Ухвала

від 07.04.2025 по справі 908/420/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/420/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Товариство)

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025

за скаргою Товариства

на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі

у справі № 908/420/19

за позовом Товариства

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 18.03.2025 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким скаргу Товариства нам дії державної виконавчої служби задовольнити.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024, залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у цій справі, постановлена за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість у поданій скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, про яку скаржник зазначає у скарзі, що визначено пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.

Однак касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми Закону України "Про виконавче провадження" у контексті доводів касаційної скарги не може автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.

Отже, наведені у касаційній скарзі посилання скаржника, що судові рішення оскаржуються з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження (ухвала суду).

Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання скарги у новій редакції, в якій зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу, тобто ухвали суду) з належним обґрунтуванням неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з урахуванням предмета касаційного оскарження.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 908/420/19 залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова