Постанова від 02.04.2025 по справі 2-157/11

Номер провадження: 22-ц/813/1421/25

Справа № 2-157/11

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги на дії державного.

Представник скаржника звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області та просить суд визнати протиправною бездіяльність Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_1 . накладеного на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 34832076, виданий 22.10.2014, видавник: ОСОБА_2 , Відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, Одеська обл., Номер запису про обтяження: 7436609 (спеціальний розділ).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання - Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити скаргу у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні скарги.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 02 квітня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

01 квітня 2025 року від адвоката Кручанюк Н.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2025 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції послався на те, що що ніщо не перешкоджає боржнику-заявнику добровільно виконати рішення суду, що є його обов`язком згідно з вимогами ст.129 Конституції України та ст.14 ЦПК України, після чого арешт з майна може бути знято відповідно до закону.

Крім того, суд вважає, що неможливо захистити права однієї сторони, шляхом порушення прав іншої сторони. Саме це відбудеться, якщо суд скасує арешт з майна заявниці, який було накладено в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед стягувачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року по справі №425/1341/17.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першої статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах. (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року в справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 6 ст. 448 ЦПК України про прийняття скаргидо розглядусуд постановляєухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду.

Фактично прийняття скарги на дії (бездіяльність) виконавця є відкриттями провадження за цією скаргою.

Колегія суддів наголошує, що відкриття провадження у справі - стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права.

Процесуальна діяльність по відкриттю провадження у справі в суді першої інстанції має велике значення для забезпечення права на судовий захист і реалізації всього комплексу завдань і цілей цивільного судочинства. Саме тут вирішується питання про наявність умов, з якими закон пов`язує саму можливість виникнення провадження в суді загальної юрисдикції щодо розгляду та вирішення по суті конкретної цивільної справи. Наявність таких умов для звернення заінтересованої особи за судовим захистом і дотримання нею установленого законом порядку звернення ставить в обов`язок судді відкрити провадження у цивільній справі шляхом постановлення ухвали про відкриття провадження у справі. Лише після цього, за загальним правилом, і стають можливими виникнення і зміна по справі всієї сукупності цивільних процесуальних правовідносин. Отже, без відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції неможливий судовий захист порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «...стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Колегія суддів зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, має бути дотримано порядок ведення провадження, а особі не можуть чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на суд стосується особливостей здійснення окремих судових процедур, а захист та відновлення прав відбувається за зверненням особи згідно з нормами процесуального права.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах щодо скарги на дії/бездіяльність виконавця визначається ЦПК України (Розділ VII) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Так, судом першої інстанції не вирішено питання про прийняття скарги до розгляду та відповідно не постановлено ухвалу про прийняття скарги до розгляду, що прямо передбачено ч. 6 ст. 448 ЦПК України. У матеріалах справи наявна ухвала про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час прийняття скарги до розгляду суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо відповідності скарги вимогам статті 448 ЦПК України та подання такої скарги у строк, передбачений ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 30 квітня 2024 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2025 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Л.М. Вадовська