Рішення

від 31.03.2025 по справі 910/163/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025Справа № 910/163/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву представника Підприємства «Версавія» товариства інвалідів «Рок»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Підприємства «Версавія» товариства інвалідів «Рок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Славутич 1»

про стягнення 4 747 632,81 грн,

Представники сторін:

від позивача: Малетин А.Я. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Підприємства «Версавія» товариства інвалідів «Рок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Славутич 1» про стягнення 4 747 632,81 грн, з яких: 2 509 985,56 грн основна заборгованість, 1 836 450,13 грн інфляційні втрати та 401 197,12 грн три відсотки річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Славутич 1» (Печерська площа, 1, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 42407786) на користь Підприємства «Варсавія» Товариства інвалідів «Рок» (81130, Львівська обл., Львівський район, с. Сокільники, вул. Шевченка, 101, ідентифікаційний код 32115892) 2 509 985,56 грн заборгованості, 1 836 450,13 грн інфляційних втрат, 401 197,12 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 971,60 грн.

11.03.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 розгляд вказаної заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення призначено на 31.03.2025. Запропоновано відповідачу у строк до 25.03.2025 подати свої заперечення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

24.03.2025 до суду від представника позивача (заявника) надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 вказану вище заяву задоволено.

В судове засідання 31.03.2025 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, однак про дату, час та місце розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення належним чином повідомлений.

Враховуючи, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника Підприємства «Версавія» товариства інвалідів «Рок» про ухвалення додаткового рішення в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивачем заявлено до стягнення відповідача у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу позивачем надано до суду копії наступних документів:

договору про надання професійної правничої допомоги № 01/12/24 від 01.12.2024, укладеного між адвокатом Малетин А.Я. та Підприємством «Версавія» товариства інвалідів «Рок»;

акта про надання професійної правничої допомоги від 11.03.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів позивача при розгляді даної справи здійснювалось адвокатом Малетин Андрієм Ярославовичем на підставі ордеру серії АТ № 1087599 від 01.12.2024 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.01.2019 серії ІФ № 001445).

Відповідно до складеного між позивачем та адвокатом Малетин А.Я. акту про надання професійної правничої допомоги від 11.03.2025 позивачем було понесено 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яка розрахована виходячи із такого: 30000,00 грн за підготовку позовної заяви (15 витрачених годин; 2000,00 грн за 1 год. роботи); 15000,00 грн за участь у двох судових засіданнях (по 7500,00 грн за одне судове засідання).

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Як вбачається з вищевикладеного, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, суд зазначає, що поданий акт наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, допущення ряду недоліків при поданні даного позову, у зв`язку з чим останній залишався судом без руху, враховуючи тривалість розгляду справи, а також час судових засідань у справі № 910/163/25 та участь у них адвоката в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, та як наслідок завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин суд не вбачає доцільності стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява представника Підприємства «Версавія» товариства інвалідів «Рок» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/163/25 підлягає частковому задоволенню на суму 20 000,00 грн, а у решті вимог заяви суд відмовляє, що відповідатиме обставинам цієї справи, а також правовому висновку, викладеному у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Підприємства «Версавія» товариства інвалідів «Рок» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/163/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Славутич 1» (Печерська площа, 1, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 42407786) на користь Підприємства «Варсавія» Товариства інвалідів «Рок» (81130, Львівська обл., Львівський район, с. Сокільники, вул. Шевченка, 101, ідентифікаційний код 32115892) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 07.04.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко