Ухвала

від 07.04.2025 по справі 380/8792/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа №380/8792/22

адміністративне провадження №К/990/12614/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за позовом Малого приватного підприємства «Західтранс» до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватне підприємство «Дрогобич-Автотранс» про визнання протиправними та скасування наказів, скасування рішення та договору, -

УСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Мале приватне підприємство «Західтранс» (далі - позивач, МПП «Західтранс») звернулося до суду з позовом до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

визнати протиправним та скасувати наказ Управління транспорту та зв`язку ЛОДА (далі- Управління транспорту) від 23 лютого 2022 року № 14 «Про недопущення перевізників-претендентів до участі в конкурсі з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не входить за межі території Львівської області (внутрішньообласні маршрути)» (далі - Наказ № 14);

скасувати рішення Конкурсного комітету, оформлене протоколом № 1 від 27 січня 2022 року в частині визначення переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу № 42 Приватне підприємство «Дрогобич-Автотранс» (далі - Протокол № 1);

скасувати наказ Управління транспорту від 12 квітня 2022 року № 23 «Про визначення перевізників-переможців конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не входить за межі території Львівської області (внутрішньообласні маршрути)» (далі - Наказ № 23);

скасувати договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 14 квітня 2022 року № 55/22 (далі - Договір);

зобов`язати Конкурсний комітет визначити МПП переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу № 42 (маршрут № 637 Трускавець АС-Шегині АС ч/з Борислав) на підставі поданих документів та укласти з ним договір на перевезення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації № 14 від 23 лютого 2022 року в частині недопущення до участі у конкурсі з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області МПП «Західтранс»; скасовано рішення обласного конкурсного комітету, оформлене протоколом № 1 від 27 січня 2022 року в частині визначення переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу № 42 ПП «Дрогобич-Автотранс»;

скасовано наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації № 23 від 12 квітня 2022 року щодо об`єкту конкурсу № 42 в частині визнання переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області ПП «Дрогобич-Автотранс» на маршруті №637 Трускавець АС- Шегині АС ч/з Борислав;

визнано недійним договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 55/22 від 14 квітня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року скасовано повністю рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року було задоволено частково касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Західтранс», скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації №14 від 23 лютого 2022 року в частині недопущення до участі у конкурсі з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області МПП «Західтранс».

Скасовано рішення обласного конкурсного комітету, оформлене протоколом № 1 від 27 січня 2022 року в частині визначення переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу № 42 ПП «Дрогобич-Автотранс».

Скасовано наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації № 23 від 12 квітня 2022 року щодо об`єкту конкурсу № 42 в частині визнання переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області ПП «Дрогобич-Автотранс» на маршруті № 637 Трускавець АС- Шегині АС ч/з Борислав.

Визнано недійним договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 55/22 від 14 квітня 2022 року.

Зобов`язано Обласний конкурсний комітет з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області Львівської обласної державної адміністрації розглянути подані документи МПП «Західтранс» з врахуванням висновків суду та визначити переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу № 42 (маршрут № 637 Трускавець АС-Шегині АС ч/з Борислав).

25 березня 2025 року Департаментом дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог МПП «Західтранс» до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозиції та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області Львівської обласної державної адміністрації за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПП «Дрогобич-Автотранс» відмовити у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з цим аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.

У порушення вказаних норм, скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору.

Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 гривні.

Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є юридичною особою, який звернувся до суду в 2022 році. Рішенням суду першої інстанції задоволено п`ять позовних вимог немайнового характеру.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридичною особою встановлена на рівні 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 24810,00 грн. (2481 грн. х5 х200%).

Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний Суд» складає 19848,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.

Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані рішення з неправильним застосуванням судом норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування пункту 55 Порядку № 1081 у подібних правовідносинах, викладеного у справах Верховного Суду № 140/32/20, № 805/195/16-а, № 815/5485/14 щодо дискреційних повноважень організаторів конкурсу.

Проаналізувавши зазначені скаржником норми встановлено, що скаржник у касаційній скарзі не обґрунтовує, чому, на його думку, суди попередніх інстанцій застосували вказані норми неправильно, та як вказані норми необхідно було застосовувати.

При цьому, цитування зазначених скаржником постанов, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину четверту статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права підпункту 1 пункту 12 та підпункту 3 пункту 12 Порядку № 1081 в поєднанні зі статтею 291 КУпАП, статтею 4 КАС України, статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак, скаржник не конкретизує пункту чи частини вказаних норм, які, на думку скаржника, потребують висновку Верховного Суду.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Проаналізувавши вказані скаржником норми, Судом встановлено, що це загальні норми, які не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, натомість скаржником не обґрунтовано належним чином необхідність у наданні висновку саме щодо цих норм права.

Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку шляхом надання документу про сплату судового збору; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за позовом Малого приватного підприємства «Західтранс» до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватне підприємство «Дрогобич-Автотранс» про визнання протиправними та скасування наказів, скасування рішення та договору - залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:

- документу про сплату судового збору;

- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду