Постанова

від 26.03.2025 по справі 925/1305/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1305/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 (колегія суддів: Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 (суддя Довгань К. І.) у справі

за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Смілянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт ЮЕЙ"</a>, про витребування майна,

за участі:

прокурора - Гудкова Д. В.,

представника відповідача - Бобера Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 24.09.2021 керівник Смілянської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Смілянської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт ЮЕЙ"</a> (далі - ТОВ "Концепт ЮЕЙ"), в якій просив витребувати в останнього на користь позивача електричні мережі та обладнання в кількості 84 одиниць за адресою: вул. Мазура, 24/36, м. Сміла, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) у складі об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1221813271105, загальною вартістю 2 287 506, 74 грн (далі - обладнання або спірне майно).

2. Прокурор вважає, що спірне майно з 2006 року є власністю Смілянської міської ради, яке незаконно було включено до ліквідаційної маси Державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга" (далі - ДП "Приладобудівний завод "Райдуга"), а згодом виставлене на аукціон і продане відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018.

3. Крім того, Прокурор посилається на те, що зазначений договір купівлі-продажу від 25.09.2018 був укладений у період дії ухвали слідчого судді від 20.09.2018 про накладення арешту на спірне майно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 21.09.2018 ТОВ "Концепт ЮЕЙ" на відкритому аукціоні з реалізації майна придбало активи банкрута ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" у вигляді цілісного майнового комплексу у складі нерухомого та рухомого майна, що знаходилося на його балансі, в тому числі й спірне майно.

5. На час проведення аукціону обладнання належало на праві державної власності Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та перебувало в господарському віданні ДП "Приладобудівний завод "Райдуга".

6. Після оголошення переможця аукціону, яким став відповідач, та оплати вартості активів банкрута, 25.09.2018 між ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" і ТОВ "Концепт ЮЕЙ" було укладено відповідний договір купівлі-продажу.

7. На підставі цього відповідач зареєстрував право власності шляхом внесення відомостей до Реєстру на всі об`єкти, придбані на аукціоні, крім електромережевого обладнання корпусу 3, у зв`язку з накладенням на останній арешту ухвалою слідчого судді від 20.09.2018 в межах кримінального провадження. У подальшому вказаний арешт було скасовано судом в частині заборони використання майна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 18.09.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, про відмову у задоволенні позову.

9. Місцевий господарський суд встановив, що номенклатура обладнання, яке перебувало на балансі ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" та в подальшому реалізовувалось через публічний аукціон, суттєво відрізняється від переліку майна в акті приймання-передачі, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 16.02.2006 № 140, який, на думку Прокурора, є правовстановлюючим документом, на підставі якого у позивача виникло право власності на об`єкт спору. Тобто однією з підстав для відмови у задоволенні позову було те, що Прокурор не довів, що витребовується саме те майно, яке було відчужено на аукціоні відповідачу.

10. Крім цього, Прокурор не надав суду витребуваний оригінал вищезазначеного акта, відповідність копії якого відповідач поставив під сумнів, тому цей письмовий доказ за правилами частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не брався судом до уваги.

11. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що ТОВ "Концепт ЮЕЙ" є добросовісним набувачем спірного майна, адже покладався на відомості з Реєстру, а саме на витяги від 28.09.2018 та 07.07.2019.

12. Водночас втручання в право власності відповідача з боку держави є непропорційним, зокрема з урахуванням листа Смілянської міської ради від 10.11.2021, згідно з яким позовні вимоги остання не підтримує.

13. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з аналогічних підстав.

Короткий зміст касаційної скарги

14. Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

15. Нормативно-правовою підставою касаційного оскарження ухвалених судових рішень скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

16. По-перше, скаржник вказав, що суди застосували статті 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27.07.2022 у справі № 205/9325/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 21.03.2023 та від 19.12.2023 у справі № 925/1288/20, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17, від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19 та від 07.11.2019 у справі № 488/5027/14-ц.

17. Прокурор вважав необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про непропорційність втручання у право відповідача на мирне володіння спірним майном. На думку скаржника, такий висновок спростовується наявною інформацією щодо обладнання в Єдиному державному реєстрі судових рішень і ухвалою слідчого судді про арешт майна. До того ж відповідач має право на компенсацію у вигляді відшкодування завданих йому збитків у зв`язку із продажем йому майна особою, якій таке майно не належало.

18. По-друге, на думку скаржника, суди на порушення статтей 2, 4, 5, 13, 76- 80, 86, 177, 182, 236, 237 ГПК України не дослідили зібрані у справі докази, а саме: висновок судового експерта, акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, наказ Міністерства промислової політики України, акт приймання-передачі основних засобів згідно з розподільчим балансом, які підтверджують факт перебування спірного майна в комунальній власності. Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тій обставині, що обладнання не передавалося і не перебувало у власності ДП "Приладобудівний завод "Райдуга".

19. При цьому скаржник зазначив, що наявність дефектів у наданій копії акта приймання-передачі, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 16.02.2006 № 140, який суд не оцінював через ненадання його оригіналу, не могло бути безумовною підставою для відмови в позові, адже не позбавляло сторону можливості доводити ті самі обставини іншими доказами, як і не позбавляло суди можливості самостійно витребувати необхідний доказ.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

20. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Концепт ЮЕЙ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21. Відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили змагальність сторін, сприяли у реалізації їх прав і встановили як недоведеність права власності Смілянської міської ради на спірне майно, так і добросовісність набувача і непропорційність втручання у його право власності.

22. У той же час доводи касаційної скарги прокурора зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не допускається процесуальним законом.

Межі розгляду справи Верховним Судом

23. Забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша і друга статті 300 ГПК України, пункт 240 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

24. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

25. Вищезазначене випливає із необхідності застосування такого принципу судочинства, як остаточності судового рішення - res judicata, що є складовою верховенства права. У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішеннях від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", цей принцип розуміється як елемент юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Саме тому відхід від принципу res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, існування яких має довести скаржник.

Позиція Верховного Суду

Щодо оскарження рішень судів на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

26. Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

27. Із системного аналізу статтей 2, 5, 13, 14, 46 ГПК України випливає, що право визначення предмета позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

28. У цій справі Прокурор заявив позовну вимогу в інтересах держави в особі Смілянської міської ради про витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача. Тобто Прокурор звернувся до суду з віндикаційним позовом, нормативно-правовою підставою якого є статті 387, 388 ЦК України.

29. Приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність позову Прокурора, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи. При цьому ані місцевий, ані апеляційний господарські суди не вважали визначений Прокурором спосіб захисту прав у вигляді віндикаційного позову - неефективним.

30. Натомість підставою для касаційного оскарження скаржник визначив неправильне застосування судами саме статтей 387, 388 ЦК України.

31. Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

32. У той же час за змістом частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

33. При цьому частина друга статті 388 ЦК України передбачає, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Колегія суддів також зауважує, що на час розгляду справи в суді першої інстанції частина друга статті 388 ЦК України була доповнена новим абзацом, за яким майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

34. Як випливає із частини першої статті 237 ГПК України, перед тим як застосувати норму права до правовідносин, суд першої інстанції має вирішити такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

35. На виконання вищезазначених вимог процесуального закону, Господарський суд Черкаської області встановив, а Північний апеляційний господарський суд, перевіривши, підтвердив, що:

1) спірне майно, яке на думку Прокурора, перебуває у власності Смілянської міської ради і для захисту якого було подано позов, відрізняється від спірного майна, яке перебувало на балансі ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" та в подальшому реалізовувалося через публічний аукціон відповідачу;

2) ТОВ "Концепт ЮЕЙ" є добросовісним набувачем обладнання.

36. Зважаючи на такі встановлені обставини, висновки судів про те, що у задоволенні позову слід відмовити, є обґрунтованими, адже Прокурор не довів, що позивач є власником спірного майна, а судами до того ж було встановлено добросовісність набуття ТОВ "Концепт ЮЕЙ" права власності на обладнання. Наведене виключає сумнів у правильності застосування судами нижчих інстанцій статтей 387, 388 ЦК України за встановлених ними фактичних обставин.

37. Більше того, оскільки Прокурор не подав до місцевого господарського суду витребувані оригінали письмових доказів (мова йде про акт приймання-передачі від 16.02.2006 № 140, яким мотивувався правовий режим спірного майна як комунальної власності), а відповідач поставив під сумнів їх достовірність, то в силу частини шостої статті 91 ГПК України суд обґрунтовано не брав до уваги подані копії письмових доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

38. Колегія суддів виходить з того, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити:

1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована;

2) посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах;

3) із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах (позиція з постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

39. Разом з тим касаційна скарга прокурора зазначеним вимогам не відповідає, адже скаржник не мотивував у чому саме полягає:

1) неправильне застосування судами статтей 387, 388 ЦК України;

2) неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах під час оцінки встановлених обставин у даній справі.

40. Натомість, у цій частині касаційна скарга прокурора фактично зводиться до заперечення обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, і до необхідності переоцінки доказів у справі, що забороняється під час перегляду судових рішень в касаційному порядку.

41. Суд також звертає увагу на те, що посилання скаржника на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не може свідчити про застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

42. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначена скаржником підстава для касаційного оскарження, яка передбачена пукнтом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

Щодо оскарження рішень судів на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України

43. Стосовно доводів прокурора про недослідження зібраних у справі доказів колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

44. Як було мотивовано вище в цій постанові, визначена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

45. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів (див. постанову Верховного Суду в складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23).

46. Тому колегія суддів визнає, що підстава для касаційного оскарження, яка передбачена пукнтом 4 частини другої статті 287 ГПК України, також не підтвердилася.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

48. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. Місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд повно і всебічно дослідили обставини справи та правильно застосували законодавство під час її розгляду. У той же час доводи прокурора не підтвердилися, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

50. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 у справі № 925/1305/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач