Постанова від 28.05.2025 по справі 910/579/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2025 р. Справа № 910/579/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025

у справі № 910/579/25 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

про стягнення 564 268,86 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (відповідач) про стягнення 564 268,86 грн., з них: інфляційних втрат - 444 884,45 грн. та 3% річних - 119 385,41 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 встановлено порушення відповідачем зобов`язання в частині оплати за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4 870 842,56 грн., 232 817,56 грн. 3% річних, 613 738,05 грн. інфляційних втрат. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 в частині сплати заборгованості у розмірі 4 870 842,56 грн. виконано 17.10.2024, у зв`язку з чим позивачем на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.12.2023 по 16.10.2024 у розмірі 444 884,45 грн. та 3% річних за період з 23.12.2023 по 16.10.2024 у розмірі 119 385,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 910/579/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/579/25 позов задоволено повністю. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 119 385,41 грн 3% річних, 444 884,45 грн інфляційних втрат та 8 646,03 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що по день фактичного виконання судового рішення кредитор вправі вимагати стягнення з боржника сум інфляційних втрат та 3% річних. Оскільки відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 в частині сплати заборгованості у розмірі 4 870 842,56 грн. виконано 17.10.2024, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/579/25, 18.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/579/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято внаслідок не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" по справі № 910/579/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Іоннікова І.А.

21.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/579/25.

01.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/579/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/579/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 та призначено розгляд справи на 28.05.2025.

16.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 № 09.1-07/277/25 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/579/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 для розгляду справи № 910/579/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

28.05.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/579/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 та призначено розгляд справи на 28.05.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/579/25 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про стягнення 5 721 001,24 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за надані послуги зернового складу за період з 01.07.2022 по 07.06.2023 на загальну суму 4 870 842,56 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 11.08.2022 по 30.11.2023 в розмірі 613 738,05 грн. та 3% річних за період з 11.08.2022 по 31.12.2023 в розмірі 236 420,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" заборгованість у розмірі 4 870 842,56 грн., 3% річних за період з 11.08.2022 по 22.12.2023 у розмірі 232 817,56 грн. та інфляційні втрати за період з 11.08.2022 по 30.11.2023 у розмірі 613 738,05 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 в частині сплати заборгованості у розмірі 4 870 842,56 грн. виконано 17.10.2024.

Враховуючи виконання 17.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 в частині сплати заборгованості у розмірі 4 870 842,56 грн., позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.12.2023 по 16.10.2024 у розмірі 444 884,45 грн. та 3% річних за період з 23.12.2023 по 16.10.2024 у розмірі 119 385,41 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про стягнення 5 721 001,24 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за надані послуги зернового складу за період з 01.07.2022 по 07.06.2023 на загальну суму 4 870 842,56 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 11.08.2022 по 30.11.2023 в розмірі 613 738,05 грн. та 3% річних за період з 11.08.2022 по 31.12.2023 в розмірі 236 420,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" заборгованість у розмірі 4 870 842,56 грн., 3% річних за період з 11.08.2022 по 22.12.2023 у розмірі 232 817,56 грн. та інфляційні втрати за період з 11.08.2022 по 30.11.2023 у розмірі 613 738,05 грн.

Ухвалюючи рішення від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення ТОВ "Кернел-Трейд" приписів статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та протиправну бездіяльність відповідача в частині оплати за надані АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" послуги.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Принагідно слід зазначити, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем встановлений судовими рішеннями у справі № 910/19640/23, тому згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Крім суми основного боргу позивач у справі № 910/19640/23 заявляв до стягнення інфляційні втрати за період з 11.08.2022 по 30.11.2023 в розмірі 613 738,05 грн. та 3% річних за період з 11.08.2022 по 31.12.2023 в розмірі 236 420,63 грн.

Як зазначає позивач, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 в частині сплати основного боргу в розмірі 4 870 842,56 грн. виконано 17.10.2024.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 16.10.2024 у розмірі 444 884,45 грн. та 3% річних за період з 23.12.2023 по 16.10.2024 у розмірі 119 385,41 грн.

Так, за приписами частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою ст. 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

Як встановлено судом, суму основного боргу в розмірі 4 870 842,56 грн. за рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19640/23 відповідачем сплачено 17.10.2024.

За змістом положень ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку, що вони є арифметично правильними та обґрунтованими.

Щодо доводів скаржника про можливість суду зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз статі 551 Цивільного кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак, вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду дала у справі, фактичні обставини якої суттєво відрізнялись від фактичних обставин даної справи, оскільки у вказаній справі № 902/417/18 сторони у договорі змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Водночас, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%.

Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а тому, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Проте наведені норми закону наділяють суд правом, а не обов`язком, надавати на стадії ухвалення судового рішення будь-які вказівки органу (особі), що буде здійснювати примусове виконання цього рішення.

Також слід зазначити, що рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, і також не може бути умовним. Розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуюче порушення, суперечить вимогам чинного законодавства України, у той час, як в законодавстві України можливі подальші зміни, про які суду на теперішній час невідомо і не може бути відомо.

Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилаються в апеляційній скарзі, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/579/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/579/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/579/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Тищенко