Постанова від 19.03.2025 по справі 910/10399/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/10399/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (дата складення тексту рішення: 27.05.2024)

у справі № 910/10399/18 (суддя Людмила Шкурдова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма»

до Прокуратури Закарпатської області (відповідач - 1)

Державної казначейської служби України (відповідач - 2)

про стягнення упущеної вигоди в розмірі 929 026, 02 євро, що еквівалентно 29 292 840, 72 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віма» (надалі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Прокуратури Закарпатської області (далі - відповдіач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення 1 002 116,20 євро збитків (реальні збитки та упущена вигода) та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через винні дії працівників Прокуратури були порушені його права, а саме: незаконно вилучено майно ТОВ «Віма» (обладнання для виготовлення взуття), яке у подальшому було повернуте позивачеві в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно (обладнання) стало непридатним для використання за призначенням. За таких обставин позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди.

У позовній заяві ТОВ «Віма» просило суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України реальні збитки в розмірі 73 090,18 євро та упущену вигоду в розмірі 929 026,02 євро, що разом становить 1 002 116,20 євро, а також моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

Справа № 910/10399/18 розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 у справі №910/10399/18 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-2 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача вартість втраченого обладнання у розмірі 73 090 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 2 304 578,86 грн та моральну шкоду в розмірі 38 715,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 910/10399/18 змінено та стягнуто на користь позивача 56 000,00 євро завданої майнової шкоди та моральну шкоду у розмірі 38715,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 910/10399/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, позовні вимоги Товариства задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача вартість втраченого обладнання у сумі 56000,00 євро, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі №910/10399/18 скасовано в частині відмови у стягненні майнової шкоди у розмірі 17 090,00 євро, упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро та моральної шкоди у розмірі 1000 000,00 грн і передано справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача вартість втраченого обладнання у розмірі 17090,00 євро, що еквівалентно 553457,63 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, скасовано в частині відмови у стягненні упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро та моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн, у цій частині справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023, позовні вимоги Товариства до Прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства 300 000 грн моральної шкоди, в іншій частині - у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/10399/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 в частині стягнення 300 000,00 грн моральної шкоди залишено без змін, а в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро - скасовано, справу №910/10399/18 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/10399/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023, Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро не дослідили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи та не виконали раніше надану вказівку Верховного Суду про необхідність надання належної правової оцінки доводам позивача про те, що без втручання Прокуратури у господарську діяльність Товариства, така би і продовжувала здійснюватись, у їх сукупності із встановленими судами обставинами того, що строк дії контракту на поставку взуття та напівфабрикатів з матеріалів замовника № 8 було визначено до 31.12.2007.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі залишилась невирішеною позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» про стягнення з відповідачів упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10399/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» про стягнення упущеної вигоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» упущену вигоду у розмірі 48 531 євро 17 євроцентів, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 530 187,79 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення упущеної вигоди, з урахуванням укладеного між Товариством та Фірмою «Paradiso» Контракту № 8 від 08.04.2006, строк дії якого закінчився 31.12.2007, та заявленого позивачем періоду її нарахування з 30.05.2007 по 30.07.2018, підлягає задоволенню частково, в межах строку дії такого контракту, тобто має розраховуватись за період з червня 2006 року по грудень 2007 року (включно).

За висновками суду першої інстанції доходи, які позивач міг би реально одержати від своєї господарської діяльності за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) відповідачем-1, становлять 48 531,17 євро (за 7 місяців), що по курсу Національного Банку України на день звернення до суду становило 1 530 187,79 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Керівник Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Прокурор вважає оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та прийнятим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що свою виробничу діяльність позивач здійснював у приміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, орендованому у ЗАТ «Ужгородський механічний завод» на підставі договору оренди №28/12 від 01.03.2006, строк дії якого, згідно з п. 7.1. договору був погоджений до 28.02.2007, втім матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач у подальшому здійснював свою виробничу діяльність в цьому чи будь-якому іншому приміщенні, а тому, за доводами прокурора, позивачем не доведено факту здійснення господарської діяльності після закінчення строку дії вищевказаного договору та до початку розслідування прокуратурою кримінальної справи, відповідно розрахунок упущеної вигоди є недоведеним та необґрунтованим.

На переконання прокурора, судом безпідставно були враховані в якості належних докази, що підтверджують наявність товарообігу у ТОВ «Віма» за період з червня 2006 року по травень 2007 року, а саме, інвойси за період з листопада 2002 року по лютий 2006 року з Фірмою «Марчелліно», Calzaturificio Linea B.B.B., Calzaturificio «Class» srl», рахунки ТОВ «Віма» по бухгалтерському обліку №37 «розрахунки з різними дебіторами» з березня 2006 року по травень 2006 року та банківські виписки з рахунку позивача, починаючи з грудня 2002 року, оскільки вони не охоплюються визначеним ним періодом (червень 2006 року - травень 2007 року).

Як стверджує прокурор, розрахунок упущеної вигоди носить теоретичний характер, оскільки, виходячи з матеріалів справи, підстав вважати, що за 134 місяці (з 30.05.2007 по 30.07.2018) позивач кожного місяця міг би отримувати дохід у сумі 6 933,03 євро і цей дохід був би стабільним та незмінним, немає, адже має враховуватись попит на продукцію, конкуренція та інші процеси на відповідному ринку, а також економічна ситуація в країні в цілому.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 апеляційну скаргу Керівника Закарпатської обласної прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10399/18. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10399/18 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.07.2024 матеріали справи № 910/10399/18 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 та призначено до розгляду на 04.09.2024.

Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віма» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди та постановити нове, яким у цій частині задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- протиправна діяльність Відповідача-1 не дозволяла продовжувати дію контракту №8, як і виконувати його умови з часу вилучення оригіналів бухгалтерських документів товариства, що підтверджували зовнішньо-економічну діяльність позивача, документів щодо придбання обладнання для виготовлення взуття, а в подальшому - виробничого обладнання ТОВ «Віма», що унеможливило здійснення Товариством повноцінної господарської діяльності, зокрема й укладення та пролонгацію контрактів;

- важливим доказом упущеної вигоди є підтверджений позивачем факт права власності на дороговартісні виробничі потужності, використовувати які позивач не мав можливості через дії відповідача-1; факт купівлі такого виробничого обладнання Товариством безпосередньо підтверджує, що за звичайних умов позивач здійснював би діяльність із виробництва взуття, у т.ч. й після завершення строку дії контракту №8 (31.12.2007).

Позивач наголошує в апеляційній скарзі на тому, що розрахунок упущеної вигоди, наданий суду відображає реальні величини, що базуються на виробничих потужностях, які здійснювалися за попередні періоди, при цьому позивачем не враховувалося значення типової динаміки зростання цих показників, що вказує на приріст отримуваного доходу, а не на його зменшення.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

26.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в тексті якої викладено клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване відсутністю можливості у скаржника зареєструвати електронний кабінет в підсистемі електронного суду ЄСІТС з огляду на відключення електроенергії та проведення технічних робіт у вказаній підсистемі електронного суду.

02.08.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, згідно якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віма» зареєструвало електронний кабінет в підсистемі електронного суду ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Віма» строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18. Поновлено Товариству пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10399/18 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» та Керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 призначено на 04.09.2024.

04.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з ненаправленням Закарпатською обласною прокуратурою копій апеляційної скарги учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 розгляд апеляційних скарг Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 відкладено на 18.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 розгляд апеляційних скарг Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 відкладено на 23.10.2024 у зв`язку з нез`явленням у судове засідання позивача та відповідача-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 розгляд апеляційних скарг Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 відкладено на 13.11.2024 у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та відсутністю даних про належне повідомлення останнього про місце та дату розгляду апеляційних скарг у справі №910/10399/18.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4268/24 від 11.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці з 11.11.2024 по 24.11.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10399/18.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 апеляційні скарги у справі № 910/10399/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 апеляційні скарги Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. Розгляд апеляційних скарг призначено на 13.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 розгляд апеляційних скарг Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 відкладено на 11.12.2024.

18.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» Виноградського В.Б. надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності їх представника.

03.12.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київської міської прокуратури надійшов лист про долучення до матеріалів справи листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.11.2024 вих. №1904/31.13-25, в якому повідомляється про реєстрацію вказаним відділом актового запису про смерть №1132, складеного 29.08.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма», а також завірену копію актового запису про смерть № 1132 від 29.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у розгляді справи № 910/10399/18 оголошено перерву до 29.01.2025 у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та відповідача-2.

29.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 розгляд апеляційних скарг Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10399/18 відкладено на 19.02.2025.

19.02.2025 в судовому засіданні після наданих прокурором та повноважним представником позивача пояснень щодо апеляційних скарг оголошено перерву до 19.03.2025.

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзивів на апеляційні скарги, а тому з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 19.03.2025 прокурор підтримав подану Закарпатською обласною прокуратурою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог, проти доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Віма» заперечив повністю, вказуючи на її необґрунтованість.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив повністю проти вимог апеляційної скарги прокурора, вказуючи на безпідставності тверджень останнього, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, поданої прокурором, водночас, представник підтримав вимоги апеляційної скарги Товариства, просив її задовольнити повністю.

19.03.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із нижчезазначеного.

Як вже було раніше встановлено судами та підтверджено постановою Верховного Суду від 01.06.2022 у даній справі, ТОВ «Віма» було зареєстроване як підприємство, що ставить за мету виробництво взуття та надання інформаційних послуг 01.12.1999.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2006 року з метою виробництва взуття ТОВ «Віма» придбало у швейцарської фірми «WIFI AG in Grunung» обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро, яке у травні 2006 року було ввезено на територію України, розмитнено та змонтовано у виробничу лінію в орендованому позивачем у ЗАТ «Ужгородський механічний завод» приміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30.

Після установки обладнання позивач, на підставі контракту № 8 від 08.04.2006, укладеного з фірмою «Paradiso», отримав сировину і розпочав виготовлення продукцію (взуття).

23.05.2007 слідчим з особливо важливих справ Прокуратури Кузаном В. В. було порушено кримінальну справу № 9706407 за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «Віма» чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

30.05.2007 слідчим Кузаном В. В. були проведені обшуки у приміщеннях офісу позивача та у приміщеннях, у яких проживала директор товариства ОСОБА_1

Під час проведення слідчих дій були вилучені оригінали бухгалтерських документів, документів, що підтверджували зовнішньоекономічну діяльність позивача, договори з контрагентами та документи, пов`язані з придбанням обладнання для виробництва взуття.

02.10.2007 слідчим Кузаном В. В. також був проведений огляд орендованих позивачем виробничих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, та належного позивачеві обладнання. За результатами огляду постановою вищевказаного слідчого від 02.10.2007 належне позивачеві обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро було визнано речовим доказом у кримінальній справі № 9706407 і у той же день передано за актом на відповідальне зберігання ТОВ «Інгрід плюс».

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2008 слідчим Кузаном В.В. була порушена кримінальна справа № 9701808 стосовно директора ТОВ «Віма» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 209 КК України, та кримінальна справа № 9701808/2 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

У подальшому кримінальні справи №№ 9706407, 9701808 та 9701808/2 постановою слідчого Кузана В. В. від 06.03.2008 були об`єднані в одне провадження, якому був присвоєний № 9706407 та по якому пред`явлено обвинувачення директору ТОВ «Віма» ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 222 та ч. 2 ст. 209 КК України.

03.04.2008 кримінальна справа № 9706407 була передана до суду, а в супровідному листі до справи зазначалося, що предмет, який визнаний у кримінальній справі речовим доказом - обладнання для виготовлення взуття знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Інгрід плюс».

Вказана кримінальна справа розглядалася судами та органами досудового слідства неодноразово.

Судом першої інстанції також встановлено, що 10.08.2015 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Прокуратури старшим радником юстиції Романцем Ю. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 (якому на день винесення документа прокурором було присвоєно № 12014070030001332) на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення в суді винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та вичерпанні можливості їх отримання. Вказаною постановою також вирішено, що речові докази, вилучені в ході досудового розслідування, обладнання для виготовлення взуття (згідно з протоколом огляду від 02.10.2007) загальною вартістю 73 090,00 євро підлягають поверненню представникам ТОВ «Віма».

Означена вище постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася та 21.08.2015 набрала законної сили.

Проте, як встановлено судом, після набрання постановою законної сили, вилучене обладнання позивачеві не було повернуто відразу.

Так, лише 26.09.2016, тобто через рік, Прокуратура розпочала повернення позивачеві вилученого у Товариства у 2007 році обладнання та згідно з актом приймання-передачі частини речових доказів повернула представнику позивача: два повітряних компресора; 29.09.2016 - шість найменувань обладнання; 03.11.2016 - тринадцять найменувань обладнання, 08.11.2016 - п`ять найменувань обладнання.

13.12.2016 виконуючий обов`язки прокурора Закарпатської області листом № 17/7-858-07 повідомив ТОВ «Віма» про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.

Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ «Віма» до суду з позовом про відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого та пошкодженого обладнання, стягнення упущеної вигоди (неотриманого доходу) та моральної шкоди.

У подальшому, під час судового розгляду даної справи, на підставі спеціальних норм цивільного законодавства України - ст. 1173, 1174 ЦК України, що передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, суди встановили факт бездіяльності посадових осіб Прокуратури, якими не було виконано належним чином обов`язків щодо забезпечення схоронності вилучених речей (обладнання позивача) від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, що призвела до втрати та пошкодження обладнання під час його знаходження на зберіганні у ТОВ «Інгрід плюс», та перебувала (бездіяльність) у прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням обладнання.

Отже, господарськими судами у даній справі був встановлений склад цивільного правопорушення, допущеного Прокуратурою у спірних правовідносинах, а саме - трьох його елементів: неправомірні дії (бездіяльність) органу прокуратури, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Зазначене стало підставою для стягнення на користь ТОВ «Віма» вартості втраченого обладнання (реальних збитків) у розмірі 73 090,18 євро за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 25.10.2023 у даній справі позовна вимога ТОВ «Віма» про стягнення упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро була направлена на новий розгляд.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у даній справі у частині відмови Товариству у стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро та направляючи справу у зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що неправильне застосування в оскаржуваних судових рішеннях положень ст. ст. 22, 1173, 1174 ЦК України стало наслідком того, що при постановленні оскаржуваних судових рішень в частині стягнення упущеної вигоди суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Відповідно неправильне застосування приписів цивільного законодавства стало підставою для того, що в оскаржуваних судових рішеннях не виконано раніше надану вказівку Верховного Суду про необхідність надання належної правової оцінки доводам позивача про те, що без втручання Прокуратури господарська діяльність Товариства так би і продовжувалася, у їх сукупності із встановленими судами обставинами того, що строк дії контракту на поставку взуття та напівфабрикатів з матеріалів замовника № 8 було визначено до 31.12.2007.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення вимог щодо стягнення упущеної вигоди, а доводи апеляційних скарг вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.

За результатами нового розгляду справи в частині стягнення упущеної вигоди суд першої інстанції дійшов мотивованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення таких вимог в розмірі 48 531 євро 17 євроцентів, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 530 187,79 грн.

В обґрунтування розрахунку упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро позивач в позові наводив наступні обставини: у період з червня 2006 року по травень 2007 року (до початку розслідування прокуратурою кримінальної справи) ТОВ «Віма» виготовило 17 144 пари взуття, за що отримало дохід у розмірі 83 196,30 євро. На переконання позивача, у період з 30.05.2007 по 30.07.2018, що становить 134 календарних місяців, протягом якого вилучене майно зберігалось в якості речових доказів, ТОВ «Віма» мало б можливість отримати дохід у сумі 929 026,02 євро (83 196,30 євро / 12 місяців * 134 місяця).

Перевіряючи вказані доводи позивача, судом першої інстанції враховано, що свою виробничу діяльність з виготовлення взуття ТОВ «Віма» здійснювало з використанням придбаного ним у фірми «WIFI AG in Grunung» обладнання, у приміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, яке позивач орендував у ЗАТ «Ужгородський механічний завод» на підставі договору оренди № 28/12 від 01.03.2006.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 08.04.2006 між ТОВ «Віма» (виконавець) та Фірмою «Paradiso» (замовник) було укладено контракт № 8 на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника, предметом якого є поставка позивачеві сировини для виготовлення взуття виключно з матеріалів замовника, а позивач, у свою чергу, поставляє у зворотному напрямку Замовнику готову продукцію і заготовки для взуття.

Загальна вартість даного контракту становить 5 000 000,00 євро (5.1 контракту).

Пунктом 5.3 контракту сторони погодили, що витрати на виготовлення однієї пари готової продукції становлять 0,5 - 3,20 євро за 1 пару.

Строк дії вказаного договору сторони погодили до 31.12.2007 (п. 7.1 Контракту).

Як свідчать матеріали справи, строк дії цього договору після його закінчення сторонами продовжений не був.

До матеріалів справи позивачем було долучено наступні документи, а саме:

- бухгалтерську довідку ТОВ «Віма» за період з червня 2006 року по травень 2007 року (12 місяців), якою підтверджується виготовлення позивачем 17 144 пари взуття, за що останнім отриманий дохід в сумі 83 196,30 євро;

- інвойси за період з 06.11.2002 до 07.02.2006, що підтверджують відвантаження виготовленого позивачем взуття (з давальницької сировини) Фірмі «Paradiso»;

- виписку з особового рахунку ТОВ «Віма» за період з 18.12.2002 до 02.02.2007, що підтверджує надходження валютних коштів (Євро) від Фірми «Paradiso», в тому числі за період з червня 2006 року по травень 2007 року;

- відомості по рахунках за період з березня 2006 року по січень 2007 року, з яких вбачається надходження коштів, яке відбувалося, зокрема, від компанії «Paradiso».

Надаючи оцінку таким доказам у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про фактичне виконання контракту його сторонами, факт отримання позивачем грошових коштів за виготовлену продукцію від Фірми «Paradiso», у зв`язку з чим висновок суду про можливість одержати дохід від своєї господарської діяльності за наявності можливості у позивача продовжувати діяльність, є правильним.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне врахування судом першої інстанції даних бухгалтерського обліку Товариства №37 «розрахунки з різними дебіторами» за період з березня 2006 року по травень 2006 року, а також банківські виписки з рахунку позивача, які датовані, починаючи з грудня 2002 року.

Колегія зауважує на тому, що дані первинні документи хоча і не охоплюють визначений позивачем період (червень 2006 року - травень 2007 року), проте свідчать і вказують на зовнішньоекономічну діяльність позивача, яка здійснювалась ним заздалегідь до спірного періоду, за який товариством заявлено позовні вимоги, і лише в даній площині судом першої інстанції надано правову оцінку вказаним доказам при вирішенні спору.

Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій було задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73 090,00 євро) і рішення судів попередніх інстанцій у зазначеній частині були залишені без змін Верховним Судом.

Тобто у справі № 910/10399/18 встановлено факт наявності заподіяння позивачеві збитків у вигляді вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73 090,00 євро).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 цього Кодексу.

З огляду на те, що в результаті вилучення обладнання позивач був позбавлений можливості виконувати свої обов`язки по контракту з Фірмою «Paradiso», неправомірна чи злочинна діяльність позивача так і не була підтверджена рішеннями суду, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яка визначається розміром недоодержаних доходів від реалізації виготовленої продукції.

Разом з тим, суд першої інстанції не погодився з позицією позивача щодо розміру заявленої до стягнення упущеної вигоди, а саме в частині періоду її нарахування (з 30.05.2007 по 30.07.2018), оскільки строк дії укладеного позивачем з Фірмою «Paradiso» контракту № 8 на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника від 08.04.2006 закінчився 31.12.2007, тоді як упущена вигода за даним контрактом може мати місце в межах строку його чинності, тобто розраховуватись за період з червня 2006 по грудень 2007 (включно).

У зв`язку з цим, приймаючи до уваги визначену позивачем у позовній заяві середньомісячну суму доходу за період виробничої діяльності за який він заявляє упущену вигоду, та визначений судом першої інстанції обґрунтований період її нарахування (по грудень 2007 (включно) доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) становлять 48531,17 євро (за 7 місяців), що по курсу Національного Банку України на день звернення до суду становило 1530187,79 грн. З наведеним висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія.

Оцінюючи доводи позивача щодо розрахунку упущеної вигоди, судова колегія враховує, що як зазначає сам позивач, зупинка виробничої діяльності позивача в результаті протиправних дій відповідача-1, вилучення обладнання та бухгалтерської документації, триває з травня 2007 року по теперішній час і станом на час звернення до суду, однак добросовісність позивача та протиправна діяльність Відповідача-1 не дозволяли продовжувати дію контакту №8, як і виконувати його умови з часу вилучення документації, а потім - виробничого обладнання ТОВ «Віма», що унеможливило здійснення господарської діяльності позивачем повністю, зокрема й укладення та пролонгацію контрактів.

Колегія суддів зауважує, що твердження позивача про те, що дія контракту №8, укладеного позивачем з Фірмою «Paradiso», не продовжувалась, свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про розрахунок упущеної вигоди в межах строку чинності такого контракту.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення упущеної вигоди.

Колегія суддів наголошує, що позивач та прокурор у поданих ними апеляційних скаргах не зазначають обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а наведені в них доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, при цьому як наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10399/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» мають бути залишені без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянтів.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Керівника Закарпатської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10399/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10399/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10399/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка