Рішення

від 06.04.2025 по справі 636/891/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/891/22 Провадження № 2/636/1038/25

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання -Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області про визнання неправомірним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Янковського Вячеслава Володимировича звернулась до суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд», до Комунального некомерційного підприємства (КНП) «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області про визнання неправомірним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 10 листопада 2021 року працює уКНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області на посаді оператора котельні господарсько-обслуговувального підрозділу. 28 січня 2021 року їй було вручено Повідомлення №1 за підписом директора підприємства В. Грушка про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому було зазначено, що з 31.01.2022р. на період дії карантину, установленого КСУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників даного закладу охорони здоров`я. з посиланням на наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, просили до 01.02.2022 р. надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання профілактичних щеплень. Попередили, що у випадку ненадання цих документів 01.02.2022 р. її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Також повідомлялося, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку. 01 лютого 2022 року позивачці було надано для ознайомлення наказ №122 від 01.02.2022 «Про проведення щеплення ОСОБА_2 », на підставі якого вона відсторонена від роботи з 01 лютого на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.( підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від 28.01.2022; акт про відмову ОСОБА_3 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення. Не погоджуючись із цим наказом, ОСОБА_1 , вважає, що відповідачем порушено її конституційне право на працю, складений акт не містить дати його складення, зазначена в ньому відмова взагалі не відбувалася, тому і не могла бути засвідчена цим актом, з яким її не ознайомили. Вважає, що цей акт було складено у паперовій формі після того, як її представник просив надати йому на адвокатський копію цього акту. Позивачка вважала такий наказ незаконним та просила його скасувати з підстав того, що законодавством України не передбачено відсторонення працівника від роботи з причини відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Крім того, її відсторонення від роботи здійснено всупереч вимогам статей 7 , 12 та 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

15.12.2022 рокуОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Янковського В.В. звернулась до суду з заявою, сформованою в системі «Електронний суд», в якій, підтримуючи свої вимоги, зазначені в позовній заяві від 26 лютого 2022 року, вказала, що 08 квітня 2022 року вона була звільнена із займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, та доповнила свій позов про визнання неправомірним та скасування оспорюваного наказу новою підставою - про втрату чинності розпорядчих актів щодо відсторонення від роботи невакцинованих від СОVID-19 працівників . Зазначала, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2022 № 380 (набрав чинності з 01.03.2022року) зупинено дію наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні», який слугував підставою для видання оспорюваного наказу про відсторонення її від роботи.

Посилаючись на положення статті 1,19,32,34 Конституції України, статей 21, 46, 94, 235 КЗпП України, ОСОБА_1 просила визнати неправомірним та скасувати наказ відповідача за №122 від 01 лютого 2022 року про відсторонення від роботи та стягнути з відповідача заробітну плату за час відсторонення від роботи в розмірі 15 884,34 гривні, а також понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1844,80 гривень.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 02.12.2022 року відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити у загальному позовному провадженні.

06.06.2023 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Мазницького М.М. про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та відзив КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської областіза підписом директора В. Грушка, в якому міститься прохання про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи наказом №122 від 01.02.2022 відповідача відповідало вимогам ст. 46 КЗпП України, Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153,до якого увійшли, зокрема працівники закладів охорони здоров`я державної та комунальної власності, комунальних підприємств, установ та організацій, та постанові КМУ від 20.10.2021 № 1096, якою доповнено постанову КМУ № 1236, відповідно до яких керівникам підприємств, установ та організацій доручено: забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком №2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України. Крім того вірусне навантаження на медичних працівників значно вище ніж в інших державних структурах саме через концентрацію вірусу в медичному закладі. За весь період відсторонення від роботи позивачка до відповідача не зверталась, пояснень своєї відсутності до відділу кадрів не надавала.

У відповіді на відзив, сформованого 11.06.2023 року в системі «Електронний суд», представник позивачки адвокат Янковський В.В., посилаючись на зазначені в позовній заяві порушення відповідачем чинного трудового законодавства при відстороненні ОСОБА_1 від роботи, додатково зазначив, що остання 01.02.2022 року звернулась до відповідача з проханням надати їй копії наказів про відсторонення від роботи, копії трудового договору, наказу про прийняття на роботу та інших документів. 03.02.2022 року ОСОБА_1 не змогла потрапити до свого робочого місця «котельні», що розташовано за адресою: вул. Гвардійська, буд.52 в м. Чугуєві, так як двері були замкнуті. В цей же день позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання довідки про доходи, яку так і не отримала, хоча протягом тижня неодноразово зверталася до відповідача. Також звернуто увагу на те, що робоче місце позивачки- «котельня» є відокремленим приміщенням, в якому при виконанні своїх обов`язків вона знаходилась сама, не мала соціальних контактів на робочому місці; умови праці, у яких перебувала позивачка, ніяким чином не збільшувала вірогідність зараження СОVID-19; контактів позивачки з продукцією, яка б використовувалася (споживалася) населенням, не було. Тобто, позивачка, працюючи оператором котельні, не створювалазагрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27.10.2023 року закрито підготовче провадження, і справа призначена до розгляду по суті.

Подалі представник позивача адвокат Янковський В.В. надав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю сторони позивача, просив задовольнити позовні вимоги за заявленими підставами.

Представник відповідача адвокат Мазницький М.М. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області № 93-ОС від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду оператора котельні господарсько-обслуговувального підрозділу з 10.11.2021 року, тимчасово, на період опалювального сезону з посадовим окладом згідно штатного розпису.

28 січня 2021 року ОСОБА_1 було вручено Повідомлення №1 за підписом директора КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області В. Грушка про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому було зазначено, що з 31.01.2022р. на період дії карантину, установленого КСУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників даного закладу охорони здоров`я. З посиланням на наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, просили до 01.02.2022 р. надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання профілактичних щеплень. Попереджено, що у випадку ненадання цих документів 01.02.2022 р. її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Також проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Відповідно до наказу директора КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області В. Грушка №122 від 01.02.2022 року на підставі ст.46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01.02.2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від 28.01.2022; акт про відмову ОСОБА_3 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб .У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08.11.2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153(далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до ст.10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Однак, порядок відсторонення працівника від роботи повинен відповідати вимогам законодавства.

Як зазначає представник відповідача у відзиві на позов, ОСОБА_1 відмовилась надати документи, які підтверджують проведення вакцинації проти COVID-19, та не надала довідки проти наявних протипоказань, у зв`язку з чим було складено відповідний акт від 01.02.2022 року.

Між тим як свідчать матеріали справи текст вказаного акту свідчить про ненадання ОСОБА_1 документу, який би підтверджував наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації Між тим цей акт не містить конкретних даних про відмову ОСОБА_1 у наданні цих документів з метою ухилення від вакцинації.

Крім того, відповідачем не надано й належних доказів того, що у позивачки було достатньо часу для проходження такого щеплення з дня її повідомлення до дня відсторонення від роботи, і остання ухилялась чи відмовилась від обов`язкового профілактичного щеплення.

Крім того, суд вважає, що застосування до ОСОБА_1 передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів, не містить жодної індивідуальної оцінки виконуваних позивачкою трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час виконання цих обов`язків особисто контактувати з іншими людьми. Відповідачем не надано достовірних доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні позивачки від роботи у зв`язку з тим, що вона могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області тощо.

Як вбачається з наданих сторонами доказів місце роботи ОСОБА_1 є котельня №2, що розташована за адресою: вул. Гвардійська, 41 м. Чугуїв , тобто, окреме приміщення, що відокремлене від КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області, що розташоване за адресою: вул. Гвардійська, 52 у місті Чугуєві. Згідно наданого відповідачем журналу перевірки технічного стану котла АОГВ-50Т(«МАЯК») в котельній №2, вул. Гвардійська, 41 ( швидка допомога) ОСОБА_1 за своїми професійними обов`язками не мала на робочому місці поширених контактів з іншими працівниками відповідача, тому не могла спричинити поширення серед них коронавірусної інфекції.

У зв`язку з зазначеним суд вважає, що відповідачем при вирішенні питання про відсторонення позивачки від роботи допущений надмірний формалізм.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20) вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.

У подібній справі, в якій відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності щеплення проти COVID-19 було визнано протиправним, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2022 року (справа №130/3548/21, провадження № 14-82цс22) вказала, щокритеріями сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є такі: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, який відповідає вимогам до якості (доступність, чіткість і зрозумілість, передбачуваність застосування з метою уникнення ризику свавілля); чи переслідувало таке втручання легітимну мету, що випливає саме зі змісту п. 2 вказаної статті; чи є відповідний захід нагально потрібним і пропорційним цій меті (необхідним у демократичному суспільстві), тобто чи є він у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дає змогу досягнути визначеної в п. 2 ст. 8 Конвенції мети.

Втручання становитиме порушення гарантій ст. 8 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.

У пунктах 14.4, 14.9,14.10 постанови від 14.12.2022 року Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.(п.14.9). Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів (п.14.10)».

Оскаржуваний наказ директораКНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області В. Грушка №122 від 01.02.2022 року, яким ОСОБА_1 відсторонено від роботи, не містить, окрім посилання на положення законодавства, обґрунтування підстав застосування до позивачки найбільш обтяжливого заходу втручання в її права у виді відсторонення від роботи та неможливості досягнути мети застосуванням менш суворих заходів.

За таких обставин, суд вважає, що втручання відповідача у право позивачки на працю, охорону здоров`я, не є правомірним, тому вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування наказу №122 від 01.02.2022 року про відсторонення її від роботи підлягають задоволенню.

Оскільки право позивачки на працю з відповідною оплатою було порушене відповідачем шляхом відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час такого відсторонення.

За змістом частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, суд враховує, що середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У зв`язку з тим, що наказ відповідача №122 від 01.02.2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, суд вважає що вимога ОСОБА_1 про виплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи в період з 01.02.2022 року (день відсторонення від роботи) по 07.04.2022 року (по день звільнення ) підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача №32-ос від 08.04.2022 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв`язку з закінченням опалювального сезону на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається з листаКНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області №01-17/476 від 16.02.2022 року у відповідь на адвокатський запит б/н від 14.02.2022 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи(грудень- січень 2022 року) складає 7091,22 грн., середньоденна заробітна плата - 283,65 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи складає 15884,34 грн. (7091, 22 грн. х 2 міс. + 283,65 грн. х 6 днів) = 14182,44грн. +1701,90 грн. =15884,34 грн.

Визначена сума заробітку підлягає стягненню на користь позивачки з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У зв`язку з чим ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору за заявленим нею позовом в частині стягнення заробітної плати. Тому відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Відповідно до вимог п.п.2 п.1 ч.2 та ст. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з вимоги немайнового характеру - визнання неправомірним та скасування наказу про відсторонення від роботи- ОСОБА_4 повинна була сплатити судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., оскільки вимоги про визнання неправомірним оскаржуваного наказу відповідача поглинаються позовними вимогами про його скасування.

Між тим позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1844,80 грн., що підтверджується квитанцією 0473-9363-9579-7874 від 26.02.2022 року АТ «Банк Траст-Капітал», тобто в більшому розмірі, що передбачено чинним законодавством. Тому ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду в порядку вимог п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» із заявою про повернення надлишково сплаченого судового збору.

Сплачений позивачкою судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 992грн.40 коп. підлягає стягненню на її користь з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 133, 137, 141, 223, 259, 264-265, 268, 273, 352, 354, п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області про визнання неправомірним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати,- задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області за № 122 від 01.02.2022 року «Про проведення щеплення ОСОБА_2 ».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 02002380) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного відсторонення від роботи за період з 01.02.2022 року по 07.04.2022 року включно в розмірі 15 884 ( п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 34 копійки.

Рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню в сумі платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 02002380) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992(дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 02002380) в дохід держави 992(дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Янковський В`ячеслав Володимирович, адреса листування: ел. Пошта « ІНФОРМАЦІЯ_2 », м. Харків, вул. Конєва, б.4 офіс405-А, РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 02002380, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, б.52 ЄДРПОУ 02002380.

Представник відповідача: адвокат Мазницький Микола Миколайович, адреса листування: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, б.27а

Повне рішення суду буде виготовлено 06 квітня 2025 року.

Суддя І.В. Карімов