Касаційний господарський суд верховного суду
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
прокурора - Декалюк Д.Е.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма"</a> - не з`явився,
Державної казначейської служби України - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Керівника Закарпатської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 (суддя Шкурдова Л.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (колегія суддів: Мальченко А.О., Козир Т.П., Скрипка І.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма"</a> (далі - ТОВ "Віма")
до відповідачів:
1) Прокуратури Закарпатської області,
2) Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство)
про стягнення упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро, що еквівалентно 29 292 840,72 грн.
Суть спору
1. Позивач звернувся до відповідачів із позовом про стягнення основних збитків, а також упущеної вигоди та моральної шкоди. В обґрунтування позовних зазначив, що через винні дії працівників прокуратури було незаконно вилучено майно товариства (обладнання для виготовлення взуття), яке у подальшому було повернуте позивачу в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно (обладнання) стало непридатним для використання за призначенням.
2. При цьому, упущену вигоду позивач розрахував за період, протягом якого вилучене майно зберігалось в якості речових доказів (з 30.05.2007 до 30.07.2018).
3. Справа розглядалася судами неодноразово, за наслідком чого встановлено (зокрема Верховним Судом) факт заподіяння позивачеві основних збитків у вигляді вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати.
4. Окрім цього, суд першої інстанції рішенням, з яким погодився апеляційний господарський суд, вимогу про стягнення упущеної вигоди задовольнив частково, визнавши обґрунтованим розмір такої шкоди у розмірі, нарахованому за період до завершення дії контракту, укладеного з фірмою "Paradiso", а не до останнього дня періоду, протягом якого вилучене майно зберігалось в якості речових доказів.
5. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи обґрунтовано суди задовольнили позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди;
- чи повинна у такій категорії справ залучатися у якості відповідача (співвідповідача) особа, на відповідальному зберіганні у якої перебувало втрачене майно.
7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. 01.12.1999 було зареєстровано ТОВ "Віма" як підприємство, що ставить за мету виробництво взуття та надання інформаційних послуг.
9. З метою виробництва взуття у квітні 2006 року ТОВ "Віма" придбало у швейцарської фірми "WIFI AG in Grunung" обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро.
10. Вказане обладнання у травні 2006 року було ввезено на територію України, розмитнено та змонтовано у виробничу лінію в орендованому ТОВ "Віма" у Закритого акціонерного товариства "Ужгородський механічний завод" приміщенні, яке знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30.
11. Після установки обладнання позивач на підставі контрактів, укладених з фірмою "Paradiso", отримав сировину і почав виготовляти продукцію (взуття).
12. Так, 08.04.2006 ТОВ "Віма" (як виконавець) та фірма "Paradiso" (як замовник) уклали контракт №8 на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника, предметом якого є поставка ТОВ "Віма" сировини для виготовлення взуття виключно з матеріалів замовника, а ТОВ "Віма", у свою чергу, поставляє у зворотному напрямку замовнику готову продукцію і заготовки для взуття. Умовами контракту передбачено:
- загальна вартість контракту становить 5 000 000,00 євро (п.5.1);
- витрати на виготовлення однієї пари готової продукції становлять 0,5 - 3,20 євро за 1 пару (п.5.3);
- строк дії контракту - до 31.12.2007 (п.7.1).
13. Строк дії цього договору після його закінчення сторонами продовжений не був.
14. ТОВ "Віма" надало такі документи, а саме:
- бухгалтерську довідку ТОВ "Віма" за період з червня 2006 року до травня 2007 року (12 місяців), якою підтверджується виготовлення ТОВ "Віма" 17 144 пари взуття, за що воно отримало дохід в сумі 83 196,30 євро;
- інвойси за період з 06.11.2002 до 07.02.2006, що підтверджують відвантаження виготовленого позивачем взуття (з давальницької сировини) фірмі "Paradiso";
- виписку з особового рахунку ТОВ "Віма" за період з 18.12.2002 до 02.02.2007, що підтверджує надходження валютних коштів (євро) від фірми "Paradiso", в тому числі за період з червня 2006 року до травня 2007 року;
- відомості по рахунках за період з березня 2006 року до січня 2007 року, з яких вбачається надходження коштів, яке відбувалося, зокрема, від компанії "Paradiso".
15. 23.05.2007 слідчий з особливо важливих справ Прокуратури ОСОБА_1 порушив кримінальну справу №9706407 за фактом заволодіння службовими особами ТОВ "Віма" чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
16. 30.05.2007 слідчий ОСОБА_1 провів обшуки у приміщеннях офісу ТОВ "Віма" та приміщеннях, у яких проживала директор ТОВ "Віма" ОСОБА_2 . Під час проведення слідчих дій були вилучені оригінали бухгалтерських документів, документів, що підтверджували зовнішньоекономічну діяльність ТОВ "Віма", договори з контрагентами та документи, пов`язані з придбанням обладнання для виробництва взуття.
17. 02.10.2007 слідчий ОСОБА_1 також провів огляд орендованих ТОВ "Віма" виробничих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, та належного ТОВ "Віма" обладнання. За результатами огляду слідчий ОСОБА_1 постановою від 02.10.2007 визнав речовим доказом у кримінальній справі №9706407 належне ТОВ "Віма" обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро та в той же день передав за актом на відповідальне зберігання ТОВ "Інгрід плюс".
18. 06.03.2008 слідчий ОСОБА_1 порушив проти директора ТОВ "Віма" ОСОБА_2 кримінальну справу №9701808 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 та ч.2 ст.209 КК, та кримінальну справу №9701808/2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.222 КК.
19. 06.03.2008 слідчий ОСОБА_1 постановою об`єднав кримінальні справи №9706407, №9701808 та №9701808/2 в одне провадження, якому був присвоєний №9706407 та за яким пред`явлено обвинувачення директору ТОВ "Віма" ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.222 та ч.2 ст.209 КК.
20. 03.04.2008 кримінальна справа №9706407 була передана до суду; у супровідному листі до справи зазначалося, що речові докази - обладнання для виготовлення взуття знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Інгрід плюс".
21. Вказана кримінальна справа розглядалася судами та органами досудового слідства неодноразово.
22. 10.08.2015 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури старший радник юстиції Романець Ю.М. виніс постанову, якою закрив кримінальне провадження проти ОСОБА_2 (якому на день винесення документа прокурором було присвоєно №12014070030001332) на підставі п.3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді у вчиненні злочинів та вичерпанні можливості їх отримання. У п.4 резолютивної частини вказаної постанови було зазначено, що речові докази, які вилучені в ході досудового розслідування, та обладнання для виготовлення взуття (згідно з протоколом огляду від 02.10.2007) загальною вартістю 73 090,00 євро, підлягають поверненню представникам ТОВ "Віма".
23. Постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася та 21.08.2015 набрала законної сили.
24. Вилучене обладнання не повернуто ТОВ "Віма" відразу після винесення постанови.
25. 26.09.2016 прокуратура почала повертати ТОВ "Віма" вилучене у 2007 році обладнання та згідно з актом приймання-передачі частини речових доказів повернув представнику ТОВ "Віма" два повітряних компресора.
26. 29.09.2016 ТОВ "Віма" отримало від представника прокуратури шість найменувань обладнання, 03.11.2016 - тринадцять найменувань обладнання, 08.11.2016 - п`ять найменувань обладнання.
27. 13.12.2016 виконуючий обов`язки прокурора Закарпатської області листом №17/7-858-07 повідомив ТОВ "Віма" про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.
Короткий зміст позовних вимог
28. У серпні 2018 року ТОВ "Віма" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про стягнення 1 002 116,20 євро збитків (реальні збитки в розмірі 73 090,18 євро та упущена вигоду в розмірі 929 026,02 євро) та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.
29. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Віма" зазначило, що через винні дії працівників прокуратури були порушені його права, а саме: незаконно вилучено майно товариства (обладнання для виготовлення взуття), яке у подальшому було повернуте ТОВ "Віма" в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно (обладнання) стало непридатним для використання за призначенням. За таких обставин позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди.
30. В обґрунтування розрахунку упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро ТОВ "Віма" у позові наводило такі обставини: у період з червня 2006 року до травня 2007 року (до початку розслідування прокуратурою кримінальної справи) ТОВ "Віма" виготовило 17 144 пари взуття, за що отримало дохід у розмірі 83 196,30 євро. На переконання ТОВ "Віма", у період з 30.05.2007 до 30.07.2018, що становить 134 календарних місяців, протягом якого вилучене майно зберігалось в якості речових доказів, ТОВ "Віма" мало б можливість отримати дохід у сумі 929 026,02 євро (83 196,30 євро / 12 місяців * 134 місяця).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
31. Справа №910/10399/18 розглядалася судами неодноразово.
32. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.02.2019 позов ТОВ "Віма" до Прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України задовольнив частково: стягнув з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Віма" вартість втраченого обладнання у розмірі 73 090 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 2 304 578,86 грн та моральну шкоду в розмірі 38 715 грн.
33. Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 змінив, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:
"1. Позов ТОВ "Віма" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Держказначейство на користь ТОВ "Віма" вартість втраченого обладнання у розмірі 56 000 євро завданої майнової шкоди, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 751 121,23 грн та моральну шкоду в розмірі 38 715,00.
3. У задоволенні решти позову відмовити повністю".
34. Верховний Суд постановою від 03.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 скасував; справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
35. Верховний Суд у постанові від 03.09.2019 вважав, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права - статті 22, 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме статті 256, 257, 261, 267 ЦК;
- залишивши без розгляду заяву про застосування позовної давності, порушили положення ч.2 ст.118, ч.3 ст.161 та ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин;
- не здійснивши з`ясування обставин, що входили до предмета доказування у цій справі, та не надавши належної оцінки пов`язаним з цими обставинами доказам, припустилися порушення норм процесуального права, в тому числі: ч.1 ст.86 ГПК, ч.2 ст.236 ГПК ч.5 ст.236 ГПК.
36. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, позов ТОВ "Віма" задовольнив частково: стягнув з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Віма" вартість втраченого обладнання у розмірі 56 000 євро, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 751 121,23 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовив повністю.
37. Верховний Суд постановою від 23.06.2020 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу ТОВ "Віма" задовольнив частково: рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 скасував в частині відмови у стягненні майнової шкоди у розмірі 17 090,00 євро, упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро та моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн; у цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині оскаржувані рішення залишив без змін.
38. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, позов ТОВ "Віма" задовольнив частково: стягнув з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Віма" вартість втраченого обладнання у розмірі 17 090 євро, що еквівалентно 553 457,63 грн; у позові в іншій частині відмовив.
39. Верховний Суд постановою від 01.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 (в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро та моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн) скасував; справу в скасованій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
40. Господарський суд міста Києва рішенням від 12.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023, позовні вимоги ТОВ "Віма" задовольнив частково: стягнув з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Віма" моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн; у решті позовних вимог - відмовив.
41. Верховний Суд постановою від 25.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 скасував в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро; справу в скасованій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині оскаржувані рішення залишив без змін.
42. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, позовні вимоги ТОВ "Віма" про стягнення упущеної вигоди задовольнив частково; стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Віма" упущену вигоду у розмірі 48 531,17 євро, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1 530 187,79 грн.
43. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- фактичне ТОВ "Віма" та фірма "Paradiso" виконали контракт №8, оскільки підтверджений факт отримання ТОВ "Віма" грошових коштів за виготовлену продукцію від фірми "Paradiso", тому ТОВ "Віма" могло одержати дохід від своєї господарської діяльності за наявності можливості продовжувати діяльність;
- первинні документи за період з березня 2006 року до травня 2006 року, а також банківські виписки з рахунку позивача, які датовані, починаючи з грудня 2002 року, хоча і не охоплюють визначений позивачем період (червень 2006 року - травень 2007 року), проте свідчать і вказують на зовнішньоекономічну діяльність ТОВ "Віма", яка здійснювалась ним заздалегідь до спірного періоду, за який ТОВ "Віма" заявлено позовні вимоги, і лише в цій площині суд надав правову оцінку вказаним доказам при вирішенні спору;
- під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій було задоволено позовні вимоги ТОВ "Віма" щодо стягнення вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73 090,00 євро) і рішення судів попередніх інстанцій у цій частині були залишені без змін Верховним Судом, тобто було встановлено факт наявності заподіяння ТОВ "Віма" збитків у вигляді вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73 090,00 євро);
- з огляду на те, що в результаті вилучення обладнання ТОВ "Віма" було позбавлено можливості виконувати свої обов`язки за контрактом з фірмою "Paradiso", неправомірна чи злочинна діяльність ТОВ "Віма" не була підтверджена рішеннями суду, ТОВ "Віма" понесло збитки у вигляді упущеної вигоди, яка визначається розміром недоодержаних доходів від реалізації виготовленої продукції;
- суд першої інстанції не погодився з позицією ТОВ "Віма" щодо розміру заявленої до стягнення упущеної вигоди, а саме в частині періоду її нарахування (з 30.05.2007 до 30.07.2018), оскільки строк дії укладеного ТОВ "Віма" з фірмою "Paradiso" контракту №8 закінчився 31.12.2007, тоді як упущена вигода за цим контрактом може мати місце в межах строку його чинності, тобто розраховуватись за період з червня 2006 до грудня 2007 (включно);
- приймаючи до уваги визначену ТОВ "Віма" у позовній заяві середньомісячну суму доходу за період виробничої діяльності, за який воно заявляє упущену вигоду, та визначений судом першої інстанції обґрунтований період її нарахування (до грудня 2007 (включно) доходи, які ТОВ "Віма" могло би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) становлять 48 531,17 євро (за 7 місяців), що за курсом Національного Банку України на день звернення до суду становило 1 530 187,79 грн;
- як зазначає сам позивач, зупинка виробничої діяльності ТОВ "Віма" в результаті протиправних дій прокуратури, вилучення обладнання та бухгалтерської документації, триває з травня 2007 року до цього часу і станом на час звернення до суду, однак добросовісність ТОВ "Віма" та протиправна діяльність прокуратури не дозволяли продовжувати дію контакту №8, як і виконувати його умови з часу вилучення документації, а потім - виробничого обладнання ТОВ "Віма", що унеможливило здійснення господарської діяльності ТОВ "Віма" повністю, зокрема, й укладення та пролонгацію контрактів;
- твердження ТОВ "Віма" про те, що дія контракту №8, укладеного з фірмою "Paradiso", не продовжувалась, свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про розрахунок упущеної вигоди в межах строку чинності такого контракту.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
44. 22.04.2025 прокурор засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, у якій просить скасувати їх в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.
45. Верховний Суд ухвалою від 12.05.2025 залишив касаційну скаргу без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК, звернув увагу скаржника на необхідності уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.
46. 16.06.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги (подана 23.05.2025 засобами поштового зв`язку) з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 12.05.2025, до якої прокурор додав уточнену редакцію касаційної скарги.
47. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК прокурор в касаційній скарзі у новій редакції посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, зазначає:
1) задовольняючи частково позов про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача упущеної вигоди, Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд неправильно застосували приписи ч.1, п.8 ч.2 ст.16, п.2 ч.2 ст.22, ч.1 ст.1173, ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
а) від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, стосовно того, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача; отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено;
б) від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 03.04.2019 у справі №211/7655/15-ц, в яких зокрема зазначено, що доказуючи наявність упущеної вигоди, позивач має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів і якщо неодержання очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача, то така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню; отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував. А необхідною умовою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є необхідність встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК (посилається також на постанову від 14.04.2020 у справі №925/1196/18);
2) вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц); позивач не довів реальну можливість отримання визначених ним доходів (упущеної вигоди);
3) при розгляді цієї господарської справи в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про залучення до участі у ній як належного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгрід Плюс", на відповідальному зберіганні у якого перебувало втрачене майно (посилається на постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20, від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц).
48. 11.07.2025 надійшов відзив Держказначейства, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Віма".
49. У відзиві Держказначейство зазначає, зокрема, таке:
- при винесенні рішення вже було встановлено що речові докази - обладнання для виготовлення взуття, знаходиться на відповідному зберіганні у ТОВ "Інгрід плюс", але при розгляді справи не заявлялося клопотання про залучення до участі у справі №910/10399/18 як належного відповідача ТОВ "Інгрід Плюс", на відповідальному зберіганні якого перебувало втрачене майно;
- розрахунок ТОВ "Віма" ґрунтується на припущеннях; відсутні підстави вважати, що за 134 місяці ТОВ "Віма" кожен місяць могло би отримувати саме по 6 933,03 євро, і цей дохід був би стабільним, незмінним і складав би не меншу суму щомісяця;
- твердження ТОВ "Віма" про матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди є безпідставними також і у зв`язку з розірванням 28.02.2007 договору оренди приміщення від 01.03.2006 №28/12, укладеного між ЗАТ "Ужгородський механічний завод" (орендодавець) та ТОВ "Віма" (орендар); договір розірвано за ініціативи орендодавця у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати;
- справа не містить належних доказів того, що після закінчення договору оренди приміщення ТОВ "Віма" фактично продовжувало здійснювати виробничу діяльність; в матеріалах справи відсутні договори оренди приміщення, датовані після 28.02.2007, первинні бухгалтерські документи на закупівлю сировини для виробництва, угоди про реалізацію готової продукції, докази утримання робітників;
- ТОВ "Віма" не довело факту здійснення виробничої діяльності у період з 28.02.2007 до початку розслідування прокурором (травень 2007), що свідчить про необґрунтованість розрахунку упущеної вигоди;
- вимога ТОВ "Віма" про відшкодування упущеної вигоди є безпідставною та необґрунтованою;
- Верховний Суд у постановах від 06.02.2019 у справі №199/6713/14-ц, від 02.06.2021 у справі №215/3408/18, від 08.08.2021 у справі №751/7182/19, від 11.08.2021 у справі №352/2255/19, від 18.08.2021 у справах №200/8310/18 та №591/6891/18, від 10.11.2021 у справі №346/5428/17, від 13.07.2022 у справі №757/24363/20, від 25.01.2023 у справі №753/22826/19, від 18.10.2023 у справі №705/4489/20, від 25.10.2023 у справі №291/383/19 сформульовано та підтверджено висновки, згідно з якими не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;
- у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №199/6713/14-ц вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги та дійшли помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Казначейства шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку; за таких обставин резолютивна частина рішення підлягає зміні в частині стягнення коштів не з Казначейства, а з Державного бюджету України;
- за результатами розгляду справи №910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
50. Верховний Суд ухвалою від 22.04.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 30.07.2025.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
51. Під час розгляду цієї справи судовими рішеннями задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73 090,00 євро) і рішення судів попередніх інстанцій у зазначеній частині були залишені без змін Верховним Судом. Отже, у справі встановлено факт заподіяння позивачеві збитків у вигляді вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73 090,00 євро).
52. Верховний Суд постановою від 25.10.2023 скасував рішення судів в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро; справу в скасованій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині оскаржувані рішення залишив без змін.
53. Отже, суд касаційної інстанції вказаною постановою направив справу на новий розгляд лише у частині позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро.
54. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, позовні вимоги ТОВ "Віма" про стягнення упущеної вигоди задовольнив частково; стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Віма" упущену вигоду у розмірі 48 531,17 євро.
55. Таким чином, не зважаючи на те, що прокурор у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю, оскаржувані судові рішення підлягають перегляду лише в частині часткового задоволення вимог про стягнення упущеної вигоди (у розмірі 48 531,17 євро).
56. Підставою касаційного оскарження прокурор визначив випадок, передбачений п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
57. Щодо питання наявності підстав для стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди прокурор посилається на висновки із постанов від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 03.04.2019 у справі №211/7655/15-ц, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 та від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.
58. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
59. Тобто, касаційний перегляд з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 дійшла висновку, що на предмет подібності варто оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
61. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
62. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
63. Так, у справі №910/14341/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКА ФІРМА ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРОХІМ" звернулося до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24 133 681,71 грн, з яких: 10 183 500,00 грн упущеної вигоди, 5 000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи та складання експертного висновку,11 385 958,00 грн інфляційних втрат та 2 559 223,71 грн - 3% річних за період з 30.10.2015 по 18.09.2018; позовні вимоги мотивовані заподіянням майну позивача шкоди в результаті вибуху 29.10.2015 боєприпасів на складах, факт чого підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі №910/23120/16, яке було виконано відповідачем лише 19.09.2018, з урахуванням чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
64. Суди попередніх інстанцій, зокрема, задовольнили позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди в сумі 10 183 500,00 грн. Верховний Суд постановою від 16.06.2021 рішення судів у цій частині скасував та ухвалив нове - про відмову в позові.
65. При цьому Верховний Суд вказав, зокрема, таке:
"55. На підтвердження понесених збитків пов`язаних з упущеною вигодою у розмірі 10 183 500,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів на постачання продукції, листів про дострокове припинення зазначених договорів, додаткових угод до цих договорів про їх дострокове розірвання, накладних, бухгалтерських довідок та висновок експерта (незалежного аудитора) ТзОВ "Даниленко і Партнери" щодо розрахунку упущеної вигоди.
…
58. Разом з тим у даному разі вимога позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди обґрунтована припущеннями позивача про можливість отримання ним доходу за наслідком виконання своїх зобов`язань згідно договорів постачання продукції, які були розірвані за його ініціативою з підстав неможливості їх виконання з урахуванням знищенням його майна.
…
60. Утім такі розрахунки позивача є теоретичними, мають вірогідний характер, оскільки охоплюють можливі обставини майбутнього, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу за звичайних обставин та не підтверджені відповідними документами, що свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив протиправні дії".
66. У справі №908/2486/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Мелітополь" звернулося до суду з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області суми упущеної вигоди в розмірі 278 918,13 грн; позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок прийняття незаконних рішень від 19.02.215 №29/4, від 22.01.2015 №13/2, позивачу завдано шкоду у вигляді упущеної вигоди, яка визначається сумою доходів (прибутку), які позивач міг би одержати за звичайних обставин від надання житлово-комунальних послуг у переданих йому в управління будинках за період з 13.11.2015 по 13.02.2016.
67. Верховний Суд постановою від 06.12.2019 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.
68. Верховний Суд у п.58 постанови зазначив: "Урахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що: позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих на думку позивача, усуненням його від виконання послуг з обслуговування будинків оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони завданих відповідачем збитків, завдання збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та завданими позивачем збитками в сумі 278 918,13 грн, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у сумі 278 918,13 грн за звичайних обставин, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди, заявлена позивачем до стягнення сума коштів, являє собою дохід, який позивач міг би отримати від надання послуг, однак, позивачем не враховано витрати на надання вказаних послуг, тобто, вказані розрахунки завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди у розмірі 278 918,13 грн, зазначене не свідчить про наявність збитків у розумінні норм ЦК України і, відповідно, не є ні упущеною вигодою, ні реальними збитками, а тому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні".
69. У справі №211/7655/15-ц фізична особа звернулася з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, про визнання дій протиправними, визнання факта порушення права людини, захист права недоторканості, вилучення носія інформації та відшкодування моральної шкоди.
70. Оскільки позовна вимога про стягнення упущеної вигоди у зазначеній справі не заявлялася, то, відповідно, відповідне питання у зазначеній справі Верховним Судом не досліджувалося.
71. У справі №925/1196/18 ФОП Понуровський Ю.О. звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ГУ ДФСУ, Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ДПІ), правонаступником якої є ГУ ДФСУ, та ДКСУ про стягнення з Державного бюджету України коштів на відшкодування шкоди в загальному розмірі 364 681,68 грн, з яких 215 792,00 грн - матеріальної шкоди (збитків), 48 889,68 грн - упущеної вигоди, 100 000,00 грн - моральної шкоди; позовні вимоги обґрунтовані тим, що із січня по червень 2017 року ДПІ, незважаючи на наявність чинного договору про визнання електронних документів, безпідставно припинила реєстрацію податкових накладних, що подавалися позивачем, у зв`язку із чим останній був фактично позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність упродовж зазначеного періоду.
72. Суди попередніх інстанцій, рішення яких залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020, позов задовольнили частково, відмовивши, зокрема, у стягненні 48 889,68 грн упущеної вигоди.
73. У частині заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено розрахунок суми такої шкоди, виходячи з його доходів, отриманих за четвертий квартал 2016 року, тобто вказана сума розрахована виключно на припущеннях позивача про можливість отримання такого самого доходу за перший та другий квартали 2017 року. Жодних доказів на підтвердження вказаного розміру шкоди не подано. Суд указав, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, тому дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди немає.
74. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду питання упущеної вигоди у цій справі не досліджувала та висновків щодо цього питання не робила в силу положень ст.300 ГПК, оскільки з касаційною скаргою звернувся відповідач, який не оскаржував судові рішення в частині відмови у стягненні упущеної вигоди.
75. У справі №127/16524/16-ц Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Енергооблік" звернулося з позовом до фізичної особи про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; позивач зазначав, що в зв`язку з втратою транспортного засобу, він змушений був орендувати транспортний засіб, так як не міг допустити простою у роботі; позивач уклав договір суборенди транспортного засобу, вартість суборенди складала 19 500 грн, які просив стягнути з відповідача.
76. Погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у позові, Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 зазначив:
"Суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік", за відсутності доказів на підтвердження реальної можливості щодо отримання останнім доходів від використання оренди транспортного засобу, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність цих вимог.
При цьому правильно зазначили про те, що не можуть братись до уваги доводи про заподіяння реальних збитків, а не упущеної вигоди, оскільки як при зверненні з позовом, так і під час розгляду справи вимоги щодо витрат ТОВ "Інженерно-технічний центр "Енергооблік", які воно зробило для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), ним не заявлялись і відповідно до пояснень відповідача страхова компанія виплатила всі кошти для відновлювального ремонту автомобіля".
77. Таким чином, у справах №211/7655/15-ц та №925/1196/18 Верховний Суд не робив висновків щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення упущеної вигоди.
78. Натомість у справах №910/14341/18, №908/2486/18 та №127/16524/16-ц хоча подібне питання і досліджувалося, однак не з`ясовувалося в контексті саме щодо наявності підстав для стягнення основних збитків (вартість майна) та упущеної вигоди, заподіяних органами прокуратури унаслідок незаконного вилучення майна, яке у подальшому було повернуте в неповному обсязі та у зношеному стані.
79. Висновки, на які посилається прокурор є загальними, а саме:
- вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (постанова від 16.06.2021 у справі №910/14341/18);
- доказуючи наявність упущеної вигоди, позивач має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів і якщо неодержання очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача, то така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував. А необхідною умовою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є необхідність встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди (постанова від 06.12.2019 у справі №908/2486/18);
- вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (постанова від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).
80. При цьому Верховний Суд вважає, що висновки судів з оскаржуваних рішень не суперечать загальним висновкам щодо стягнення упущеної вигоди, на які посилається прокурор.
81. Так, у справі, що переглядається, судами, зокрема Верховним Судом, встановлено факт заподіяння позивачеві основних збитків основних у вигляді вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати.
82. Також, щодо упущеної вигоди суд апеляційної інстанції зазначив таке:
"З огляду на те, що в результаті вилучення обладнання позивач був позбавлений можливості виконувати свої обов`язки по контракту з фірмою "Paradiso", неправомірна чи злочинна діяльність позивача так і не була підтверджена рішеннями суду, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яка визначається розміром недоодержаних доходів від реалізації виготовленої продукції.
Разом з тим, суд першої інстанції не погодився з позицією позивача щодо розміру заявленої до стягнення упущеної вигоди, а саме в частині періоду її нарахування (з 30.05.2007 по 30.07.2018), оскільки строк дії укладеного позивачем з фірмою "Paradiso" контракту №8 на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника від 08.04.2006 закінчився 31.12.2007, тоді як упущена вигода за даним контрактом може мати місце в межах строку його чинності, тобто розраховуватись за період з червня 2006 по грудень 2007 (включно).
У зв`язку з цим, приймаючи до уваги визначену позивачем у позовній заяві середньомісячну суму доходу за період виробничої діяльності за який він заявляє упущену вигоду, та визначений судом першої інстанції обґрунтований період її нарахування (по грудень 2007 (включно) доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) становлять 48531,17 євро (за 7 місяців), що по курсу Національного Банку України на день звернення до суду становило 1530187,79 грн. З наведеним висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Колегія суддів зауважує, що твердження позивача про те, що дія контракту №8, укладеного позивачем з фірмою "Paradiso", не продовжувалась, свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про розрахунок упущеної вигоди в межах строку чинності такого контракту".
83. Враховуючи наведене, прокурор висновків судів попередні інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення упущеної вигоди, а саме у розмірі, нарахованому за період до завершення дії контракту, а не до останнього дня періоду, протягом якого вилучене майно зберігалось в якості речових доказів (до 30.07.2018), з посиланням на висновки Верховного Суду, не спростував.
84. Також, щодо питання належного, на думку прокурора, відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгрід Плюс", на відповідальному зберіганні у якого перебувало втрачене майно, прокурор посилається на такі висновки, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20, від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц:
- визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи;
- пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК;
- визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.
85. При цьому зазначені висновки також є загальними та не стосуються справ за позовами про стягнення заподіяної шкоди та упущеної вигоди з працівників прокуратури у зв`язку із незаконним вилученням майна, яке у подальшому було повернуте власнику в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно стало непридатним для використання за призначенням.
86. У жодній із наведених прокурором постанов Верховного Суду не вказано, що відповідачем (співвідповідачем) у такій категорії справ обов`язково повинна бути особа, на відповідальному зберіганні у якої перебувало втрачене майно.
87. Верховний Суд звертає увагу прокурора на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
88. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підставі касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.
89. Прокурор у касаційній скарзі послався на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, а, отже, він має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.
90. Тобто, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
91. Натомість доводи прокурора зводяться до висловлення незгоди з встановленими судами обставинами справи, їх правовою оцінкою та прийнятими судовими рішеннями в цілому, є викладенням власного бачення у питанні застосування правових норм, не підкріпленого посиланням на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах
92. Отже, наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не була належно обґрунтована та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
93. При цьому на інші підстави касаційного оскарження, що визначені у ч.2 ст.287 ГПК, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду з відповідного питання у подібних правовідносинах (п.3 цієї норм), прокурор не посилається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
94. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
95. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
96. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
97. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №910/10399/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Кролевець
В. Студенець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2025 |
Оприлюднено | 05.08.2025 |
Номер документу | 129244598 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них про відшкодування шкоди |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кібенко О. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні