Рішення

від 04.04.2025 по справі 307/4383/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4383/24

Провадження № 2-о/307/109/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судових засідань Кривошея Д.А.,

за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Кохман М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тячівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання заявника із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

встановив:

Представник ОСОБА_2 від імені заявника ОСОБА_1 11 жовтня 2024 року подала до суду заяву про встановлення факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

В обгрунтування заяви посилалася на те, що згідно ч.1 ст.1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 до одруження із заявницею ОСОБА_1 , був одружений із ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 складалася із житлового будинку та земельної ділянки, паїв.

ОСОБА_3 після смерті своєї жінки ОСОБА_4 написав заяву в нотаріальну контору на прийняття спадщини, але отримав свідоцтво про право на спадщину тільки на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , спадщина на земельну ділянку та паї, залишилася відкритою.

Метою звернення у даній справі є доведення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій, для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зареєструвала із ОСОБА_3 шлюб 18 січня 2008 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції.

Після одруження вона стала проживати разом із спадкодавцем ОСОБА_3 у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 був старшим за неї на 13 років і на час одруження із заявницею у 2008 році йому виповнилося 71 рік. Стан здоров`я ОСОБА_6 був незадовільним, він часто хворів, потребував лікування, постійного догляду та допомоги.

Через його стан здоров`я вона після одруження переїхала проживати до ОСОБА_3 , однак не зареєструвала там місце свого проживання.

Після одруження, у грудні 2008 року, ОСОБА_7 подарував заявнику ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку, а в 2013році ОСОБА_8 подарував заявниці іншу частину будинку.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_3 їй в цілому належав вказаний житловий будинок в якому заявниця проживала, а в 2021році зареєструвала там своє місце проживання.

Згідно з ч. 3 ст.1268ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_9 можуть підтвердити свідки, а інші спадкоємці, які б могли би прийняти спадщину після смерті спадкодавця, відсутні.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб так за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, яка у разі відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема у такому випадку суди повинні розглядати заяви про встановлення проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином для звернення до суду із позовною заявою за правилами позовного провадження відсутні підстави, оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення не можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб у зв`язку з їх відсутністю.

Від встановлення цього факту залежить виникнення прав заявника та можливість їх подальшої реалізації, однак факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку, у зв`язку з чим заявниця вимушена звернутися до суду.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15жовтня 2024року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 листопада 2024 року, яке було відкладено, востаннє на 10 лютого 2025 року.

Під час судового розгляду заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кохман М.В. у підтримання вимог посилалися на обставини, викладені у заяві.

Представник заінтересованої особи Тячівської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, у зв`язку із чим суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності представника на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення заявниці, пояснення свідків, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 з таких підстав.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Із свідоцтва про смерть відомо, що ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Тячів Закарпатської області про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області складено актовий запис № 42 (а. с. 12).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 грудня 2006 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори та витягу з Державного реєстру правочинів відомо, що ОСОБА_3 після смерті своє дружини ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 успадкував частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ( а.с. 6).

Із свідоцтва про шлюб видно, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб 18 січня 2008 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області складено актовий запис № 7 (а. с. 14).

Із договору дарування відомо, що ОСОБА_3 22 грудня 2008 року подарував своїй дружині - ОСОБА_1 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Із договору дарування відомо, що ОСОБА_3 12 березня 2013 року подарував своїй дружині - ОСОБА_1 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Із свідоцтва про смерть відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Тячівка Тячівського району Закарпатської області у віці 78 років про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області складено актовий запис № 48 (а. с. 13).

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час судового розгляду показали, що вони із заявником є сусідами, ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу постійно проживала за у АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_3 хворів, був лежачий і потребувала постійного догляду, який здійснювала ОСОБА_1 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_3 із ОСОБА_4 спільних дітей не було.

Із фотокопії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у АДРЕСА_1 22 липня 2021 року, тобто заявниця не була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою на день відкриття спадщини, а відтак вважається такою, що не прийняла спадщину і на даний час позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину.

Відповідно до п. 5) ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідност. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2ст. 315 ЦПК Українивизначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3ст. 1268 ЦК України,спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до вказаних правовідносин положень ч. 3ст. 1268 ЦК Україниє необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Таким чином, статтею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1ст. 29 ЦК України).

Положенняст. 29 ЦК Українине ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено уст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 484/747/17).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці із спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що заявниця позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутністьдоказів про своєчасне прийняття спадщини, а саме факт спільного проживання заявниці та спадкодавця на момент смерті, цей факт має для заявниці юридичне значення і у інший спосібпідтвердити його вона не має можливості, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, у суду немає підстав ставити під сумнів факти, що містяться у матеріалах справи, оскільки такі узгоджуються між собою з відомостями, які містяться в долучених до справи доказах.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник заявниці: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Тячівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 30, код ЄДРПОУ 02884003.

Суддя Л.Р.Сас