Рішення

від 05.03.2025 по справі 910/7218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2025Справа № 910/7218/24 (910/7191/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд"

про стягнення боргу у розмірі 341 688 824,05 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7"

про визнання недійсним договору

В межах справи № 910/7218/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурлак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" (ідентифікаційний код 32769375)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача (за первісним позовом) Опанасик В.В. - керівник

Від відповідача (за первісним позовом) Суньов Є.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7218/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурлак" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" (ідентифікаційний код 32769375) на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024.

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" про стягнення боргу у розмірі 341 688 824,05 грн за Договором субпідряду №10022020 від 10.02.2020.

Після звернення з наведеним позовом до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про забезпечення позову задоволено частково: до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7191/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" про стягнення боргу у розмірі 341 688 824,05 грн: 2.1. накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест", які знаходяться на рахунках в банківських установах, Державній казначейській службі України, в межах суми заявлених позовних вимог, а саме 341 688 824,05 грн; 2.2. заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест", його посадовим особам та будь-яким іншим особам, які мають право діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест", вчиняти дії з укладення правочинів щодо переходу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" прав на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" грошових коштів за Договором підряду №11-ПМП-240 на виконання окремих видів та комплексів робіт від 11.11.2019 в межах суми у розмірі 341 688 824,05 грн, які є частиною предмету стягнення за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/16294/23, відчужувати таке право іншим шляхом; в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7191/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді справи Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 16.07.2024.

01.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позов.

Також 01.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним з моменту підписання договір субпідряду №10022020, підписаний між ТОВ "Спецпроект-Інвест" та ТОВ "Спецпідводбуд-7" 10.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про визнання недійсним договору до розгляду з первісним позовом у справі №910/7191/24; вимоги за зустрічним позовом вирішено об`єднати в одне провадження з первісним позовом; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

16.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 матеріали справи №910/7191/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", про стягнення боргу у розмірі 341 688 824,05 грн, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про визнання недійсним договору передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/7218/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.07.2024 справу № 910/7218/24 (910/7191/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято до свого провадження справу № 910/7218/24 (910/7191/24), розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2024.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/7191/24 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест", які знаходяться на рахунках в банківських установах, Державній казначейській службі України, в межах суми заявлених позовних вимог, а саме 341 688 824,05 грн., та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест", його посадовим особам та будь-яким іншим особам, вчиняти дії з укладення правочинів щодо переходу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" прав на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" грошових коштів за договором підряду №11-ПМП-240 в межах суми 341 688 824,05 грн, які є частиною предмету стягнення за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/16294/23, відчужувати таке право іншим шляхом скасовано та в цій частині відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" у задоволенні заяви про забезпечення позову. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/7191/24 - залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 розгляд справи відкладено на 14.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 уточнену позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" про стягнення боргу у розмірі 341 688 824,05 грн. та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про визнання недійсним договору в межах справи № 910/ 7218/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" до судового розгляду по суті на 04.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 уточнену позовну заяву з доданими до неї документами, подану до суду 16.09.2024, та заяву про відкладення розгляду справи від 14.10.2024 повернуто заявнику.

У судовому засіданні 04.12.2024 було оголошено перерву до 27.01.2025.

Судове засідання 27.01.2025 не відбудеться у зв`язку із запланованою відпусткою судді Чеберяка П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 розгляд справи призначено на 05.03.2025.

У судовому засіданні 05.03.2025 представник позивача (за первісним позовом) надав пояснення по суті первісного позову, підтримав його в повному обсязі та заперечив щодо задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача щодо задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" (субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" (підрядник, відповідач) був укладений договір субпідряду №10022020, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов`язання за плату виконати проектно-вишукувальні та інші роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору по об`єкту «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві».

Зокрема, відповідно до п. 1.2 договору субпідряду, позивач зобов`язався виконати на вимогу відповідача такі види робіт: архітектурне та будівельне проектування гідротехнічних споруд та спеціальних споруджень (дамби, причали, шлюзи, водозабірні спорудження, тощо), будівництво гідротехнічних споруд, вимірювання товщини конструкцій (гідротехнічні спорудження, корпуса суден, трубопроводи, тощо) під водою та зовні, суднопідйомні роботи, водолазні роботи - водолазне дослідження за допомогою підводного бачення телебачення та ремонт гідротехнічних споруджень, суден, гвинто-рулевого комплексу, донно-забірної апаратури, а також підводно-технічні роботи, які включають в себе розробку котлованів, траншей, розмив ґрунту та інші роботи, пов`язані з порушенням верхнього шару ґрунту, ремонт, монтаж та демонтаж інженерних систем (трубопроводи, кабель), очищення, монтаж та демонтаж водозабірних споруджень, підводне зварювання та різка, встановлення під водою бетонних масивів, блоків, тощо, підводне бетонування, суднові та судноремонтні роботи, залагодження пробоїн, підтримка плавучості суден, очищення гвинто-рулевого комплексу від сторонніх предметів, роботи з постановки суден на суднопідйомні засоби, пошукові роботи: пошук і піднімання затоплених предметів, обстеження акваторії, будівельні роботи - будівництво та демонтаж складних допоміжних споруд і пристроїв.

Згідно п. 4.2 договору субпідряду, після закінчення виконання робіт (стадії та/або етапу) позивач, як субпідрядник, передає відповідачу, як підряднику, документацію за накладеною та акт здачі-приймання виконаних робіт з виконавчим кошторисом на виконані роботи, які відповідач зобов`язаний розглянути протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання.

Відповідно до положень п. 4.3 договору субпідряду, проектна документація вважається прийнятою та роботи виконаними в повному обсязі лише після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Разом з тим, положеннями п. 4.3 договору субпідряду визначено, що у випадку невмотивованої відмови відповідача, як підрядника, від підпису Акта здачі-приймання виконаних робіт та порушення строків розгляду документації, роботи вважаються прийнятими відповідачем, як підрядником, в повному обсязі.

У відповідності до п. 2.3 Договору субпідряду, розрахунки проводяться у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, як субпідрядника. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, як субпідрядника.

Згідно п. 2.4.2 Договору субпідряду, розрахунок за кожний етап робіт та остаточний розрахунок здійснюється відповідачем на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту підписання таких відповідних Актів.

Так, як зазначає позивач, на виконання умов укладеного договору субпідряду, ним були виконані роботи на загальну суму 341 688 824,05 грн., що підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №222/05-20 та на суму 7 307 147,76 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №223/05-20, у квітні 2020 року на суму 3 661 056,56 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №224/05-20, а також на суму 5 241 575,30 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №225/05-20.

Крім цього, позивач вказує, що у травні 2020 року він виконав роботи на суму 3 788 215,34 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №226/05-20 та на суму 3 460 558,66 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №253/07-20, а в червні 2020 року позивач виконав роботи на суму 3 517 925,23 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №255/07-20, та на суму 885 649,62 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №306/11-20.

У липні 2020 року позивач виконав роботи на суму 16 427 484,62 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №292/10-20, у серпні на суму 15 225 638,72 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №294/10-20, у вересні 2020 року на суму 2 665 482,73 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №323/12-20, у жовтні 2020 року на суму 33 732 364,32 грн. та 5 069 614,38 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №324/12-20 та №327/12- 20 відповідно.

Також у листопаді 2020 року позивач виконав роботи на суму 25 439 639,48 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №327/12-20, а у грудні 2020 року на суму 42 422 710,88 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ- 2в) №330/12-20.

У лютому 2021 року позивач виконав роботи на суму 25 060 254,73 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ- 2в) №364/05-21, у березні 2021 року на суму 26 001 414,66 гривень, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №365/05-21, у квітні 2021 року на суму 25 255 189,31 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №366/05-21, а у травні 2021 року на суму 39 189 043,88 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №378/07-21.

Також, у червні 2021 року позивач виконав роботи на суму 7 872 289,42 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №403/11-21, у липні 2021 року на суму 22 676 457,05 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №404/11-21, у серпні 2021 року на суму 25 654 660,20 гривень, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №405/11-21, а у вересні 2021 року на суму 16 798 479,02 гривень, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №428/01-22.

У жовтні 2021 року позивач виконав роботи на суму 37 329 664,38 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ- 2в) №429/01-22, у листопаді 2021 року на суму 19.716.074,26 гривень, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №430/01-22, у грудні 2021 року на суму 39 359 465,45 гривень, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №431/01-22, а у січні 2022 року на суму 39 342 379,26 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №432/01-22.

Таким чином, як стверджує позивач, в період з березня 2020 року по січень 2022 року, на виконання умов укладеного договору субпідряду та на виконання доручень відповідача, він виконав комплекс робіт, передбачений п. 1.2 договору субпідряду, склав та надав відповідачу, як підряднику, передбачену договором субпідряду необхідну документацію з цього приводу, включаючи зазначені вище Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в).

При цьому, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач не прийняв виконані роботи та здійснив оплату їх вартості в розмірі 341 688 724,05 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У пункті 2.3 договору субпідряду сторони погодили, що розрахунки проводяться у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на банківський рахунок субпідрядника. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок субпідрядника.

Згідно п. 2.4 договору субпідряду вартість робіт субпідрядника сплачується підрядником наступним чином:

2.4.1 здійснення авансового платежу на поточний рахунок субпідрядника в розмірі не менш ніж 30 % від вартості робіт, визначеної п. 2.1 договору - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цього договору;

2.4.2 розрахунки за кожний етап робіт та остаточний розрахунок здійснюється підрядником на підставі актів здачі-прийняття виконаних робіт протягом п`яти банківських днів з моменту підписання таких відповідних актів.

При цьому, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем будь-яких авансових платежів.

Відповідності до п. 3.1. договору субпідряду, сторонами визначені строки виконання робіт - з дати підписання цього договору і по 31 грудня 2020 року.

В свою чергу, позивач у своїй позовній заяві вимагає сплатити заборгованість за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) серед яких вказує наступні акти, а саме:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 364/05-21 (за роботи, виконані у лютому 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 365/05-21 (за роботи, виконані у березні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 366/05-21 (за роботи, виконані у травні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 403/11-21 (за роботи, виконані у червні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 404/11-21 (за роботи, виконані у липні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 405/11-21 (за роботи, виконані у серпні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 428/01-22 (за роботи, виконані у вересні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 429/01-22 (за роботи, виконані у жовтні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 430/01-22 (за роботи, виконані у листопаді 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 431/01-22 (за роботи, виконані у грудні 2021 року);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 432/01-22 (за роботи, виконані у грудні 2021 року);

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Автоматичне продовження строку договору субпідряду сторонами не було визначено в тексті договору, навпаки, відповідно до пункту 3.3. договору субпідряду - строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у даний Договір шляхом укладання додаткових угод у разі:

- виникнення обставин непереборної сили;

- зміни завдання на проектування;

- дій третіх осіб, які роблять неможливим належне виконання Робіт, за винятком випадків, коли ці дії обумовлені залежними від субпідрядника обставинами.

При цьому сторони не укладали додаткові угоди до договору субпідряду, якими було продовжено строк виконання робіт за цим договором субпідряду.

Отже, виконання будь-яких робіт позивачем після 31 грудня 2020 року не відповідає умовам договору субпідряду.

Крім того, позивач вказує на виконання робіт за дорученням відповідача, однак жодних доказів, на підтвердження існування вказаних доручень до матеріалів справи не додано.

В підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором субпідряду позивачем до матеріалів справи додано лише копії договору субпідряду, який не має визначеного предмету, не містить ціни договору, кошторисного розрахунку та технічного завдання, а також копії підписаних лише з боку позивача актів приймання будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) без доказів направлення таких актів на адресу відповідача.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" у розмірі 341 688 824,05 грн за Договором субпідряду №10022020 від 10.02.2020.

В свою чергу, звертаючись до суду із зустрічним позовом позивач (за зустрічним позовом) вказав, що укладаючи договір субпідряду №10022020 від 10.02.2020 сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору, відтак, даний правочин є недійсним.

Відповідно пункту 1.1 вказаного договору субпідряду в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20.05.1999 року, іншим чинним законодавством України та даним Договором Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання за плату, відповідно до умов цього Договору, виконати проектно-вишукувальні та інші роботи, зазначені в п.1.2. цього Договору по об`єкту: «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві».

Пункт 1.5 договору субпідряду містить наступне визначення результату робіт за цим договором - результатом виконаних робіт є проектна документація затверджена в установленому порядку, яка повністю відповідає Технічному завданню, яке розроблене відповідно до технічного завдання та завдання на проектування.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи до договору субпідряду сторонами не підписувалися жодне технічне завдання та завдання на проектування. Відсутність технічного завдання та завдання на проектування унеможливлює визначення предмету договору субпідряду.

Відповідно до п.1.6 договору субпідряду зміст, терміни виконання і передачі Підряднику Робіт визначається Календарним планом виконання робіт, технічним завданням та завданням на проектування.

Доказів складення та підписання сторонами календарного плану виконання робіт сторонами не додано, а отже терміни виконання і передачі робіт за оспорюваним правочином сторонами не визначені.

Пунктом 2.1. договору субпідряду зазначено, що вартість Робіт визначається відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що є невід`ємною частиною даного Договору та підтверджується кошторисним розрахунком, який є невід`ємною частиною Договору.

З матеріалів справи слідує, що протокол погодження договірної ціни до договору субпідряду сторонами не складався та не підписувався. Кошторисний розрахунок до договору субпідряду також не складався та не підписувався.

Наведені обставини відповідачем (за зустрічним позовом) не спростовані будь якими належними та допустимими доказами.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином на підставі ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок укладення господарських договорів регулюється ст. 179-181 Господарського кодексу України та ст. 638-647 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 4 статті 628 Цивільного кодексу України).

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 Господарського кодексу України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Відповідно до вимог ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну суть договору даного виду.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.

З огляду на викладені обставини та наведені норми, враховуючи встановлені судом обставини щодо недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору субпідряду, а саме відносно предмету та ціни договору, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору субпідряду № 10022020 від 10.02.2020.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача; судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір субпідряду № 10022020 від 10.02.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4А, оф. 207/2; ідентифікаційний код 32769375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, оф. 107/3; ідентифікаційний код 32735530) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.03.2025.

Суддя П.П. Чеберяк