «Про теплопостачання»;

- судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст.76-80 ГПК України щодо доказування, ст.236 ГПК України щодо застосування висновків Верховного Суду та не було враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.11.2021 у справі №910/10481/20, від 25.07.2018 у справі №487/7703/15-ц, від 27.06.2024 у справі №910/17359/23, від 10.06.2021 у справі №489/6021/17, від 08.08.2018 у справі №638/8265/14-ц, від 10.07.2018 у справі №907/738/16, від 14.02.2018 у справі №910/10765/17, від 16.11.2021 у справі №21/89б/2011 (913/630/20) та від 17.11.2021 у справі №766/15688/16-ц.

За доводами скаржника, у спірних правовідносинах відсутні тяжкі обставин, які полягали загрозі зриву опалювального сезону періоду 2023/2024, оскільки Позивач міг забезпечити проходження опалювального сезону шляхом закупівлі природного газу у будь-якого постачальника на будь-яких умовах на ринку природного газу або міг отримати природний газ у постачальника останньої надії.

Разом з цим, відповідач-1 вважає, що у спірних правовідносинах відсутня крайня форма невигідності Договору переведення боргу, яка полягає у тому, що Позивач взяв на себе зобов`язання сплати борг за іншу юридичну особу без будь-якої компенсації майном чи грошима, оскільки згідно з п.3.5. Договору про переведення боргу Позивач має право на проведення розрахунків на суму зобов`язання у порядку та спосіб, не заборонені законом, а за таких обставин, у п.3.5. Договору переведення боргу передбачено порядок розрахунків у порядку та спосіб, не заборонені законом, що включає, зокрема, й розрахунок майном чи грошима.

У поданих поясненнях відповідач-1 звертає увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 27.06.2024 у справі №910/17359/23 та постанові від 19.02.2025 у справі №910/6198/24 у подібних правовідносинах, які на його думку підлягають обов`язковому врахуванню під час розгляду справи №910/10953/24.

2.2.2. В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення із неправильним застосуванням частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання» і з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідач-2 звертає увагу, що для визнання правочину недійсним з наведеної підстави необхідна сукупність вказаних умов, відсутність хоча б однієї з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання ст. 233 ЦК України, а як вкрай невигідні для Позивача умови суд розглядає зобов`язання Позивача сплатити борг за іншу юридичну особу без будь-якої компенсації майном чи грошима, що не відповідає цілям господарської та статутної діяльності Позивача. Крім того, оспорюваний Договір про переведення боргу не передбачає будь-якої компенсації переданих Позивачеві боргів з боку Відповідача-2.

Однак, відповідач-2 вважає вказані висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, такими, що не відповідають обставинам справи й нормі частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання».

У поданих додаткових поясненнях відповідач-2 зазначає, що останній після укладення оспорюваного Договору про переведення боргу обліковує заборгованість, що виникла за договором про постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО (ТКЕ)-39, як заборгованість перед Позивачем, що підтверджується бухгалтерською довідкою, копія якої додається до цих пояснень.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.3.1. Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 заперечує проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», зазначаючи наступне:

- спеціальні обов`язки, покладені на ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», визначають фіксовану вартість природного газу, який постачається ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» таким виробникам теплової енергії для населення, яким є позивач, а жоден інший постачальник природного газу не може постачати природний газ за фіксованими цінами і спеціальними (пільговими) умовами виробникам теплової енергії, а за таких умов та обставин комунальне підприємство не мало об`єктивної та обґрунтованої можливості звертатися до інших постачальників природного газу, на яких не покладено такі спеціальні обов`язки, окрім ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», що зумовило укладення договору про переведення боргу як необхідну умову для укладення договору постачання газу для забезпечення теплом населення міста Чернігова;

- договір переведення боргу було укладено під впливом тяжкої обставини, яка полягає в обов`язку підготуватися, вчасно розпочати та провести опалювальний сезон;

- справи №910/17359/23 і №910/6198/24, на які посилається ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не є подібними до даної справи.

Позивач просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

2.3.2. Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2 заперечує проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова», зазначаючи наступне:

- посилання відповідача-2 на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не стосуються предмету спору в даній справі;

- положеннями частини 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» не передбачено обов`язку укладення договору переведення боргу, також не визначено, що підставою правонаступництва є саме договір переведення боргу;

- оспорювані договори про переведення боргу, про договірне списання були вчинені позивачем саме для усунення тяжких обставин, а за відсутності тяжкої обставин оспорювані договори не були б вчинені взагалі, оскільки обов`язок їх укладення законодавством не передбачено, договори містять вкрай невигідні для позивача умови

- рішення суду першої інстанції є правильним, у свою чергу відповідачем 2 не доведено порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Позивач просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

2.3.3. Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» у поданому відзиві на апеляційні скарги зазначає про незгоду з оскаржуваним рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене за невідповідності висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, за неправильного застосування Судом норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, зазначаючи наступне:

- позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування існування тяжких обставин (їх крайньої форми), з якими чинне законодавство пов`язує можливість визнання недійсним спірного договору про переведення боргу, оскільки перехід боргових зобов`язань прямо передбачено положеннями Закону України «Про теплопостачання», а укладення договору про переведення боргу є лише документальною формою оформлення вказаного факту;

- в якості підстави для задоволення позовної вимоги Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради про визнання недійсним Договору про договірне списання № 3 від 09.10.2023 суд першої інстанції зазначив лише про те, що така вимога є похідною від первісної, яка задоволена судом;

- Позивачем не оскаржується договір постачання природного газу, розрахунки по якому і забезпечує договір про договірне списання, а тому твердження Позивача про наявність підстав для визнання недійсним договору про договірне списання як похідного договору від договору переведення боргу є безпідставним.

Відповідач-3 просить суд задовольнити апеляційні скарги ОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ Фірма «Технова», скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також відповідач-3 просив суд розгляд апеляційних скарг здійснювати без участі представника АТ «Ощадбанк».

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 19.03.20254 з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

Представники відповідачів підтримали подані ними апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Представники позивача просили суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Представник відповідача-3 в судове засідання не з`явився.

Судом враховується, що відповідач-3 просив суд розгляд апеляційних скарг здійснювати без участі представника АТ «Ощадбанк».

Колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, а тому, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, судова колегія з урахуванням обставин справи та наявних в ній доказів, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника АТ «Ощадбанк».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

03.10.2023 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (відповідач-1, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» (відповідач-2, первісний боржник) та Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (позивач, новий боржник) укладено Договір про переведення боргу № 23-ПБ-6522 (Договір про переведення боргу) за умовами пункту 1.1 якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника заборгованість, яка виникла у первісного боржника перед кредитором за Договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 року (зобов`язання), укладеним між первісним боржником та кредитором станом на дату укладання цього договору, а новий боржник приймає на себе заборгованість первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 2.1 Договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на дату укладання даного Договору дорівнює 893 851 219,07 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору про переведення боргу до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми заборгованості, що зазначена у пункті 2.1 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 року.

09.10.2023 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (відповідач-3, банк), Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (клієнт, комунальне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (сторона-3) укладено Договір про договірне списання № 3 (Договір про договірне списання), за умовами пункту 2 якого банк та клієнт домовилися до повного виконання грошових зобов`язань клієнта в частині розрахунків за переданий природний газ, що виникли на підставі укладеного відповідно до Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам; затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 року № 812 між клієнтом та стороною-3 Договору постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 року (23-ПБ-6523 від 03.10.2023 року) з урахуванням усіх додаткових договорів, угод, додатків, змін та доповнень, що будуть укладені до нього (Договір постачання) реалізовувати свої права та обов`язки за Договором (-ами) РКО.

Відповідно до пункту 2.1 Договору про договірне списання клієнт доручає банку та надає йому право здійснювати договірне описання коштів (шляхом підписання цього Договору надає свою згоду зі здійсненням кожного з дебетових переказів, які будуть ініційовані відповідно до цього Договору, і з дня підписання цього Договору кожен з таких дебетових переказів с акцептованим клієнтом) з рахунку (-ів) клієнта, на який (і) надходять грошові кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використано поставлений природний газ, а саме: № UA643535530000026005300361236 (Рахунки, а кожен окремо - Рахунок) на поточний рахунок cторони -3 № НОМЕР_2 відкритий АТ «Ощадбанк» у місті Києві (Рахунок сторони-3) або інший поточний рахунок сторони-3, реквізити якого будуть зазначені нею у повідомленні, передбаченому підпункті 2.1.2 цього Договору, для проведення розрахунків клієнта із стороною-3 за Договором постачання.

24.07.2023 року позивач направив звернення до відповідача-1 про надання інформації щодо порядку та документів, які необхідні комунальному підприємству для укладання Договору на постачання природного газу.

24.08.2023 року листом за № 125/3/2-7325 «Щодо договору про переведення боргу» відповідач-1 повідомив, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договори постачання природного газу від 01.04.2022 року № ТЕЦ-2022-02, від 01.06.2021 року № 8420-НГТ-39 та від 26.10.2022 року № 7340-ПСО (ТКЕ)-39 для потреб виробництва відповідачем-2 теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води різним категоріям споживачів. Заборгованість відповідача-2 за вищевказаними договорами постачання природного газу на 23.08.2023 року складає 1 471 311 137,07 грн. На виконання частини 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання» для укладання договору постачання природного газу позивачеві необхідно оформити переведення боргу за використаний природний газ відповідача-2, за яким відповідач-1 запропонував укласти Договір про переведення боргу та надіслав проект такого Договору.

Єдиний майновий комплекс КЕП «Чернігівська ТЕЦ» (ЄМК КЕП «Чернігівська ТЕЦ») є власністю територіальної громади міста Чернігова.

Починаючи з 25.12.2000 року ЄМК КЕП «Чернігівська ТЕЦ» перебував в оренді у відповідача-2.

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.06.2022 року міста Чернігів № 18/VІII-6 створене Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради.

У відповідності до пунктів 2.1-2.3 статуту позивача комунальне підприємство створено з метою підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Чернігова, забезпечення стабільних надходжень коштів до бюджету міста Чернігова, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова шляхом здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та/або реалізацією енергоресурсів, виробництвом електричної енергії з використанням будь-яких джерел енергії, виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії в порядку визначеному законодавством України. Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі з метою одержання прибутків в інтересах Власника. Предметом діяльності Підприємства є здійснення будь-якої діяльності, що не суперечить чинному законодавству України. Основними напрямками діяльності Підприємства є:- виробництво електричної енергії з використанням будь-яких джерел енергії; комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерація) та використання скидного енергопотенціалу, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря інше.

01.06.2023 року Чернігівською міською радою прийнято рішення № 32/VIII-11 «Про надання згоди та передачу у повне господарське відання комунальному підприємству «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради єдиного майнового комплексу, що повертається з оренди», яким визначено, що позивачу буде передано майновий комплекс у повне господарське відання після його повернення з оренди.

21.08.2023 року за Актом позивач прийняв у повне господарське відання ЄМК КЕП «Чернігівська ТЕЦ». Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21.08.2023 року № 539 затверджений акт приймання-передачі ЄМК КЕП «Чернігівська ТЕЦ», що повернутий з оренди.

24.07.2023 року позивачем направлено звернення до відповідача-1 про надання інформації щодо порядку та документів, які необхідні комунальному підприємству для укладання Договору на постачання природного газу.

Розпорядження міського голови від 17.10.2023 року № 113-р «Про початок опалювального періоду 2023/2024 років на території міста Чернігова» розпочато опалювальний період на території міста Чернігова з 18.10.2023 року.

3.2. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним Договору про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 року, який виник у первісного боржника перед кредитором за Договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 року та визнання недійсним Договору про договірне списання № 3 від 09.10.2023 року, що укладений на підставі Договору про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 року, на підставі статті 233 Цивільного кодексу України як такого, що укладений позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах.

Позивач зазначає, що укладення спірних договорів вченні під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, такими правочинами порушене право власності позивача та право на вільне укладення договорів.

З метою надання послуг з постачання теплової енергії усім категоріям споживачів у місті Чернігів, для забезпечення успішного, своєчасного початку опалювального сезону у 2023-2024 роках, виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, з використанням природного газу в якості сировини, позивач вимушений був укласти спірні договори задля укладання між позивачем та відповідачем-1 Договору постачання природного газу № 6373-ТКЕ(23)-39 від 10.10.2023 року.

Позивач зазначає, що тяжкою обставиною через, яку останній був змушений укласти спірні договори була загроза зриву опалювального періоду 2023/2024 роках на території міста Чернігова в умовах воєнного стану, не забезпечення надійного та безперервного надання споживачам тепла, гарячої води з огляду на безпідставну позицію постачальника газу щодо умов укладення договору постачання природного газу. Оспорювані договори про переведення боргу, про договірне списання були вчинені позивачем саме для усунення тяжких обставин. За відсутності тяжкої обставин оспорювані договори не були б вчинені взагалі, оскільки обов`язок їх укладення законодавством не передбачено, договори містять вкрай невигідні для позивача умови. Отже, між тяжкими обставинами та вчиненням спірних правочинів є нерозривний причинно-наслідковий зв`язок. Уклавши договори про переведення боргу та про договірне списання, був укладений Договір постачання природного газу № 6373-ТКЕ(23)-39 від 10.10.2023 року, позивач отримав від відповідача-1 природний газ, а опалювальний період 2023/2024 років позивачем розпочатий своєчасно.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, натомість, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, з наведеними висновками Господарського суду міста Києва не вбачає за можливе погодитись суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Даний принцип безпосередньо пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Як було зазначено вище, позивачем пред`явлено вимоги про визнання недійсними Договору про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 року, який виник у первісного боржника перед кредитором за Договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 року та визнання недійсним Договору про договірне списання № 3 від 09.10.2023 року, що укладений на підставі Договору про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 року, на підставі статті 233 Цивільного кодексу України як такого, що укладений позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Статтею 233 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах, під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки. За змістом ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові №910/10721/18 від 07.08.2019, ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто особа усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.

Під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах позивач розуміє загрозу зриву опалювального сезону 2023/2024 років в місті Чернігів.

При цьому, позивачем не взято до уваги норму статті 22 Закону України «Про теплопостачання», якою передбачено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно.

Норма вказаної статті є чинною, неконституційною не визнавалась.

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Частина третя статті 22 Закону України «Про теплопостачання» визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Як вбачається з матеріалів справи,предметом діяльності позивача відповідно до пунктів 2.3 Статуту Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради є, зокрема, виробництво електричної енергії з використанням будь-яких джерел енергії; комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерація) та використання скидного енергопотенціалу, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря інше.

Оцінивши викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що загроза зриву опалювального сезону 2023/2024 років в місті Чернігів, як тяжка обставина укладення договору на вкрай невигідних умов, могла бути у випадку неукладення між сторонами прямого договору постачання природного газу, оскільки без палива (природного газу) здійснення позивачем його діяльності із проведення опалювального сезону є неможливим, що в свою чергу є основою того, що укладений спірний Договір про переведення боргу не підпадає під ці обставини, саме із зазначеної позивачем підстави - загрози зриву опалювального сезону 2023/2024 років в місті Чернігів.

Оскільки особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин, позивачем на противагу зазначеного не вказано за яких саме умов ним могло бути укладено спірні правочини, враховуючи, що укладення спірного правочину вчинено сторонами з урахуванням Рішення Чернігівської міської ради №34/VIII-4 від 13.09.2023 року «Про погодження укладення комунальним підприємством «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради договору переведення боргу за спожиті енергоносії», Розпорядження Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області №114 від 18.09.2023 року (які є чинними, недійсними не визнавались) та ст. 22 ЗУ «Про теплопостачання».

При цьому, Чернігівська міська рада та Чернігівська міська військова адміністрація Чернігівського району Чернігівської області не є сторонами у межах даної справи.

Як на ще одну підставу для визнання спірних правочинів недійсними позивач посилався на те, що нормою статті 22 Закону України «Про теплопостачання» не передбачено договірного переведення боргу.

Однак, суд зауважує, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, договір є тією основою, яка закріплює права та обов`язки сторін правочину та сторони не можуть бути обмежені в укладенні договору, а тому, ця обставина не може бути покладена в основу підстав для визнання цього договору недійсним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні тяжкі обставини, оскільки позивач міг придбати природний газ для проведення опалювального сезону 2023/2024 не тільки у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», а у будь-якого продавця на ринку природного газу. Позивач міг отримати природний газ й в постачальника остатньої надії, який згідно Закону України «Про ринок природного газу» не міг відмовити позивачу в укладенні договору на постачання природного газу, зокрема для забезпечення опалювального періоду 2023/2024.

При цьому доводи скаржника про те, що отримання газу від інших постачальників могло бути здійснене лише за вищою ціною, що є недопустимим, не спростовують наведених висновків, оскільки суть зазначених доводів стосується комерційної вигоди від здійснюваної позивачем господарської діяльності, а не тяжких обставин за яких мало місце погодження спірних умов.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах (вказаної позиції притримується Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 17.06.2020р. в справі №281/129/17).

Як роз`яснила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду в постанові від 05.09.2019р. у справі №638/2304/17, недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За викладених обставин, беручи до уваги саме пред`явлені позивачем підстави для визнання недійсним Договору про переведення боргу від 03.10.2023 року № 23-ПБ-6523, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, враховуючи фактичну недоведеність обставин, які позивачем покладено в основу позовних вимог.

З огляду на відсутність підстав для визнання недійсним спірного Договору про переведення боргу від 03.10.2023 року № 23-ПБ-6523, відсутні, відповідно, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору про договірне списання № 3 від 09.10.2023 року, яка є похідною.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними на підставі статті 233 ЦК України судам слід враховувати, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення такого правочину. Водночас, доведення вказаних обставин покладається саме на позивача, а поняття «тяжка обставина» є оцінювальною категорією і має визначатися судому кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання спірних договорів недійсними, а саме те, що спірні договори були укладений під впливом тяжких обставин - через загрозу зриву опалювального сезону 2023/2024 років в місті Чернігові та на вкрай невигідних умовах для позивача, що виключає підстави для визнання таких правочинів недійсними відповідно до статті 233 ЦК України.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Підсумовуючи викладене, колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та прийшла до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Судова колегія дослідила доводи відповідачів та погоджується з апелянтами в тому, що у спірних правовідносинах відсутні тяжкі обставин, які полягали загрозі зриву опалювального сезону періоду 2023/2024, оскільки позивач міг забезпечити проходження опалювального сезону шляхом закупівлі природного газу у будь-якого постачальника на будь-яких умовах на ринку природного газу або міг отримати природний газ у постачальника останньої надії.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що оспорювані правочини укладено від впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання недійсними Договору про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 та Договору про договірне списання № 3 від 09.10.2023 на підставі статті 233 ЦК України.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин справи, що згідно з п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/10953/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з цим, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» підлягають задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв`язку із задоволенням апеляційних скарг, судових збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/10953/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (14000, місто Чернігів, вулиця Ушинського, будинок 23; код ЄДРПОУ: 44819434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) 7 267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (14000, місто Чернігів, вулиця Ушинського, будинок 23; код ЄДРПОУ: 44819434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11, офіс 87; код ЄДРПОУ: 24100060) 7 267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко