Рішення від 04.04.2025 по справі 910/579/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2025Справа № 910/579/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/579/24

За позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a>;

про стягнення 564 268,86 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> (далі також - відповідач) інфляційні втрати в розмірі 444 884,45 грн та 3% річних у розмірі 119 385,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.12.2023 Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> про стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна №7-3Б/2021 від 13.07.2021, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 позов задоволено частково, проте позивач зазначає, що 17.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> сплатило позивачу 5 803 159,14 грн на виконання рішення суду від 28.05.2024, а саме суму основного боргу, суму інфляційних втрат за період з 11.08.2022 по 30.11.2023, суму 3% річних за період з 11.08.2022 по 22.12.2023 та витрати по сплаті судового збору, однак, враховуючи, що суму основного боргу відповідачем було сплачено лише 17.10.2024, позивач звернувся з даним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 16.10.2024 та суми 3% річних за період з 23.12.2023 по 16.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/579/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

06.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 14.02.2025 подало до господарського суду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> на позов.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 позовні вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> заборгованість у розмірі 4 870 842,56 грн, 232 817,56 грн - 3% річних, 613 738,05 грн - інфляційних втрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 910/19640/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 - без змін.

Позивач зазначає, що 17.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> сплатило йому 5 803 159,14 грн на виконання рішення суду від 28.05.2024, а саме суму основного боргу, суму інфляційних втрат за період з 11.08.2022 по 30.11.2023, суму 3% річних за період з 11.08.2022 по 22.12.2023 та витрати по сплаті судового збору, однак, враховуючи, що суму основного боргу відповідачем було сплачено лише 17.10.2024, позивач звернувся з даним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 16.10.2024 та суми 3% річних за період з 23.12.2023 по 16.10.2024.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що позивач не звертався до суду, під час розгляду справи № 910/19640/23 з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних до моменту виконання рішення, а в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 про це не вказано, а відтак і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначає, що ним в добровільному порядку, одразу після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 сплачено відповідні грошові кошти на рахунок позивача, тобто у відповідача відсутня будь-яка протиправна поведінка.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 5 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23, з відповідача стягнуто на користь позивача інфляційні втрати за період з 11.08.2022 по 30.11.2023 та 3% річних за період з 11.08.2022 по 22.12.2023.

Фактично вказане рішення виконано 17.10.2024, про що також і вказується відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Оскільки у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування ст. 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При цьому законодавством не визначено обов`язку кредитора при пред`явленні позову про стягнення основної заборгованості зазначати про стягнення 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Напроти, це є правом позивача (кредитора) і останній не позбавляються права на заявлення самостійного позову про стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Таким чином, суд вказує, що заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву є законодавчо необґрунтованими та відхиляються судом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 16.10.2024 та 3% річних за період з 23.12.2023 по 16.10.2024, суд встановив їх правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"</a> (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 3, ідентифікаційний код 31454383) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 37243279) 3% річних у розмірі 119 385 (сто дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 444 884 (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 45 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 464 (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 03 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко